42+u.+s.+c.+§1985

Михальченко, Микола Іванович (1942, с. Косичі Брянської обл.) - укр. філософ, політолог, соціолог. Докт. філософських наук (1987), проф. (1988), акад. Української академії політичних наук і Казахстанської академії соціальних наук. У 1969 - 1990 рр. працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ К. оло наукових інтересів: філософія історії, філософія політики, духовне і політичне життя суспільства, соціальні інститути та суспільні відносини, світоглядні проблеми укр. суспільства, філософія освіти. М. - один із засновників політологічного напряму досліджень у сучасній Україні. Автор і співавтор понад 200 наукових праць, зокрема 8 монографій.

[br]

Осн. тв.: "Категорії історичного матеріалізму і їх роль у пізнанні та перетворенні соціальної дійсності" (1985); "Категорії історичного матеріалізму та їх методологічна функція" (1986); "Наукове передбачення суспільних процесів" (1990); "Марксистська політична ідеологія" (1991); "Сучасна соціальна філософія", у співавт. У 2 т. (1994, 1996).

Мокляк, Микола Миколайович (1937, с. Мироцьке Київської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1967). Докт. філософських наук (1989), проф. (1991). Від 1967 р. працює в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, од 1985 р. - зав. від. соціальної філософії ін-ту. Дослідницькі інтереси лежать у сфері соціальної філософії. Має близько ста наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Соціально-професійні переміщення на соціалістичному промисловому підприємстві" (1979); "Соціальні відносини: структура і форми виявлення" (1986); "Феномен воєнно-політичного конфлікту в сучасній етнополітичній ситуації", у співавт. (1995).

Нагель, Ернест (1901, Чехословаччина - 1985) - амер. філософ. Освіту здобув у Колумбійському ун-ті, де від 1931 р. обіймав посаду проф З. азнав впливу інструменталізму Дьюї та, здебільшого, неопозитивізму. Над своєю першою працею з логіки та проблем наукового методу працював разом з Когеном. Сфера наукових та філософських інтересів Н. - логіка і філософія науки. Н. стояв на позиціях натуралізму, під яким розумів концептуальний підхід, що базувався на наступних засадах: у світі існують лише об'єкти або події у просторово-часовому вимірі; будь-яка серія подій кореспондує із певного математичною функцією і детермінується закономірними зв'язками; процеси у фізиці і квантовій механіці, як і в класичній механіці, також є причинно обумовленими; не існує трансцендентальних сутностей, які могли б впливати на світоустрій; психічні процеси є виявом певним чином організованої живої речовини; немає підстав вважати, що пояснення історичних подій і процесів чимось відрізняються від тих, які допустимі у природничих науках. Втім, незважаючи на жорстку послідовність у дотриманні позицій "натуралізму", Н. не був матеріалістом у редукціоністському сенсі, що виявилося у визнанні ним реальності й соціальної дієвості поезії, усіх різновидів цінностей, насамперед естетичних.

[br]

Осн. тв.: "Вступ до логіки і наукового методу", у співавт. (1934); "Принципи теорії ймовірностей" (1939); "Логіка без метафізики" (1956); "Структура науки" (1961).

Огородник, Іван Васильович (1938, с К. няжа Криниця Черкаської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка(1966). Докт. філософських наук (1984); проф. (1986). Працював на кафедрі філософії АН України (1975 - 1985); від 1992 р. - проф. кафедри укр. філософії та культури філософського ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка. Коло наукових інтересів охоплює філософські проблеми природознавства, проблеми методології наукового пізнання, історію укр. філософії.

[br]

Осн. тв.: "Становлення діалектичного стилю мислення в біології" (1982); "Нариси з історії філософії на Україні" (1991); "Історія філософії України: Підручник", у співавт. (1994); "Історія філософської думки в Україні: Курс лекцій" (1999); "Вступ до філософії Ф. ілософська пропедевтика: Підручник", у співавт. (2000).

Піддубний, Володимир Андрійович (1940, Харків) - укр. соціолог. Закінчив філософський ф-т ЇСНУ ім. Т. Шевченка (1969). Канд. філософських наук (1977) О. д 1969 р. працював в Ін-ті філософії НАНУ, од 1991 р. - в Ін-ті соціології НАНУ Ч. л.-кор. Української Академії наук національного прогресу. Сфера наукових інтересів - суспільство в кризових ситуаціях, соціальні нововведення, соціологія управління, соціологія етносу.

[br]

Осн. тв.: "Ціннісні орієнтації робітничої молоді", у співавт. (1978); "Керівник - організатор і вихователь", у співавт. (1985); "Соціальний морфогенез: еволюція і катастрофи", у співавт. (1993); "Життя етносу: соціокультурні нариси", у співавт. (1997) та ін.

Плеснер, Гельмут (1892, Вісбаден - 1985) - нім. філософ, один із засновників філософської антропології, яка започаткувала антропологічний поворот західноєвропейської філософської думки у 20-х рр. XX ст. Вивчав зоологію і філософію в ун-тах Фрайбурга, Берліна, Гейдельберга, Геттингена та Ерлангена. Од 1933 по 1945 р. перебував в еміграції. Од 1951 р. - проф, філософії і соціології Геттингенського ун-ту. Од 1963 р. жив і працював у Цюриху. Головне завдання філософської антропології вбачав у дослідженні внутрішніх відносин між тілом і духом як системи, у межах якої існують і взаємодіють "зовнішній полюс людського існування, а також тілесно-психічний і духовний". Антропологічній концепції П. притаманне розуміння людини як істоти, що займає центральне, унікальне місце у світі О. днією із суттєвих і універсальних рис людини вважав її ексцентричність, що виявляється у поведінкових актах інтелектуального, морального й безпосередньо-емоційного характеру. Ставлення людини до буття визначається, за П., трьома антропологічними законами: природної штучності, опосередкованої безпосередності та утопічного місцерозташування, що спонукає людину до постійного самооновлення, виявлення своєї трансцендентної сутності.

[br]

Осн. тв.: "Щаблі органічного і людина" (1928); "Сміх і плач" (1941); "Запізніла нація" (1961); "По цей бік утопії" (1974).

Поліщук, Ніна Павлівна (1937, с. Переволочив Чернігівської обл.) - укр. філософ. Закінчила філософський ф-т КНУ ім.Т. Шевченка (1959). Докт. філософських наук (1990). Від 1962 р. - аспірантура, потім - науково-дослідницька робота в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Коло філософських зацікавлень - історія філософії, релігійний екзистенціалізм, переклад класичних та сучасних філософських текстів з англ. на укр. мову. У центрі дослідницької уваги - плюралізм як фундаментальна філософська проблема.

[br]

Осн. тв.: "Плюралізм і сучасна буржуазна філософія: Світоглядний аспект" (1985); "Проблема плюралізму: сучасні підходи"//"Нові ідеї в філософії" (1991); "Філософське осмислення духовно-творчого виміру плюралізму"//"Світогляд і духовна творчість" (1993); "Англо-український філософський словник", у співавт. (1996); "Екзистенційний засновок філософії Г. Сковороди"//"Сковорода Григорій: образ мислителя" (1997); низка перекладів, які увійшли, зокрема, до антологій: "Консерватизм" (1998); "Націоналізм" (2000) та ін.

Попович, Мирослав Володимирович (1930, Житомир) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1953). У 1967 р. захистив докт. дис., проф. (1974); чл.-кор. НАНУ (1992). Від 1956 р. - в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ нарізних посадах: від аспіранта та мол. наук, співр. до зав. відділом логіки та методології науки (від 1967 р.). Од 2002 р. директор Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Основні сфери філософських інтересів - логіка, філософія науки, теорія та історія культури. Має почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України" (2000). У 2001 р. присуджена Національна премія України ім. Т. Шевченка. Президент Філософського тов-ва України, президент тов-ва "Україна - Франція". Автор понад 300 наукових праць, у т.ч. 10 індивідуальних монографій, багатьох посібників та підручників для студентів і аспірантів вузів.

[br]

Осн. тв.: "Про філософський аналіз мови науки" (1966); "Філософські питання семантики" (1975); "Світогляд стародавніх слов'ян" (1985); "Микола Гоголь" (1989); "Нарис історії культури України" (1998).

Пригожин, Ілля Романович (1917, Москва) - бельг. фізикохімік, засновник брюссельської школи дослідників у галузі фізичної хімії і статистичної механіки, основоположник загальної теорії дисипативних систем. Лауреат Нобелівської премії з хімії (1977); член Бельгійської Королівської академії. Наукова творчість П. тісно пов'язана з філософією, з продукуванням інноваційних ідей на межі науки й філософії. До них, зокрема, належить нове осмислення ідеї часу, перегляд ролі і місця науки в культурі, а також самої парадигмальної природи науки. Зокрема, однією з центральних тем досліджень П. та його школи є обґрунтування переходу від парадигми науки, що спиралася на замкнуті системи й лінійні співвідношення, до принципово іншої парадигми, орієнтованої на відкриті системи. Відповідно, відбувається зміщення акценту від таких властивостей фізичних систем, як сталість, порядок, однорідність, рівновага, нестабільність, нерівноважність, темпоральність, розузгодженість, гетерогенність, до протилежних, адже саме вони, за П., відіграють головну роль як у фізичному Всесвіті, так і світі людської культури. Збагачуючи методологію науки новою парадигмою, проектуючи її на сучасний плинний світ із властивою йому темпоральністю, нестабільністю, нерівноважністю, П. тим самим зробив важливий внесок у філософське осмислення радикальних змін, що відбуваються у сучасній науці та культурі. Діалог людини з природою, людини з людиною - головне опертя людства у розвитку стратегії його самозбереження.

[br]

Осн. тв.: "Від того, що існує, до того, що виникає: Час і складність у фізичних науках" (1985); "Порядок із хаосу: Новий діалог людини із природою", у співавт. (1986); "Час, хаос, квант", у співавт. (1994).

Прилюк, Юрій Дмитрович (1946, Лубни - 1995) - укр. філософ. Закінчив ф-т журналістики КНУ ім. Т. Шевченка (1969). Докт. філософських наук (1989). У 1975 - 1995 рр. працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Головний редактор ж. "Філософська і соціологічна думка". Займався розробкою загальносоціологічної та соціально-філософської концепції спілкування, зокрема аналізом категорії "спілкування".

[br]

Осн. тв.: "Регулятивна функція соціальної комунікації" (1976); "Проблема спілкування в історичному матеріалізмі" (1985); "Наукове передбачення суспільних процесів" (1990); "Суспільні відношення (соціально-філософський аналіз)" (1991); "Суспільні закони та їх дія" (1995).

Причепій, Євген Миколайович (1939, с. Шарапанівка Вінницької обл.) - укр. філософ. Закінчив КНУ їм. Т. Шевченка (1963). У 1985 р. захистив докт. дис., проф. (1987). У 1968 - 1973 рр. - співр І. н-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, од 1990 р. - зав. кафедрою КТІЛП (нині - Київський державний університет технологій та дизайну). Голова Феноменологічного тов-ва України (1998).

[br]

Осн. тв.: "Феноменологічна теорія свідомості Е. Гуссерля" (1971); "Філософія як форма суспільної свідомості" (1981); "Буржуазна соціологія знання: Критика методологічних принципів" (1983); "Філософія: Посібник", у співавт. (2001).

Рижко, Володимир Антонович (1936, с О. блани Волинської обл.) - укр. філософ З. акінчив історико-філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1963). Докт. філософських наук (1991). Заслужений діяч науки і техніки України. Працював на кафедрі філософії АНУ (1972). Од 1992 р. - директор Центру гуманітарної освіти НАНУ, що був створений на базі кафедри філософії АНУ. Автор близько 100 наукових та науково-методичних праць. Коло наукових інтересів - проблеми гносеології, методології науки, зокрема філософські питання математики, логіки, освіти.

[br]

Осн. тв.: "Засоби побудови наукових теорій" (1975); "Наукові концепції: соціальні, гносеологічні і практичні проблеми" (1985).

Сохань, Лідія Василівна (1924, с. Мальчиха Новосибірської обл., Росія) - укр. соціолог, філософ, соціальний психолог. Закінчила історичний ф-т Новосибірського педагогічного ін-ту (1946), в 1950 р. - аспірантуру Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Докт. філософських наук (1969). Од 1961 р. працювала в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, у 1965 - 1990 рр. - зав. відділом цього ін-ту. Од 1990 р. - в Ін-ті соціології НАНУ. С. - засновник Київської школи соціальних психологів; у центрі її уваги як дослідника - проблема становлення психології індивідуального життя особистості як самостійної галузі психології З. ацікавлення С. охоплюють також філософське осмислення проблем сучасної цивілізації, причетності до їх з'ясування окремої людини. Автор понад 100 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Спосіб життя" (1980); "Стиль життя особистості" (1982); "Життя як творчість" (1985); "Психологія життєвого успіху" (1995); "Талісман душі. Роздуми про таїну душі та перипетії людського життя" (1996); "Мистецтво життєтворчості особистості" (1997); "Життєві кризи особистості" (1998); "Час нового світу і людина. Глобальні ризики цивілізації та пошуки шляху", у співавт. (2001).

Старченко, Тамара Яремівна (1926, ст. Нирково Луганської обл.) - укр. філософ. Закінчила філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1950). Докт. філософських наук (1985), проф. (1986). Од 1950 р. працює на кафедрі філософії ЛНУ ім. І. Франка. Напрями наукових досліджень: проблема філософії науки, проблеми виховання студентської молоді.

[br]

Осн. тв.: "Сучасне наукове пізнання і методологічні проблеми біології" (1977); "Духовний світ нової людини: Методологічний аспект" (1983); "Національна самосвідомість студентської молоді: Соціологічний аналіз", у співавт. (1993).

Стогній, Іван Петрович (1934, с С. тогнії Харківської обл.) - укр. філософ З. акінчив філософський ф-т Московського ун-ту (1960). Докт. філософських наук (1984), проф. (1985). У 1994 - 1998 рр. обіймав посаду ректора Переяслав-Хмельницького педагогічного ін-ту, нині - зав. кафедрою філософії у цьому ж ін-ті А. кад. Академії педагогічних і соціальних наук (1996). Коло дослідницьких інтересів: історія філософії, етики, естетики, педагогіки. Автор понад 130 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Сучасне наукове пізнання і методологічні проблеми біології" (1977); "Нова людина: чинники становлення", у співавт. (1981); "Праця і моральний розвиток особистості" (1982); "Соціально-філософські проблеми екології", у співавт. (1989).

Тарасенко, Микола Федосійович (1939, с. Горностаївка Херсонської обл. - 1995) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1967). Після закінчення аспірантури і захисту канд. дис. працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ (1976 - 1986). У 1987 р. захистив докт. дис. У 1987 - 1995 рр. - декан філософського ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка. Чл.-кор. Академії педагогічних наук України. Коло наукових інтересів - філософсько-світоглядні та соціально-культурні регулятиви відношення "людина - природа", проблеми екології,

[br]

Осн. тв.: "Філософські аспекти відношення "людина - природа" (1975); "Природа, культура, технологія: Філософсько-світоглядний аналіз" (1985).

УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОЮ (екологічний менеджмент) - поняття, яке обіймає такі сфери людської діяльності, як раціональне природокористування, або раціональне використання природних ресурсів, а також управління діяльністю в галузі довкілля. Система екологічного менеджменту має бути невід'ємним складником стратегії будьякого підприємства чи компанії, що має справу із впливами на довкілля. Концепція екологічного менеджменту компанії вперше була застосована в Європі в Нідерландах 1985 р. і згодом набула широкого поширення в компаніях бага - тьох країн Зх. Європи і США. В деяких країнах розроблені національні стандарти екологічного менеджменту. На сучасному етапі екологічний менеджмент визначається також як сфера діяльності, спрямована на охорону природних екосистем. Це визначення екологічного менеджменту прийшло на зміну попередньому розумінню менеджменту як діяльності, пов'язаної здебільшого із використанням природних ресурсів. Сучасне розуміння У. п. вимагає нового осмислення екосистем і біорозмаїття. Збереження біологічного та ландшафтного розмаїття - це лише частина екологічного менеджменту. Спеціалісти в цій галузі повинні не лише володіти багатоаспектними знаннями в галузі природничих наук, а й бачити специфічні проблеми, зумовлені політичним, соціальним та економічним контекстом. Таким чином, У. п. вимагає контекстуального мислення. Воно має розглядатись як еволюційний процес, оскільки екосистемний контекст є розмаїтим, комплексним і динамічним. З огляду на це, виділяють наступні аспекти У. п.: ієрархічний контекст, екологічні межі, екологічна інтегрованість, збір даних, моніторинг, адаптивний менеджмент, міжгалузева (міжвідомча) взаємодія, організаційні зміни, інтегрованість людини в природу та її цінності.

Фортова, Олександра Іванівна (1928, с. Западинки Київської обл. - 1998) - укр. філософ, етик. Закінчила Московський педагогічний ін-т (1955). Докт. філософських наук (од 1988 р.), проф. (1988). У 1962 - 1994 рр. працювала на кафедрі етики, естетики і культурології КНУ ім. Т. Шевченка. Дослідження в галузі теоретичних проблем етики, співвідношення морального та естетичного.

[br]

Осн. тв.: "Моральні проблеми художньої творчості" (1977); "Про діалектичну єдність морального та естетичного" (1985).

Хамітов, Назип Віленович (1963, Київ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1985). Докт. філоофських наук (1998). Од 1992 р. працює в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, од 1999 р. - ст. наук. співр. Президент Асоціації філософського мистецтва (од 1988 р.), почесний Президент Міжнародної асоціації актуалізуючого психоаналізу (1999). Основний напрям наукової діяльності - філософська антропологія, філософія статі, філософія психоаналізу.

[br]

Осн. тв.: "Звільнення від буденності: Мистецтво як вирішення суперечностей життя" (1995); "Філософія самотності: Самотність жіноча і чоловіча" (1995); "Межі чоловічого і жіночого: Вступ до метаантропології" (1997); "Самотність у людському бутті: Досвід метаантропології" (2000); "Філософія і психологія статі" (2000).

Шульга, Микола Олександрович (1943, с. Лисе Луганської обл.) - укр. філософ, соціолог. Закінчив Ростовський ун-т (1969). Докт. соціологічних наук (1993). У 1975 - 1980 рр. працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. У 1994 - 1995 рр. - міністр у справах національностей, міграції та культів. Од 1995 р. працює в Ін-ті соціології НАНУ (зав. відділом та заст. директора). Коло наукових інтересів: соціологія особистості, етносоціологія та етнопсихологія.

[br]

Осн. тв.: "Класова типологія особистості" (1976); "Стиль життя особистості", у співавт. (1982); "Життя як творчість" (1985); "Особа і етнос" (1992); "Етнічна самоідентифікація особистості" (1996); "Україна: Проблеми зовнішніх міграцій", у співавт. (1997); "Вивчення впливу зовнішньої міграції 1991 - 1996 рр. на зміни етнічного складу населення України та її регіонів" (1998); "Правляча еліта сучасної України", у співавт. (1998); "Велике переселення народів: репатріанти, біженці, трудові мігранти" (2002).