якщо

бути ВН-У; боса якщо буде ВН-У; алай боса, җанавар ону ашады якщо це так, то її з'їв вовк СМ; йыл да боса щороку П; а т'елим боса саңа, вахта гӱзель т'ечинис а якщо в тебе є прибуток, тоді живеш добре СМ; босун / босын хай буде ВН, СБ; авзуңа бал босун мед тобі в уста СМ; аш татлы босун смачного СБЧ; босун оон незети щоб у неї (страви) був смак П; див. бол-, пор. о-, ол-.

Гайдеггер, Мартин (1889, Мескірх - 1976) - нім. філософ, творчість якого мала вирішальний вплив на формування сучасної філософської герменевтики, екзистенціалізму, антропології, філософії мови, постструктуралізму та психоаналізу. На формування самобутності мислення Г. справила вплив філософська творчість Арцстотеля, Ніцше, Гуссерля, Дильтея, Шелера, Ясперса; поезія Гельдерліна, Рильке. У 1916 р. - початок викладання у Фрайбурзькому ун-ті; од 1918 р. Г. - асистент Гуссерля, 1923 р. - екстраординарний проф. Марбурзького ун-ту,· од 1929 р. - керівник кафедри філософії Фрайбурзького ун-ту (після Гуссерля); в 1933 - 1934 рр. - ректор цього ун-ту. В останні роки жив усамітнено, неподалік од Фрайбурга, в горах, лише зрідка спускаючись донизу, щоб прочитати в ун-ті лекцію. У творчості Г. можна умовно вирізнити два періоди: "ранній" та "пізній". їх розділяє доповідь "Про сутність істини" (1930). "Ранній" Г. ще перебуває в межах традиційної філософії, зокрема, його головний та незавершений твір "Буття і Час" (1927) залишається в концептуальних межах ідей його вчителя Гуссерля про феноменологічну реформацію філософії. Філософія тлумачиться Г. як універсальна феноменологічна онтологія, що має за мету тематизацію розмаїття видів буття сущого, спосіб осягнення їх єдності у понятті Буття (як такого) у межах єдиного трансцендентального горизонту (Часу). Дослідження Буття і Часу отримало назву "фундаментальної онтології". Якщо будь-яке онтологічне дослідження має справу з буттєвими структурами сущого, то у випадку із введеним Г. поняттям Dasein ("буття тут") воно набуває характеру аналітики (розчленувально-вирізняльного опису) екзистенційності (цілісності рівновихідних буттєвих структур - екзистенціалів). Фундаментальна онтологія як екзистенційна аналітика стає можливою лише на підставі того імпліцитного розуміння Буття, яким завжди наділений Dasein. За Г., екзистенційна аналітика як тематичне осягнення буттєвих структур Dasein має герменевтичний характер. Феноменологічна специфіка твору Г. "Буття і Час" полягає в тому, що на відміну від Гуссерля, Г. розширює феноменальне поле до позитивного аналізу "прихованості" (наявного у повсякденному бутті Dasein). Феноменологічна дескрипція наповнюється сенсом тлумачення (герменевтики). Метою герменевтики Dasein стає не лише аналітичне виокремлення і феноменологічний опис буттєвих структур (екзистенціалів) цього сущого, а й експлікація горизонту, в термінах якого відбувається такий опис. Горизонтом (смислом) буттєвих структур Dasein для Г. є часовість як наслідок феноменологічного аналізу "буття-до-смерті", притаманного цьому сущому. Часовий характер буття Dasein розкривається в специфічному екзистенціалі історичності. Наступними кроками мали бути - феноменологічний аналіз вкоріненості Часу в часовості Dasein та темпоральна (часово детермінована) експлікація різних видів буття сущого в межах проекту філософії як універсальної онтології. Проте на поч. 30-х рр. у творчості Г. відбулася суттєва переорієнтація. Суть її полягала у відмові від онтологічного концепту "Буття і Час" і намірі (вперше після Парменіда) осмислити Буття без будь-якої опори на суще О. днак така радикалізація підходів до розрізнення буття і сущого в мисленні "пізнього" Г. привела радше до трансформації, а не відмови від головних інтенцій "раннього" періоду. Філософські наміри Г. трансформувалися в проект "подолання метафізики". Історія метафізики постає як історія "забуття Буття", прогресія мисленевої зосередженості на сущому (від "ідей" Платана до "цінностей" Ніцше), в процесі чого універсум сущого повністю перетворюється у потенційну предметність людської маніпуляції. Справжнє мислення, на думку "пізнього" Г., має осмислювати саме Буття, яке визначає різні види Буття сущого, а не лише один із них. Якщо в "Бутті і Часі" Буття мислиться статично, як горизонтна єдність різних видів буття сущого, то у "пізнього" Г. Буття перетворюється на Подію, яка в стримуючому від виявлення себе посиланні ("епохе") визначає той спосіб буття сущого, який відкривається людині. Зміщуються акценти у відношенні між людиною та Буттям: в "Бутті і Часі" відкритість Буття конституюється екзистенціалами Dasein, у "пізнього" Г. характер відкритості Буття людини залежить від певного історичного "посилання" самого Буття (Події). Буття розкриває себе в історичній динаміці таких "посилань". Творчість "пізнього" Г. підсумовується концептом "історичність Буття". Відповідно зазнає трансформації і спосіб осягнення Буття: якщо у "раннього" Г. мова йде про темпоральні характеристики різних видів буття сущого та похідних від них буттєвих структур, то "пізній" Г. говорить про поетичне мовлення як ту сферу, в якій для кожного покоління оприявнюються сліди доленосного "епохе" Буття. Тому, прислухаючись до мови поетів, ми саме в ній можемо віднайти справжній шлях до Буття.

[br]

Осн. тв.: "Буття і Час" (1927); "Що таке метафізика" (1929); "Кант і проблема метафізики" (1929); "Гельдерлін та суть поезії" (1936); "Вступ до метафізики" (1953); "Ніцше". У 2 т. (1961); "Феноменологія і теологія" (1970).

Гартман, Едуард (1842, Берлін - 1896) - нім. філософ, засновник філософії позасвідомого. Основою всього існуючого Г. вважав позасвідоме духовне начало, універсальний осередок логічного і нелогічного. В обґрунтуванні цієї ідеї спирався на синтез філософських систем Гегеля і Шопенгауера, панлогізму і волюнтаризму, а також на уявлення про несвідоме Шеллінга. Певний вплив на нього мала також еволюційна теорія Дарвіна. Якщо існують у світі такі явища, які непояснювані з самих лише матеріальних причин і можливі лише як дії духовного начала (волі, що уявляє), і якщо, з іншого боку, в цих явищах відсутній індивідуально-свідомий чинник (тобто воля і уявлення окремих осіб), то, на думку Г., необхідно визнати ці явища діями певної універсальної волі, яка уявляє і знаходиться за межами індивідуальної свідомості. Це і є несвідоме. Відчуваючи незадовільність цього чисто негативного визначення (можна застосувати і до каменю, і до абсолютного начала світу), Г. припускає його заміну терміном "позасвідоме". Несвідоме постає у Г. як всеохоплююча одинична істота, яка є всім існуючим; воно абсолютно неподільне, і всі множинні явища реального світу є лише дії і сукупності дій всеєдиної істоти. Якщо спочатку Г. визначає несвідоме як безумовну єдність волі і уявлення (ідеї), то в дослідженні розвитку світу він не лише відокремлює і протиставляє їх, а й тлумачить як чоловіче і жіноче начала В. оля сама по собі має лише силу реальності, але сліпа і нерозумна; ідея ж, хоч світла і розумна, але абсолютно безсила, позбавлена будь-якої активності. Спочатку обидва ці начала знаходилися у стані чистої потенції (небуття), але потім воля перейшла з потенції в акт і долучила до нього пасивну ідею. Дійсне буття, яке покладається волею як нерозумним началом, саме є нерозумним і неминуче терпить біди і страждання. Розумна ідея негативно ставиться до такого буття, але не може нічого вдіяти через свою пасивність. Та завдяки свідомості вона звільняється від світової волі і створює всьому існуючому можливість свідомого заперечення життєвого хотіння і повернення знову до стану чистої потенції А. налізуючи проблематику феноменології моральної свідомості, Г. вважав, що емпіричні факти виявлення моральної свідомості мають передувати моральним принципам. Він був одним із тих, хто вперше застосував термін "аксіологія" у царині філософського аналізу проблеми цінностей.

[br]

Осн. тв.: "Філософія позасвідомого". В З т. (1869); "Феноменологія моральної свідомості" (1879); "Теорія категорій" (1898)та ін.

ЕЛІТА ( від лат. eligo - вибираю) - група осіб, яка займає провідне або керівне становище у будь-якій галузі людської діяльності: політичній, економічній, військовій, науковій, управлінській, культурній, інтелектуальній, спортивній тощо. Хоч зародки елітарних концепцій можна знайти ще в Конфуція чи Платона, але засновниками сучасних теорій Е. стали італ. політичні мисленики Моска (1858 - 1941) та Парето (1848 - 1923); послідовником Моски став Міхельс (1876 - 1936). Концепції Е. з'явилися, по-перше, внаслідок критики представницької демократії (як прихованої форми домінування різного роду Е.) і, по-друге, класової марксистської теорії, яка виправдовувала тезу про керівну роль окремих груп (партійних верхівок та лідерів) І. дейну основу елітарних концепцій становить консервативна соціальна філософія: будь-який суспільний лад ґрунтується на суспільній ієрархії, на вертикально організованих структурах. На вершині цих структур знаходяться охоронці цінностей даної культури, організатори, творчі особистості, а на нижчих щаблях - виконавці, що здатні успішно діяти, коли визначено мету і загальний напрям руху. Вся складність політичної дії полягає у мудрому поєднанні оновлення зі збереженням. Необхідність успадковувати досвід, нагромаджувати елементи культури та цивілізованості потребує такого оновлення чи заміни Е. (циркуляції Е.), які б не були руйнівними для успадкування того, що має бути збереженим. Цей консервативний підтекст концепцій Е. стоїть в опозиції як до просвітницької спадщини лібералізму та соціал-демократизму (з перебільшеним наголошуванням на соціальному проектуванні), так і до комунізму та фашизму В. ідповідно до вихідної концептуальної позиції та необхідності пристосувати термін "Е." до конкретних обставин філософи, соціологи та політологи обирають різні ознаки, якими мають володіти люди, що, з їх точки зору, складають Е.: культурні та моральні характеристики, творчі та організаційні здібності, сила волі, твердість віри тощо. Оскільки реально існуючі Е. тільки до певної міри відповідають тим вимогам, на основі яких має здійснюватися їхнє формування, то утворюється більша чи менша розбіжність між нормативним та емпіричним складниками цього поняття. Найважливішим є поділ всіх концепцій Е. на нормативні (ціннісні) та функціональні. Перші ґрунтуються на тому, що Е. має бути носієм вищого рівня культури та цивілізованості, творцем та охоронцем таких цінностей, як свобода, справедливість, правовий порядок (стабільність), культурна самобутність (нації), добробут тощо. Другі успадковують політичний реалізм Мак'явеллі і визначають Е. як будь-яку керівну меншину (без включення у це поняття ціннісних ознак). Оскільки ця тенденція наявна у засновників теорії Е., то їх іноді називають мак'явеллістами (що може призводити до непорозумінь). Перша тенденція виразно репрезентована в Ортеги-і-Гассета ("Повстання мас"). Нехтування ціннісними критеріями руйнує концепт Е., бо відкриває можливість вважати Е. будьяку групу, яка будь-якими засобами здобуває та утримує керівне становище. Якщо певна керівна група виходить у своїх діях із суто групових (класових), кланових інтересів (приховуючи цей факт за допомогою риторики), то є підстави вважати цю групу псевдо- чи квазі-Е. Причини виникнення псевдоеліти можуть бути політичні (напр., бюрократичний корпоративізм "номенклатури" у комуністичних режимах та його збереження і модифікація у сучасних незалежних посткомуністичних державах), економічні, психологічні тощо. Психологічні пов'язані з інерцією стереотипів у мисленні й поведінці ("старіння" Е.) та відсутністю ефективно діючих механізмів її оновлення (напр., люди, що свого часу зробили важливий внесок у певну галузь діяльності, можуть використовувати колишні заслуги для збереження свого керівного становища). Виникає проблема "відкритості-закритості" Е. з домінантою у її вирішенні на "закритості". Важливими видами Е. у сучасних суспільствах є професійні Е., зокрема у галузі науки. У наукових спільнотах основними критеріями Приналежності до Е. є високий рівень професійності та моральної й загальної культури (в т.ч. дотримання норм професійної етики); про наукову Е. можна говорити тільки у тому разі, якщо керівні особи (які визначають стратегію наукових досліджень та організовують наукове життя) відповідають цим критеріям. Ціннісне поняття Е. перестає бути продуктивним, якщо його (як деяку регулятивну ідею) не співвідносять із тим, хто, з яких причин і якими засобами у даному суспільному середовищі досягає керівного становища. Без дослідження особливостей даного суспільного середовища постулювання ціннісних критеріїв Е. приречене залишатися добрим побажанням. Різні концепції Е. можуть стати об'єктом критики з огляду на те, що їх можуть використовувати як ідеологію, яка має антидемократичне спрямування. Визнання ієрархічності соціального життя і природності існування Е. створює підстави для виправдання бюрократизації як тенденції суспільного життя. Зокрема, функціональна концепція Е. відносно легко стає основою ідеології, з допомогою якої ті чи ті суспільні групи утверджують своє керівне становище (т. зв. "елітизм"): відкидаючи ціннісну концепцію Е. як ідеалістичну і проповідуючи політичний реалізм, окремі індивіди та групи індивідів легко скочуються в політиці до цинізму. Політична історія України свідчить, що в умовах бездержавності вкрай утрудненим є формування не тільки політичної, а й культурної Е. За таких умов не існує прошарків, які б успадковували один від іншого завдання збереження і творення культури, нації, держави. На це явище вказує, зокрема, Лисяк-Рудницький. Воно є характерним для тих народів Сх. та Пд. Європи, які входили до складу імперій. На ролі Е. у збереженні та творенні культури, нації та держави наголошували Липинський та Донцов. Оскільки вони репрезентували різні політичні ідеології (перший - консерватизм, другий - націоналізм), то відповідно відрізнявся їхній підхід до проблеми Е.

СПОЛУЧНИКИ ЛОГІЧНІ - результат формально-логічного уточнення змісту сполучників природної мови у вигляді спеціальних знаків функцій, за допомогою яких з простих або складних виразів формалізованої мови створюються інші, складніші вирази. С. л. класичного числення висловлювань (пропозиційними сполучниками) є кон'юнкція диз'юнкція "v", імплікація "з", еквіваленція штрих Шеффера "/" і символ Лука· севича "4-", які є експлікатами відповідно "і", "або", "якщо, то", "якщо і тільки якщо, то", "невірно, що... або невірно, що...", "невірно, що... і невірно, що...". На синтаксичному рівні ці С. л. виступають логічними функціями, що визначають види складних висловлювань (кон'юнктивних, диз'юнктивних і т.д.). На семантичному рівні С. л. визначають функціональну залежність значення істинності складних висловлювань від значень істинності простих висловлювань-складників. С. л. традиційно презентують за допомогою таблиць (матриць) істинності, які схожі на таблиці складення і множення і в яких фіксують значення істинності результату їх застосування до вихідних висловлювань стосовно кожного конкретного варіанта наборів значень істинності цих вихідних висловлювань (див. кон'юнкція, диз'юнкція, імплікація).

фін., бухг. коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт оборотного капіталу; показник оборотного капіталу

фінансовий показник ліквідності (liquidity¹), що встановлює відношення величини оборотних активів (current assets) до величини короткострокових зобов'язань (current liabilities); має таку формулу підрахунку:

♦ за коефіцієнтом поточної ліквідності встановлюється платоспроможність (solvency) підприємства; якщо сума оборотних активів на підприємстві дорівнює 5 млн грн, а сума короткострокових зобов'язань дорівнює 2,5 млн грн, то коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює

5 000 000 ÷ 2 500 000= 2,0;

якщо величина оборотних активів удвічі більша за величину короткострокових зобов'язань, то рівень платоспроможності підприємства вважається задовільним

═════════■═════════

favourable current ratio сприятливий коефіцієнт поточної ліквідності; high current ratio високий коефіцієнт поточної ліквідності; low current ratio низький коефіцієнт поточної ліквідності; satisfactory current ratio задовільний коефіцієнт поточної ліквідності

═════════□═════════

to calculate the current ratio підраховувати/підрахувати коефіцієнт поточної ліквідності; to increase the current ratio збільшувати/збільшити коефіцієнт поточної ліквідності; to reduce the current ratio зменшувати/зменшити коефіцієнт поточної ліквідності

current ratio:: working capital ratio (австрал.); current ratio ‡ liquidity ratios (388)

пор. quick ratio

* * *

(IRR)

фін. бухг. внутрішня ставка доходу

ставка, за якою поточна вартість (present value) передбачуваних грошових потоків (cash flow) пропонованої інвестиції дорівнюватиме грошовій сумі початкової інвестиції (initial outlay), тобто ставка, за якої чиста поточна вартість (net present value) дорівнюватиме нулю; ♦ за цим показником оцінюється доцільність інвестиційного проекту (project); підприємство вираховує на основі ризику фінансування проекту його, вартість, граничну ставку (hurdle rate), при якій схвалюється чи відхиляється проект; напр., граничну ставку для схвалення проекту визначено в 15 %; якщо внутрішня ставка доходу вища за граничну ставку, то проект здебільшого приймається, якщо нижча, то відхиляється

═════════■═════════

high internal rate of return висока внутрішня ставка доходу; low internal rate of return низька внутрішня ставка доходу

═════════□═════════

to calculate the internal rate of return підраховувати/підрахувати внутрішню ставку доходу; to determine the internal rate of return визначати/визначити внутрішню ставку доходу; to estimate the internal rate of return підраховувати/підрахувати внутрішню ставку доходу

internal rate of return ‡ capital budgeting methods (384)

* * *

скор. IRR

(NPV)

фін., бухг. чиста теперішня вартість; чиста дисконтована вартість; чиста сучасна вартість; чиста поточна вартість

поточна вартість (present value) передбачуваних грошових потоків (cash flow), зменшена на суму початкової інвестиції (initial outlay); обчислюється за формулою:

NPV = PV - I,

де PV — поточна вартість, I — початкова інвестиція; ♦ за показником чистої поточної вартості оцінюється доцільність інвестиційного проекту; якщо поточна вартість майбутніх грошових потоків перевищує початкову вартість проекту (project), тобто чиста поточна вартість має додатне значення, то підприємство схвалює такий проект, бо матиме користь з його реалізації; і навпаки, якщо чиста поточна вартість має від'ємне значення, тобто поточна вартість нижча за вартість початкової інвестиції, то підприємство відхиляє такий проект, бо розрахунки вказують на неприбутковість проекту

═════════■═════════

negative net present value від'ємна чиста поточна вартість; positive net present value додатна чиста поточна вартість

═════════□═════════

to calculate the net present value підраховувати/підрахувати чисту поточну вартість; to determine the net present value визначати/визначити чисту поточну вартість; to estimate the net present value приблизно підраховувати/підрахувати чисту поточну вартість

net present value:: economic value; net present value ‡ capital budgeting methods (384)

▹▹ discounted cash flow

▹▹ internal rate of return

* * *

скор. NPV

1. adj

1) який-небудь, будь-який, якийсь, скільки-небудь (у питальних реченнях)

2) всякий, будь-який; перший-ліпший

3) жодний, ніякий Су заперечних реченнях)

2. adv

1) скільки-небудь, ще

2) знову, ще

3) ніскільки, ніяк, аж ніяк

4) амер., розм. загалом, взагалі; зовсім

3. pron indef.

1) хто-небудь, що-небудь

2) ніхто, ніщо

3) всякий, будь-який

* * *

1) у питальних, умовних реченнях який-небудь; скільки-небудь, яка-небудь кількість

2) у заперечних реченнях ніякий, жодний; анітрошки

3) у стверджувальних реченнях усякий, будь-який; який би то не був

1) у питальних, умовних реченнях скільки-небудь; ще

2) у заперечних реченнях анітрошки, нітрохи

3) у стверджувальних реченнях ще; знову

4) aмep. взагалі, зовсім

1) у питальних, умовних реченнях хто-небудь; що-небудь

2) у заперечних реченнях ніхто; ніщо

3) у стверджувальних реченнях усякий, будь-який; хто б то не був, ( хоч) один

4) у сполученнях

n (pl Dutchmen)

1) голландець

2) голландське судно

* * *

1) голландець

2) голландське судно

1. n

1) помилка; слабкість; недолік, вада, дефект

2) невдача, неуспіх; провал

3) тех. відмова, перебій, перерва (в роботі)

2. adj

1) відсутній; якого бракує

2) що слабшає

3. prep

за відсутністю; у разі відсутності

* * *

1) помилка; слабість; недолік

2) невдача, неуспіх; провал

3) тex. відмова, перебій ( у роботі)

1) відсутній

2) який слабшає

1. n

1) джин (напій)

2) джин (бавовноочисна машина)

3) піднімальна лебідка; ручна корба

4) шків

5) пастка; сільце

2. v

1) ловити сільцем; ловити в пастку

2) очищати бавовну

3. prep

до (певного часу)

4. conj

якщо; чи

* * *

1) піднімальна лебідка (звич. ручна); коловорот; шків

2) пастка, сільце

3) джин ( бавовноочисна машина)

1) ловити сільцем, ловити в пастку

2) очищати бавовну

cj дiaл. якщо; чи

1. n

1) незручність

2) турбота

2. v

турбувати; завдавати клопоту (незручносте й, турбот)

* * *

1. n

1) довгий строк; тривалий період; великий проміжок часу

2) вірш, довгий склад

3) фон. довгий голосний

2. adj

1) довгий

2) високий, довготелесий

3) тривалий, давно існуючий

4) довжиною (в), завдовжки

5) віддалений

6) фін. довгостроковий

7) повільний, млявий

8) зморний, нудотний

9) численний, великий; що складається з безлічі пунктів (великої кількості членів тощо)

10) надмірний, великий; товстий

11) довгастий, видовжений

12) нудний, багатослівний

13) фон. довгий (голосний звук, склад)

3. adv

1) довго; тривало

2) давно, довгий час

3) протягом

4. v

1) палко (пристрасно) бажати; прагнути (for, after)

2) скучати, нудьгувати (за кимсь — for)

* * *

1) довгий строк; тривалий період; великий проміжок часу

2) пoeт. довгий склад; гpaм. довгий голосний; мyз. лонга

3) eк. покупець цінних паперів

4) ( довгі) штани; великий зріст ( чоловічого одягу)

1) довгий

2) довгий, тривалий

3) який має значну довжину; який має значну тривалість; тривалістю в...

4) віддалений; eк. довгостроковий

5) повільний; нудний, нудотний

6) численний, великий; великий

7) подовжений, довгастий; витягнутий

8) гpaм. довгий (про голосний, про склад) повний; цілий

9) (on) багатий ( на що-небудь); сильний ( у чому-небудь)

10) eк. який грає на підвищення

1) довго; довгостроково

2) давно; довгий час

3) посил. повністю; від початку до кінця

4) eк. на підвищення

conj лат., юр.

якщо не

* * *

cj лaт.; юp. якщо не

1. n

даний момент, теперішній час

2. adj

нинішній, нині існуючий

3. adv

1) тепер, зараз, нині

2) тоді, в той момент

4. conj

1) коли; раз; якщо

2) так ось, і ось; а

5. int

будь ласка, ну

* * *

cj коли, якщо, раз ( часто now that); на початку речення зв'язує його з попереднім a, отож, от

int будь ласка; послухайте; ну ( часто now then)

1. n

1) відвернення прориву (футбол)

2) зупинка шайби воротарем (хокей)

2. v

1) рятувати

2) берегти, оберігати; зберігати

3) економити, заощаджувати

4) накопичувати, відкладати (гроші; тж save up)

5) приберігати, залишати

6) позбавляти, рятувати (від чогось)

7) оберігати, охороняти; захищати; запобігати

8) рел. рятувати (спасати) душу

9) зберігатися, не псуватися

10) встигати, не спізнюватися

11) сушити, просушувати (зерно тощо)

12) відбивати напад (футбол)

13) зупинити шайбу (хокей)

3. prep книжн.

крім, за винятком

4. conj книжн.

1) крім, за винятком

2) якщо не, якби не

* * *

1) зупинка шайби воротарем ( хокей)

2) запобігання прориву ( футбол)

1) рятувати; уберігати

2) берегти, заощаджувати; збирати, відкладати ( гроші)

3) приберігати

4) icт. оберігати, охороняти

5) peл. рятувати душу

6) зберігатися, не псуватися

7) icт. встигати, не спізнюватися

8) відбити напад ( футбол); зупинити шайбу ( хокей)

9) зберігати, записувати

1) крім, за винятком

2) у сполученнях

1) крім, за винятком

2) якщо не; якби не

3) у сполученнях

1. n

1) економія, збереження

2) pl заощадження

3) порятунок, спасіння

4) юр. виняток; вилучення; застереження

2. adj

1) ощадливий; економний; бережливий

2) рятівний, рятувальний

3) скупий

4) юр. що має застереження

5) рел. що спасає душу; що увільняє від гріхів

6) спорт. що грає внічию

3. prep

крім, за винятком, виключаючи

4. conj

крім, за винятком; якщо не

* * *

1) економія, заощадження

2) pl заощадження

3) порятунок

4) юp. застереження

1) ощадливий; скупий

2) рятівний

3) юp. який містить застереження

4) peл. який рятує душу від гріхів

5) icт. граючий унічию

1) крім, за винятком

2) у сполученнях

1) крім, за винятком; якщо не

2) у сполученнях

past від shall

1) допоміжне дієслово для утворення:

а) 1-ї особи однини і множини майбутнього в минулому

б) умовного способу

2) модальне дієслово повинен, повинні; слід

3) виражає бажання

* * *

1) past вiд shall

2) виражає повинність у формі рекомендації, побажання; з перфектним інфінітивом невиконану рекомендацію, побажання

3) виражає припущення

4) виражає нерішуче твердження: I should think that... мені здається! що...; бажання: I should like... мені б хотілося...

5) виражає подив, обурення

6) у підрядному додатковому служить для вираження майбутнього часу, погодженого з минулим часом у головному реченні

7) служить для утворення форм умовного способу 1-ї особи в головному речення при підрядному умови