отари

1) вівчар; хазяїн (отари)

2) чабан

* * *

1) вівчар; хазяїн ( отари)

2) вівчар

1. n

1) тварина, яка заблукала (відбилася від череди)

2) бездомна самітна людина; безпритульна дитина

3) бездомний собака (кіт)

4) дитина, яка заблудилася

5) окремий предмет, що випадково опинився не на своєму місці

6) людина, що збилася з правильного шляху; бомж

7) pl рад. перешкоди, сторонні сигнали

8) pl геол. летючі піски

9) блукання, бурлакування

2. adj

1) заблудлий, заблукалий; бездомний, безпритульний

2) випадковий, несподіваний; рідкісний; окремий; приблудний

3) ненатягнутий, ослаблений (про кабель тощо)

4) ел., фіз. розсіяний

3. v

1) заблудитися, заблукати; збитися з шляху; відбитися (від стада)

2) відхилятися

3) перен. збитися з істинного (правильного) шляху

4) поет. (уіукати, бродити, вештатися, тинятися, бурлакувати

* * *

1) тварина, яка заблукала або відбилася від череди; бездомна, самотня людина; безпритульна дитина; бездомний собака або кішка; заблукала дитина; окремий, випадковий, який виявився не на своєму місці предмет, шматок; людина, що збилася з шляху праведного

2) pl радіо перешкоди, побічні сигнали

3) pl; гeoл. летючі піски

1) заблудитися, збитися з дороги; відбитися; відхилятися ( від теми); збитися з шляху праведного

2) пoeт. блукати; мандрувати

1) заблудлий; бездомний; безпритульний

2) випадковий; рідкий; окремий

3) ненатягнутий, ослаблений (про канат, кабель)

4) фiз. розсіяний; побічний, паразитний

1. n (pl rendezvous) фр

1) рандеву, побачення

2) місце побачення, місце зустрічей; місце збору

3) військ. збір; зустріч

4) місце відпочинку отари (стада)

5) розм. притулок, пристановище

2. v (past і p.p. rendezvoused)

1) зустрічатися; прибувати на місце зустрічі

2) амер., військ. збирати війська (кораблі) на місці зустрічі

* * *

1) рандеву, побачення

2) місце побачення, місце зустрічей; місце збору

3) вiйcьк. зустріч, збір

4) aвcтpaл. місце відпочинку череди; місце збору череди

5) кocм. зближення до з'єднання; зустріч

1) зустрічатися; прибувати на місце зустрічі

2) aмep.; вiйcьк. збирати війська або кораблі на місці зустрічі

3) кocм. зближатися ( про кораблі)

1) вівчар; хазяїн ( отари)

2) вівчар

зміястий, зміюватий. [І як зміяста, синя блискавиця (Куліш). Отари нівечив зміястими стрілами (Куліш)].

* * *

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

1) (широкий конец) лопатень (-тня), лопать (-ти). [Заляпав не кінчиком язика, а цілим лопатнем до самої пельки (Н.-Лев.)];

2) (весла) лопать, (диал.) пелюстка. [Як повернув весло, так воно по саму лопать і зломилося (Сл. Ум.). Погане це весло - пелюстка вузька, ним гребтися все одно, що дрючком (Богодух.)];

3) (в пароходных колёсах, винте) лопать, лопатка. [Лопаті ґвинта посилали отари прудких брижів на тванисту намулину (Кінець Неволі)];

4) (сторона, бок, крыло) крило (лапа) лапа; (чепца) зав'язка, стяжка;

5) бот. (листа, рыльца) - частка;

6) зоол. - лопать (-ти).

* * *

огородец (о)город, ум. городець (-дця), горідчик. Пустить козла в огород - приставити вовка до отари. Бросить камешек в чей-л. огород - водою бризнути на кого, квітку кому пришити.

* * *

1) горо́д, -у

2) диал. см. ограда 1)

отделить

1) (часть от целого) відділяти, відділити, (отрешать, разделять) відлучати, відлучити, різнити, відрізняти, відрізнити, відокре[о]млювати, відокре[о]мити кого, що від кого, від чого. Он -лил ему половину своего состояния - він відділив йому половину свого статку. От Украины насильственно -лили Галицию и Волынь - від України силоміць відділено (відлучено) Галичину та Волинь. -лять свой скот (овец, коров) от чужих (из стада) - відлучати свою худобу (вівці, корови) від чужих, вилучати свою худобу з (з-поміж) чужих (з отари, з череди). -лять добрых от злых - відлучати добрих від злих. -лять (отличать) себя от прочих народов - відрізняти (відмежовувати) себе від инших народів. -лить сына, сыновей (дав надел) - відрізнити (відділити, відселити) сина, повідрізняти (повідділяти, повідселяти) синів;

2) (отграничивать) відмежовувати, відмежувати, ділити, відділяти, відділити що від чого;

3) физиол. и

4) хим. - см. Выделять 5. Отделённый - відділений, відлучений, відрізнений, відокре[о]млений; відмежований.

* * *

несов.; сов. - отдел`ить

1) відділя́ти, відділи́ти; (изолировать, обособлять, отграничивать) відокре́млювати, відокре́мити, відмежо́вувати, відмежува́ти; (отъединять, обособлять) відрізня́ти, відрізни́ти; ( отлучать) відлуча́ти, відлучи́ти; ( выделять из стада) вилуча́ти, ви́лучити; (несов.: отхватить) відпаюва́ти

2) ( выделять из имущества) відділя́ти, відділи́ти, відрізня́ти, відрізни́ти

отстать от кого, от чего

1) (оставаться позади) зоставатися, зостатися (позаду) від кого, відставати, відстати, відстрявати, відстряти, відбиватися, відбитися від кого, (медлить) отягатися. [Ногу змуляв та й зостався від своїх, не міг зійти з ними. Ягня відбилось від отари (Гліб.). Він іде попереду, а я отягаюсь, отягаюсь, та як побіжу додому. З ним недобре молотити, бо відстає]. Стараться не -вать от кого - тягтися за ким. [За багачами тягнеться]. Мои часы -стают на пять минут от городских - мій годинник зостається (спізнюється) на п'ять хвилин проти міського. -вать от берега - відставати, відстати, відчалювати, відчалити від берега;

2) (от дому, знакомых, друзей) відставати, відстати, відстрявати, відстряти від кого, від чого, відкидатися, відкинутися (від) кого, (від) чого, покидати, покинути кого, що, (отбиться) віднаджуватися, віднадитися від кого, від чого. [Хотіли гуртом купити ту землю і Павло був між нами, а тоді він від нас відстряв. Зовсім домівки відкинувся (віднадився від домівки)]. -стать (отвыкнуть) от чего - відкидатися, відкинутися, відцуратися чого и від чого, покинути, занехаяти що. [Відкинувсь від тютюну. Відцурався горілки. Покинув люльку = -стал от трубки)];

3) (отделиться) відставати, відстати, відлипати, відлипнути, відтулятися, відтулитися, відсідатися, відсістися, (о мног.) повідставати, повідлипати и т. д. Штукатурка -стала - тинк повідставав (повідлипав). Корка у хлеба -стала - скоринка на хлібі відсілася. Дверь -стаёт - двері відходять;

4) (отвязаться) відступатися, відступитися, уступатися, уступитися, відійти, відчепитися, відкаснутися, відсахнутися. Не -стану, пока вы мне не скажете - не відступлюся (не уступлюся, не відійду), поки ви мені не скажете. Пристал и не -стаёт - причепився і не відступається (не відходить). -стань от меня! - відчепись (відкаснись, відійди) від мене! Отставший - відсталий; (отклеившийся) відлиплий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отст`ать

подобраться

1) підбиратися, підібратися, попідбиратися, збиратися, зібратися, позбиратися, визбируватися, визбиратися, повизбируватися, бути підібраним, попідбираним, позбираним, повизбируваним; добиратися, добратися, прибиратися, прибратися и т. д. - см. Подбирать;

2) підбиратися, підібратися, підсмикуватися, підсмикатися, підтикатися, підтикатися и підіткнутися, закасуватися, закасатися, підкасуватися, підкасатися, закачуватися, закачатися, підкуцатися, (во множ.) попідбиратися, попідсмикуватися, попідтикатися и т. д. См. Подобрать платье (Подбирать). [І підсмикалася, і підтикалася, і підперезалася (Стор.). Маланка закасалась та лізе в воду (Коцюб.). Очеретом качки гнала, високо-м ся закачала (Пісня)];

3) (подкрадываться) підбиратися, підібратися, підкрадатися, підкрастися, чалитися, причалитися до чого. Срв. Подкрадываться. [Підбирається під хатнє віконце. Онде корова до капусти чалиться (Переясл.)]. Волк -бирается к стаду (овец) - вовк підкрадається (чалиться) до отари;

4) (подольщаться) добиратися, добратися до кого, заходити до кого и коло кого, підмощуватися и підмощатися, підмоститися до кого, підходити, підійти під ласку кому. Срв. Подольщаться, Подбиваться 3. [Спроквола добираючись, запутав пан- отця, як павук муху (Свидн.). Не погляне, не заговорить, хоч там як до його не заходь (М. Вовч.)];

5) (о припасах: приходить к концу) сходити. [Уже наші припаси сходять];

6) (тощать) худнути, схуднути, охлявати, охлясти, з тіла спадати, спасти, (о мног.) похуднути, похлясти и поохлявати, з тіла поспадати.

* * *

несов.; сов. - подобр`аться

1) підбира́тися, підібра́тися и попідбира́тися; ( подкрадываться) підкрада́тися, підкра́стися и попідкрада́тися

2) ( иссякать) схо́дити, зійти́; ( переводиться) перево́дитися, перевести́ся

3) (подбирать подол, полы) підбира́тися, підібра́тися; ( поддёргиваться) підсми́куватися и підсмика́тися, підсмикну́тися и підсмика́тися

4) страд. (несов.) підбира́тися; збира́тися; визби́руватися; добира́тися

іст. Амман Г, СЛ; хойунун сӱрӱсӱ Эмендэн д'елир отари овець ідуть із Аммана Г, СЛ.