42+u.+s.+c.+§1985

1) загальна польотна вага

2) стартова вага (ракети)

Бичко, Ада Корніївна (1929, Городище) - укр. філософ. Закінчила філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1953). Захистила докт. дис. (1987), проф. (1989). Зав. кафедрою Київського ін-ту театрального мистецтва (1999). Коло філософських інтересів охоплює історію укр. та світової філософії, дослідження пам'яток усної народної творчості, аналіз актуальної громадсько-політичної проблематики. Автор монографій, підручників, численних статей.

[br]

Осн. тв.: "Біля джерел християнського ірраціоналізму (1984); "Критичний аналіз філософських концепцій молодіжного бунтарства" (1985); "Народна мудрість Русі: Аналіз філософа" (1988), "Теорія та історія світової і вітчизняної культури", у співавт. (1992); "Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенційного дослідження", у співавт. (1995); "Леся Українка. Світоглядно-філософський погляд" (2000).

Бондар, Станіслав Васильович (1Θ4Θ, Черкаси) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1980), канд. філософських наук (1985). Від 1984 р. - наук, співр. в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Наукові інтереси зосереджені навколо проблем укр. середньовічної духовної культури та сучасного соціально-політичного життя України. Автор понад 40 наукових і публіцистичних статей у різних виданнях, брав участь у написанні колективних монографій, довідників та енциклопедичних словників.

[br]

Осн. тв.: "Філософсько-світоглядний зміст давньоруських "Изборников" 1073 та 1076 рр." (1990); "Історія філософії України / Хрестоматія", у співавт. (1993); "Історія філософії України / Підручник", у співавт. (1994).

Гусєв, Валентин Іванович (1947, Харків) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм Т. Шевченка. Канд. філософських наук (1978). Од 1985 р. - доцент кафедри історії зарубіжної філософії, од 1994 р.- доцент кафедри філософії і релігієзнавства НаУКМА, од 2000 р. - зав. кафедрою. Коло наукових інтересів: історія західної філософії Нового часу, метафізика. Автор понад 40 наукових досліджень.

[br]

Осн. тв.: "Історія західноєвропейської філософії XV - XVII ст.: Курс лекцій" (1994); "Західна філософія Нового часу XVII - XVIII ст." (1998).

Жоль, Костянтин Костянтинович (1949, Прилуки) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1972). Докт. філос. наук (1992). Працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ (1972 - 1981), на кафедрі філософії НАНУ (1981 - 1989), у від. наукової інформації з суспільних наук при Президії УРСР (1985 - 1990), ст. наук, співр І. н-ту соціології НАНУ (1990 - 1999). Нині проф. кафедри філософії та культурології Подільської аграрно-технічної академії. Фахівець у галузях логіки, філософії науки, соціології та історії філософії. Автор монографій та численних статей.

[br]

Осн. тв.: "Думка, слово, метафора. Проблеми семантики у філософському висвітленні" (1984); "Мова як практична свідомість: Філософський аналіз" (1990); "Логіка. Вступ у сучасну символічну логіку" (2000); "Філософія і гносеологія права" (2000).

Загороднюк, Валерій Петрович (1955, с. Новофастів Вінницької обл.) - укр. філософ. Закінчив КНУ ім. Т. Шевченка (1977). Доктор філософських наук (1992), проф. (1998). Од 1985 р. - ст. наук. співр. Ін-ту ім. Г. Сковороди НАНУ. Коло наукових інтересів - епістемологія, теорія пізнання, філософія культури, філософська антропологія, соціологія науки, політологія.

[br]

Осн. тв.: "Мета наукового пізнання: Соціально-культурні та логіко-гносеологічні аспекти" (1984); "Методичний аналіз історико-філософського знання", у співавт. (1984); "Цілепокладання у практиці, культурі, пізнанні" (1991); "Світоглядні орієнтири мисленнєвої культури", у співавт. (1993); "Філософія ноосфери", у співавт. (1995); "Філософія наук" (1998).

Йонас, Ганс (1903, Мьонхенгладбах - 1993) - нім.-амер. філософ. У 1921 - 1928 рр. навчався в ун-тах Фрайбурга, Берліна, Марбурга. В 1933 р. емігрував до Лондона, потім до Єрусалима. Після Другої світової війни отримує професуру в ун-тах Канади, а од 1955 р. - в Нью-Йоркській школі соціальних досліджень, працює також запрошеним професором амер. та нім. ун-тів. Кризу сучасного суспільства Й. пов'язує з домінантою технічної раціональності, яка в свою чергу є наслідком розгортання новоєвропейського дуалізму буття та належності. В дослідженні "Поняття гносису" Й. вбачає початки дуалізму ще в гностицизмі, коли, з одного боку, етика суб'єктивується і релятивується, з друпансія технічного розуму несе у собі загрозу глобальної катастрофи. В праці "Організм та свобода. Основи філософської біології" Й. прагне подолати цей дуалізм, вбачаючи в органічному житті і його способі буття зачатки телеології суб'єктивності і свободи, а отже - і його самоцінність. Знаним в світі протагоністом етики для сучасної технічної цивілізації Й. стає завдяки пращ "Принцип відповідальності". Критикуючи антропоцентризм в етиці, зокрема його інтерсуб'єктивний варіант, Й. підпорядковує етику онтології, в якій поєднує вимогу збереження буття людини з вимогою збереження буття природи, що постає в концепції належності буття. На противагу формальній етиці, Й. створює матеріальну етику цінностей, яка на основі "евристики страху" та концепту "переваги негативних прогнозів над позитивними" повинна запобігати такій активності людини, яка мала б згубні глобальні наслідки. Принцип відповідальності розбудовується на противагу Блохівському "принципу надії", будь-яким іншим утопічним конструкціям, до яких він відносить і дискурсивну етику.

[br]

Осн. тв.: "Гносис та пізньоантичний дух". Ч. І. "Гносис міфології". Ч. II. "Від міфології до містичної філософії" (1934, 1954); "Феномен життя. Основи філософської біології" (1963); "Принцип відповідальності: У пошуках етики для технологічної цивілізації" (1979); "Техніка, медицина і етика" (1985).

Кавалеров, Анатолій Іванович (1937, Одеса) - укр. філософ. Закінчив філологічний ф-т Рівненського пед. ін-ту (1963), філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка та аспірантуру (1968 - 1971). Докт. філософських наук (1985), проф. (1986), чл.-кор. Української Академії політичних наук (2000) та Інженерної академії України (1997); зав. кафедрою філософії і соціології Південноукраїнського педагогічного ун-ту (Одеса) (од 1992 р.). Сфера наукових інтересів: соціальна філософія, філософія історії, філософія освіти, історія філософії України, методологія пізнання, управління та організація науки, соціологія побуту та сім'ї, аксіологічні проблеми особистості, педагогіка; видавнича та редакторська діяльність. Автор понад 100 друкованих праць.

[br]

Осн. тв.: "Ідеї менталітету в філософських поглядах Г. Сковороди: Філософія М. енталітет. Освіта" (1994); "Діалектика душі за Я. Коменським" (1992); "Філософія: Курс лекцій" (1997); "Логічне мислення - основа наукового пізнання" (1998)та ін.

Кедров, Боніфатій Михайлович (1903, Ярославль - 1985) - рос. філософ, хімік, історик науки. Закінчив хімічний ф-т Московського ун-ту. Академік AH СРСР. Працював в Ін-ті філософії АН СРСР, був ініціатором створення та першим головним редактором ж. "Вопросьі философии" (1947 - 1949); у 1973 - 1974 рр. - директор Ін-ту філософії АН СРСР. Розробляв філософську спадщину Маркса, Енгельса, Леніна; проблеми діалектики (діалектики як логіки і гносеології, категоріального апарату діалектики); питання співвідношення діалектичної і формальної логіки; взаємозв'язку, класифікації і синтезу наук; філософські і методологічні аспекти хімії, фізики, біології, геохімії, геології. Приділяв велику увагу дослідженням у галузі історії природознавства і філософії, питанням науково-технічної творчості і наукових революцій; працював з науковим архівом Менделєєва. Активний учасник багатьох Всесвітніх філософських та Міжнародних конгресів з логіки, методології і філософії науки. Автор близько 50 монографій з різних проблем філософії та історії науки.

[br]

Осн. тв.: "Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання" (1963); "Три аспекти атомістики". У 3 т. (1969); "Науки в їх взаємозв'язку. Історія. Теорія. Практика" (1988) та ін.

Князєв, Володимир Миколайович (1946, Київ) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1975). Докт. філософських наук (1999). Проф., чл.-кор. Української академії політичних наук (1995), академік Міжнародної кадрової академії (1999) З. асл. діяч науки і техніки України (1998). Од 1992 р. - проф. кафедри філософії, у 1991 - 1995 рр. заст. декана філософського ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка. Од 1995 р. - проректор з наукової роботи Української академії державного управління при Президентові України, од 1999 р. - зав. кафедрою філософії і методології державного управління цієї Академії. Фахівець у галузі соціальної філософії, політології, проблематики державного управління. Автор понад 100 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Закон і хаос", у співавт. (1985); "Людина і технологія" (1991); "Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні" (1995); "Філософія: Короткий курс лекцій" (1997); "Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики", у співавт. (1999).

Конверський, Анатолій Євгенович (1948, с. Горишківка Вінницької обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1971). Докт. філософських наук (1992), проф. (1994) О. д 1993 р. - зав. кафедрою логіки, од 1995 р. - декан філософського ф-ту КНУ ім. Т. Шевченка. Проводить дослідження в галузі логіки і методології науки.

[br]

Осн. тв.: "Про відношення істинності і доведеності висловлювання" (1977); "Філософські основи сучасної символічної логіки" (1980); "Проблема обґрунтування в логіці і методології науки" (1985); "Природа зв'язку процесу обґрунтування і логічного слідування" (1986); "Логіка" (1999); "Теорія та її обґрунтування" (2000).

Кравченко, Олександр Михайлович (1941, Макіївка) - укр. філософ. Закінчив фізико-математичний ф-т ІСам'янець-Подільського педагогічного ін-ту (1964). Канд. філософських наук (1968) С. т., од 1986 р. - провідн. наук, співр І. н-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ К. оло наукових нтересів: філософія та методологія сучасного природознавства, принципи побудови наукових теорій. Автор понад 70 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Філософія і фізика", у співавт. (1967); "Філософське значення ідеї інваріантності у фізиці" (1971); "Філософські проблеми обґрунтування фізичної теорії" (1985); "Фізико-математичне пізнання: природа, засади, динаміка", у співавт. (1992); "Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури", у співавт. (2000).

Кремень, Василь Григорович (1947, с. Любимове Сумської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1971). Докт. філософських наук (1991), проф., акад. НАНУ (2000), акад. АПНІ (1995). Од 1999 р. - міністр освіти і науки України, президент АПНІ (1997). Лауреат Міжнародної премії ім. Г. Сковороди (1997). Фахівець у галузі соціально-політичного розвитку суспільства. Автор близько 100 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Україна і шлях до себе: Проблеми суспільної трансформації", у співавт. (1985); "Соціально-політична ситуація в Україні: поступ п'яти років" (1996); "Україна: альтернативи поступу К. ритика історичного досвіду", у співавт. (1996).

Кульчицький, Олександр Шумило фон (1895, с. Скалат Тернопільської обл. - 1980) - укр. філософ, автор численних праць зі світоглядової, гносеологічної та психологічної проблематики, публікацій з етнології, педагогіки, літературознавства, германістики. Вивчав філософію, психологію та германістику у Львівському ун-ті та Сорбонні. У 1930 р. захистив дис. "Релігія у вченні Ренана", у 1930 - 1932 рр. спеціалізувався з педагогіки у Краківському ун-ті, 1940 р. вимушено емігрував. Згодом працював в Ін-ті психології і психотерапії Мюнхена О. д 1945 р. - проф. психології, згодом філософії Українського Вільного ун-ту О. д 1951 р. проживав у Парижі (член управи Наукового товариства ім. Шевченка). Теоретичні засади досліджень К. формувалися під впливом структурної психології, філософії Шелера, Бергсона, Гартмана, Муньє, особливо - Канта й Сковороди. Пошуки філософської концепції людини приводять К. до переконання, що адекватним методом осягнення людської суті є персоналізм; з огляду на це, К. є автором оригінальної концепції укр. персоналізму. Поєднуючи геопсихічні, расово-психічні, соціопсихічні, культурно-психічні чинники формування українства, особливо під кутом зору глибинної психології, К. розробляє філософсько-антропологічну характерологію укр. людини. Він акцентує на відносній перевазі емоційної, "ендотимної" підвалини та кордоцентризму над екстравертними виявами персональної надбудови. Відіграючи позитивну роль у внутрішньому збагаченні людини, ця тенденція водночас пов'язана зі слабкістю вольового начала. Однак, враховуючи відносну піддатливість колективної підсвідомості укр. людини, К. обстоює постулат щодо можливості внутрішніх психічних змін, пов'язаних з перебудовою політичних та історичних обставин у бік стимуляції та зміцнення раціонально-активних світоглядних настанов. Пізно виступивши на арену світової історії, укр. людина має, на думку К., кращі дані оминути помилки Заходу та оптимально завершити синтез різних психічних шарів і смуг. Тяжіння до світоглядової центрації предмета філософії та до персоналізму дозволяє твердити про певну подібність філософських уподобань К. та світоглядово-антропологічних тенденцій, започаткованих вітчизняними філософами-шістдесятниками.

[br]

Осн. тв.: "Вступ до філософії" (1946); "Нарис структурної психології" (1949); "Основи філософії і філософічних наук" (1949); "Введення у філософічну антропологію" (1973); "Український персоналізм. Філософська й етнопсихологічна синтеза" (1985).

Куценко, Володимир Ілліч (1921, с. Благодатне Дніпропетровської обл. - 1998) - укр. філософ. Закінчив історичний ф-т Київського ун-ту ім. Т. Шевченка (1948), Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953). Докт. філософських наук (1972), проф. (1972); чл.-кор. НАНУ (1976), акад. НАНУ (1985). В 1970 - 1989 рр. - зав. від. Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ; в 1972 - 1978 рр. - головний редактор ж. "Філософська думка". Сфера наукових інтересів - проблеми соціального детермінізму, теорії і методології соціального пізнання, передбачення, управління. Ініціатор і керівник (1972 - 1989) науково-дослідницької програми, присвяченої розробці соціальної філософії як теорії соціального пізнання та дії, до виконання якої були залучені, крім укр. вчених, філософи з Росії, Німеччини, Болгарії.

[br]

Осн. тв.: "Передбачення і життя" (1966); "Про наукове управління творчим процесом" (1971); "Соціальне завдання як категорія історичного матеріалізму" (1972); "Суспільна проблема: генезис і рішення: Методологічний аналіз" (1984).

Левчук, Лариса Тимофіївна (1940, Київ) - укр. філософ. Закінчила філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка. Докт. філософських наук (1982), проф. (1984). Од 1962 р. працює на кафедрі етики, естетики і культурології КНУ, од 1976 р. - завідує цією кафедрою. Наукові інтереси пов'язані з проблемами західноєвропейської естетики, зокрема психоаналізу, естетичної специфіки художньої творчості, динаміки розвитку мистецтва XX ст.

[br]

Осн. тв.: "Інтуїтивізм і проблеми художньої творчості" (1969); "Психоаналіз і художня творчість" (1980); "Мистецтво в боротьбі ідеологій" (1985); "Психоаналіз: від позасвідомого до "втоми від свідомості" (1989); "Західноєвропейська естетика XX ст." (1987); "Естетика", у співавт. (1997); "Історія світової культури", у співавт. (1999) та ін.

Лисий, Василь Прокопович (1943, с Л. иповеньке Кіровоградської обл.) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ їм. Т. Шевченка (1970). Докт. філософських наук (1988), проф. (1991). Од 1974 р. працює на кафедрі філософії ЛНУ ім. І. Франка. Предметом наукових інтересів є філософські проблеми діяльності людини, теорії пізнання та діалектики. Автор багатьох наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Єдність теорії і практики в матеріалістичній діалектиці" (1985).

Лобас, Володимир Хомич (1942, с. Пустовіти Вінницької обл.) - укр. філософ З. акінчив КНУ ім. Т. Шевченка (1964). Докт. філософських наук (1983), проф. (1984). Працює на кафедрі суспільних і гуманітарних наук Київського ін-ту залізничного транспорту (од 1997 р.) Ф. ілософські інтереси охоплюють проблеми семіотики, культурології та конфліктології.

[br]

Осн. тв.: "Семіотичний аналіз знакових засобів передачі інформації" (1980); "Формування діалектико-матеріалістичного світогляду в процесі викладання природничих наук", у співавт. (1985); "Світоглядний потенціал гуманітарних наук", у співавт. (1990); "Українська і зарубіжна культура", у співавт. (1997).