җил+көчәйде

иссякнуть (высыхать) висихати, вис(о)хнути и висохти, (исчерпываться) вичерпуватися, вичерпатися, (выходить) виходити, вийти, виводитися, переводитися, ви[пере]вестися, не ставати, не стати чого, (пропадать) зникати, зникнути, (редко) зсякати, зсякнути, (неокон.) посякати. [Джерело висхло (Звин.). Не вичерпається і не засохне джерело духової діяльности серед українського народу (Єфр.). Зсякла вода (Н.-Лев.). Стала вода посякати (Св. П.)]. Воды в засуху -кают - вода в посуху висихає. Богатства мои -кли - моє добро (багатство) зійшло, статки-маєтки мої сплили, зійшли. Молоко -кло (в сосцах) - молока не стало. Весь запас хлеба -сяк - увесь запас хліба вичерпався, (обиходно) геть увесь хліб вийшов. У старика силы -кают - у старого сили не стає, сила виснажується. Иссякаемый - висиханий; вичерпуваний. Иссяклый, Иссякший, Иссякнувший - висхлий; вичерпаний.

* * *

несов.; сов. - исс`якнуть

1) ( высыхать) висиха́ти, ви́сохнути и ви́сохти, -хну, -хнеш и мног. повисиха́ти

2) ( исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися; ( приходить к концу) схо́дити, -дить и зіхо́дити, зійти́, -йде, не става́ти (не стає́), не ста́ти (не ста́не); ( выходить) вихо́дити, ви́йти

истечь

1) откуда, из чего (вытекать, изливаться) - витікати, витекти, випливати, випливти; см. Вытекать 1. [З озера витікає річка (Ком.)];

2) (в отвл. знач.) випливати, випливти, (происходить) виходити, вийти, виникати, виникнути; см. Вытекать 2, Происходить 2. Из этого -кают важные последствия, -кает много следствий - з цього виходять, випливають важливі наслідки, з цього виходить, виникає багато висновків;

3) кровью (истощаться) - стікати, стекти, спливати, спливти, сходити и зіходити, зійти кров'ю; срвн. Исходить 5 (кровью). [Люди стікали кров'ю (Коцюб.). Голова Алі билась об гостре каміння і спливала кров'ю (Коцюб.). Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю (Олесь)];

4) (приходить к концу) виходити, вийти, сходити, зійти, кінчатися, (с)кінчитися, (проходить) минати(ся), минути(ся). [Сьогодні виходить як-раз два місяці, відколи він попавсь у неволю (Грінч.)]. Срок его найма -кает на Иванов день - строк (термін) його наймам виходить на Івана. Срок векселя -кает завтра - термін векселеві виходить завтра. Уже год -тёк с того времени, как … - уже рік минув з того часу, як … Исте[ё]кший - що витік, виплив; що виник, вийшов; (кровью) стеклий, зійшлий, сплилий кров'ю; (о времени) минулий (тиждень, рік), (о сроке) вийшлий, зійшлий, минулий (термін). В -шем году - минулого року; см. Прошлый.

* * *

несов.; сов. - ист`ечь

1) (вытекать, выливаться), витіка́ти, ви́текти, -тече; (перен.: выходить, появляться) вихо́дити, -дить, ви́йти, -йде и мног. повихо́дити; ( проистекать) виника́ти, ви́никнути

2) ( о времени) мина́ти, мину́ти, кінча́тися, кінчи́тися и скінчи́тися, закі́нчуватися, закінчи́тися и закі́нчитися, вихо́дити, ви́йти; ( уплывать) сплива́ти, спливти́ и сплисти́ (спливе́) и спли́нути

3) (исходить кровью, слезами) стіка́ти, стекти́ (стечу́, стече́ш) и мног. постіка́ти, схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш, сплива́ти, спливти́ и сплисти́

изойти

1) откуда (выходить) - виходити, вийти, (приходить) приходити, прийти, (о мн.) повиходити, поприходити звідки. Это должно -ть от вас - це повинно йти (виходити) від вас. [Українська політична думка мусіла виходити з національного питання (Н. Рада)];

2) (происходить, брать начало) виходити, вийти, походити, іти, піти, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати від кого, з кого, з чого; см. Происходить 2; (догмат.) виходити, вийти. [З тихеньких все лихо встає (Приказка). Від неї ідуть (виходять) усі брехні (Харківщ.). На всі російські запитання, що йшли були (которые исходили) од Ейлера, я вперто одказував йому мовою німецькою (Крим.). Як-же прийде Утішитель, Дух правди, що від Отця виходить… (Єв.)];

3) (о времени: истекать) виходити, вийти, кінчатися, (с)кінчитися; см. Истекать 4, Оканчиваться. [Рік виходить (Рудч.)];

4) (расходоваться, изводиться) сходити, зійти, виходити, вийти. [Горілки на їх багато сходить (Г. Барв.). Зійшов увесь хліб, уся страва (Черк. п.). На це багато грошей виходить (Звин.)];

5) (кровью слезами) сходити, зійти, спливати, спливти кров'ю, сльозами (слізьми); см. Истекать 3. [Як я по матері журилась! Було слізьми сходжу (Г. Барв.). Серце болем зійшло (Корол.)]. -дить потоками слёз - землю топити. [Стара мати землю топить, відколи сина в москалі забрали (Київщ.)];

6) (кончаться, умирать) кінчатися, скінчитися, конати, сконати; см. Испускать дух. Душа -шла - душа вийшла;

7) (везде побывать) - см. Исхаживать.

* * *

1) (выходить откуда-л.), вихо́дити

2) (от кого-чего, из чего - иметь источником) вихо́дити; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш); ( происходить) похо́дити

3) (основываться на чём-л.) вихо́дити

1) ( чем) схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш; (слезами, кровью) сплива́ти, спливти́ и сплисти́, -ливе́ и спли́нути; см. истекать 3)

2) (несов.: истекать - о времени) прохо́дити, мина́ти

3) (расходоваться; выходить) витрача́тися, ви́тратитися, вихо́дити, ви́йти, -йде, схо́дити и зіхо́дити, зійти́

бот. Scirpus L. (научн. назв.) комиш (-шу); (в укр., как и в русск., просторечье камыш Scirpus L. и тростник Phragmites Trin., а иногда и рогоз Typha Tourn. смешиваются); преимущ. вид камыша Scirpus lacustris L. - комиш (-шу), куга; преимущ. вид тростника Phragmites communis Trin. - очерет (-ту), ум. очеретець (-тця), (гал.: камыш, тростник) троск (-ску), канка (Верхр.); (скошенный зимою) голиш. [Стрункий комиш осоку стиска міцніш (Олесь). На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах (Н.-Лев.)]. Стебель -ша - комишина, очеретина; см. Камышина. Метёлка -ша - куниця. [Очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею (Мирн.)]. Сделанный из метёлки -ша - куничаний. [Куничаний віник (Конотіп. п.)]. Молодой росток -ша - спичак (-ка). -мыш и -мыши (камышевые заросли) - см. Камышник 1. Поросший -шом - порослий (урослий) комишем (очеретом), комишуватий, очеретуватий: срвн. Камышистый. Пока зацветут -ши, в нас не будет души - поки сонце зійде, роса очі виїсть.

* * *

капнуть и Кануть

1) (падать каплями) капати (-паю, -паєш и каплю, -плеш, -плють), капнути, крапати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), крапнути, (иногда: о дожде, крови) цяп(к)ати, цяпнути и цянути, (о слезах, крови иногда) канути, сов. канути; (учащённо, беспрерывно) капотіти, крапотіти, ляпотіти, цяпотіти. [Чую сльози на моє лице капають, капають (Грінч.). Дощик, дощик капає дрібненько (Пісня). Дощик крапле (Рудч.). Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле (Пісня). Капле кровця у криницю (Рус. Дн.). Хоч по капельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Квітка). Кровцю пустила - кровця цяпала; де кровця цяпне, церковця стане (Kolb.). Ой зоре, зоре! - і сльози кануть (Шевч.). З палаша кровця кане (Голов.). Дощик, дощик, аж із стріхи капотить (Пісня). З стріхи ляпотить (Грінч. III). День і ніч дощі холодні б'ють о вікна, цяпотять (Франко)]. Пот -пал с его лица - піт капав йому з лиця. С кровли -плет - з стріхи капає, капле. Свеча -ет - свічка капає. Над нами не каплет - на голову нам не тече; дощ не йде;

2) -пать, капнуть что (лить по капле) - капати, капнути що у що, куди. -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды - капай ліки по п'ять крапель у ложечку води;

3) (пропускать сквозь себя капли) протікати, текти. Крыша, потолок -плет - дах, стеля протікає, тече.

* * *

несов.; сов. - к`апнуть

коснуться

1) (кого, чего, физически) торкатися, торкнутися кого, чого, до кого, до чого, об що, у що, дотикатися, діткнутися до кого, до чого, торкати, торкнути, заторкнути кого, що. [Якийсь холод торкається делікатного дітського тіла, щось бере з-за плечей (Коцюб.). І вона пішла туди, де небо торкається до землі (Грінч.). Торкається об сухе стебло тернове, щільно тулиться (Васильч.). Шпиль його торкався в саме небо (Крим.). Чую, щось холодне мене торкає (Крим.)]. Твой взор меня -нулся - твої очі мене заторкнули; (мимолётно) твій погляд перебіг по мені. Вода приятно -салась тела - вода любо торкалася тіла. Жизнь грубо -нулась его - життя його брутально зачепило (діткнуло). Моих зениц -нулся он - він торкнувся моїх зіниць, він доторкнувся до моїх зіниць. Не -саясь земли - не торкаючи(сь) землі. Свет -нулся глаз - світло торкнулося очей. -ться слуха - торкатися, торкнутися вуха, ушей, доходити, дійти, добуватися, добутися вуха, до вуха. Шкаф -ется стены - шафа торкається стінки (дотуляється до стінки). Чужого (имущества) не -сайся - чужого (добра) не чіпай, не торкай, (образно) зась до чужих ковбас;

2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторкатися, доторкуватися, доторкнутися, дотикатися, діткнутися кого, чого, до кого, до чого, торкати, торкнути кого, що, (задевая, цепляя) черкатися, черкнутися чим до кого, до чого, у що, об кого, об віщо, з чим; срвн. Прикасаться. [Ходи тихо як лин по дну, що ні до кого не доторкається (Номис). Рука моя доторкувалася до її руки (Кон.). Було тісненько: вони з Катериною черкались одно об одного плечем (Грінч.). Її плече черкається з його плечем (Мирн.). Язик тільки черкається об піднебіння (Н.-Лев.)]. Ни до чего не -ется - ні до чого не береться; і за холодну воду не береться. -нулся до его плеча - доторкнувся до його плеча, торкнув його плече;

3) (распространяясь достигать чего) сягати, сягнути, доходити, дійти, доставати, достати до чого, чого; срвн. Достигать 3. [Великани руками мало-мало неба не сягали (Рудан.). Йому вода вже по шию сягає (Чуб. V)]. Вода -сается коленей - вода сягає колін. Восточная граница -сается Кавказа - східня межа сягає (до, аж до) Кавказу. Головой -сался потолка - головою доставав до стелі (сягав стелі, торкав стелю). Половодье -салось крайних изб - повінь (велика вода) доходила до крайніх хат. Цивилизация этих стран не -нулась - цивілізація до цих країн не сягнула (цих країн не дістала, не заторкнула);

4) (иметь отношение к чему) торкатися, торкнутися, дотикатися, діткнутися, стосуватися, тичитися, (малоупотр.) тикатися, тикнутися кого, чого и до кого, до чого. [Академія в усіх справах, що торкаються наук та освіти, має право безпосередньо зноситися з усіма установами (Ст. А. Н.). Мовчить, неначе до його й не стосується (Сквирщ.). Тут єсть щось таке, що торкається (тичиться) тебе (Звин.)]. Беседа, речь -ется вопроса о… - розмова йде про…, мова (річ) про те, що… Меня это не -ется - це до мене не належить, це мене не стосується. Это вас не -ется (не ваше дело) - це до вас не стосується, це до вас не тичиться. Дело -ется личности - справа стосується особи (зачіпає особу). Дело -ется кого, чего - ходить (ідеться) про кого, про що. [Але я все сторожкий, де ходить про тебе, коханий мій (Леонт.)]. Что -ется (кого, чего) - що-до кого, що-до чого. [Що-до молодих Шмідтів, то (вони) заходили до професора за тих трьох днів не часто (Крим.)]. Что же -ется - що-ж до, а що вже. [Що-ж до самих шахтарів, то вони поділилися виразно на дві частки (Грінч.). А що вже Василько - тихий, сумний (М. Вовч.)]. Что -ется меня (по мне) - що-до мене, про мене, по моїй голові. [Про мене - робіть, як знаєте. По моїй голові - хоч вовк траву їж. (Сл. Гр.)]. Тебя не -ется! - не про тебе діло! не твоє мелеться! Чего ни коснись - що не візьми, до чого не обернися, за що не візьмешся, то… А коснись тебя, что ты сказал бы - нехай би тебе торкнулося, що сказав би; а якби тобі таке, що сказав би;

5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торкатися, торкнутися, дотикати, діткнути, обходити, обійти кого. [Його лихо мало мене торкається (Ніков.). Мене пісні й пророцтва не обходять: аби закон - пророків непотрібно (Л. Укр.)]. Нас это близко -ется - нас це близько обходить. А насколько ж (а разве) это меня -ется? - а що то мене обходить?;

6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. Не -сайтесь этого вопроса - не торкайтеся цієї справи; не згадуйте про це. -нулся в двух словах… - згадав двома словами про що. Оратор -нулся вопроса о… - промовець торкнувся справи про що или чого. Касающийся - (относящийся) дотичний до чого и чого, (относительный) стосовний до чого, що-до кого (справа), проти, супроти кого, чого; см. ещё Касательный. [Кожний з присутніх на суді, коли що знав дотичне справи, міг про се заявити суддям (Ор. Лев.). А оце справа - що-до грошей (Звин.)]. Касаемо - що-до, проти, супроти кого, чого.

* * *

несов.; сов. - косн`уться

1) торка́тися, торкну́тися (кого-чого, до кого-чого), торка́ти, торкну́ти (кого-що); ( прикасаться) дотика́тися, діткну́тися и доткнутися (до кого-чого; кого-чого), диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти (кого-що); ( зацеплять) черка́тися, черкну́тися и усилит. черкону́тися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим), черка́ти, черкну́ти и усилит. черкону́ти (кого-що, по кому-чому, об кого-що)

2) (перен.: затрагивать в разговоре, изложении) торка́тися, торкну́тися, зачіпа́ти, зачепи́ти; диал. дотика́ти, діткнути и доткну́ти

3) (несов. перен.: иметь отношение) стосува́тися, -су́ється (кого-чого, до кого-чого); (преим. с отрицанием "не") обхо́дити, торка́тися, зачіпа́ти (кого)

1) каскада. [Гріють світляні каскади (Франко)]. Вода в ручье падает -дом - вода в струмені падає каскадою, (гал.) ускоком. Слова лились -дом - слова ллялися (стрибали) каскадою (як вода в лотоках);

2) (уступ) лава. Гора идёт -дами - гора йде (в долину) лавами.

* * *

серпанок (-нку), мусліна, (диал.) мушлин (-ну), намітка. [Білі серпанки злегка гойдались на вікнах (Коцюб.). Назва «мусліна» йде од міста Мосула (Крим.). Дзеркала були закутані од мух у тонкий мушлин (Н.-Лев.). Дайте мені наміточку на цідилок (Київщ.)].

* * *

1) клеїтися. Мебель -тся - меблі каручать. Разговор не -тся - розмова не в'яжеться, мова не мовиться. Дело -тся - справа в лад іде, ладиться. Дело не -тся - справа не йде в лад, не ладиться;

2) (прилипать) братися. [Фарба береться (Мирг.)].

* * *

хилитися, гнутися, (никнуть) никнути. [Звялена трава хилилась додолу (Мирн.). Неначе п'яний очерет без вітру гнеться (Шевч.). А голова никне набік, никне (Г. Барв.)]. К чему это -нится - до чого, на що йдеться, на що заноситься де. [Догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Не знав, до чого діло йдеться (Крим.). Аж воно, бачу, не на те йдеться (Мова). Заносилося на війну (Крим.)]. Солнышко -тся к западу - сонечко схиляється (хилиться) на захід. -тся, -лось к вечеру - схиляється, схилялося над вечір. -ться к упадку - хилитися до занепаду. [Далі письменник іде вниз, хилиться до занепаду (Єфр.)]. Государство -тся к упадку - держава хилиться до занепаду. Победа -лась на сторону неприятеля - ворог починав здобувати перемогу, перемога схилялася на ворожий бік. К чему -нятся ваши речи - до чого ви провадите (ведете) свою мову? куди ви гнете свою мову? Клонящийся - що хилиться. -щийся к упадку - близький (до) занепаду. Строение, - щееся к разрушению - будівля, що почала руйнуватися, що йде до руйнації.

* * *

1) хили́тися, клони́тися; нахиля́тися, похиля́тися; схиля́тися; гну́тися; ( никнуть) ни́кнути

2) (приближаться к какому-л. пределу, моменту своего развития, течения) хилитися, схиля́тися

3) спрямо́вуватися, скеро́вуватися, вести́ся, хили́тися

колыхнуть

1) (качать) гойдати, гойд(о)нути, колихати (-шу, -лишеш и -хаю, -хаєш), колихнути, колисати (-лишу, -лишеш), хилитати, (с)хилитнути що, чим. [Плаче дівчинонька, дитину гойдаючи (Пісня). Кораблі колисати на синьому морі (Рудан.). Як вітер схилитне житом, хвиля йде, як на воді (Гайс. о.)]. У богатого мужика чорт детей -шет - багатому чорт діти колише;

2) (раскачивать чем) маяти, хиляти, хвилювати, хибати що, чим. [Вітер віє, гілля має (Рудан.). Вітер віти соннії хиляє (Філян.)];

3) (непереходно: качаться), хитатися, хитнутися, (реять) маяти, майорити, (о воде) хвилювати(ся), гойдатися; см. Колыхаться. [Не хвилює вода, не блищить (Франко). Ой високо клен-дерево має (Пісня)]. -нуло (экипаж) - гойд(о)нуло, колихнуло (повіз). Стоит не -лыхнёт - стоїть не хитнеться, стоїть ані руш.

* * *

несов.; сов. - колыхн`уть

1) скінченний, минущий; срвн. Преходящий. -ное существо - смертна істота. - ная величина, мат. - скінченна величина;

2) (концевой) кінцевий, прикінцевий; (крайний, окончательный) останній, остаточний, доконечний. [Історичний процес дійде до своїх кінцевих форм (Єфр.)]. -ный срок - остайній строк (термін, реченець). -ная гибель - кінцева загибе[і]ль. -ные заботы - останні турботи. -ная цель, -ная причина - кінцева мета (ціль). -ный звук, грам. - (при)кінцевий звук, кінцівка. -ная морена, геол. - кінцева морена.

* * *

1) скінче́нний

2) (находящийся на конце, последний, предельный, завершающий) кінце́вий, остато́чний, підсумко́вий

кончиться

1) (приходить к концу) кінчатися и кінчитися, сов. (с)кінчитися, докінчуватися, докінчитися и докінчатися, доходити, дійти (кінця, краю), виходити, вийти, о мн. покінчатися; срвн. Оканчиваться. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). Кінчивсь рік (Рудч.). Рік виходить. Виходить і другий год (Рудч.). Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу (Пирят.)]. Время -чилось - час вийшов, минув. Запасы хлеба -чаются - хліб виходить. Уже и лето -лось - вже й літо минуло(ся). Вечерняя служба -чается - вечірня відходить. Ужин -чился - вечеря (с)кінчилася, відійшла. -ться чем, на ком, чём - кінчатися, (с)кінчитися чим, на кому, на чому. [Чим суд кінчивсь? (Мирний)]. Гора -ется острой верхушкой - гору вивершує гострий шпиль. Худое худым и -чится - лихе на лихе й вийде. Это чем-нибудь да -чится - це на щось таки вийде;

2) (умирать) кінчатися, кінчитися, доходити, дійти, відходити, відійти, конати, сконати. [Живий ще?.. Дише, але доходить (Кон.). Якби були води не дали, то я-б дійшов уже (Сл. Гр.). Ще дихає, але вже одходить (Звин.). Сім рік будеш хорувати, а осьмий конати (Пісня)]. Он -чается - він кінчається, доходить, конає.

* * *

несов.; сов. - к`ончиться

1) кінча́тися, кінчи́тися, сов. скі́нчитися и скінчи́тися; ( оканчиваться) закі́нчуватися, закінчи́тися

2) ( умирать) умира́ти, уме́рти, помира́ти, поме́рти; кінчатися, кінчи́тися, дохо́дити, дійти́, кона́ти, скона́ти

клишаво. [Клишаво йде (Волинь)].

* * *

1) кли́шаво

2) незгра́бно

сущ. крадене (-ного), крадіж (-дежи), крадіжка, (подтибренное) хапанці (-ців). [Крий нас боже, щоб крадене перекупать (Шевч.). З його поскидали навіть чоботи, шукаючи захованої крадіжки (Крим.). І чим він живе? Теж мабуть хапанцями (Кон.)]. Покупать заведомо -ное - купувати свідомо крадене. Передерживать, укрывать -ное - переховувати крадене. Сбывать -ное (другими) - переводити крадене. -ное в прок не идёт - краденим не забагатієш; крадене на користь не йде (Кон.).

* * *

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

украсть красти, украсти (украду, -деш), (многое) покрасти що. [Хто вміє красти, той вміє і ховати (Приказка)]. -ть понемногу, иногда - підкрадати, покрадати потроху, часом. -ть лошадей - красти, украсти, водити, вивести коні. [В середу постила, а кобилу вкрала (Номис). Пристав до злодійського товариства, водив коні, піймався, суджено й заслано на Сибір (Грінч.)]. -ть украденное - перекрадати, перекрасти. Крадущий - хто краде, крадючий, крадящий. Краденный, украденный - крадений, украдений. -ное добро в прок не идёт - з краденого не забагатієш; крадене не йде в (на) користь.

* * *

1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо. [Начеркни циркулем великий круг, а всередині в йому малий кружок (М. Грінч.). Побравшися дівчата за руки, стали великим колом, а одна дівчина вступила в середину кола (М. Грінч.). І так що-дня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Грінч.). У коло ставайте. Руками сплелися і колом гуляють (Київщ.). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Греб.)]. Площадь -га - площа кругу (кола). Начертить круг вокруг чего - накреслити круг навколо чого, обцирклювати, обкружляти що. Идти кругом (о телах небесных) - іти колом, колесом, колувати. [Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (Самійл.). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Після)]. Садиться, ставать в круг (кружок), кругом - сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом. [Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Грінч.). Сідайте-ж бо кружка та слухайте (М. Вовч.). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовч.)]. Голова -гом идёт - голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться. Всё пошло -гом - усе пішло обертом, обертнем (М. Вовч.). Заколдованный круг - зачароване коло. Круги на воде - круги, кружки, жмурки (-ків). [Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Шевч.). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб.)]. Круг около луны - кружало. Тёмные -ги вокруг глаз - синці (темні ободи) попід очима. [Землистий колір обличчя, синці попід очима (Коцюб.)]. Круг семейный - родинне коло, родинне оточення. Круг (общество) людей - коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства. [Серед нашого кола (товариства) такого звичаю нема (М. Грінч.). Хто хоче бути ближчим і зрозумілішим якомусь гуртові людей, той його мовою повинен говорити (Єфр.). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (Єфр.). Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.)]. Люди известного (своего) -га - люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади. В своём -гу - серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді). Широкие -ги общества - широкі громадські кола, загал (-лу). [Загал російської інтелігенції (Грінч.). Загал так званого «українофільства» (Грінч.)]. Придворный круг - двірське коло. Круг гостей - товариство гостей, коло гостей. В -гу гостей - серед гостей, в гурті гостей. Круг (сфера) действий - коло (круг) діяльности. Он не ограничивается узким -гом своих дел - він не обмежується вузьким колом своїх справ. Круг обязанностей - обсяг обов'язків. Это входит в круг его обязанностей - це належить до його обов'язків. Круг (цикл) предметов рассмотрения - обсяг чого. [Що-б то за історія була українського письменства, коли-б вона викинула з свого обсягу мало не цілком усе старе наше письменство (Єфр.). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Грінч.)]. Круг дороги - круг, кружина. [Хто кругу не боїться, той далі становиться (Приказка). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги - через двір, вулицею, знов, двором (Конис.)]. Делать, сделать круг в дороге - кругу накидати, накинути, надати, окружляти. [Шлях ваш коротший; я-ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінч.). Замість іти напрямець, він окружляв до мене геть поза городами (Новомоск. п.)]. Тем путём ехать - большой круг делать - тудою їхати дуже обхідно (кружно). [Їхати на Вербки кружно, а на Скрипаки ще кружніш буде (Вовч. п.)]. Судный круг - судне[є] коло. [У раду, до суднього кола (Грінч.)]. Спиться с -га[у] - розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту. Продавать на круг - продавати на гурт;

2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло. [Аж кружало витоптав, танцюючи (Свидн.). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (Н.-Лев.). Просторе коло перед ґанком заросло бузком та шипшиною (Ор. Левиц.). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (Васильч.)];

3) (диск) кружало, коло, покоте[и]ло, покотьоло. [Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (Крим.). Сонце пливло до спокою; над самою землею стоїть його іскристе коло (Мирний). Мов покотело червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Шевч.). Мов покотило з горба, стрибав я високо понад тропою (Куліш)]. Круги перед глазами - кружала, кола. [Зелені кружала перед заплющеними очима (Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (Коцюб.)];

4) круг воска - кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало. [У коморі воскові кружала (Сл. Гр.)]. Круг сыра - кружало, (гал.) плесканка. Круг проволоки - кружало, кружалок (-лка) (Липовеч.);

5) круг гончарный - круг ганчарський.

* * *

1) (плоскость, ограниченная окружностью) круг; ( окружность) ко́ло

2) (предмет, меющий округлую или овальную форму, форму кольца) круг, кільце́, кружа́ло

3) (замкнутая цепь действий, событий; перечень чего-л.) ко́ло

4) (перен.: область, сфера какой-л. деятельности) ко́ло

5) (перен.: группа людей, среда) ко́ло

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

кущи[а]стий, (зап.) корчи[а]стий, (о злаках и траве ещё) рунистий, (о местности) чагарюватий, (кочковатый) купинястий. [У кущастій сивій бороді (Л. Укр.). Цибуля ця в стрілку не йде, це кущаста (Кониськ.). Корчисте жито (Поділля). Садочок вишневий корчастий (Грінч. III). Жито рунисте (Богодух.). Мокрець - зілля рунисте, стелеться густо й коренисто (Сл. Гр.). Чагарюватий берег (Звин.)].

* * *