Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

1)+(приказывать)

  • 1 приказывать

    приказать
    1) кому что - наказувати, наказати, казати, сказати, розказувати, розказати, загадувати, загадати, заказувати, заказати, (велеть) веліти, звеліти (звеліти часто употр. в знач. приказать), (о мн.) понаказувати, позагадувати кому що, що робити. [Він щось наказував різким голосом, коротко й владно (Коцюб.). І наказала взяти камінь (Л. Укр.). Що загадаєш - геть-усе зроблю (Крим.). Я так розказую (кажу), так має бути. Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Умираючи батько сказав мені не кидати вчитися. Звелів йому прийти завтра (Звин.)]. Строго -зать - гостро (прикро) наказати. Что -жете? - що звелите? що скажете? який наказ буде? Как -жете - як звелите, як скажете, як схочете. -зал вам кланяться - казав (велів) вам кланятися, казав вас вітати. -казал доложить о себе - казав доповісти про себе;
    2) -зывать где, кем - верховодити ким и над ким, старшинувати над ким, орудувати ким, чим, де; см. Верховодить, Управлять, Начальствовать;
    3) что кому - см. Поручать;
    4) см. Завещать;
    5) -зать (позволить) - дозволити кому що. -жите мне сесть - дозвольте мені сісти. -жете мне продолжать - дозволите мені далі вести. -зал долго жить (умер) - (на)казав довго жити. Приказанный, -зан - наказаний, загаданий, звелений. [Наказано (звелено) їхати негайно]. -ться - наказуватися, загадуватися, бути наказаним, загаданим кому від кого.
    * * *
    несов.; сов. - приказ`ать
    1) нака́зувати, наказа́ти; зага́дувати, загада́ти, прика́зувати, приказа́ти; диал. зака́зувати, заказа́ти; ( велеть) велі́ти несов., сов. звелі́ти, каза́ти, сказа́ти
    2) ( поручать) доруча́ти, доручи́ти; ( завещать) заповіда́ти, заповісти́, ( имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти

    Русско-украинский словарь > приказывать

  • 2 повелевать

    повелеть
    1) кому что - веліти, звеліти, повелівати, повеліти, загадувати, загадати, наказувати, наказати кому що. Срв. Приказывать. [Повелів нам любитися, тепер розлучаєш (Чуб.). Звели нам на ворога стати]. Обычай -вает - звичай велить. Мой долг мне это -вает - мій обов'язок мені це наказує (велить);
    2) -вать кем - панувати над ким, обладувати ким, верховодити (над) ким. -вать народом, государством - обладувати народом, державою.
    * * *
    несов.; сов. - повел`еть
    1) ( кому-чему что) велі́ти несов., сов., звелі́ти (несов.), повеліва́ти, повелі́ти; ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти
    2) (кем-чем - несов.) панува́ти (над ким-чим); ( править) керува́ти (ким-чим)

    Русско-украинский словарь > повелевать

  • 3 предлагать

    предложить
    1) пропонувати, запропонувати кому що, (приглашать) запрошувати, запросити кого що зробити, (с оттенком: приказывать) загадувати, загадати, наказувати, наказати кому що зробити. [Тоді він йому загадав: або йди або зоставайся (Звин.)]. Он -жил мне ехать с ним - він запропонував мені їхати з собою. -жить кому поесть - запропонувати кому, запросити кого поїсти. Мне -гают службу, место - мені пропонують службу, посаду, мене запрошують на службу, на посаду. Мне -гают купить землю - мені пропонують купити землю. -гать кому руку и сердце - пропонувати кому руку і серце. -жить кому высказаться по поводу чего-л. - запросити кого висловитися з приводу чого. [Він запрохав видатних европейців сказати, що вони думають про заборону української мови в Росії (Грінч.)]. -гаю вам немедленно по получении сего отправиться в… - пропоную (наказую) вам негайно, одержавши цього листа, вирядитися до… Он -жил ему убираться прочь - він загадав йому забиратися геть;
    2) подавати, подати, (редко) предкладати, предкласти и предложити кому що, давати, дати кому що. -гать чьему-л. вниманию что-л. - подавати (подати) що до чиєї уваги (кому до уваги). -гать что-л. на рассмотрение общего собрания - подавати що на обміркування загального зібрання. -гать кому свои услуги, себя к услугам кого - подавати себе до послуг (до услуги) кому, пропонувати (предкладати) кому свої услуги. [Дознавшись про Підкову, побачився з ним, привітав його новим щастям і подав себе до услуги (Куліш). Вольф явивсь до них перший, предкладаючи їм свої услуги (Франко)]. -гать тост - підносити (піднести) тост за кого. -жить кому-л. вопрос - задати (поставити) кому питання. -гать цену - давати (ціну). [Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять (Грінч.)]. Предлагаемый - пропонований; загадуваний; подаваний, предкладаний, даваний. Предложенный - запропонований; загаданий; поданий, предкладений, предложений. [Загальні виводи, які ми можемо зробити з поданого тут матеріялу (Грінч.)]. -ться - пропонуватися, бути запропонованим; загадуватися, бути загаданим; подаватися, бути поданим, предкладатися, бути предкладеним, предложеним, даватися, бути даним. Такие вещи не -гаются - таких речей не пропонують. Материал, который здесь -гается - матеріял, що тут подається.
    * * *
    несов.; сов. - предлож`ить
    пропонува́ти, запропонува́ти; ( приглашать) запро́шувати, запроси́ти; ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти, зага́дувати, загада́ти

    Русско-украинский словарь > предлагать

  • 4 велеть

    веліти, казати, наказувати; (предложить) загадувати; и звеліти, сказати, наказати, загадати. [Так закон і звичай велить. Скачи враже, як пан каже. Зроби, як тобі загадано]. Не велено - заборонено.
    * * *
    несов., сов.
    велі́ти (несов. и сов.), звелі́ти; ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти, каза́ти, сказа́ти, зага́дувати, загада́ти

    не \велеть — не веліти, не звелі́ти; ( не разрешать) не дозволя́ти, не дозво́лити; ( запрещать) забороня́ти, заборони́ти

    Русско-украинский словарь > велеть

  • 5 громкий

    голосний, гучний, гомінкий. [Гучний (гомінкий) голос]; славний, уславлений. Становиться, стать громче - голоснішати, поголоснішати. Громко - голосно, уголос, на- голос, гучно, гримно, бучно. [Почитай мені вголос. Гримно постукав у вікно. Заводь, Явдохо, - ти громній співаєш. Гілки гучно й коротко хряскають]. Громко кричать - криком кричати, к-ом крикнути. Громко приказывать - гукати, гукнути. Громко (зычно) говорящий - гримкий. [Гримкий чоловік]. Громче - голосніш, дужче. [Кажіть дужче - не чую].
    * * *
    голосни́й, гучни́й

    \громкий проце́сс — гучни́й (голосни́й) проце́с; проце́с, яки́й (що) набра́в (набу́в) широ́кого (вели́кого) ро́зголосу

    Русско-украинский словарь > громкий

  • 6 заказывать

    заказать
    1) замовляти, замовити, загадувати, загадати (зробити щось, дати щось). [Загадав дати пива (заказал пиво). Пішов до шевця, загадав чоботи пошити];
    2) заказувати, заказати, забороняти, заборонити; см. Запрещать. [Та й де той пан що нам закаже і думать так і говорить? (Шевч.). Тут ходити заказано (заборонено)]. Заказанный - замовлений; загаданий; заказаний, заборонений.
    * * *
    несов.; сов. - заказ`ать
    1) замовля́ти, замо́вити
    2) ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш
    3) ( запрещать), зака́зувати, заказа́ти; забороня́ти, заборони́ти, -роню́, -ро́ниш

    \заказывать за́ть путь (доро́гу) куда́ — заказа́ти доро́гу куди́

    Русско-украинский словарь > заказывать

  • 7 казать

    1) (что кому) являти, явити. [А всі решта, кілька тисяч, носа не являють (Рудан.)]. -зать весёлый вид - удавати веселого. И виду не -зать - і знаку не подавати. Не -зать глаз - очей не навертати, очей не показувати. -жет себя (барином) - удає з себе (пана);
    2) (давать видеть) показувати, показати що. -жи паспорт - покажи (показуй) пашпорт;
    3) (являть) появляти;
    4) (приказывать) казати, сказати. [Вам казано: любіть братів (Олесь)]. Казанный - явлений; показаний; казаний.
    * * *
    пока́зувати

    не \казать глаз (но́су, носа) — не пока́зувати оче́й (но́са), не пока́зуватися на о́чі

    Русско-украинский словарь > казать

  • 8 наказывать

    наказать
    1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];
    2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -
    1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];
    2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -
    1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);
    2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).
    * * *
    I несов.; сов. - наказ`ать
    ( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́ти
    II несов.; сов. - наказ`ать
    (давать наказ, наставление), нака́зувати, наказа́ти; прика́зувати, приказа́ти; ( велеть) велі́ти, звелі́ти, зага́дувати, загада́ти

    Русско-украинский словарь > наказывать

  • 9 предписывать

    предписать что кому приписувати, приписати, наказувати, наказати (на письмі), (диктовать) диктувати, продиктувати, проказувати, проказати що кому. [Лікар приписав мені сувору дієту. Так наказує (приписує) закон. Переможець диктує (проказує) важкі умови переможеному]. -вать законы - диктувати (проказувати) закони. Предписываемый - приписуваний, наказуваний кому від кого. Предписанный - приписаний, наказаний. -сано всем быть на съезде - наказано (приписано) всім бути на з'їзді. -ться - приписуватися, наказуватися, бути приписаним, наказаним. -ется вам комиссариатом - приписується (наказується) вам від комісаріяту. -валось вам - наказувано (приписувано), було наказувано вам.
    * * *
    несов.; сов. - предпис`ать
    1) ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти; ( предлагать) пропонува́ти, запропонува́ти; (перен.: диктовать) диктува́ти, продиктува́ти
    2) (назначать соблюдение чего-л.) припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; ( прописывать) пропи́сувати, прописа́ти

    Русско-украинский словарь > предписывать

  • 10 приказать

    Русско-украинский словарь > приказать

  • 11 распоряжаться

    несов.; сов. - распоряд`иться
    1) розпоряджа́тися, розпоряди́тися, -джу́ся, -ди́шся; ( хозяйничать) порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, попорядкува́ти; ( приказывать) нака́зувати, -зую, -зуєш, наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш
    2) (несов.: вести дело, управлять) розпоряджа́тися, порядкува́ти, ряди́ти, -джу, -диш; правува́ти, -ву́ю, -ву́єш; диал. урядува́ти, -ду́ю, -ду́єш, зара́джувати, -джую, -джуєш

    Русско-украинский словарь > распоряжаться

  • 12 указывать

    несов.; сов. - указ`ать
    1) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти
    2) (доводить до чьего-л. сведения) ука́зувати, указа́ти; ( отмечать) зазнача́ти, зазначи́ти и зазна́чити
    3) ( давать указания) дава́ти вказівки́, да́ти вказівки́, ука́зувати, указа́ти; ( велеть) зага́дувати, загада́ти, каза́ти, сказа́ти
    4) ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти
    5) (подтверждать что-л.) ука́зувати, указа́ти; (несов.: свидетельствовать) сві́дчити

    Русско-украинский словарь > указывать

См. также в других словарях:

  • ПРИКАЗЫВАТЬ — ПРИКАЗЫВАТЬ, приказать кому что, повелеть, велеть, наказать, распорядиться властью своей, правом старшего, начальника. Ты приказывай, а мы станем слушаться. На том ответ, кто приказывает. Что прикажешь? что угодно? Вы как сами знаете, а мы как… …   Толковый словарь Даля

  • приказывать — Наказывать, указывать, заказывать, велеть, повелевать, заповедать, предписывать, распоряжаться, завещать, диктовать, командовать, отдавать приказ; запрещать. Он мне не указ. Крепко накрепко наказать, строго наказывать. Сто раз говорено вам... Вам …   Словарь синонимов

  • ПРИКАЗЫВАТЬ — ПРИКАЗЫВАТЬ, приказываю, приказываешь. несовер. к приказать в 1 и 2 знач. «Приказывал, чтоб песней не пели, и чтоб огней не жгли.» Чехов. «Твой отец мне тебя умираючи приказывал.» Л.Толстой. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • приказывать — ПРИКАЗАТЬ, ажу, ажешь; азанный; сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • приказывать — • приказывать, предписывать, велеть, наказывать, распоряжаться, командовать Стр. 0860 Стр. 0861 Стр. 0862 Стр. 0863 Стр. 0864 Стр. 0865 Стр. 0866 Стр. 0867 Стр. 0868 Стр. 0869 …   Новый объяснительный словарь синонимов русского языка

  • приказывать — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я приказываю, ты приказываешь, он/она/оно приказывает, мы приказываем, вы приказываете, они приказывают, приказывай, приказывайте, приказывал, приказывала, приказывало, приказывали, приказывающий,… …   Толковый словарь Дмитриева

  • Приказывать — несов. перех. и неперех. 1. Отдавать приказ I 1., распоряжение. отт. Велеть, требовать. 2. устар. перех. Отдавать на попечение; поручать. отт. Завещать. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • приказывать — выполнять …   Словарь антонимов

  • приказывать — прик азывать, аю, ает …   Русский орфографический словарь

  • приказывать — (I), прика/зываю, ваешь, вают …   Орфографический словарь русского языка

  • приказывать — Syn: распоряжаться, командовать, велеть (разг.), предписывать (оф.) …   Тезаурус русской деловой лексики

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»