яти

техн. се́ять

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

1) (дуть) віяти, повівати, дихати, подихати. [Віє вітер, повіває. Подихає вітерець];

2) (в безл. конструкции: веять чем) віяти, повівати, пашіти, дхнути, віддавати чим (последние два и в личн. конструкции). [Повіває теплом, прохолодою. Справжньою поезією віє (дхне) від нього. Духом свіжого сіна пашить від скошеної луки. Пахощами молодощів віддає його збірка поезій];

3) (в. зерно) віяти. [Віяти жито, ячмінь, пшеницю];

4) (развеваться) маяти, повівати. [Мають (повівають) прапори].

* * *

1) ві́яти; ( повевать) повіва́ти

2) (развеваться) ві́яти, ві́ятися, ма́яти, повіва́ти

3) с.-х. ві́яти

(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)

I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].

II. Наносить, нанести и нанесть -

1) см. I. Наносить;

2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.

I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;

3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];

4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;

5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;

6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;

7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;

8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];

9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;

10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -

1) см. под

I. Наносить:

2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;

3) занесений, позаношений;

4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;

5) зазначений, позазначуваний;

6) накиданий, понакид(ув)аний;

7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;

8) набитий, підбитий.

* * *

1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити

2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

насеять

1) (засевать) насівати, насіяти, засівати, засіяти, (о мног. или во мн. местах) понасівати и понасіювати, позасівати и позасіювати що и чого. [Насіяла василечків у зеленому саду (Пісня). Горобці що-літа повикльовують усе, що він понасівав (Квітка). Се все понасаджував, понасіював дідусь (Основа 1862)];

2) (просевать) насівати, насіяти, просівати, просіяти, пересівати, пересіяти, висівати, висіяти, ( о мног. или во мн. местах) понасівати и понасіювати чого. Насіяла борошна на хліб (Сл. Гр.). Треба висіяти землі на парник (Київщ.)]. Насеянный -

1) насіяний, засіяний, пона[поза]сіюваний;

2) насіяний, просіяний, пересіяний, висіяний, понасіюваний. -ться -

1) насіватися, насіятися, понасіватися; бути насіюваним, насіяним, понасіюваним и т. п. [Подертий мішок, - скільки борошна насіялося! (Брацл.)];

2) (вдоволь, сов.) насіятися.

* * *

несов.; сов. - нас`еять

-ся, засеять, -ся засівати, -ся, засіяти, -ся, сіяти, -ся, посіяти, -ся, усіяти, -ся, (диал.) сівати, -ся, (о мног.) позасівати, -ся, позасіювати, -ся. [Ходить, засіває, і засіяв, як годиться (Рудан.). Поле сіяли сини (Стеф.). Орися-ж ти, моя ниво, долом та горою та засійся, моя ниво, долею ясною (Шевч.). Та посійся добрим житом (Шевч.). Будем лани сівати (Чуб. V). Всі шляхи тоді козацькими головами ляхи позасівали (Куліш)]. Засеянный - засіяний, посіяний, усіяний. Место по недосмотру не -ное - несів (-ву), прогалюватина. [Якось чудно жито зійшло: там є і густо, а там пусто, мов несів (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - зас`еять

1) засіва́ти и засі́ювати, -сі́юю, -сі́юєш, засі́яти и мног. позасіва́ти и позасі́ювати

2) несов. этногр. посіва́ти, засіва́ти

3) (сов.: начать сеять) поча́ти сі́яти, засі́яти

провеять

1) (о ветре) провівати, провіяти. [Розкидаю всю одежу, нехай вітер провіва (Пісня). Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохолоджає (Пісня)]. -веять (нек. время) - провіяти якийсь час;

2) (зерно) віяти, перевіяти, (на веялке ещё) млинкувати, перемлинкувати (зерно). -веять (известн. время) - провіяти, промлинкувати якийсь час. Провеянный - провіяний; (о зерне) перевіяний, перемлинкований. -ться -

1) провіватися, бути провіяним;

2) віятися, млинкуватися, бути перевіяним, перемлинкованим.

* * *

тж. пров`еивать; несов.; сов. - пров`еять

1) с.-х. прові́ювати, прові́яти

2) ( продувать) провіва́ти, прові́яти

1) діяти на кого, на що, впливати на кого, на що. [Тільки письменство, близьке народові мовою, здужатиме діяти на широкі маси народні (Єфр.)];

2) (нажимать) натискати. [Ви повинні натискати на його].

* * *

несов., сов.

затеять затівати, (диал. тіяти), затіяти, зачинати, зачати, заводити, завести, (задумывать) задумувати, задумати, надумувати(ся), надумати(ся), намислювати(ся) и намисляти(ся), намислити(ся), намірятися, наміритися, (предпринять) заповзятися; (выдумывать) вигадувати, вигадати, витівати, витіяти. [Як затіє дурень молитися, то і лоб(а) собі розквасить (Номис). Затіяв жениться, сам не знаєш нащо (Чуб. V)]. -ять тяжбу, процесс - затіяти (зачати) позов (справу), процес. -ять ссору, драку с кем-л. - завести сварку, колот, бійку з ким, завестися з ким (сваритися, битися). -ять игру - затіяти гру, завестися гратися. Он -вает, -ял жениться - він думає (надумує, тіє), він задумав (надумав, наміривсь) женитися. Он против вас что-то -вает, он -вает что-то худое - він проти вас щось тіє (начисляє, надумує), він тіє (намисляє, надумує) щось лихе (недобре). [Чадом не вдалося подушити, то може знов що надумала? (Васильч.)]. Затеи -вать - вигадки вигадувати, витівки витівати. Затеянный - затіяний, зачатий, заведений и т. д.

* * *

несов.; сов. - зат`еять

взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].

* * *

несов.; сов. - разв`еять

измять что м'яти (мну, мнеш) (диал. мняти), зминати, зім'яти, пом'яти, пом'яшкурити, (о мн., всё) пом'яти, (комкать) бгати, зібгати, скомшити що; (вытаптывать поле, траву) толочити, потолочити, столочити, витолочувати, витолочити (пашню, траву); (глину: месить) місити, замісити, (солому) мервити, змервити, (фрукты) бити, побити. -мять постель - пом'яти, потолочити постіль (постелю). [Та не стели білої постелі - потолочать (Мил.)]. -мять шляпу, платье - пом'яти капелюша, вбрання. Измятый - зім'ятий, пом'ятий; зібганий; витолочений, по[с]толочений. Что-л. -тое (растение, фрукты) - потолоччя, потолоч (-чи). -ться - м'ятися, зім'ятися, пом'ятися, зібгатися; бути зім'ятим, пом'ятим витолоченим, потолоченим.

посеять

1) сіяти, посівати, посіяти що, засівати, засіяти що чим, (дополн.) при[під]сівати, при[під]сіяти;

2) (насаждать дурные отнош.) сіяти, посіяти [Сіють лихо (Шевч.)]. Посеянный - посіяний, засіяний.

задуть

1) (веять) задувати, задути, завівати, завіяти, повівати, повіяти, подихати, подихнути. -дул холодный ветер - задув (повіяв, подихнув) холодний вітер. Сюда -вает (безл.) - сюди підвіває, сюди тягне вітром;

2) (тушить) задувати и задимати; сов. задути, задмухувати, задмухнути, гасити, загасити. Ветром -дуло свечу - вітром загасило (задуло) свічку;

3) (заносить) завівати и завіювати, завіяти. Снегом -дуло дорогу - снігом дорогу завіяло. -вать во все лопатки - гнати (бігти) що-духу, на всі заставки, п'яти намастивши;

4) (домну) задувати, задути що. Задутый - задутий. -ться - задуватися, бути задутим. [Задуто другу домну Кузнецького заводу (Вісті 1932)].

* * *

несов.; сов. - зад`уть

1) задува́ти и задима́ти, заду́ти, -дму́, -дме́ш и -ду́ю, -ду́єш; (о ветре, пурге) завіва́ти, заві́яти

2) (гасить, дуя) гасити (гашу́, га́сиш) и загаша́ти, загаси́ти, задува́ти и задима́ти, заду́ти

3) мет. задува́ти, заду́ти

намять

1) наминати, нам'яти, м'яшкурити, нам'яшкурити, (комкать) набигати, набгати, нажужмлювати, нажужмити, нагарбувати, нагарбати, нажмакувати, нажмакати, жмакувати, нажмакувати; (о глине и т. п.) намішувати, намісити; (о волокнистых растениях) наминати, нам'яти, натирати, натерти, натіпувати, натіпати; (о коже) наминати, нам'яти, виминати, вим'яти; (о соломе ещё) намервлювати, намервити; (о мног.) понаминати, понамішувати, понатирати, понатіпувати и т. п. що, чого. [Нам'яла повісмо прядива (Богодухівщ). Намісила вальків на десять глини (Київщ.). От мерви намервили! (Липовеч.)]. -мять бока кому - полатати боки кому, дати наминачки кому. [Як-би, слухай, ще боків не полатали (Короленко). Дали йому такої наминачки (Гліб.)]. -мять уши, хохол кому - нам'яти (нам'яшкурити) вуха, чуба кому. [Батька впіймали, чуба намняли (Вірша). Мене перестріла да за ухо, да так добре нам'яшкурила (Г. Барв.). Нам'яшкурити чуба (Сл. Гр.)];

2) (о тесной обуви) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити (ногу), (о мног.) понамулювати (ноги). Намятый -

1) нам'ятий, нам'яшкурений, набганий, нажужмлений, нагарбаний, нажмаканий, нажмакований, намішений, натертий, натіпаний, вим'ятий, намервлений, полатаний, понаминаний и т. п.;

2) намуляний, намулений, понамулюваний. -ться - наминатися, нам'ятися, понаминатися; бути наминаним, нам'ятим, понаминаним и т. п.

* * *

несов.; сов. - нам`ять

отмять

1) кінчати, скінчити, переставати, перестати м'яти;

2) виминати, вим'яти, розминати, розім'яти що;

3) что, от чего - відминати, відім'яти що від чого (напр., болото від пальта);

4) -ять кому бока - полатати кому боки, дати наминачки кому. Отмятый - вим'ятий, розім'ятий; відім'ятий.

* * *

несов.; сов. - отм`ять

1) ( разминать) розмина́ти, розім'яти; ( размягчать) розм'я́кшувати, розм'якши́ти

2) ( сильно избивать) лата́ти, полата́ти, несов. облата́ти, нам'я́ти

отстоять

1) (жидкость) встоювати, встояти що, дати встоятися чому, відмучувати, відмутити що;

2) відстоювати, відстояти, вистоювати, вистояти. [Вистояв у черзі п'ять годин. Відстояв шість годин на чаті]. -ять себе ноги - відстояти, перестояти собі ноги;

3) кого, что - обставати, стояти за кого, за що и за ким, за чим, обстоювати, обстояти кого, що и за кого, за що, встоювати за кого, за що, відстоювати, відстояти кого, що, боронити кого, що и чого, оборонити, відборонити кого, що від кого, від чого. Он долго и упорно -вал своё мнение, но не -стоял его - він довго і вперто обстоював свою думку (боронив своєї думки), але не обстояв (не відборонив) її. -вать свои права - обставати за свої права и за своїми правами, обстоювати свої права (боронити своїх прав). Пожарные -стояли дом - пожежники відстояли будинок. -стоять крепость - відстояти фортецю. Изо всех сил -вать кого, что - з усієї сили (скільки снаги стане) обставати за кого, за що, обстоювати кого, що, розпинатися за кого, за що. Отстоянный - устояний, відмучений; відстояний, вистояний; обстояний и т. д.

* * *

1) отстоя́ть

2) ( защищать) відсто́ювати, відсто́яти; ( взгляды) обсто́ювати, обсто́яти

3) ( простаивать до конца) відсто́ювати, відстоя́ти, висто́ювати, ви́стояти

4) (несов.: утомить стоянием) відсто́яти, просто́яти

5) ( жидкость) відсто́ювати, відсто́яти