-
1 relativus
relātīvus, a, um [ refero ](со)относительный (appellatio, sc. domĭni et servi Aug) -
2 relativus
relātīvus, a, um (refero), sich beziehend auf etwas, bezüglich, Augustin. u.a.: nomen, pronomen, Prisc.
-
3 relativus
relātīvus, a, um (refero), sich beziehend auf etwas, bezüglich, Augustin. u.a.: nomen, pronomen, Prisc.Ausführliches Lateinisch-deutsches Handwörterbuch > relativus
-
4 relativus
rĕlātīvus, a, um, adj. [refero], having reference or relation, referring, relative (post-class.), Arn. 7, p. 221:qualitas,
Mart. Cap. 5, § 451:appellatio,
Aug. Trin. 5, 16.—In gram.: pronomen,
Prisc. p. 1063 sq. P.— Adv.: rĕlātīvē, relatively:vicinus et amicus relative dicuntur,
Aug. Trin. 5, 71. -
5 relativus
relativa, relativum ADJrelative; referring; having reference/relation -
6 Относительный
- relativus; -
7 absolutivus
absolūtīvus, a, um (absolutus), absolut, bestimmt, Diom. 337, 13; Ggstz. relativus, Serv. Verg. Aen. 10, 18.
-
8 relative
relātīvē, Adv. (relativus), beziehungsweise, relativ, Augustin. de trin. 5, 11 u. 12. Mart. Cap. 4. § 372.
-
9 relativ
relativ, a) in der Grammatik: relativus (z.B. pronomen): qui, quae, quod ad alterum aliquid refertur. – b) in der Philosophie: comparatus cum aliis od. cum ceteris od. cum reliquis (verglichen mit andern, mit den andern od. übrigen, Adv.comparate). – collatione aliorum od. ceterorum od. reliquorum aestimatus (durch Vergleichung mit den andern abgeschätzt, beurteilt). – incertus (unbestimmt). – etw, r. loben, *alqd in suo genere laudare: alle diese haben nureine r. Höhe, excelsa sunt ista, quamdiu nobis comparantur: alle diese sind r. Begriffe, omnia ea magis ex aliorum contentione quam ipsa per sese cognosci atque intellegi possunt.
-
10 absŏlūtīvus
absŏlūtīvus, a, um absolu [opp. à relativus]. --- Serv. En. 10, 18. -
11 absolutivus
absolūtīvus, a, um (absolutus), absolut, bestimmt, Diom. 337, 13; Ggstz. relativus, Serv. Verg. Aen. 10, 18.Ausführliches Lateinisch-deutsches Handwörterbuch > absolutivus
-
12 relative
relātīvē, Adv. (relativus), beziehungsweise, relativ, Augustin. de trin. 5, 11 u. 12. Mart. Cap. 4. § 372.Ausführliches Lateinisch-deutsches Handwörterbuch > relative
-
13 relatif,
ve adj. (lat. relativus, de relatum, supin de referre "rapporter") 1. който се отнася до; c'est relatif, а cette question това се отнася до този въпрос; 2. който зависи от друго нещо; относителен; tout est relatif, всичко е относително; 3. муз. който се отнася до две гами с еднакви ноти, от които едната е мажорна, а другата минорна; 4. грам. относителен; pronoms relatif,s относителни местоимения; 5. m. относителното, относителност; 6. непълен, несъвършен; 7. m. относително местоимение. Ќ Ant. absolu; idéal, parfait. -
14 relative
rĕlātīvē, adv., v. relativus fin. -
15 relatīvs
I. a.1. относительный ( устанавливаемый по сравнению с другим; Грам. инф.: Окончания: \relatīvsая, \relatīvsое; относителен, \relatīvsа, \relatīvsо)2. релятивный (Окончания: \relatīvsная, \relatīvsное; \relatīvsен, \relatīvsна, \relatīvsно)LKLv59▪ Terminiru относительный celtn.Kai98▪ EuroTermBank terminiMašB, BūVPru относительныйETB▪ Skaidrojumilv Izcelsme - latīņu relativus ‘attiecināts, attiecīgs’relatīvais vietniekvārdslv No apstākļiem vai aplūkojuma viedokļa atkarīgs pretmets absolūtamlv Tāds, kas izteikts salīdzinājumā ar kaut ko, attiecībā pret kaut ko citu (piem., relatīvs skaitlis)Jum99 -
16 релятивізм
РЕЛЯТИВІЗМ ( від лат. relativus - відносний) - методологічний принцип наукового, культурологічного, філософського мислення, світоглядно-філософська позиція, що виявляється в абсолютизації відносності змісту і значення феноменів духовної культури та соціального життя (знань, норм, цінностей, традицій, соціальних ін-тів), в абсолютизації їхньої залежності від суб'єкта, від різних умов та ситуацій. Р. заперечує будь-які абсолюти в сфері соціальних явищ та цінностей культури, наголошує на мінливості, плинності, історичності, плюральності духовного світу людини, її знань та уявлень, форм її соціального буття. Р. представлений у двох основних формах: когнітивний (гносеологічний) Р., який стосується сфери знання, проблеми істини, та власне культурологічний Р. (стосується сфери цінностей та соціально-культурних явищ). Когнітивний Р. був вперше обґрунтований софістами (V ст. до н. е.). Спираючись на тезу: "Міра всіх речей - людина" (Протигор), софісти стверджували відсутність загальноприйнятої (єдиної або об'єктивної) істини: є лише відносні істини за міркою даного суб'єкта. Софісти заклали основи також культурного Р., посилаючись на факт існування різних (несумісних) релігійних уявлень, звичаїв, норм (зокрема в сфері моралі - т. зв. етичний, або моральний, Р.). Когнітивний Р. спирався на культурологічний та етичний Р., але водночас слугував теоретичним обґрунтуванням останнього. В філософії Нового часу домінувала антирелятивістська, раціоналістична духовна орієнтація (ідея об'єктивної, абсолютної істини, пошук абсолютного обґрунтування етики та релігії). Р. відроджується в XIX ст. у зв'язку з критикою засад класичної філософії та формуванням некласичної філософії, розвитком історичної науки та пов'язаних з нею соціогуманітарних наук, революцією в природознавстві (кін. XIX - пер. чверть XX ст.). Посилення позицій радикального Р. в духовній ситуації кін. XX ст. знайшло свій вияв у постпозитивістській філософії науки ("історична школа": Кун, Лакатос, Феерабенд, Тулмін та ін.) як прояв "філософії постмодерну", де Р. перетворений у фундаментальний принцип філософського дискурсу та світобачення (Фуко, Ліотпар, Бодріяр, Деррида, Рортпі та ін.). Прибічники сучасного Р. розглядають науку, філософію, культуру з позицій конвенціоналізму та прагматизму - як сукупність окремих "парадигм", "концептуальних каркасів", "дискурсивних практик", "контекстів", які автономні, несумірні один з одним (у кожному з них своя істина). Подібне розчленування на окремі самозамкнені, самодостатні, "закриті" соціально-культурні утворення стосується також історії, розвитку цивілізації. Критики Р. (Ортега-і-Гассет, Поппер, Башляр, Коллінгвуд, Габермас, Ясперс, представники марксистської традиції) вказують на внутрішню суперечливість Р. (заперечуючи існування об'єктивної істини, Р. має заперечувати і власну претензію на істину). Радикальний Р. вступає у суперечність з імперативами розвитку сучасної цивілізації (необхідність подолання відчуженості між етносами, культурами, цивілізаціями, досягнення взаєморозуміння, консенсусу, об'єднання зусиль на основі об'єктивних знань, загальновизнаних ідеалів, принципів).В. Свириденко
См. также в других словарях:
Apogon relativus — Saltar a navegación, búsqueda ? Apogon relativus Clasificación científica Reino: Animalia Filo … Wikipedia Español
Modus relativus — Der Modus relativus (auch (Re )Narrativ) ist ein spezieller Verbmodus im Ostbaltischen, im Bulgarischen und Mazedonischen sowie im Türkischen, der der Wiedergabe von indirekter Rede oder Vermutungen dient und somit in etwa dem Konjunktiv I im… … Deutsch Wikipedia
Grammatik der litauischen Sprache — Die Grammatik der litauischen Sprache ist insbesondere durch Flexion gekennzeichnet und darin dem Lateinischen, dem Altgriechischen oder dem Sanskrit ähnlich, insbesondere in seiner Fixierung auf die Endungen zur Angabe des Kasus und in der… … Deutsch Wikipedia
relatif — relatif, ive [ r(ə)latif, iv ] adj. et n. • 1256 philos.; lat. relativus, de relatum, supin de referre « rapporter » I ♦ Qui constitue, concerne ou implique une relation (II). 1 ♦ Qui présente une relation (avec une chose du même genre), qui a un … Encyclopédie Universelle
РЕЛЯТИВИЗМ — (от лат. relativus относительный) филос. принцип интерпретации природных, социокультурных, мировоззренческих, когнитивных объектов в их отношении друг к другу и своему окружению. Р. подчеркивает примат связи объектов над их субстанциальными… … Философская энциклопедия
relativ — RELATÍV, Ă, relativi, e, adj. 1. Care se referă, se raportează la ceva sau la cineva, care are legătură cu ceva sau cu cineva. ♢ (gram.) Pronume (sau adverb) relativ = pronume (sau adverb) care face legătura dintre propoziţii subordonate şi… … Dicționar Român
relativ — ganz (umgangssprachlich); vergleichsweise; halb; recht (umgangssprachlich); halbwegs (umgangssprachlich); passabel; ziemlich (umgangssprachlich); hinlänglich; … Universal-Lexikon
релятивизм — а; м. [от лат. relativus относительный] Методологический принцип, состоящий в абсолютизации относительности и условности знаний и отрицании на этом основании возможности познания объективной истины. Современный р. Основываться на релятивизме. ◁… … Энциклопедический словарь
РЕЛЯТИВИЗМ — (от лат. relatio отношение). Учение об относительности всякого познания в зависимости от познающего субъекта. (Протатор: человек есть мера всех вещей) или от законов сознания (Конт). Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.… … Словарь иностранных слов русского языка
релятивный — (лат. relativus) относительный. Новый словарь иностранных слов. by EdwART, , 2009. релятивный релятивная, релятивное; релятивен, релятивна, релятивно [латин. relativus] (науч.). Относительный. Большой словарь иностранных слов. Издательство «ИДДК» … Словарь иностранных слов русского языка
ОТНОСИТЕЛЬНЫЙ — Слово относительный в современном русском языке свойственно почти исключительно стилям книжного языка. Оно выражает такие значения: 1. Устанавливаемый или определяющийся по сравнению, сопоставлению с другим; антоним абсолютный. Относительный вес … История слов