-
1 рити
to dig, to hollow out; ( під землею) to mine; ( нору) to burrow; ( копитом) to paw; ( рилом) to nuzzle, to root up -
2 рити
рыть; (в чём) ры́ться -
3 рити
rytyдієсл. -
4 рити
თხრა, გათხრა -
5 рити
qazmaq -
6 вірити
to believe, to have faith in; ( довіряти) to trustвірити комусь — to have confidence in, to give credit to, to trust; to give credence (to)
сліпо вірити комусь — to have implicit faith in, to swear by
-
7 повірити
(тк. док., комусь) to believe; to trust; ( у щось) to believe in; to credit, to give credit (to)хто міг би повірити? — who would have believed it? повір мені, що… take it from me that…
-
8 оскірити
оскі́рити зуби — оска́лить зу́бы, още́рить зу́бы
-
9 ошкірити
ошкі́рити зу́би — оска́лить зу́бы, още́рить зу́бы
-
10 шкірити
ска́лить; ще́ритьшкі́рити зу́би — ска́лить зу́бы; ще́рить зу́бы, ще́риться; (смеяться, улыбаться) ска́лить зу́бы, ска́литься, ще́риться
-
11 вірити
-
12 вірити
-
13 лицемірити
-
14 який можна перевірити
examinable, verifiableУкраїнсько-англійський юридичний словник > який можна перевірити
-
15 вивірити
док. див. вивіряти -
16 вимірити
док. див. вимірювати -
17 вишкірити
док. див. вишкіряти -
18 довірити
док. див. довіряти 2) -
19 завірити
док. див. завіряти -
20 замірити
док. див. заміряти
См. также в других словарях:
рити — ри/ю, ри/єш, недок. 1) перех. Розкопувати, розривати, розпушувати що небудь рихле, сипке. 2) перех. Вибираючи, викидаючи землю, робити, копати заглиблення, яму і т. ін. 3) перех. Викопувати, видобувати що небудь із землі. 4) перех., розм.… … Український тлумачний словник
рити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
рити — вырабляць з мармуру, дрэва і пад. (пра скульптуры) … Старабеларускі лексікон
мѣрити — МѢР|ИТИ (42), Ю, ИТЬ гл. 1. Мерить, измерять: глѣбъ кнѧзь мѣрилъ мо‹ре› по ледɤ ѿ тъмɤтороканѧ до кърчева Надп 1068; Подобаѥть вѣдати ˫ако пьрвии лѣ(т). лѹною мѣрѧхѹ КН 1280, 564б; не къ прибытъкѹ мѣрити ˫авлениѥ но цѣнити мѣсто по скѹпѹ. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
ввірити — 1 дієслово доконаного виду довірити щось ввірити 2 дієслово доконаного виду повірити діал … Орфографічний словник української мови
повірити — 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір я повірити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити … Орфографічний словник української мови
увірити — 1 дієслово доконаного виду повірити діал. увірити 2 дієслово доконаного виду довірити щось … Орфографічний словник української мови
звірити — 1 дієслово доконаного виду розказати відверто; довірити звірити 2 дієслово доконаного виду зіставити; випробувати … Орфографічний словник української мови
отъмѣрити — ОТЪМѢР|ИТИ (2*), Ю, ИТЬ гл. Отмерить. Образн.: не акы скотѹ наслажатисѧ плътьск(ы)… нъ размѣрити при всемь все своѥ житиѥ. да и б҃ъ въ тѹ мѣрѹ ѿмѣрить. на сꙊдѣ. СбТр XII/XIII, 57; никтоже ѿ ц(с)рь вр(а)тъ адовъ избы. ни силнии силою преѡдолѣша ни … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вірити — рю, риш, недок. 1) у що та без додатка. Бути впевненим, переконаним у чому небудь. || у кого. Бути впевненим у кому небудь, вважати когось гідним довір я. 2) у що, чому та без додатка. Приймати щось за правду. 3) кому. Мати довір я до когось. ••… … Український тлумачний словник
повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь … Український тлумачний словник
