2)+(красивый)

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

1) (о цвете) червоний, (поэт., устар.) червений, черлений. [Червона калина. Червоне вино (Гол.)]. Ярко -ный - яскраво-червоний, живо-червоний, прикро-червоний. [Губи живо-червоні (Свидн.). Хустка така прикро-червона, аж очім боляче дивитися на неї (Харківщ.)]. Тёмно -ный - вишневий, буряковий. Кроваво -ный - криваво-червоний, кро[и]вавий. Золотисто -ный - червоно-золотий. Коричнево -ный - (о цвете глиняной посуды) червіньковий (Вас.). Окрашивать, окрасить чем-либо -ным - червонити, почервонити, зачервонити. [Кров червонила пальці і стікала на землю (Коцюб.)]. Окраситься чем-либо -ным - зачервоніти, почервонитися. [Руки почервонилися вишнями (М. Грінч.)]. Окрашенный -ным - почервонений, зачервонений. [Зачервонені твоєю кров'ю (Куліш)]. -ное знамя - червоний прапор. -ный цвет - червоний колір (-льору). -ная площадь - червоний майдан, червона площа. -ная нить (иноск.) - червона нитка. -ный петух - червоний півень. Пустить -ного петуха - пустити червоного півня, підпалити. -ный (хвойный) лес - бір (р. бору), шпильковий ліс. -ная лоза - см. Краснотал. -ное дерево - червоне дерево, магонь (-гоню). -ная строка (в книге, рукописи) - новий рядок, абзац. Начните с -ной строки - почніть з нового рядка. -ное яичко - крашанка, червоне яєчко;

2) (о политич. убежден., партиях) червоний. -ная армия, гвардия - червона армія, гвардія;

3) (красивый, прекрасный) красний, (кратк. форма) красен (-сна, -сне). [Світе мій ясний, світе мій красний, як на тобі тяжко жити (Пісня). Ой рясна, красна в лузі калина, а ще красніша у Петра дочка (Колядка). Ясен та красен світ мені став, як його покохала (М. Вовч.)]. -ная девица - красна дівчина (дівка, панна), (в песнях и обрядах) красна дівиця. [На городі верба рясна, а в хатині дівка красна (Пісня). Зоря-зоряниця, красная дівиця (Пісня)]. -ный молодец - добрий молодець. [Гей чого, хлопці, добрі молодці, чого смутні-невеселі? (Пісня)]. -ное лето - красне літо. -ное солнышко - ясне (красне) сонечко. -ная горка - проводи (-від и (реже) -дів), провідний тиждень. [Весілля буде на провідному тижні (М. Грінч.)]. -ный поезд - весільний поїзд. -ные дни - ясні (красні) дні, (переносно ещё) розкоші (-шів). Прошли мои -ные дни - минули(ся) мої ясні дні, минули(ся) мої розкоші. Чем твоя жизнь -на? - чим твоє життя красне (гарне)? Не -на моя жизнь - сумне (невеселе) моє життя. -ное словцо - дотеп (-пу), дотепне, прикладне слово. Он так и сыпет -ными словцами - він так і сипле дотепами. Прибавить для -ного словца - докинути, щоб дотепніш було, прибрехати. -ный двор - двір (р. двору). -ная изба - світлиця. -ный угол - покуття (-ття), покуть (-ті). Сидеть в -ном углу - сидіти на покутті; (о женихе с невестой) сидіти на посаді. -ное окно - покутнє вікно. -ное крыльцо - передній ґанок (-нку). -ный зверь - хутряний (смухатий) звір. -ная рыба - безкоста, хрящова риба, білорибиця. -ный товар - панський крам, -ські матерії, мануфактурна крамина. -ный ряд - крамний ряд, торг матеріями, мануфактурні крамниці. Не -на изба углами, -на пирогами - хоч нема, де й сісти, аби було що з'їсти (Приказка). Это -ная цена - це красна ціна (найвища, найбільша ціна). Долг платежём -сен - любиш позичати, люби й віддавати; яке дав, таке взяв (Приказки);

4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. - воловик, воловий язик, медуниця, медуничник, краснокорінь, рум'янка, рум'янчик.

* * *

1) черво́ний

2) (хороший, красивый, почётный, дорогой, светлый) фольк. кра́сний

3) в знач. сущ. полит. черво́ний, -ого

I. 1) (любый, любимый, дорогой) любий, милий, коханий. [Доню моя, дитя моє любе! (Шевч.). Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.). Добри-вечір, милий сину! (Рудан.). Вибачай, невісточко кохана! (Самійл.)]. -лый друг - любий (милий, коханий) друг. [Друзі кохані! (Грінч.)]. -лый дружок - любчик (любий), любко, милий, миленький, коханий (-ого); срв.

II. Милый. Мой -лый! - а) (ласк.) мій милий! (мій) любоньку (им. любонько)! мій любцю! (моє) серденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) голубе! (мій) голубе милий! (мій) лебедику! чоловіче (добрий)! дядечку! [А чого тобі треба тут, голубе? Іди собі, звідки прийшов (Брацлавщ.). Не баріться, чоловіче, як хочете жити (Кінець Неволі)]; срв. Милейший 2. Моя -лая! - а) (ласк.) моя люба! (моя) любонько (им. любонька)! (моє) серденько! небого! [«Сховайте мене!» - «Де-ж я тебе, любонько, сховаю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя люба! небого! [Чого це ви, небого, плюєтеся? Плюнуть і я вмію (Крим.)]. Мои -лые! - мої любі! люб'ята! (пренебр.) голуби (голуб'ята) мої! лебедики! Более -лый - см. Милее 1. Самый -лый - см. Милейший 1. Чрезвычайно -лый - надзвичайно любий (милий), любісінький, милісінький. Насильно мил не будешь - на милування нема силування (Крим.). Не по-хорошу мил, а по-милу хорош - не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий;

2) (привлекательный) любий, милий, (доставляющий приятность) утішний, утішливий; (любезный) люб'язний, ґречний; (благосклонный) ласкавий, прихильний; (красивый, хороший) гарний, гожий. -лое дитя - люба (мила, втішна, втішлива) дитина. [Що то за люба дитина мій Карпо! (Н.-Лев.). Учителі аж нарадуватися не могли на втішну дитину (Крим.)]. -лый человек - мила людина. Она очень - ла - вона дуже мила. [Дівчата такі милі, скромні (Ол. Пчілка)]. -лый взгляд, голос, -лая улыбка - милий (любий) погляд, голос, усміх. Как это -ло! - як це гарно! як це любо! як це гоже!

3) (приятный кому) любий, милий, приємний, люб'язний, (редко) коханий кому. [Працюю над любою мені наукою (Крим.). Кожній матері своя дитина мила (Квітка). Хоч за самого біднішого, аби тобі люб'язний (Квітка). Оця сорочка така мені люб'язна (Борзенщ.). Валерова сестра така мені кохана (Самійл.)]. Ему ничто не -ло - йому ніщо (в світі) не миле. [Усім людям тепер не дуже що миле (Чигиринщ.). Як злучаться по любові, то все миле буде (Чуб. V)]. Свет мне стал не мил - світ мені не милий став, світ мені знемилився (и не змилився).

II. Милый, сщ. - милий (-лого), любий (-бого), люб (-ба), любко, (редко) любець (-бця), коханий, коханок (-нка), ласк. миленький, любенький, любонько, любцьо, любчик, коханочок (-чка). [(Море) знає, де мій милий, бо його носило (Шевч.). Піду шукать миленького, втоплю своє горе (Шевч.). А без любого сама горе я горюю (Боров.). На що люба любувала? (ЗОЮР. II). Прощалася зі своїм любком (Франко)]. Милая, сщ. - мила (- лої), люба (-бої и -би), любка (-ки), кохана (-ної), ласк. миленька, любенька, любочка, любонька, любця. [Милий милу покидає (Пісян). Підійшов під двері милої (Крим.). Тепер свою любу я везу до шлюбу (Рудан.). Моя далека любка (Вороний). Прощатися прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.)]. Милые, сщ. - коханці (-ців), коханки (-ків), закохані (-них), люб'ята (-б'ят). -лые бранятся, только тешатся - милі посваряться - ще краще помиряться. -лого побои не долго болят - милого друга мила й пуга.

* * *

1) прил. ми́лий; (дорогой, любимый) лю́бий, коха́ний; ( любезный) люб'язний, ласка́вий; ( красивый) га́рний; ( доставляющий удовольствие) уті́шний

2) (в знач. сущ.: возлюбленный) милий, -ого, лю́бий, коха́ний

-но благоподобний, -но (М. Вовч.), велично-прекрасний, -но.

* * *

показний.

* * *

1) (сделанный живописью) мальований [Мальований портрет], малюнковий. [Гієрогліфи то не літери, а письмо малюнкове];

2) (красивый) мальовничий. [Глянув з човна на ту мальовничу групу (Неч.-Лев.). Мальовниче убрання. Мальовнича поза]. Живописно - мальовниче[о] (Куліш). [Краї сеї хустки мальовниче спадають на спину й на плечі (Крим.). Вона мальовниче убирається].

* * *

1) ( относящийся к живописи) живопи́сний

2) (красочный; яркий, образный) мальовни́чий

гожий, красний, чепурний, виборний, зг[ґ]рабний, доладний, (художественный) майстерний, художній, (элегантный) елегантний. [Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший (Пісня). Все найкращеє, чим володіла перська література, поз'являлося тоді в гожих перекладах на османське (Крим.). Вона не така гарна, як гожа (Звин.). Вдяглася, іде - така чепурна (Звин.). Я довго не міг забути стрункої зґрабної постаті (Грінч.). Зграбні башти і башточки Воронцовського палацу (Кон.). Віночки виходили в неї зграбненькі та манюсенькі, мов для королеви ельфів (Л. Укр.)]. Довольно -ный - гоженький, красненький таки, чепурненький таки и т. д. -ная литература - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)]. -ная обувь, -ное платье - елегантне, красне, чепурне, (зап.) форемне взуття, вбрання. -ная женщина - гожа, красна жінка. -ные искусства - красні мистецтва. -ные работы, изделия - майстерні (художні) праці, вироби. -ные манеры - елегантні маніри. -ный вкус - виборний смак. -ный слог - виборний, добірний, доладний, елегантний стиль.

* * *

1) цікавий, інтересний. [Надумав се пан сотник щось цікаве (Грінч.). Надсилаю до вас декілька уривків з мого щоденника; може вони і нудні й не інтересні, а все-ж (Тесл.)];

2) (о лице, фигуре) гарний, інтересний. -ный молодой человек - гарний юнак. -ная барышня - гарна (інтересна) панна. Сделаться -нее - покращати, поінтереснішати. Быть в -ном положении - бути при надії, бути в поважному стані.

* * *

1) ціка́вий, інтере́сний

2) ( о внешности) інтере́сний; ( красивый) га́рний

гарненький, гарнесенький, красненький, краснесенький, чепурненький и пр. - см. Красивый. [Гарненький голосок, та чортова думка (Казка). Юпочка рябенька й сама молоденька, да якая-ж хорошая, яка чепурненька (Пісня)].

* * *

гарно, хороше, красно, красовито, красітно, чепурно, лепсько; срвн. Красивый. [Бачать сестру гарно вбрану (Казка). Красно в садочку (М. Вовч.). Як душі не вложив, так нарядив хороше (Номис). Чепурно зформована голова була трохи лиса (Грінч.). Підперезався знову і пояс притягнув лепсько (Квітка)]. Удивительно -во - напрочуд гарно, на диво (на продиво) гарно. -во (красно) говорить - красно мовити. [А третій не мовив нічого, він мовити красно не міг (Самійл.)]. -во сложённый (о фигуре) - гарно збудований, статурний. -во написанный - краснописний; см. Калиграфический. -во убрать - прикрасити, оздобити, причепурити, (зеленью) замаїти. Что к лицу, то и -во - що до лиця, те й гарне. Более -во (краше) - гарніше, краще, чепурніше.

* * *

гарність, красність, красовитість, вродливість (-вости); см. Краса, Красивый.

* * *

1) (срвн. ст. от прил. Красный в знач. красивый) (кого, чего) кращий, гарніший, вродливіший за кого, від кого, за що, від чого, ніж хто, ніж що. [Він мені за всіх кращий (Полтавщ.)]. Сделать -ше - прикрасити, закрасити. [Така гожа, така мила, що всі квіти прикрасила (Пісня)]. Делаться, сделаться -ше - кращати, покращати, гарнішати, погарнішати. -ше в гроб кладут - мов з труни встав; як з хреста знятий;

2) нрч. (лучше) - краще, ліпше, гарніше.

* * *

1) прил. кра́щий; гарні́ший

2) нареч. кра́ще; гарні́ше

1) (относящ. к наряду) - а) загадовий, наказовий, нарядовий; б) реєстровий, спис(к)овий; в) убраннєвий, уборовий, (зап.) строєвий;

2) см. Нарядчик 1;

3) см. Наряжённый 2 (под Наряжать);

4) (щегольской: только о нарядно одетом) одягний, зодягнений, одіжний, (гарно, пишно) убраний, (только о наряде) прибірний, багатий, пишний (и о наряде и о нарядно одетом) ошатний, (реже шатний), чепурний, (зап.) стрійний; (перен.) чепурний, пишний. [Народ по тих хуторах гарний, одягний (Куліш). Татарки в червоних чадрах, одягні й кольористі (Корол.). Одягна, як міщанка (Квітка). Дивітесь, люди добрі, який я зодягний та ошатний (Г. Барв.). Одібрав кошовий що- найкращий народ та одіжний (Драг.). На тобі сукні дуже прибірні (Чуб. V). Багата сукня (Брацл.). І сама не ошатна ходиш і нас, козаків, без свити водиш (Дума). Стрійні слуги (Франко). Чепурні випаси і пещені ниви, обсаджені шипшиною (М. Калин.)]. -ный дом - чепурний (пишний) будинок. -ная берёза - ошатна береза.

* * *

кращенький. -ее (нар.) кращенько.

* * *

1) прил. [тро́хи] кра́щий, [тро́хи] красиві́ший; уменьш. кра́щенький; ( о внешности) [тро́хи] вродливі́ший; ( самый красивый) якнайкра́щий

2) нареч. [тро́хи] кра́ще, [тро́хи] красиві́ше; уменьш. кра́щенько; ( о внешности) вродли́віше; ( как можно красивее) якнайкра́ще

письмо, писання, рука, начерк. [По тонкому жіночому начерку він пізнавав, що то лист од неї (Коцюб.)]. Это его -черк - це його письмо (писання, рука), це його рукою писано. Красивый, дурной -черк - гарне, погане письмо. Скорописный -черк - скорописне письмо. Ясный, разборчивый -черк - виразне, розбірне письмо (писання). У него хороший - черк - він гарно пише, у його гарне письмо. Одним -ком пера - одним черком пера. [Одним черком пера такого лиха наробив].

* * *

1) дуже червоний;

2) прекрасний, (дуже) красний, прегарний, дуже гарний, прехороший, чудовий, пречудовий, пречудний, препишний, пишний, (красивый) вродливий, гожий, (полон.) слічний; срв. Превосходный, Отличный. [Ти, дівчино, ти прекрасна (Грінч. III). Прекрасна дорога веде на майдан (Франко). Юнак прекрасний (М. Вороний). Прекрасне життя (Єфр.). Красне сонце. Красний світ. Красний Київ. Красне слово. Красна теорія (Єфр.). Красні мрії (Л. Укр.). Не родися красним, а родися щасним. Красна мила. Прегарні ночі. Прегарна книжка. Рожі прехороші (Л. Укр.). Чудове оповідання. Чудова байка (сказка), чудова книжка. Пишне обличчя (Грінч.)]. -ный поступок - прекрасний, гарний вчинок. В одно -ное утро - одного прегарного ранку. В один -ный день - одної гарної (красної) днини. ное - прекрасне, прегарне (-ого). Идеал -ного - ідеал прекрасного (прегарного).

* * *

докучний.

* * *

1) таки́й, до яко́го ско́ро звика́ють

2) ( наблюдательний) спостере́жливий

3) ( видный) показни́й; ( красивый) га́рний, краси́вий

1) ( счастливый) щасли́вий; ( удачливый) уда́чливий, ща́сний

2) ( хороший по своему виду) до́брий, хоро́ший; ( замечательный) чудо́вий, прекра́сний; ( красивый) га́рний [на вро́ду], вродли́вий; ( видный) показни́й

3) (ловкий, лихой) спритни́й, метки́й, жва́вий, мото́рний

1) до́брий, га́рний, хоро́ший, ло́вкий, кра́сний; диал. фа́йний, хо́сний, му́дрий, охві́тний; ( о поступках) незли́й

2) ( красивый) га́рний [на вро́ду], вродли́вий; зап. фа́йний, ле́пський

1) (выродившийся) звироднілий, вирідний. -ное животное - виродок (-дка), переводня, перевід (-воду);

2) (диал. красивый) уродливий.