-
21 головнокомандування
-
22 директива
жinstructions pl, directions pl, directives plдиректива оператора комп. — operator command
директива користувача комп. — user command
-
23 командувати
1) to give orders; військ. to command, to be in command of2) to order about, to order people ( about) -
24 покомандна перевірка
-
25 розпоряджатися
= розпорядитися2) ( давати розпорядження) to command; to order, to give orders ( instructions)розпоряджатися зробити щось — to have ( to see) smth. done
3) тк. недок. (хазяйнувати, командувати) to be in charge; to be the boss -
26 розпорядження
с1) ( наказ) order, direction, instruction; prescript(ion); ( постанова) decree, edict; ( постанова місцевої влади) bylawза розпорядженням — under authority (of)
2) disposal, commandя у вашому розпорядженні — I am at your disposal, I am yours to command
-
27 адміністративно-командна система
administrative command system; command systemУкраїнсько-англійський словник > адміністративно-командна система
-
28 вимога
exaction, call, charge, command, damage claim, demand, exigency, instance, order, pretence, request, requirement, requisition, unliquidated demand -
29 військове командування НАТО
Українсько-англійський юридичний словник > військове командування НАТО
-
30 військовий округ
department, military command, military district -
31 голе адміністрування
Українсько-англійський юридичний словник > голе адміністрування
-
32 єдине командування
Українсько-англійський юридичний словник > єдине командування
-
33 заступник командира
Українсько-англійський юридичний словник > заступник командира
-
34 наказ
-
35 не виконувати команду
Українсько-англійський юридичний словник > не виконувати команду
-
36 розпорядження
( власністю тощо) management, arrangements, command, direction, (в т. ч. майном, річчю) disposal, ( майном) disposition, ( суду) minutes, order for compulsory admission to mental hospital, order, ( суду або судді) precept -
37 адміністративно-командний
-
38 вгамовувати
= вгамувати( заспокоювати) to calm, to quiet, to soothe; ( приборкувати) to appease; ( стримувати - про почуття) to check, to restrain, to keep back; ( припиняти - про сльози) to stopвгамовувати себе — to have command ( control) over oneself
-
39 веління
-
40 веліти
to command, to order, to bid, to tell
См. также в других словарях:
command — vb Command, order, bid, enjoin, direct, instruct, charge mean to issue orders to someone to give, get, or do something. Command and order agree in stressing the idea of authority, command implying its more formal and official exercise {the… … New Dictionary of Synonyms
Command — may refer to: Command (computing), a statement in a computer language COMMAND.COM, the default operating system shell and command line interpreter for DOS Command (military formation), an organizational unit Command key, a modifier key on Apple… … Wikipedia
Command HQ — Developer(s) Ozark Softscape Publisher(s) Microplay Software Designer(s) Danielle Bunten Berry … Wikipedia
Command — Command слово на английском языке (рус. Команда), являющееся названием компьютерных терминов: Command шаблон проектирования, используемый при объектно ориентированном программировании, представляющий действие; COMMAND.COM … … Википедия
Command — Com*mand , n. 1. An authoritative order requiring obedience; a mandate; an injunction. [1913 Webster] Awaiting what command their mighty chief Had to impose. Milton. [1913 Webster] 2. The possession or exercise of authority. [1913 Webster]… … The Collaborative International Dictionary of English
Command (3M) — Command торговая марка систем крепления, которые производятся международной компанией 3M. Продукция Command предназначена для закрепления на вертикальной поверхности предметов домашнего обихода и офисных принадлежностей. Уникальность… … Википедия
command — ● command nom masculin (de commander) Personne au nom de laquelle on se porte acquéreur ou adjudicataire. ● command (homonymes) nom masculin (de commander) comment adverbe ⇒COMMAND, subst. masc. DR. Acquéreur réel sur le commandement de qui un… … Encyclopédie Universelle
Command — Com*mand (?; 61), v. t. [imp. & p. p. {Commanded}; p. pr. & vb. n. {Commanding}.] [OE. comaunden, commanden, OF. comander, F. commander, fr. L. com + mandare to commit to, to command. Cf. {Commend}, {Mandate}.] 1. To order with authority; to lay… … The Collaborative International Dictionary of English
command — [kə mand′, kəmänd′] vt. [ME commanden < OFr comander < VL * commandare < L com , intens. + mandare, to commit, entrust: see MANDATE] 1. to give an order or orders to; direct with authority 2. to have authority or jurisdiction over;… … English World dictionary
command — I verb adjure, authorize, bid, call for, call upon, charge, compel, constrain, decree, demand, direct, direct imperatively, enact, exact, exercise authority, force, give directions, give orders, govern, have control, hominem iubere facere, homini … Law dictionary
command — ► VERB 1) give an authoritative order. 2) be in charge of (a military unit). 3) dominate (a strategic position) from a superior height. 4) be in a position to receive or secure: emeralds command a high price. ► NOUN 1) an authoritative order. 2) … English terms dictionary
