Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

приділити

  • 1 назначать

    назначить
    1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;
    2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];
    3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];
    4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -
    1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;
    2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);
    3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;
    4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -
    1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;
    2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;
    3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;
    4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].
    * * *
    несов.; сов. - назначить
    1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

    \назначатьть лека́рства — признача́ти, призна́чити лі́ки

    \назначатьть свида́ние — признача́ти, призна́чити побачення

    \назначатьть цену — признача́ти, призна́чити (визначати, визначити) ці́ну

    2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

    Русско-украинский словарь > назначать

  • 2 отводить

    отвести и отвесть
    1) відводити, відвести, відпроваджувати, відпровадити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити кого куди. -ди его домой - відведи його додому. -сти кого в тюрьму - відпровадити, запровадити кого до в'язниці. -ведите лошадь в конюшню - заведіть коня до стані. -сти кого в сторону (от чего) - відвести кого на бік (від чого);
    2) (отвратить) відводити, відвести, відвертати, відвернути кого, що від чого. -сти кого от греха, от ссоры - відвести, відвернути кого від гріха, від сварки. -сти воду, дождь, громовой удар - відвернути воду, дощ, грім. -сти удар чем-либо - відхилити удар чим. -сти что-либо рукою - відхилити що рукою. -дить глаза - відводити (відвертати) очі від чого (личн. и безл.), (морочить) ману (на)пускати, (на)пустити на кого, очі заснітити кому. -дить боль - здіймати, гамувати біль. -дить душу, сердце на чём - розважати, розважити душу, серце чим, спочити душею, серцем на чому, відводити, розводити душу з ким. Не в силах -сти голос - голосу не відтягне. -сти дух - відсапнути;
    3) приділяти, приділити, призначати, призначити кому що. -дить солдатам квартиры - приділяти козакам приміщення, ставити козаків на постій. -сти землю колонистам - приділити землю колоністам (осадникам);
    4) -дить свидетелей, юрид. - усувати, усунути свідків;
    5) -дить деревья - відсаджувати дерева. Отведённый -
    1) відведений, відпроваджений;
    2) відвернений, відхилений;
    3) приділений;
    4) юрид. - усунений.
    * * *
    I несов.; сов. - отвест`и
    1) відво́дити, відвести́; ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти и повідхиля́ти; ( отвращать) відверта́ти, відверну́ти
    2) сад. відса́джувати, відсади́ти
    II несов.
    відводи́ти

    Русско-украинский словарь > отводить

  • 3 Определять

    определить
    1) визначати, визначувати, визначити, назнаменати. [Парламент має визначувати права й обов'язки громадян республіки. Шевченко назнаменав широкі гряниці нашому духові народньому (Куліш)]. -лить широту и долготу местности - визначити широту і довготу місця. -лять достоинство, ценность чего - визначати вартість чого;
    2) (о суде, правительстве) присуджувати, присудити, декретувати, здекретувати, вирекати, виректи. [Позиваю його, а що судці присудять, того ще не знати. Яку-б кару ледачому здекретувати? (Куліш). Смерть вирекали за крадіжку запорожці];
    3) (на должность) призначати, призначити, настановляти, настановити, поставити ким, за кого, (шутл.) притокмити. [Настановлено його за вчителя. Призначено його суддею. Поставив його пан за ключника]. -лить в школу - віддати до школи, записати в школу, (шутл.) притокмити;
    4) (деньги на что) призначати, призначити гроші куди, на що, приділяти, приділити;
    5) (о судьбе) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити кому що. -лить кому долгую жизнь - судити кому вік довгий. -ляемый - визначуваний; (на должность) призначуваний, настановлюваний. -деленный - визначений, приділений; (на должность) призначений, настановлений, наставний.

    Русско-украинский словарь > Определять

  • 4 find

    I
    n
    1) знахідка

    this book is a regular find — ця книга — справжня знахідка

    2) відкриття (родовища тощо)
    3) гірн. нове родовище

    a sure find — а) мисл. місцеперебування звіра; б) людина, яку обов'язково знайдуть

    II
    v (past і p.p. found)
    1) знаходити; відшукувати
    2) виявляти
    3) знайти (випадково), натрапити
    4) відкривати

    to find the answer to the problem — розв'язати проблему; знайти рішення

    5) заставати

    to find smb. at home — застати когось удома

    6) застигати, захоплювати
    7) досягати, попадати, потрапляти
    8) вважати, гадати

    I find it is time to go — я вважаю, що вже час іти

    9) переконуватися, приходити до висновку
    10) зробити висновок, скласти думку
    11) юр. вирішувати, ухвалювати рішення (вирок, визначення)
    12) засвідчувати чинність документа
    13) забезпечувати, субсидувати; давати; наділяти; постачати
    14) мат. обчислювати, визначати
    15) військ. виділяти, виставляти
    16) мисл. взяти слід
    17) виділити, приділити (час)
    18) амер., розм. вважатися непідхожим (нездатним)
    19) розм. відчувати, витерплювати (біль)
    20) амер. давати приплід

    find out — довідатися, з'ясувати

    find out when he will come — довідайся, коли він прийде

    to find one's way — потрапити, пробратися

    * * *
    I [faind] n
    знахідка; відкриття ( родовища); гipн. нове родовище
    II [faind] v
    1) знаходити, відшукувати; знайти ( випадково), найтов-хнутися, натрапити, зустрітися
    2) відкривати, знаходити
    3) виявляти; застати, знайти (де-небудь, за яким-небудь заняттям)
    4) знаходити (прихильника, своє покликання)
    5) досягати, потрапляти, попадати
    6) вважати, вбачати (можливим, розумним); переконуватися, приходити до висновку; скласти думку
    7) юp. виносити вирок, ухвалу, постанову; засвід-чувати дійсність документа
    8) забезпечувати, субсидіювати
    9) мaт. визначати, обчислювати
    10) вiйcьк. виділяти, виставляти
    11) миcл. взяти слід
    12) вибрати, виділити, приділити ( час)

    English-Ukrainian dictionary > find

  • 5 наделять

    наделить кого чем наділяти, наділити кому чого, що и кого чим, обділяти, обділити кого чим, уділяти, уділити кому чого, що, приділяти, приділити кому що, надавати, надати кому чого, обдаровувати, обдарувати кого чим, (щедро) щедро обдаровувати, обдарувати, (возвыш.) ущедряти, ущедрити кого чим, (о мног.) понаділяти, пообділяти, поприділяти, понадавати, пообдаровувати. [А мені яблучок не наділите? (Звин.). Автор наділив їм так багато дивної якоїсь сліпоти (Рада). Природа наділила мені гарне обличчя (Крим.). Пиріжком у неділю наділить (М. Вовч.). Одна нас мати породила, та не однаково розумом обділила (Тобіл.). Хай бог йому уділить довгий вік (Грінч.). Щедра природа надала йому не самий тільки дар поезії й музики (Куліш). Обдарував усіх гостинцями (Васильч.). Добром та благом ущедряв твоїх спасенних (Куліш)]. -ть дочь приданным - вінувати, вивінувати, виправляти, виправити, випосажити дочку. Наделённый - наділений, обділений, уділений, наданий, обдарований, ущедрений, понаділяний и т. п. [Територія, щедро від природи обдарована (Крим.)]. -ться - наділятися, бути наділяним, наділеним, понаділяним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - надел`ить
    (чем) наділя́ти, наділи́ти, -ділю́, -ді́лиш и мног. понаділя́ти (чим); ( оделять) обділя́ти, обділи́ти (чим); ( одарять) обдаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, обдарува́ти, -рюю, -руєш и обдари́ти, -дарю, -дариш и мног. пообдаро́вувати, сов. одарува́ти, одари́ти (чим)

    Русско-украинский словарь > наделять

  • 6 приурочивать

    -ся, приурочить, -ся
    1) кого к чему (закреплять) - прив'язувати, -ся, прив'язати, -ся, прикріпляти, -ся, прикріпити, -ся до чого; см. Закреплять. Крестьяне -ны к земле - селяни прив'язані до землі;
    2) что к чему - приточувати, -ся, приточити, -ся, нав'язувати, -ся, нав'язати, -ся, пристосовувати, -ся, пристосувати, -ся, приганяти, -ся, пригнати, -ся, (относить) приділяти, -ся, приділити, -ся до чого. [Тих людей не було зовсім, а тільки до їх іменнів приточені, діла зовсім инших людей (Л. Укр.)]. -чить древний памятник к известному веку - приділити стару пам'ятку до певного століття (віку). Торжества -ны к открытию съезда - свята пристосовано до відкриття з'їзду;
    3) (о животных, растениях) принатурювати, -ся, принатурити, -ся; см. Акклиматизировать. Приуроченный -
    1) прив'язаний, прикріплений;
    2) приточений, нав'язаний, пристосований, приділений;
    3) принатурений.
    * * *
    несов.; сов. - приур`очить
    1) пристосо́вувати, пристосува́ти (до чого); ( посвящать) присвя́чувати, присвяти́ти (чому); (относить к какому-л. времени) відно́сити, віднести́ (до чого)
    2) ( связывать) пов'я́зувати, пов'яза́ти (з чим); ( приобщать) прилуча́ти, прилучи́ти (до чого)

    Русско-украинский словарь > приурочивать

  • 7 назначение

    1) (обозначение, отмечание чего) визначання, визначування, зазначання, зазначування, на[по]значання, на[по]значування, відзначання, відзначування, оконч. визначення, зазначення и зазначіння, на[по]значе[і]ння, відзначе[і]ння чого;
    2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) призначання, призначування, визначання; визначування, приділяння чого кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що; (оконч. и результат действия) призначення и призначіння, визначення, приділення и придіління, приділ (-лу). [Кожна година в нього мала своє призначення (Коцюб.)]. -ние награды - призначання (призначення) нагороди. -ние наказания - визначання (визначення), призначання (призначення) кари. -ние срока - призначання (призначення), визначання (визначення) терміну (строку, речінця). -ние цены - визначання (визначення) ціни. Дать -ние чему - призначити (приділити) що куди, до чого, на що, дати призначення (приділ) чому. Дать совсем другое -ние чему - дати зовсім инше призначення чому, призначити що на зовсім инше. [Дав зовсім инше призначення тому закладові (Ор. Левиц.)]. Доставить письмо по -нию - приставити (віддати, принести, привезти) листа, кому (куди) призначено. Не доходит по -нию - не доходить, куди призначено (шутл. куди націлено). [Його увага, здається, не доходить, куди її націлено (Короленко)]. По месту -ния - до призначеного місця, куди призначено. Отправиться к месту своего -ния - поїхати (піти, вирядитися), куди призначено (до призначеного місця). Станция -ния - станція призначення;
    3) (на должность, для исполн. обязанности) призначання, настановляння, настановлювання, наставляння кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяння кого за кого, (гал.) іменування кого ким, на яку посаду; (оконч. и результат действия) призначе[і]ння, (только оконч.) настановлення, настанова, наставлення, приділе[і]ння; (только куда, кому, к кому) надавання, оконч. надання кого куди, кому, до кого. [Почув про призначення його на голову комісії (Київ). Читаєш здебільшого (по газетах) у відділі нових призначень «Трупов, Дьяков…» (Н. Рада)]. -ние на вакантное место - призначання (призначення), настановляння (настановлення, настанова) на вільну посаду. Получить -ние - дістати (одержати) призначення, бути призначеним (настановленим). Состоялось -ние его на службу - його призначено (настановлено) на посаду;
    4) (человека на земле) призначення. [Довідується про своє місце й призначення в житті (Грінч.). Задумався про те, яке призначення в людини (Крим.). Чоловіче, подумай про своє високе призначення (Наш)].
    * * *
    1) ( действие) призна́чення, (неоконч.) призна́чання; ви́значення, (неоконч.) визнача́ння; призна́чення, (неоконч.) признача́ння; наставляння
    2) (распоряжение, постановление; основная функция чего-л., цель) призна́чення

    испо́льзовать (переда́ть, посла́ть) по \назначение нию — ви́користати (переда́ти, посла́ти) за призна́ченням

    ме́сто \назначение ния — місце призна́чення

    Русско-украинский словарь > назначение

  • 8 предназначать

    предназначить призначати, призначити (наперед) кого, що кому, визначати, визначити що кому, (предопределять, судить) приділяти, приділити, судити, присудити кого, що кому. [Її ще здавна призначено мені (Куліш). Доля так судила (Л. Укр.)]. К какой специальности -ете вы вашего сына? - до якої спеціяльности, до якого фаху призначаєте ви свого сина? Предназначенный - призначений, приділений, присуджений кому від кого. -ться - призначатися, приділятися, судитися, бути призначеним, приділеним. Съезд -чался на лето - з'їзд призначався (був призначений) на літо. Эти деньги -чены для известной цели - ці гроші призначено (приділено) на певну мету.
    * * *
    несов.; сов. - предназн`ачить
    признача́ти и призна́чувати, призна́чити и призначи́ти и попризнача́ти; ( определять) приділя́ти, приділи́ти

    Русско-украинский словарь > предназначать

  • 9 предопределять

    предопределить призначати, призначити (наперед) на[ви]значати, назначити, визначити, приділяти, приділити, (судить) судити, присудити, назнаменовувати, назнаменувати кому що; срв. Предназначать. [Нарікав на долю, що судила йому таке гірке щастя (Мирн.)]. Так Господь призначив (Кон.)]. -лить долголетие - судити кому вік довгий, дати на довгий вік кому. Предопределённый - призначений, назначений, визначений (наперед), приділений, назнаменований, суджений, присуджений кому від кого. [До своєї мети, назнаменованої йому од Бога, дійде (Куліш)]. Быть -лену - бути призначеним, приділеним и т. д., судитися кому. Так ему -но - так йому призначено (приділено), так йому судилося. Предопределяемый - призначаний, призначуваний, присуджуваний (наперед). -ться - призначатися, приділятися, судитися, бути призначеним, приділеним, присудженим, назнаменованим кому від кого.
    * * *
    несов.; сов. - предопредел`ить
    визнача́ти и визна́чувати [напере́д], ви́значити [напере́д]; ( обусловливать) зумо́влювати, зумо́вити, обумо́влювати, обумо́вити; (давать в удел, обрекать) приріка́ти, приректи́

    Русско-украинский словарь > предопределять

  • 10 приписывать

    приписать
    1) приписувати, приписати, дописувати, дописати, (во множ.) поприписувати, подописувати що до чого. -сать несколько слов в чьём-л. письме - приписати, дописати, додати декілька слів у чиєму листі;
    2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) приписувати, приписати кого, що куди, до чого, записувати, записати кого, що до чого, кого в що, писати кого в що, приділяти, приділити кого, що куди, до чого, (во множ.) поприписувати кого що куди, до чого, позаписувати кого в що и до чого и т. д. [Ото- ж і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Грінч.). Приділили наше село вже до иншої волости (Чигир. п.)];
    3) кому или чему-н. что-н. - приписувати, приписати кому, чому що, надавати, надати кому чого и що, накидати, накинути кому що, (относить что к чему, на счёт чего) складати, скласти що на що, ставити, поставити на карб чому що, закарбувати що на що. [Обробку їх під заголовком «Іліяда» та «Одисея» приписано сліпому співцеві Гомерові (Єфр.). Нема в Садієвих писаннях того речення, яке накидає Садієві Пушкин (Крим.). Ідеалізує їх і надає їм такі нереальні ознаки (Крим.). Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на змученнє і ослабленнє тіла (Франко). Макар не міг не помітити, що посувається він таки хутенько, і похопився закарбувати це на свою доброчинність (Корол.)]. Победу эту -вают его храбрости - перемогу цю приписують його хоробрості. Следует -сать это случаю, небрежности - треба це скласти на випадок, на недбалість. Приписанный -
    1) приписаний, дописаний;
    2) приписаний, записаний, приділений куди, до чого;
    3) приписаний, наданий кому, чому, накинутий кому, поставлений на карб чому, закарбований на що.
    * * *
    несов.; сов. - припис`ать
    припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; ( дописывать) допи́сувати, дописа́ти и подопи́сувати

    Русско-украинский словарь > приписывать

  • 11 spare

    1. n
    1) запасна частина (машини тощо)
    2) запасна шина
    3) спорт. запасний гравець
    4) запас; резерв
    5) запасна кімната; запасне приміщення
    2. adj
    1) запасний; додатковий; резервний
    2) зайвий; вільний

    spare room — вільна кімната; кімната для гостей

    3) скромний, убогий; поміркований
    4) худий, тонкий, худорлявий, виснажений
    3. v
    1) щадити, берегти; жаліти
    2) економити; заощаджувати; берегти

    to spare neither trouble nor expence — не шкодувати ні зусиль, ні коштів

    3) обходитися (без чогось)
    4) приділяти (щось комусь); can you spare me a few minutes? — чи можете ви приділити мені кілька хвилин?
    5) звільняти (від чогось); захищати

    not to spare oneself — не шкодувати своїх зусиль; бути вимогливим до себе

    6) утримуватися (від чогось)
    * * *
    I n
    1) запасна частина ( машини); запасна шина
    2) cпopт. запасний гравець
    3) що-небудь наявне про запас; дублікат; запасний ключ, запасна зміна білизни e т. п.
    II a
    1) запасний, резервний; додатковий; зайвий; вільний
    2) убогий, скромний, поміркований
    4) худий, тонкий; сухорлявий
    III v
    1) берегти, зберігати; заощаджувати, витрачати ощадливо
    5) щадити, берегти ( від чого-небудь)

    English-Ukrainian dictionary > spare

  • 12 find

    I [faind] n
    знахідка; відкриття ( родовища); гipн. нове родовище
    II [faind] v
    1) знаходити, відшукувати; знайти ( випадково), найтов-хнутися, натрапити, зустрітися
    2) відкривати, знаходити
    3) виявляти; застати, знайти (де-небудь, за яким-небудь заняттям)
    4) знаходити (прихильника, своє покликання)
    5) досягати, потрапляти, попадати
    6) вважати, вбачати (можливим, розумним); переконуватися, приходити до висновку; скласти думку
    7) юp. виносити вирок, ухвалу, постанову; засвід-чувати дійсність документа
    8) забезпечувати, субсидіювати
    9) мaт. визначати, обчислювати
    10) вiйcьк. виділяти, виставляти
    11) миcл. взяти слід
    12) вибрати, виділити, приділити ( час)

    English-Ukrainian dictionary > find

  • 13 зачислять

    зачислить зараховувати, зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити до кого, до чого. -лить к общей сумме - залічити до загальної суми. -лить в число кого - зарахувати до кого. -лять в число учеников - записувати, записати до школи. -лять в число сторонников - зараховувати до прихильників чиїх. -лять на службу - призначати (призначити), приділяти (приділити) кого на службу. Зачисляемый - зараховуваний, залічуваний. Зачисленный - зарахований, залічений, зачислений; призначений.
    * * *
    несов.; сов. - зач`ислить
    зарахо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш, зарахува́ти, -раху́ю, -раху́єш, залі́чувати, залічи́ти, -лічу́, -лі́чиш, зачисля́ти, зачи́слити

    Русско-украинский словарь > зачислять

  • 14 Присво[а]ивать

    и Присвоять присвоить
    1) себе что - присвоювати и присвояти, своїти, присвоїти, привлащувати и привлащати, привластити, собічити собі що. -воить чужое имущество, имение и т. п. - привластити, присвоїти чуже майно (добро), чужу маєтність і т. ин. [Завелись князі поміж собою битись, братні ділениці собі привлащувати (Куліш). Ви десятин двадцять моєї землі привластили (Кониськ.). Той ґрунт був на двох, а тепер він його своїть (Харк.). Не чуже бо добро він собі присвоїв, а своїм власним даром нас чарує (Куліш). Все собічить: і то моє, і це не ваше (Свидн.)]. -воить себе власть, право - присвоїти собі владу, узяти собі право; (захватить) загарбати собі владу, право. -воить титул, непринадлежащее имя - присвоїти титул, присвоїти (прибрати) неналежне ймення. -воить чужую мысль - присвоїти чужу думку;
    2) кому, чему что - надавати, надати кому що и чого, визнавати, визнати за ким, за чим що, признавати, признати, приділяти, приділити кому, чому що; срв. Приписывать. Закон -воил большие преимущества этой должности - закон надав великі привилеї цьому урядові;
    3) (кого к чему) призвичаювати, призвичаїти, узвичаювати, узвичаїти, призвичувати, призвичити кого до чого;
    4) (о животных) - см. Приручать. Присвоенный -
    1) присвоєний, привлащений
    2) наданий кому, визнаний за ким, признаний кому. Привилегии -ные некоторым должностям - привилеї надані деяким урядам;
    3) при[у]звичаєний, призвичений до чого;
    4) см. Приручённый.

    Русско-украинский словарь > Присво[а]ивать

  • 15 ассигновать

    асигнувати, (сов.) заасигнувати, призначити, приділити (гроші).
    * * *
    асигнува́ти

    Русско-украинский словарь > ассигновать

  • 16 причислять

    причислить
    1) (к чему при счёте) прираховувати, прирахувати, прилічувати, прилічити; (прибавлять) придавати, придати, додавати, додати що до чого. -лять проценты к капиталу - прираховувати (прилічувати, додавати) відсотки до капіталу (до стовпа);
    2) (зачислять, относить в разряд чего) зараховувати, зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити, залучати, залучити кого, що до кого, до чого, ставити, поставити кого поміж ким. -лить принятые деньги к приходу - зарахувати, залічити прийняті гроші до прибутку. Его -ляют к величайшим государственным деятелям - його зараховують (залічують) до найвидатніших державних діячів, його ставлять поміж найвидатнішими державними діячами. Отого про изведения нельзя -лить ни к трагедиям, ни к комедиям - цього твору не можна ні до трагедій, ні до комедій залучити (залічити, зарахувати, зачислити). -лить кого к посольству - зачислити, прирядити, приділити кого до посольства. -лять себя к кому, к чему - залічувати, зачисляти себе до кого, до чого, признаватися до кого, до чого, (фам.) горнути себе до кого. [Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься (Кониськ.). Вона і себе до старих людей горне і теж гріха боїться (Кониськ.). Признаються до цього напряму Гнат Хоткевич, Іван Липа (Єфр.)] Причисленный -
    1) прирахований, прилічений; приданий, доданий до чого;
    2) зарахований, залічений, зачислений, залучений до кого, до чого, поставлений поміж ким, поніж чим.
    * * *
    несов.; сов. - прич`ислить
    1) ( присоединять при подсчёте) прилі́чувати, прилічи́ти, прирахо́вувати, прирахува́ти
    2) ( зачислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачисля́ти, зачи́слити

    причи́слить к ли́ку святы́х — церк. канонізува́ти, приєдна́ти до святи́х

    Русско-украинский словарь > причислять

  • 17 уделять

    несов.; сов. - удел`ить
    1) ( выделять) виділя́ти, ви́ділити; ( отделять) відділя́ти, відділи́ти
    2) (отдавать внимание, время) приділя́ти, приділи́ти

    Русско-украинский словарь > уделять

  • 18 отпускать

    отпустить
    1) пускати, пустити, відпускати, відпустити, повідпускати кого куди, звідки; (отправлять) відряджати, відрядити кого. -стить кого на волю, домой - (від)пустити кого на волю, додому. -сти душу на покаяние - пусти з душею;
    2) давати, дати, видавати, видати, відважувати, відважити, наділяти, наділити кому що, що на що. -скать провизию - видавати (відважувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). Правительство -стило сто тысяч рублей на это дело - уряд дав (приділив) сто тисяч карбованців на цю справу. -скать кому-л. в кредит - давати кому на [в] борг (и набір), боргувати, наборгувати, поборгувати, вірити кому и на кого, навіряти кому. Лавочник -скает мне в кредит на сто рублей - крамар на сто карбованців мені навіряє (дає мені на борг). Он никому не -скает в долг - він нікому не боргує (не дає на борг), він ні на кого не вірить. -скать на вес - давати вагою. -скать что-л. по счёту кому - вилічувати (сов. вилічити) кому що. -скать скупо - видавцем (ви)давати. -скать товары (за границу) - виправляти, вивозити, випроваджати, відпроваджати крам (за кордон). -стить остроту, словечко - пустити дотеп, (на чей-л. счёт) прикладку прикласти кому, квітку кому пришити. -скать комплименты - компліменти садити. -скать штуки, -стить штуку - витворяти, платати штуки, наплатати штук, утнути, устругнути штуку;
    3) -скать, -стить грехи кому - розгрішати, розгрішити кого, відпускати, відпустити гріхи кому;
    4) запускати, запустити, попускати, попустити що. -стить бороду, косу - запустити бороду, косу. -стить кудри - попустити кучері;
    5) (ослаблять) попускати, попустити; відпускати, відпустити. -стить верёвку, струну - попустити мотуз, струну. -стить пояс - відперезати, по[від]пустити пояс. -стить сталь - м'якшити (відгартувати) крицю, сталь. -стить тормоз - розгальмувати;
    6) (отточить) нагострювати, нагострити, вигострювати, вигострити. -скать, -стить косу (покосную) - клепати (н. вр. клепаю и клеплю), відклепати косу;
    7) відпустити, полегшати (чаще безл.). [Було так у грудях стисло, а це трохи відпустило]. На дворе -стило - надворі відлигло. Мороз -стил - мороз пересівся, перетис. -нный - відпущений, попущений и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - отпуст`ить
    1) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти
    2) ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити и повипуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти и попуска́ти
    3) ( ослаблять) попуска́ти, попусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти
    4) ( о боли) відпуска́ти, відпусти́ти, безл. ле́гшати, поле́гшати
    5) ( предоставлять в пользование) відпуска́ти, відпусти́ти, ( давать) дава́ти, да́ти, ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти, ( продавать) продава́ти, прода́ти
    6) (отращивать волосы, ногти) відпуска́ти, відпусти́ти и повідпуска́ти, ( запускать) запуска́ти, запусти́ти и позапуска́ти
    7) ( оттачивать) спец. виго́стрювати, ви́гострити и повиго́стрювати, наго́стрювати, нагостри́ти и понаго́стрювати; ( косу) клепа́ти, наклепа́ти, несов. поклепа́ти, ви́клепати
    8) мет. відпуска́ти, відпусти́ти

    Русско-украинский словарь > отпускать

См. также в других словарях:

  • приділити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • приділити — див. приділяти …   Український тлумачний словник

  • приділити — див. приділяти …   Словник синонімів української мови

  • приділяти — I = приділити (віддавати комусь / чомусь певний час, певне місце, увагу), присвячувати, присвятити, надавати, надати II ▶ див. давати I, 2), ділити I, улаштувати I, 3) …   Словник синонімів української мови

  • приділений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до приділити. || приді/лено, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

  • приділення — я, с. Дія за знач. приділити, приділяти …   Український тлумачний словник

  • давати — I = дати 1) (комусь особисто, до рук), подавати, подати; вручати, вручити (в офіційній, урочистій обстановці); передавати, передати (від однієї особи до іншої); роздавати, роздати (кільком, багатьом); віддавати, віддати (перев. повертаючи узяте,… …   Словник синонімів української мови

  • улаштувати — I = влаштувати, улаштовувати, влаштовувати 1) (забезпечити тимчасовим житлом на ніч чи на якийсь час), поселити, поселяти 2) (помістити когось де н. на якомусь місці перев. зручно, вигідно), у[в]мостити, у[в]мощувати, примостити, примощувати 3)… …   Словник синонімів української мови

  • быти — (>50000), ѤСМЬ, ѤСТЬ (в соч. с отрицанием не НѢСМЬ, НѢСТЬ); 3 л. мн. ч. СОУТЬ; 3 л. ед. ч. имперфекта БѦШЕ; 3 л. ед. ч. аориста БЫ и БѢ гл. I. Как самостоятельный гл. 1.Существовать; иметься: дъва разбо˫а ѥсте. ѥдинъ иже съвлачить съ оубогааго …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • гладити — ГЛА|ДИТИ (9), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1. Тереть, растирать: гладѩщю же ему левканию. приде к нему иоанъ б҃ословъ. и гл҃а что дѣеши гусарю. ре(ч) же гусарь тру вапы ПрЮр XIV, 36б. 2. Гладить, поглаживать: дрѹзи ѥмѹ нозѣ гладѩть. инии по лѩдвь˫амъ тѣшать ѥго …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • надавати — I = надати 1) (про людину за допомогою виразу обличчя, погляду, пози тощо видозмінювати свою зовнішність); напускати, напустити (зі сл. на себе , надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру) Пор. набирати I, 3), удавати… …   Словник синонімів української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»