-
1 иголка
голка; іголка* * *см. иглакак иголка в стогу сена (исчезнуть, затеряться)
— як іголка ў стозе сена (знікнуць, згубіцца)не иголка, найдётся
— не іголка, знойдзецца -
2 игла
ігліца; шаршатка* * *жен.— шаршатка, рагожная іголка -
3 игла-рыба
-
4 иглоукалывание
-
5 нитка
* * *жен.куда иголка, туда и нитка посл.
— куды іголка, туды і нітка— выцягнуць у шнур (у шнурок, у нітку)а)
выцягнуць у шнур (у шнурок, у нітку)выцягнуцца ў ніткувыцягнуцца ў нітку— прамокнуць да ніткі (да рубінкі, да рубчыка)— абабраць каго-небудзь да ніткі (да рубца, да рубінкі) -
6 ржаветь
іржавець; ржавець* * * -
7 штопальный
См. также в других словарях:
ГОЛКА — жен., ·стар. (галдить, голдить) шум и крик, волнение в народе, мятеж, ссора. Голк муж., вост. и сиб. звук, звон, шум, стук, зык, грохот, гул, особ. от выстрела, с раскатом; | отголосок, отклик, вторье, эхо. С голком пал, убить выстрелом наповал.… … Толковый словарь Даля
Голка — (древ. рус.) мятеж, народное волнение … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
ГОЛКА — Пустить голку. Народн. Совершить поджог. ДП, 929 … Большой словарь русских поговорок
голка — и, ж. 1) Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття. 2) Загострений на кінці металевий стрижень різного спеціального призначення. 3) Лист хвойних дерев, колючка або гострий росток інших рослин. 4) перев … Український тлумачний словник
голка — [го/лка] лкие, д. і м. лц і, мн. лки/, ло/к дв і го/лкие … Орфоепічний словник української мови
голка — колга … Краткий словарь анаграмм
голка — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири голки … Орфографічний словник української мови
іголка — кы, ж. Вр. Голочка. Пошитий, як з іголкы знятий … Словник лемківскої говірки
голка-риба — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
Дать голка — кому. Алт. Избить, поколотить кого л. СРГА 2 1, 11 … Большой словарь русских поговорок
ігва — голка … Лемківський Словничок