эш+җиңеләйде

1) йомшару

2) перен. җиңеләю, йомшару, басыла төшү

3) перен. йомшый төшү, күңеле йомшару

4) лингв. нечкәрү

1) бій (р. бою), побій, битва, (холодн. оружием) січа (р. -чі). [Хто не має зброї, най не йде в бої. Побій з татарами]; см. ещё Битва;

2) (драка) бій, бійка. [Лайка - не бійка]. Кулачный бой - кулачки, перебій. В бою - серед бою. Место боя - бойовище. Бой-девка - зух-дівка, козир-дівка. Бой-баба - козир-баба. Вступать, итти, вступить, пойти в бой - ставати (стати) до бою, стинатися (стятися) з ким. Вступить с кем в открытый бой - давати кому поле. [Не даючи королеві поля, він його військо по-розницею шарпав (Куліш)]. Отбиться оружием в бою - відсіктися.

* * *

1) бій, род. п. бо́ю; ( сражение) би́тва, бойови́ще, бойови́сько; побі́й

2) ( состязание) бій, боротьба́

3) (битьё, драка) бі́йка, биття́, бій

4) (разбивание;: разбитая посуда, стекло) бій

5) (звучание, звон) бій, биття́

6) ( убой животных) бій, забі́й

7) ( в огнестрельном оружии) бій

8) текст. ви́бій, -бою

9) (строит. материала) зло́мки, -ів

меткий, жвавий, моторний, бадьористий, сміленький, бистрий, різвий. Бойкая на ноги - полетуха. -кий на язык - язикатий. -кий человек - козир (р. -ря). -кое место - розигри, людне місце. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине]. Бойкая дорога -

1) людний шлях;

2) грудкуватий (нерівний) шлях.

* * *

1) жва́вий, мото́рний; ( находчивый) метки́й, спри́тний

2) ( оживлённый) жва́вий; ( людный) лю́дний, багатолю́дний

валивать

1) (повергать) валити (на землю), валяти, звалювати, вергати. [Звалив його до-долу];

2) (набрасывать на одно место землю и т. д.) накидати, насипати, висипати. [Висипали вал]. Он всё валит вместе - він усе накидає (пхає, пакує) до однієї купи;

3) (итти массою) сунути, ринути, валити, валитися. [Навалило снігу]. Народ валом валит - народ як плав пливе, плавом пливе, хмарою суне (рине, йде);

4) (о дыме, паре) шугати, бухати, путрити, перти. [Пара бухає];

5) (сваливать вину) звертати на кого, звалювати, скидати. [Не звертай на людей, коли сам нашкодив].

* * *

1) ( заставлять падать) вали́ти, ( опрокидывать) валя́ти; ( сваливать) зва́лювати; ( постройку) зава́лювати

2) ( беспорядочно сбрасывать) вали́ти, звалювати, накида́ти, насипа́ти

3) (перелагать вину, ответственность на кого-л.) склада́ти, вали́ти, зва́лювати, скида́ти, зверта́ти

угорі, на-горі, горою. [Ми живемо в першому поверсі, а він - на-горі, на другому. Горою йде розмова].

* * *

1) везти;

2) безл. (счастливить) - щастити, -ся, добре вестися, йтися, таланити, пайдити (из файдити), фортунити, плужити. [Коли-б людям усе тільки щастило та таланило, що-б тоді й на світі було! (Кониськ.). Ми всі здорові, й добре нам ведеться (Франко)]. Вам в картах везёт - вам карта йде. Не везёт мне - не щастить, не ведеться, не талан мені.

* * *

1) везти́

2) ( кому) безл. ( удаваться) щасти́ти, талани́ти

звеселити. [Ввійде у хату, то й хату звеселить (Коцюб.)].

* * *

см. взвеселять

вместиться

1) (быть вкладываему) вміщатися (вміщуватися), вміститися; вкладатися, вкластися. [Книжки вкладаються в шафу. Книжки укладено (вміщено) в шафу];

2) (находить для себя помещение) зміщатися (зміщуватися), зміститися, міститися, поміститися, влазити (влізати), влізти, увіходити, увійти, втулятися, втулитися. [Щастя не зміщувалось у серці, щастя розривало груди (Коцюб.). У театрі містилося чоловіка 600 (Грінч.). Така мала хата, що вся сім'я насилу втулилася (Грінч.). В один мішок не влізе, не увійде].

* * *

несов.; сов. - вмест`иться

питання, запитання, запит; (положение дела) справа, річ (р. речи). [Питання йде від нас = вопрос задаётся нами. Національне та інтернаціональне питання (-льна справа). Треба з'ясувати справу = нужно выяснить вопрос]. Подымать (поднять) вопрос - знімати (зняти) питання. Возбуждать вопрос - см. Возбуждать.

* * *

всякий-можливий, всякий-превсякий, геть усякий, всеможливий. -ные места - всі усюди. [З усіх усюд(ів) народу йде].

* * *

-ся, выдвинуть, -ся

1) висовувати, -ся, висунути, -ся, відсовувати, -ся, відсунути, -ся, витикати, -ся, виткнути, -ся, виганятися, вигнатися. [Не можна відсунути шухлядку: мабуть, зачинена. Сіре величезне каміння то йде рівною стіною, то виганяється наперед, нависаючи над землею (Грінч.)];

2) (о человеке) висуватися, висунутися, вибиватися (вибитися) наперед, вгору, просуватися (просунутися) наперед. Выдвинутый - висунений, висунутий, відсунений, відсунутий. Выдвигаемый - висуваний, відсуваний.

* * *

несов.; сов. - в`ыдвинуть

1) гній (р. гною), а теснее (из раны, нарыва) - бруд. [Бруду багато з чиряка йде], (из глаз) кисляк. [Кисляки на очіх]. Затянуться гноем (о ране) - заснітитися;

2) см. Навоз.

* * *

гучно, голосно, аж луна пішла (йде), аж загомоніло, аж загупало. [Кинув оберемок дров на землю, аж загомоніло (загупало) (Звин.)].

* * *

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

діло (ум. дільце, ділечко), справа; (труд) робота (ум. робітка), праця; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія. [Я діло все поробила. Діла незабуті дідів наших (Шевч.). Люди бралися до щоденних справ (Дн. Чайка). Того вимагає наша національна справа. Всі справи він носить у портфелі. Поставив у канцелярії дві шахви для справ. Ви надто обережні в справі чести (Грінч.). За працею час минає швидко. Лицарська річ - у бої полягти. Давня се річ: мабуть літ сорок тому буде (Конис.). Чистий думками і непорочний діями]. Плохо дело! - кепська справа! кепська робота! Странное дело! - дивна річ! чудасія! чуднота! Дела тайные, которые нужно скрывать - таємнощі (р. -щів). По делу - за ділом, за справою. [Я прийшов до вас за ділом]. По делам (поручениям) - за орудками. [Няньку посилала за орудками (Л. Укр.)]. По этому делу - в цій справі. По делам службы - в справах службових. Сидеть, быть без дела - сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. Браться за дело - братися до роботи. Браться не за своё дело - не за свою справу братися, шитися не в своє діло (Конис.). Дело обстоит так - справа стоїть так. [Тепер справа стоїть инакше]. Известное дело - звісно, звичайно, відома (певна) річ, сказано. [Сказано: куди голка, туди й нитка]. Ясное дело - видима річ. Виданное ли, слыханное ли дело? - чи чувано, чи видано? (провинц.) чи-ж видансько? Дело житейское - світова річ. Дела нет до чего - байдуже про що. Не было дела до кого, чего - байдуже було, не доходило діла. [Не доходило мені до них діла]. Не твоё дело - то не твоя справа, тобі до цього зась, заськи [Ігумену - діло, а братії - зась], (шутл.) не твоє мелеться. Это дело другое - це що инше, це инша річ. В чём дело? - в чому річ? в чім сила? про що йдеться? Дело вот в чём - річ ось яка. В том-то и дело - а тож-то, отож-то й є, тож-то й воно, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б'є, як не по голові. [Ми не тою дорогою їдемо? - А тож-то, що не тою. Він хотів-би коняку купити, та тим бо й ба - грошей нема]. Не в том дело - не в тім річ, не про те річ, не про те мова мовиться, не в тім сила. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім що не везе]. То-ли дело - инша річ, хіба така річ? нема краще, як; нема в світі, як. [Не люблю зими, нема в світі, як літечко святе. Неохота йому працювати; хіба така річ - пити!]. Не к делу - не до-діла, не до-речи, не в лад. Пойти в дело - піти в надобу, піти до діла. Если уж до чего дело дойдёт - коли вже до чого (того) дійдеться, як до чого (того) ряд дійде. Ей до всего дело - без неї вода (ніде) не освятиться. Иметь дела с кем - мати справи (стосунки = отношения) до кого (или з ким). Я совсем не имею с ней дела - жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. Моё дело сторона - моя хата з краю. Плёвое дело - дурниця, пусте, пустячина, ка-зна-що. Статочное-ли дело - чи мислима річ? чи подобенство? чи годиться-ж? А мне что за дело? - а мені що до того? а мені яке діло? а мені якого батька горе? Что дело, то дело - що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. Это дело - це добре, це гаразд, це до діла. Это особое дело - се инша річ, се инша стать. То и дело - раз-у-раз, раз-поз-раз, раз-по-раз, знай. [Коло його знай споминають літописці друге голосне ім'я - Остапа Дашковича (Куліш)]. В чём дело? - що сталося? про що річ? у чому справа? В самом деле, на самом деле - справді - см. В действительности. На словах, что на санях, а на деле, что на копыле - на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці. Судебное дело - судова справа. [Він виграв у суді свою справу. Нехай судці розберуть тую справу. З бабою і дідько справу програв]. Тяжебное дело - позов (р. позву). Военное дело - військова справа. Комиссариат иностранных дел - комісаріят закордонних справ. Золотых дел мастер - золотник, золотар (р. -ря) (ум. золотарик).

* * *

1) (занятие, работа, труд) спра́ва, ді́ло

2) ( административное или судебное разбирательство) спра́ва

3) канц. спра́ва

4) ( промышленное или торговое предприятие) діло, спра́ва

5) (сражение, бой) бій, род. п. бо́ю, бата́лія, би́тва

6) (в сочетании с прил. в знач. сказ. или вводн. сл. жарг.) річ, спра́ва, ді́ло

1) (о людях нисшей культуры) дикун [Австралійські дикуни], (редко) дикань [Чорноморський дикань (Мова)]; соб. дича (р. -чі). [Замчано кобзаря на край світу, між азіятську дичу (Куліш)];

2) (нелюдим) відлюдок, відлюдник, нелюда, дичар (р. -ря), (чаще о животных) дичак. [Антось, хоч і не перший раз у гостях, проте дичарем таким, що ну! (Свидн.). Оцей півень - свійський, а той - дичак, не йде до порога (Звин.)];

3) (камень) дикар (р. -ря), камінь-дикар.

* * *

1) дичка, дичок, дичник, сіянка. [Ця груша - дичка. З тої яблуні нічого не буде, бо то дичник (Звин.). Ці груші можна й повирубати: це-ж сіянки (Звин.)];

2) дичак [Оцей півень свійський, а той - дичак, не йде до порога (Звин.)];

3) (дикий рой) дичок (р. -чка).

* * *

1) сад. ди́чка

2) перен. ди́кий, -ого (м.), ди́ка, -ої (ж.), соромли́вий (м.), соромли́ва (ж.), сором'язли́вий (м.), сором'язли́ва (ж.), сором'язни́й (м.), сором'язна́ (ж.)

довести и довесть доводити, довести, завести, допроваджувати, допровожати, допровадити, доправляти, доправити; (побудить) призводити, призвести. [Це мене доводить до зневіри. Події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.). Голод призвів його до злодійства. Допровадь його до хати, бо сам не дійде. На превелику силу доправив її в лікарню]. Доводить, довести до конца - доводити (довести) краю, до краю, доходити краю, довершити, завершити. [Треба краю доводити (Шевч.)]. Довести до последней крайности - довести аж до самого краю, допровадити до останньої межі. Довести до сведения - довести (подати) до відома, з'ясувати кому. -сти до общего сведения - подати до загального (вселюдного) відома. Доведший, -шая до чего - при(з)водник, при(з)водниця. [Щоб на неї пропасниця, на ту приводницю! (Куліш)]. Доведенный - доведений; призведений.

* * *

несов.; сов. - довест`и

1) дово́дити, довести́ и мног. подово́дити; (приводить в какое-л. состояние) приво́дити, привести́; (приводить к каким-л. результатам, чаще отрицательным) призво́дити, призвести́

2) несов. техн. дово́дити

1) приязно, по-приятельському, по-приятельськи, дружно. [З ним я жив дружно]; (согласно) злагідливо, злагідно, згідно. [Злагідно живуть собі з жінкою. Весна йде згідно];

2) дружно, разом, враз [Дружно йдуть воли. Тягніть разом (враз)], одностайно. [Собаки одностайно кинулися на нього (Коц.)].

* * *