-
1 достојно
fittingly, becomingly -
2 досто
қисми аввали калимаҳои мураккаб ба маънои «лоиқ», «шоиста», «сазовор»: достопамятный шоиста; достопочтенный мӯҳтарам; достопримечательный шоёни таваҷҷуҳ -
3 достоїнство
досто́инство -
4 Достоєвський, Федір Михайлович
Достоєвський, Федір Михайлович (1821, Москва-1881) - рос. письменник, мислитель, публіцист. Увійшов у європейську філософську традицію (й світову філософію в цілому) завдяки глибокому художньо-філософському осмисленню фундаментальних екзистенційних проблем людського буття. Формування світогляду Д. визначає поєднання ідей "натуральної школи" (молодий Д. - спадкоємець Гоголя й шанувальник Бєлінського) і радикалізму, властивого романтизмові. Арештований у 1849 р. за участь в гуртку петрашевців, він переживає спочатку, внаслідок інсценізації страти, момент екзистенційного пробудження. Пізніше, після зіткнення з реаліями каторжного життя, з одного боку, і осмислення релігійно-моральних інтенцій народної свідомості, з другого, вступає у період "переродження переконань". Останній привів до зміщення уваги з перетворення зовнішніх умов суспільного життя, як основного засобу подолання дисгармоній людського буття, на перебудову внутрішнього, духовного світу людини, а також до переконаності у розбіжності шляхів Росії та Заходу. Д. наголошує на тому, що західноєвропейська цивілізація, внаслідок органічно властивих їй вад - утилітаризму і відсутності "братського" першопринципу єднання людей, перетворила суспільство на індивідуалістичний "мурашник" і тому не лише не має позитивного значення для рос. людини, а й не заслуговує на гідне місце в подальшому історичному поступі. Як рушій історії, людська свобода є двоїстою і може бути чинником як відходу людини від Бога, так і її наближення до нього й тому повноцінного, духовно насиченого існування. Повноцінність буття людини в історії полягає не в позірній величі видатних історичних осіб, а в духовному самоздійсненні кожної особистості. Втім, хоча в історії немає "маленьких" людей (оскільки навіть нікчемність соціального статусу не применшує самоцінності будь-якої людини, зумовленої її неповторністю), в різних культурах переважає один з двох можливих основних варіантів духовної самореалізації індивіда - або демонічна снага, за принципом "все дозволено", що зумовлює відречення людини від Бога аж до богоборства й самообожнення; або ж - подолання негативних спонук "свого підпілля", виявлення і дбайливе плекання морального й духовного багатства людської душі, що може сягнути, зрештою, щаблю святості Д. ля Заходу типовим є перший варіант, для Росії - другий. Рос. народ, на переконання Д., має врятуватися не в комунізмі, не в механічних формах європейського соціалізму, а через єднання вищих станів суспільства з народом та їхнє прилучення до ідеї православ'я, справжніх християнських ідеалів всебратської злуки в любові та загальної вселюдської гармонії. Ці думки Д. здійснили безпосередній вплив на В. Соловйова та його осмислення рос. ідеї, а також на наступних її адептів. Внесок Д. у світову культуру й, зокрема, філософію полягав не стільки в розробці однієї із самобутніх національних ідей, як у своєрідному філософському осмисленні екзистенційних обріїв існування людства, в розширенні й поглибленні "самого метафізичного досвіду" (Флоровський). Як один із провісників екзистенційного філософування, він був переконаний, що в історії, зрештою, торжествують не мільйони людей, не потужні матеріальні сили, а "непомітна спочатку думка і часто якогось, вочевидь, найнікчемнішого з людей". Такий підхід становив внутрішній стрижень власне художньої творчості Д., яку він розумів як "реалізм у вищому сенсі". Саме такий "реалізм" був спроможний розгледіти за зовнішніми обставинами й подіями у їх найскладніших переплетіннях найглибші спонуки і найтонші нюанси дій неповторної людської індивідуальності. Якісно новими є твори Д. і за своєю формою, вимагаючи від читача активної співучасті з автором у розв'язанні порушених проблем, формування спромоги до особистого вибору у складних моральних колізіях Г. либина і своєрідність мислення Д. як письменника й філософа зробили його творчість надбанням культури усього людства.[br]Осн. тв.: "Біднілюди"(1847); "Записки з підпілля" (1864); "Гравець" (1866); "Злочин і покарання" (1865); "Ідіот" (1874); "Біси" (1871 - 1872); "Щоденник письменника" (1876); "Брати Карамазови" (1879-1880) та ін.Філософський енциклопедичний словник > Достоєвський, Федір Михайлович
-
5 Достоєвський
-
6 достоїнство
merit, meritoriousness, worth, virtue -
7 достоїнство
с( позитивна якість) quality, merit, virtue -
8 достоїнство
dostojinstwoс. -
9 достоїнство
ღირსება -
10 достоїнство
вартасцьгоднасцьпавага -
11 Федір Михайлович Достоєвський
Філософський енциклопедичний словник > Федір Михайлович Достоєвський
-
12 достойный
досто́йн||ыйinda, digna;быть \достойныйым esti inda, meriti.* * *прил.1) ( заслуживающий чего-либо) dignoдосто́йный похвалы́ — digno de alabanza
досто́йный уваже́ния — digno de respeto, de respeto merecido
досто́йный внима́ния — digno de atención, de atención merecida
досто́йный лу́чшего примене́ния — digno de mejor aplicación
он досто́ин всео́бщей благода́рности — es acreedor al agradecimiento de todos
2) (справедливый, заслуженный) justo; de mérito, merecidoдосто́йная награ́да — premio justo (merecido)
досто́йное наказа́ние — castigo justo (merecido)
3) ( подходящий) propio, aptoдосто́йная па́ра ( для кого-либо) — pareja digna
4) уст. ( почтенный) digno, estimableдосто́йный челове́к — hombre estimado (digno)
* * *прил.1) ( заслуживающий чего-либо) dignoдосто́йный похвалы́ — digno de alabanza
досто́йный уваже́ния — digno de respeto, de respeto merecido
досто́йный внима́ния — digno de atención, de atención merecida
досто́йный лу́чшего примене́ния — digno de mejor aplicación
он досто́ин всео́бщей благода́рности — es acreedor al agradecimiento de todos
2) (справедливый, заслуженный) justo; de mérito, merecidoдосто́йная награ́да — premio justo (merecido)
досто́йное наказа́ние — castigo justo (merecido)
3) ( подходящий) propio, aptoдосто́йная па́ра ( для кого-либо) — pareja digna
4) уст. ( почтенный) digno, estimableдосто́йный челове́к — hombre estimado (digno)
* * *adj1) gener. (ïîäõîäà¡èì) propio, (справедливый, заслуженный) justo, apto, benemérito (чего-л.), calificado, de mérito, decente, merecido, meritorio (награды, похвалы и т.п.), decoroso, digno2) obs. (ïî÷áåññúì) digno, estimable3) Venezuel. arregionado (о человеке) -
13 достоинство
досто́инств||о1. (уважение к себе) digno, indeco;чу́вство со́бственного \достоинствоа sento de propra respekto;2. (качество) kvalito.* * *с.1) ( уважение к себе) dignidad fчу́вство со́бственного досто́инства — dignidad personal
держа́ть себя́ с больши́м досто́инством — portarse con gran dignidad
счита́ть ни́же своего́ досто́инства — considerar indigno
2) ( положительное качество) cualidad f; mérito m ( заслуга)досто́инства и недоста́тки — méritos y faltas
досто́инство э́той кни́ги в том... — el mérito de este libro es... (consiste en...)
3) ( стоимость) valor mоблига́ция досто́инством в де́сять рубле́й — obligación de diez rublos
••оцени́ть по досто́инству — apreciar en su justo valor (virtud)
* * *с.1) ( уважение к себе) dignidad fчу́вство со́бственного досто́инства — dignidad personal
держа́ть себя́ с больши́м досто́инством — portarse con gran dignidad
счита́ть ни́же своего́ досто́инства — considerar indigno
2) ( положительное качество) cualidad f; mérito m ( заслуга)досто́инства и недоста́тки — méritos y faltas
досто́инство э́той кни́ги в том... — el mérito de este libro es... (consiste en...)
3) ( стоимость) valor mоблига́ция досто́инством в де́сять рубле́й — obligación de diez rublos
••оцени́ть по досто́инству — apreciar en su justo valor (virtud)
* * *n1) gener. (положительное качество) cualidad, (ñáîèìîñáü) valor, monta, mérito (заслуга), valorìa, virtud, decoro, dignidad2) eng. virtud (напр., способа производства)3) Cub. merequetén -
14 lâyık
досто́йный* * *озвонч. -ğıдосто́йный, заслу́живающий (чего-л.)övgüye lâyık — досто́йный похвалы́
lâyığını bulmak — а) получи́ть подходя́щую па́ру; б) получи́ть по заслу́гам
lâyık olmak — а) быть досто́йным, заслужи́ть что; б) соотве́тствовать чему
-
15 гідний
досто́йный; ( в сказуемом) досто́ингі́дний по́диву — порази́тельный; досто́йный изумле́ния; досто́йный удивле́ния; изуми́тельный; удиви́тельный
-
16 istihal
досто́йный, сто́ящий□
-ı istihal etmek — счита́ть досто́йным; счита́ть подходя́щим -
17 worthy
досто́йныйworthy opponent — досто́йный проти́вник
-
18 erstrebenswert
досто́йный того́, что́бы к нему́ стреми́ться. ein erstrebenswertes Ziel цель, досто́йная того́, что́бы к ней стреми́ться -
19 gebührend
-
20 vertrauenswürdig
досто́йный (вся́кого) дове́рия. vertrauenswürdig aussehen внуша́ть дове́рие. jd. erscheint jdm. nicht vertrauenswürdig genug кто-н. ка́жется кому́-н. не вполне́ досто́йным (его́) дове́рия
См. также в других словарях:
досто — (без удар.) (книжн. устар.). Первая часть составных прил., обозначающая: весьма достойный чего н. (того, что указывается второй частью слова), напр. достоуважаемый, достославный. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
досто… — (без удар.) (книжн. устар.). Первая часть составных прил., обозначающая: весьма достойный чего нибудь (того, что указывается второй частью слова), напр. достоуважаемый, достославный. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ДОСТО- — частица, ставимая слитно перед сущ. и прил. для усиленья их достоинства или значенья. Достоблаженный, достойно блаженный. Достоверный, стоюший вероятия, вполне верный, истинный, несомненный. Достоверность, свойство, качество, принадлежность дост … Толковый словарь Даля
Досто... — досто... устар. Начальная часть сложных имен прилагательных, вносящая значение сл.: достойный (достожеланный, достоуважаемый, достохвальный, досточтимый и т.п.). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
досто... — досто... (устар.). Первая часть сложных слов со высоко... (в 5 знач.), весьма, напр. достодолжный, достопамятный, достославный, достоуважаемый, достопочтенный. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
досто — См … Словарь синонимов
досто... — ДОСТО... Первая часть сложных слов. Устар. Вносит зн.: очень, весьма. Достодолжный, достопамятный, достопочтенный, достопримечательный, достоуважаемый, досточтимый … Энциклопедический словарь
достоёвщинка — (Е) … Словарь употребления буквы Ё
Достоєвський — прізвище … Орфографічний словник української мови
достоїнство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
досто́инство — а, ср. 1. Положительное качество. Они занялись рассмотрением галерей картин . Князь объяснял Марье Кириловне их различное содержание, историю живописцев, указывал на достоинства и недостатки. Пушкин, Дубровский. Халат имел в глазах Обломова тьму… … Малый академический словарь