-
1 анігілювати
матем.; физ. аннигили́ровать -
2 вибілювати
техн. бели́ть, выбе́ливать, вылу́живать, отбе́ливать -
3 вибілювати врозправку
отбе́ливать враспра́вкуУкраїнсько-російський політехнічний словник > вибілювати врозправку
-
4 добілювати
техн. добе́ливать -
5 забілювати
техн. забе́ливать -
6 кисілювати
техн. киселева́ть -
7 кілювати
техн. килева́ть -
8 компілювати
вчт компили́ровать -
9 перебілювати
техн. перебе́ливать, перелу́живать -
10 підбілювати
техн. подбе́ливать -
11 пристрілювати
техн. пристре́ливать -
12 прицілювати
техн. прице́ливать -
13 пробілювати
техн. пробе́ливать -
14 профілювати
техн. профили́ровать -
15 розділювати
матем.; техн.; физ. разделя́ть -
16 спрофілювати
техн. спрофили́ровать -
17 опаливать
см. Опалять.* * *тж. опал`ять; несов.; сов. - опал`итьобпа́лювати, обпали́ти и пообпа́лювати, опа́лювати и опаля́ти, опали́ти; (сжигать поверхность чего-л.) спа́лювати, спали́ти и попали́ти; (преим. волосы, шерсть, щетину) обсма́лювати и смали́ти, обсмали́ти и пообсма́лювати и посмали́ти, ( слегка) присма́лювати, присмали́ти и поприсма́лювати, підсма́лювати, підсмали́ти, припа́лювати, припали́ти, ( слишком сильно) пересма́лювати, пересмали́ти -
18 нажигать
нажечь1) см. Наджигать;2) (накалять) розжарювати, розжарити, розпікати, розпекти, (о мног.) порозжарювати, порозпікати що;3) (угля, извести и т. п.) напалювати, напалити, випалювати, випалити, (о мног.) понапалювати, повипалювати чого. [Напалив багато вапни (Сл. Ум.)];4) (клеймо) випалювати, випалити, випікати, випекти, (о мног. или во мн. местах) повипалювати, повипікати що. [Випік тавро (Сл. Ум.)];5) кого - під'юджувати, під'юдити, підбивати, підбити кого на що, підохочувати, підохотити кого до чого; срв. Подстрекать;6) см. Надувать 3. Нажжённый -1) см. Надожжённый;2) розжарений, розпечений, порозжарюваний;3) напалений, випалений, понапалюваний, повипалюваний;4) випалений, випечений, повипалюваний;5) під'юджений, підбитий, підохочений. -ться - розжарюватися, розжаритися, порозжарюватися; бути розжарюваним, розжареним, порозжарюваним и т. п.* * *несов.; сов. - наж`ечь1) (сжигать, расходовать) спа́лювати, спали́ти2) ( наготавливать пережиганием) напа́лювати, напали́ти и мног. понапа́лювати\нажигать ть, \нажигать чь угля — напа́лювати, напали́ти вугі́лля
3) (нагревать, накаливать) напа́лювати, напали́ти и мног. понапа́лювати; ( напекать) напіка́ти, напекти́, -печу, -печеш\нажигать ть, \нажигать чь печь — напа́лювати, напали́ти піч
со́лнце \нажигать жгло лицо́ — со́нце напекло́ обли́ччя (лице́)
4) ( выжигать на поверхности) випа́лювати, ви́палити и мног. повипа́лювати, випіка́ти, ви́пекти и мног. повипіка́ти\нажигать ть, \нажигать чь тавро́ — випіка́ти, ви́пекти тавро́
5) (перен.: причинять ущеро, убыток) нагріва́ти, нагрі́ти6) (перен.: донимать) допіка́ти, допекти́\нажигать чь кнуто́м — допекти́ (ударить: ужа́рити, упекти́, оперіщити) батого́м
-
19 уваливать
I несов.; сов. - увал`ить1) ( сваливать) прост. зва́лювати, звали́ти и позва́лювати2) (заваливать чем-л.) зава́лювати, завали́ти и позава́лювати, нава́лювати, навали́ти3) ( отклонять) мор. відверта́ти, відверну́ти, відхиля́ти, відхили́ти4) ( проваливать) забира́тися, забра́тисяII несов.; сов. - увал`ять1) ( обрабатывать валянием) зва́лювати, зваля́ти, ува́лювати, уваля́ти; ( тесто) вика́чувати, ви́качати2) ( пачкать) прост. вива́лювати, ви́валяти, ува́лювати, уваля́ти, вика́чувати, ви́качати -
20 накалывать
наколоть1) (выкалывать остриём на чём-либо) наколювати, наколоти що и чого, виколювати, виколоти що, (о мног.) понаколювати, повиколювати; (тесто) наколювати, наколоти, поколоти що. [Нащо ти наколов тут стільки дірочок? (Київщ.). Спершу взірець на папері виколює, а тоді вишиває (Богодух.)]. -ть тело - наколювати (татуювати), наколоти (нататуювати) тіло;2) (натыкать на остриё) нашпилювати, нашпилити, настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, (о мног.) понашпилювати, понастромлювати, понаштрикувати що на що. [Нашпилив метелика (Київ)];3) (прикалывать) пришпилювати, пришпилити (о мног.) попришпилювати що на що. [Пришпилила на голову квіти (Київщ.)];4) (глаз, палец, ногу на что) наколювати, наколоти око, палець, ногу, сколювати; сколоти, пробивати, пробити палець, ногу на що, (о мног.) понаколювати, посколювати, попробивати; см. ещё Накалываться 2. [Ой, полола дівчина пастернак, та сколола ніженьку на будяк (Пісня)];5) (свиней, поросят) наколювати, наколоти, (скота) нарізувати, нарізати, (о мног.) понаколювати, понарізувати чого;6) (дров, сахару, льда) наколювати, наколоти, нарубувати, нарубати, (лучины) наколювати, наколоти, наскипувати, наскипати, (камня) набивати, набити, налупувати, налупати, (о мног.) понаколювати и т. п. чого. Наколотый -1) наколотий и наколений, виколотий и виколений, понаколюваний, повиколюваний; поколотий и поколений; нататуйований;2) нашпилений, настромлений, наштрикнутий, понашпилюваний и т. п.;3) пришпилений, попришпилюваний;4) наколотий, наколений, сколотий, пробитий;5) наколотий, наколений, понаколюваний; нарізаний, понарізуваний;6) наколотий, наколений, нарубаний, наскипаний, набитий, налупаний, понаколюваний и т. п.* * *I несов.; сов. - накол`оть(раскалывая, наготовлять) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; ( нарубывать) нару́бувати, наруба́тиII несов.; сов. - накол`оть1) (прикалывать, наносить уколы, повреждать уколом) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; ( на остриё) нашпи́лювати, нашпи́лити, наштри́кувати, наштрикну́ти; (узор, рисунок) вико́лювати, ви́колоти2) (набивать свиней, рыбы) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; (скота, птицы) нарі́зувати и наріза́ти, нарі́зати и мног. понарізувати и понаріза́ти
См. также в других словарях:
профілювати — ю/ю, ю/єш, недок. і док., перех. 1) спец. Надавати правильного, потрібного профілю чому небудь (дорозі, площадці, деталі, заготовці і т. ін.). Профілювати шини. || Надавати певної форми деталі з листового або штабового металу поздовжнім згинанням … Український тлумачний словник
прострілювати — 1 дієслово недоконаного виду пробивати пострілом наскрізь; обстрілювати рідко прострілювати 2 дієслово недоконаного виду перевіряти зброю; стріляти деякий час … Орфографічний словник української мови
перебілювати — юю, юєш, недок., перебіли/ти, білю/, бі/лиш, док., перех. 1) Білити, покривати розчином крейди, вапна (ще раз, повторно або заново, по іншому). Перебілити кімнату. 2) Вибілювати все чи багато чого небудь, одне за одним. Перебілити всі кімнати. 3) … Український тлумачний словник
пробілювати — юю, юєш, недок., пробіли/ти, білю/, бі/лиш, док., перех. 1) Промазувати розчином крейди, вапна і т. ін., робити що небудь білим. Пробілювати стіни. 2) Піддаючи спеціальній обробці, робити частково або зовсім білим. Пробілювати цукор … Український тлумачний словник
прострілювати — I юю, юєш, недок., простре/лити і рідко прострі/лити, лю, лиш, док., перех. 1) Стріляючи, пробивати наскрізь. 2) тільки недок. Тримати під обстрілом який небудь простір, ділянку і т. ін.; обстрілювати. II юю, юєш, недок., простріля/ти, я/ю, я/єш … Український тлумачний словник
вистрілювати — 1 дієслово недоконаного виду робити постріл, викидати стебло, стрілку про рослини рідко вистрілювати 2 дієслово недоконаного виду стріляючи, витрачати набої, снаряди; знищувати всіх або багатьох тварин рідко … Орфографічний словник української мови
відстрілювати — 1 дієслово недоконаного виду відбивати частину від цілого відстрілювати 2 дієслово недоконаного виду полюючи, убивати якусь кількість … Орфографічний словник української мови
пристрілювати — 1 дієслово недоконаного виду убивати або добивати пострілом пристрілювати 2 дієслово недоконаного виду перевіряти точність зброї … Орфографічний словник української мови
вистрілювати — I і рідко вистре/лювати, юю, юєш, недок., ви/стрілити і рідко ви/стрелити, лю, лиш, док. 1) Робити постріл. 2) перен. Вискакувати, вилітати з чого небудь із тріском, із силою (звичайно про зерно з колоска, насіння з насіннєвої коробочки, корок із … Український тлумачний словник
відбілювати — юю, юєш, недок., відбіли/ти, ілю/, і/лиш, док. Те саме, що вибілювати 2) … Український тлумачний словник
втілювати — (уті/лювати), юю, юєш, недок., вті/лити (уті/лити), лю, лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі. || Бути виявом, вираженням чого небудь; відбивати в собі … Український тлумачний словник
