настрій

техн. настро́йка

настрілювання, набивання, оконч. настріляння, набиття (-ття); срв. Настреливать.

1) (действие) - см. Настройка 1, оконч.;

2) настрій (-рою), (очень редко) направа, (расположение духа) гумор (-ру), дух (-ху). [Цей настрій нарешті й запанував над Лаговським (Крим.). Ходили чутки про страйк і вливали якийсь новий настрій в темну задурену масу (Черкас.). У рожевім настрої (Франко). Сутичка вийшла в настроях родини (Виннич.). Євреї, поярмаркувавши, очевидячки ще були в ярмарковій направі: розказували усі заразом (Н.-Лев.). Почала розуміти часті і наглі зміни в її гуморі, незрозумілу дражливість (Франко). Уже дух і так був на мене (-ние против меня) гіркий (Борзенщ.)]. Дурное (плохое) -ние - поганий настрій. -ние биржи - настрій на біржі. Повышательное -ние, -ние на повышение - ростучий настрій (на біржі), тенденція збільшувати. Повышенное -ние - піднесений настрій. Сдержанное -ние - стриманий настрій. Хорошее -ние - гарний (добрий) настрій, добрий гумор. Быть в плохом, хорошем -нии - бути в гарному (в доброму) настрої, бути в доброму гуморі (дусі), бути в поганому настрої (не в доброму гуморі). [Ви в доброму гуморі, як і завжди (Виннич.)]. Быть в -нии делать что - бути в настрої (мати настрій) робити що. [Я саме в настрою з ким-небудь говорить (Самійл.)]. Быть не в -нии - бути не в доброму настрої (гуморі, дусі), (не в духе) бути не в гуморі. [Володимир встав другого дня не в гуморі (Крим.)]. Быть не в -нии делать что - не мати настрою робити що. -ние умов - настрій (людських) дум.

* * *

настрелять настрілювати, настріляти, (дичи ещё) набивати, набити, (о мног.) понастрілювати, понабивати чого. [Наш стрілець сьогодні багато качок настріляв (Сл. Гр.). Набив багато дичини (Сл. Ум.)]. Настрелянный - настріляний, набитий, понастрілюваний, понабиваний. -ться -

1) (стр. з.) настрілюватися, бути настрілюваним, настріляним, понастрілюваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) настрілятися, попостріляти (досхочу), (о мног.) понастрілюватися.

* * *

несов.; сов. - настрел`ять

набить

1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];

2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];

3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;

4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;

5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;

6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];

7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.

* * *

несов.; сов. - наб`ить

1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати

3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти

4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

настроить

1) (строение) - см. Надстраивать;

2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];

3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;

4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;

5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -

1) см. Надстроенный;

2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;

3) нароблений, накоєний, наброєний;

4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];

5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -

1) см. Надстраиваться;

2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;

3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;

4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.

* * *

1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати

2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати

3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -диш

1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити

2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти

3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити

отстрелить відстре[і]лювати, відстре[і]лити. [На війні йому руку відстрелено]. Отстреленный - відстрелений.

* * *

1) охотн. відстрі́лювати, відстріля́ти; ( настреливать) настрі́лювати, настріля́ти

2) (несов.: окончить стрельбу) відстріля́ти, відстріля́тися

передать

1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];

2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];

3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;

4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.

* * *

добротливість, добросердість, добрість, добрячість, добрий настрій, благодушність.

* * *

1) веселий. [Весела молодиця. Веселий настрій];

2) підхмелений, п'яненький;

3) (хмельной) п'янкий. [П'янке пиво]. Весёлые глазки, бот. - удовки.

* * *

1) см. Обнаруживание;

2) висловлювання [Не забороняється висловлювання думок], вислів (р. вислову). [Це-ж не наш вислів, а московський], вираз. Найти для себя выражение - вилитися. [Цей настрій високий найкраще вилився в організації братства (Єфр.)]. Без выражения - безвиразно. Извините за выражение - пробачте (вибачайте, простіть) у [на] цім слові; не при вас кажучи; шануючи слухи ваші (Куліш);

3) выражение лица - вираз, вираз на лиці, на виду, на обличчю; міна. [Цей вираз застиг на обличчю (Грінч.). Вираз на лиці - понуро-урочистий (Куліш)]. Принимать, принять выражение лица - набирати (набрати) виразу. Придавать выражение лицу - надавати виразу, (фамильярно) міни добирати (добрати), міну взяти (прийняти) (Свидн.). Со спокойным и светлым выражением лица - ясний. [Вона була спокійна та ясна (М. Вовч.). Ясен був на виду (Куліш)].

* * *

1) ( действие) ви́раження, (неоконч.) виража́ння; ви́словлення, (неоконч.) висло́влювання; відбиття́, (неоконч.) відбива́ння; ви́явлення, (неоконч.) виявля́ння; передання́, (неоконч.) передава́ння; ви́раження, (неоконч.) виража́ння

2) (отражение чего-л.) відбиття́; ( обнаружение) ви́раз, -у, ви́явлення, ви́яв, -у

3) (внешний вид чего-л.) ви́раз

4) (слово, фраза, оборот речи) ви́слів, -слову, ви́раз, -у

1) (некрасивый) негарний, поганий [Негарний на обличчя. Який він поганий], (безобразный) бридкий [І бридка-ж вона!], гидкий. Дурён лицом - поганий на обличчя, бридкий на обличчя, бридкий на виду, на вроду. Она дурна собою - вона негарна, погана, (безобразна) бридка, гидка. Он не дурён, она не дурна (собой) - він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька). Ум. поганенький, ув. поганючий. Дурнёхонек, дурнёшенек (очень дурён, безобразен) - поганісінький; бридкісінький, гидкісінький;

2) (плохой, нехороший) поганий [Борщ поганий. Погода погана], лихий [Лихий крам], злий [Що ти злого учинила? Доріженька злая], недобрий [Прийшли вісті недобрії (Шевч.)], кепський [Кепські новини]; (негодный) ледачий [Ледачий крам = дурной товар]; (противный) бридкий, гидкий. Дурной глаз - лихе око, урічливе (урічне) око. Дурная слава - слава, неслава, погана слава. [Пустили таку славу про нього]. Дурное настроение, расположение духа - поганий настрій (р. -ою), маркота. (См. Дух 3). Дурные привычки - погані звички (р. -чок). Дурному научать - на зле навчати.

* * *

1) ( плохой) пога́ний; ке́пський; ( предосудительный) недо́брий, лихи́й, злий

2) ( некрасивый) нега́рний, пога́ний; ( безобразный) бридки́й, гидки́й

3) ( глупый) дурни́й

1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Янголи - небесні духи]. Злой дух (дьявол) - нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг. Злой дух в виде призрака, морочащий людей - мара (ув. марюка, марище), мана. [Мара його обмарила. Згинь ти, марюко!]. Духи (привидения, призраки) - духи, привиди. [Кругом духи, маняки, відьми та русалки (Кул.)];

2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Багатство духа. Якимсь пантеїстичним духом обвіяна поезія Кримського (Єфр.). Нову статтю написано в тім самім дусі]. Русский и польский дух - русчина і польщина (Кул.), руськість і польськість. Воспрянул -хом кто - дух вступив у кого, піднісся духом хто. [В мене аж трохи дух вступив (Франко)]. Падать, пасть -хом - занепадати духом, сов. занепасти духом. Поднять дух, придать духа - додати кому духа[у], відваги, духу піддати. Собраться с -хом - набратися духу (смілости, відваги), добрати смілости, зібратися на відвагу (Стеф.). Упадок -ха - підупад духу, зневір'я. [Хвилинне зневір'я не розбило ясного світогляду письменника (Єфр.)]. Упавший духом - занепалий духом. Не хватило духа - не стало відваги;

3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою). [У веселому дусі (настрої)]. Не в духе - не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої. Не в духе быть - матися на дусі погано, не в доброму дусі (гуморі, настрої) бути [На дусі він мавсь препогано], (насмешл.) он не в духе - у нього муха в носі;

4) (дыхание) - дух, віддих, дихання. [Над ним воли своїм духом дихали (Чуб.)]. Дух захватывает - дух захоплює (захопляє), дух забиває (займає), дух спирається (запирається). Дух захватило - сперло (зіперло) дух, захопило дух, перехопило дух, забило дух, запнуло дух, дух занявсь, дух забивсь. Перевести дух - віддихатися, віддихати, віддихнути, -ся передихнути, відсапати, -ся, відсапнути, -ся, звести дух. [Дайте мені дух звести (М. Вовч.)]. Притаить дух - затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати. Испускать (-тить) дух (умирать) - пускатися (пуститися) духу, спускати (спустити) душу, зітхнути или визіхнути духа, спускати (спустити) дух, (опис.) богові душу віддати;

5) (пар) пара, дух. [Дихнеш, то пару (дух) видко, - так холодно в хаті];

6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах. [Куривсь для духу яловець (Котл.). Вовчий дух. Національний душок. Московський дух]; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду). Тяжёлый дух - важкий дух (напр., у кімнаті). Идёт дух - чути, вже чути. [Цього сала не беріть: уже чути];

7) (быстрота) дух, мент, мах. В один дух - удух. [Завтра удух були-б удома (М. Лев.)]. Во весь дух - що-духу, (фамил.) на всі заставки. [Що-духу бігти]. Духом, душком - духом, душком, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент. [Душком винив пиво (Коц.)]. Живым духом - живим махом; одна нога тут, друга там. Что есть духу - скільки духу, що дух у тілі (М. Вовч.), на всю витягу. Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) - легкий дух;

8) (исповедь) сповідь (р. -ди). Быть на духу - на сповіді бути, сповідатися, сов. висповідатися. Итти на дух - до сповіди йти. Ни слуху, ни духу о нём - слухи загули за ним, ні звістки, ні чутки про нього, ні слуху, ні вісти про нього, слід за ним загув.

* * *

1) дух, -у

2) миф. дух, -а

3) ( дыхание) дух, -у; по́дих, -у, ві́ддих, -у, ди́хання

4) ( воздух) дух, -у

5) ( запах) дух, -у; пах, -у

изжить

1) (где) проживати, прожити де. -жить век еде - звікувати (вік) де, життя зжити де. [У неволі вік звікує (Грінч.). У цій хаті зросла я, звікувала, зазнала добра й лиха (Коцюб.). Життя зжити - не поле перейти (П. Мирн.)];

2) (что) переживати, пережити що, перебувати, перебути що, збувати, збути що, зживати, зжити що. [Ті забобони ми вже пережили (Київ). Перебули одно лихо, перебудем друге (Крим.). Давні наші погляди на власність ми потроху збуваємо, але ще не збули (Крим.)]. -ть себя - см. Изживаться. Изжитый - прожитий, пережитий, перебутий, збутий, геть вижитий. [Хапається за старі, цілком перебуті форми життя (Крим.). Недовіра до нас, колись дуже сильна, тепер справа збута (Крим.). Це вже вижитий настрій (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - изж`ить

1) (избавляться от чего-л.) зжива́ти, зжи́ти (зживу́, зживе́ш) и мног. позжива́ти, збува́ти, збу́ти (збу́ду, збу́деш) (що); ( искоренять) викорі́нювати и викоріня́ти, ви́коренити и мног. повикорі́нювати и повикоріня́ти (що), збува́тися, збу́тися (чого), позбува́тися, позбу́тися (чого)

2) ( переживать) пережива́ти, пережи́ти (що); ( проживать) прожива́ти, прожи́ти (що); ( переносить) перебува́ти, перебу́ти (що)

3) (сов.: истратить, израсходовать) диал. прожи́ти, ви́тратити; ( издержаться) ви́тратитися, прожи́тися

излиться литися, зливатися, злитися, ллятися, зіллятися, виливатися, вилитися и виллятися; спливати, спливти. [Мати любить дитину, і ця любов виливається на дитину повною мірою (М. Грінч.). Вчора зіллявся над нашим селом великий дощ (Звин.). Під образами горіла лямпадка; святочний настрій спливав з богів (Коцюб.)]. -литься на кого (о гневе, досаде и т. п.) - вилитися на кого, (разразиться) окошитися на кому. [Захаркові не випадало споритися з панією, досада його окошилася на Оксані (Крим.)]. Её печаль -валась в жалобах на судьбу - її журба виливалася (вимовлялася) гіркими жалями на долю.

* * *

несов.; сов. - изл`иться

1) вилива́тися, ви́литися, -ллюся, -ллєшся и ви́ллятися, -ллюся, -ллєшся; ( проливаться) пролива́тися, проли́тися, -ллє́ться и пролля́тися, -ллє́ться; ( разливаться) розлива́тися, розли́тися, -зіллє́ться и розілля́тися, -ллє́ться; ( вытекать) витіка́ти, ви́текти, -тече

2) перен. вилива́тися, ви́литися, злива́тися, зли́тися, розлива́тися, розли́тися

источить что

1) (изливать) виливати, вилити що, випускати, випустити джерелом, дзюрком (цюрком) (журчащей струёй) що. Горы -чают целебные ключи - гори випускають цілющі джерела. -чать на кого свои милости - виливати, зливати на кого ласку свою, (одаривать) обдаровувати кого ласкою своєю, уласкавлювати кого; см. Изливать;

2) см. Расточать. Источённый - вилитий. -ться - виливатися, вилитися, (струёй) дзюрити, (сплывать) спливати, сплисти. [Святочний настрій спливав з богів (икон) (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - источ`ить

1) (заставлять течь, проливать), вилива́ти, ви́лити и ви́лляти; (несов.: лить) ли́ти и лля́ти; ( точить) точити и сто́чувати, сточи́ти; ( разливать) розлива́ти, розли́ти и розілля́ти, розто́чувати, розточи́ти

2) (несов.: выделять из себя, испускать) розлива́ти, розто́чувати; ( запах) випуска́ти, видиха́ти

1) (прикасающийся) дотичний. -ная, мат. - дотична (-ної);

2) (прикосновенный) причетний, належний до чого. Был к этому -телен - був до цього причетний. Дела сюда не -ные - справи сюди не належні, до цього не причетні. Разговоры - ные моего настроения - розмови про мій настрій;

3) (относящийся к чему) стосовний до чого. Дела -ные Украины - справи стосовні до України. Слова -ные вас… - слова що-до вас; слова до вас стосовні.

* * *

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *