-
1 чуть
1) (нареч.: едва, еле) ле́две, ледь; ( немного) тро́хи, тро́шки, трі́шки\чуть живо́й — ле́две живи́й
\чуть ли не, \чутьть что — не здає́ться (ма́бу́ть), чи не; ( почти) ма́йже, сли́ве, сли́вень
\чуть не, чуть-чуть не — ма́ло не, тро́хи не; зама́лим не, ма́ло-ма́ло не, тро́хи-тро́хи не; ( близко к чему) як не; ( почти) ма́йже, сли́ве, сли́вень, бе́змаль не
чуть-чуть — (едва-едва, еле-еле) ле́две-ле́две, ледь-ледь; ле́две-нале́две; ( немного) тро́хи, тро́шки, трі́шки, тро́хи-тро́хи, тро́шечки, трі́шечки, замали́м, ма́ло-ма́ло; ( капельку) ка́пелечку, капели́нку, капели́ночку; ( крошку) [на] кри́хту, кри́хітку; ( только-только) ті́льки-ті́льки
2) союз ті́льки, як ті́льки, ско́ро ті́льки\чуть лишь, \чуть — то́лько ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но
\чуть что, \чуть что́-нибудь — ( при малейшем поводе) як ті́льки що (щось, що-не́будь)
-
2 чутьё
1) ( у животных) чуття́; ( нюх) нюх, -у2) перен. чуття́; ( чувство) почуття́\чутьё языка́ — почуття́ (чуття́) мо́ви
-
3 едва
нар.1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].* * *1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу\едва ва́ — ле́две-ле́две, ледь-ле́дь; ле́две-нале́две, на превели́ку си́лу; ( чуть-чуть) ті́льки-ті́льки, тіль-тіль
\едва ва́ ли — навря́д, навря́д чи, навря́д щоб
2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две -
4 завиднеться
почати виднітися, (неясно) замріти, забовваніти, замаячіти (-чу, -чиш) и замаячити, замайоріти; см. Виднеться. [Щось замріло ліворуч - оце-ж і байрак (Грінч.) Забовваніє у брилі вівчар в степу серед толоки (Гліб.)].* * *завидні́тися; ( чуть-чуть) замрі́ти, забоввані́ти; ( вдали) замайорі́ти, замая́чити и замаячи́ти, замаячі́ти; ( о наступлении рассвета) безл. зазоріти -
5 крошечку
в знач. нареч.кри́шечку, кри́хточку, кри́хітку, кри́хіточку; диал. дрі́бку; ( чуть-чуть) тро́шечки, трі́шечки -
6 крошка
Крошечка, КрохоткаI. 1) (хлеба и т. п.) кришка, кришечка, крихта, крихтина, крихточка, крихтиночка, дробинка, одробинка, окрушечка, окрушинка, ріска, рісочка. [Кришки (ріски) хліба ще не мала сьогодні в устах (М. Грінч.). Посип окрушечки курчатам (Харк.). По дробинці, а є в кожній судинці (Франко. Прик.)]. До -ки - до крихти (до кришечки, до останньої крихтини, до ріски). [Усе до останньої крихтини поїли (М. Грінч.)]. Ни -ки - ні крихти и т. д. [І у місті ані крихти скоро хліба вже не буде (Грінч.)];2) (переносно: малая часть) крихта, кришка, кришечка, крихіточка, дрібка; см. Чуточка. [І кришки жалю до мене не маєш (Харківщ.)];3) (ласкат. к ребёнку) крихітка, кришка, кришеня (-няти), кришенятко, кришеняточко, манушка, манушечка, мацюпка, мацьопик. [Кришко моя дорогесенька, мацьопику мій! (Київщ.). Діти кришеняточка,- і ті в неї не гуляли (М. Вовч.)].II. Крошка, Крошение - (действие) кришіння, трощіння, локшіння, кавальцювання, шаткування; см. Крошить.* * *I1) кри́шка, кри́хта; окру́шина, окру́шка; (кусочек; малость) дрі́бка, дрібо́к, -бка́кро́шку — в знач. нареч. кри́хту, дрі́бку; ( чуть-чуть) тро́хи, тро́шки
2) ( малютка) кри́хітка, кри́хіточка, кри́хтаII( действие) криші́ння -
7 немного
нрч. небагато, трохи, (редко, зап. троха), мало(-що), (устар.) немного, (кое-что) дещо, щось, (малость) дещиця, (не так много) не скільки, (маловато) обмаль, не гурт, (диал.) не з гурта, (перен.) капля, жменя, дробинка, (зап.) дрібка; срв. Много 1 (Не -го). [Тільки бачив, а прочитав дуже небагато (Шевч.). Літературних творів Леніна маємо дуже небагато (Еллан). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.). А згадаймо! може серце хоч трохи спочине (Шевч.). Та я колись трохи плавав (Мирний). Я таки трохи задрімав, щоб хоч мало голові легше було (Квітка). За царя Гороха, як людей було троха (Номис). Лиш дами троха кривляться (Франко). А Перебийніс просить немного (Пісня). Людина без суспільства мало-що спроможна осягнути (Наш). Заробив дещо грошей (Франко). Тютюну вкрав щось, так його й прогнали (Тесл.). Грошенят дещицю приніс (Кониськ.). Діла не скільки (Сл. Гр.). Хоч і не скільки, а й Настя бере воду (Борзенщ.). Новітніх осад іще тут обмаль (Крим.). У передміськім ліску люду обмаль (Крим.). Худобу забрав, не гурт тієї й худоби було (Загірня). У самих у їх не гурт чого є (Грінч.). На світі страв було тоді не гурт, бо м'ясива тоді іще не їли (Крим.). Писав горопаха, щоб прислали грошей, - дак і тут-же не з гурта (Борзенщ.). За старого Хмеля людей було жменя (Номис). Стоїть хатина, коло неї жменя города (Н.-Лев.). Зачне сіріти, так що можна буде хоч дрібку бачити в лісі (Франко). Дрібку постояти і поговорити (Верхр.). Дрібку води в склянятко взяв (Яворськ.)]. -го погодя - трохи згодом, по малій годині. [Коли трохи згодом дзвонок: дзелень-дзелень (Рудч.). Коли по малій годині і він приходить назад (Новомосковщ.)]. -го не два метра - безмаль (без трошки) (не) два метри; срв. Немногий (Без -гого). -го взял - небагато поживився, (грубо) поживився, як пес мухою. -го пользы от этого - з цього небагато користи. -го поправился - трохи очуняв (одужав, оклигав). -го лучше, больше - не багато (не на багато, трохи) краще, більше. Ещё -го и конец - ще трохи та й край.* * *нареч.1) ( мало) небага́то, тро́хивы́пить \немного го воды́ — ви́пити небага́то (тро́хи) води́
2) (несколько, чуть-чуть, слегка) тро́хи\немного го бо́льше — тро́хи бі́льше
3) в знач. сказ. небага́то -
8 немножко
нрч. трошки, (диал.) трішки, (чуть-чуть) мало-небагато, мало-мало, (перен.) кап(е)лину, капелинку, капельку, дрібочку, жмі[е]ньку, (диал.) капочку. [Випий трошки цього зілля (Шевч.). Трошки того віку, а як його важко прожити (Коцюб.). Молодиця гарна, трошки кирпатенька (Квітка). Парубки були русяві з трошки горбатими носами (Н.-Лев.). За таку ласку, щоб хоч мало-мало прислужитись (Квітка). Треба-ж таки хоч мало-небагато знати історію (Грінч.). Капельку там було сиру (Сл. Гр.). Капочку чогось (Сл. Желех.)].* * *нареч.тро́шки, трі́шки; небага́течко; диал. дрі́бку -
9 почти
сливе и сливи(нь), майже, (гал.) май, праве, так як, (чуть не) мало не, трохи не, як не, мало що не, замалим не, (без малого) безмаль (не), без трошки. [Павла вона сливе й не бачила (М. Вовч.). Дивився на неї майже несвідомо (Кониськ.). Стали ми оба май у посліді (Федьк.). Сам як не в слід за ними пішов (Свидн.). Матери своєї я так як і не зазнала, бо мені було півгода, як вони померли (Звин.). Ну це так як і готова хата, тільки побілити треба (Звин.). Вже-ж Улянка безмаль шість літ має тепера (Л. Укр.)]. -чти ничего - сливе (майже) нічого. -чти никогда - сливе (майже) ніколи. -чти нигде - майже ніде, мало де. -чти все - майже все, мало не все. [Гроші мало не всі розтринькав (Куліш). Мало не всю ніч не спав (Липовеч.). Мало не всі чули (Липовеч.)]. -чти совсем, вовсе - майже зовсім (цілком), мало не зовсім, мало не цілком. [Пісні та думи про козаків та гайдамаків позникали з народньої пам'яти мало не цілком (Грінч.)]. Он -чти разорён - він мало (замалим) не зруйнований, він майже зруйнований. -чти всегда в этом ошибаются - сливе завсіди (сливе раз-у-раз) в цьому помиляються. -чти каждый день - сливе (майже) що-дня, мало не що-дня. -чти везде - майже всюди (скрізь), мало не всюди, мало не скрізь. -чти двадцать - безмаль не двацять.* * *нареч.ма́йже; сливе́, сливе́нь; ( чуть ли не) ма́ло не, тро́хи не, ма́ло-ма́ло не, за мали́м не -
10 чуточка
ни чу́точки — ні тро́шки, ні трі́шки; ні тро́шечки, ні трі́шечки; ( ни капельки) ні кри́хітки, ані кри́хти
-
11 верхний
горішній, верхній, вишній. [Горішній поверх у будинкові. Камінь у млині буває горішній і долішній. Верхня щелепа. Верхня губа. Подивися, моя доню, в вишнюю кватирку]; (об одежде, слое земли) поверхній. [Саян - поверхня жіноча шата (Ор. Лев.), Поверхній шар землі].* * *ве́рхній; ( находящийся вверху) горі́шній; поверхне́вийве́рхнее чутьё — охотн. ве́рхнє чуття́
\верхний реги́стр — муз. ве́рхній регі́стр
ве́рхняя по́лка — горі́шня поли́ця
\верхний слой — поверхне́вий шар
-
12 даром
1) дурно, задурно, даром, дарма[о]; (на даровщинку) на дурничку, дурнички, дурницею, дурничками, на дурманка; за спасибі, за так гроші (грошей); (из милости) з ласки; (дарственно) даровизно. [Усюди він примазаться уміє на дурничку (Гліб.). Він дав даровизно мужикам землі]. Чуть не даром - за-півдарма. Совершенно даром - дурнісінько. Даром едящий - дармоїд, дармоїжний;2) (напрасно) марне[о], надаремне[о], даремне[о], дурно, даром. [Літа-ж мої молодії марно пропадають. Не дурно-ж він і додому вернути побоявсь]. Даром что - дарма що; хоч. [Дарма що малий, а розумний. Хоч дурний, за те хитрий]. Не пройти даром - не минутися так (дурно), датися в знаки. [Три безсонних ночі далися мені в знаки (Крим.)].* * *нареч.1) ( бесплатно) да́ром; ду́рно, зада́рма, заду́рно; дарма́2) (бесполезно, напрасно, зря) даре́мно, даре́мне, ма́рно, ма́рне, да́ром, да́рма; ду́рно; надаре́мно, надаре́мне -
13 душа
1) душа (ум. душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (ум. душечка, дуся), серце (ум. серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];2) (особа, кто-нибудь) душа, (иногда) дух. [Забере з собою приятелів душ трицять (Куліш)]. Ни души - ані душі, ані душечки, ні духа[у], ні хуху ні духу, нікогісінько. Ни -ши живой - ні духу[а] живого, ні живого духу[а], ані живої душечки. Нет ни -ши - нема ні духа[у]. [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. Село Корчовате - чимале село, але з панів - ні духа (Кониськ.)];3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души - не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком - коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу - спочити душею, (поэтич.) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) - богу душу віддати. До глубины -ши - до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу - як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу - залюбки, з дорогою душею. От -ши - з душі, від [з] щирого серця. От всей - ши - з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой - від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше - до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше - припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно - скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу - порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу - брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно - чого душа забажає. В душу не идёт - в душу не лізе. На душе мутит - з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла - на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится - тільки душа в тілі, (фамил.) тільки живий та теплий.* * *душа́; (в сочетании с числ.) осо́бабез души́ — (в восторге от. чего-л.) у за́хваті, у захо́пленні; ( без памяти от страха) не тя́млячи (не пам'ята́ючи) себе́, не тя́млячись
в душе́ — ( мысленно) у душі́, у ду́мці, у думка́х; ( по своим склонностям) у душі́
говори́ть, поговори́ть по душа́м (по душе́) — говори́ти, поговори́ти (побала́кати) щи́ро (по щи́рості, щиросе́рдо, щиросерде́чно, відве́рто)
-
14 заметно
помітно, примітно, прикмітно, (видно) знати, знатно, (проявительно) виявно; (для глаз) видимо. [Ледве помітно всміхався (Загір.). Ледве примітно для ока (Л. Укр.). І не знати, що тут колись люди жили (Звин.). Ніч була така темна, що навіть не було знати вікон (Н.-Лев.). Життьовий рух на нашому полі національного відродження йде не так рівно, не так виявно, як у людей (Р. Край)]. Не -но для самого себя - самому собі не в замітку (Звин.). Не было -но чего - не було помітно чого, (образно) не визирало що. Чуть -тно вдали - ледве помітно віддалік, мрітно. [А там щось мрітно: чи то люди, чи то коні, а може копиці сіна (Сл. Гр.)]. -нее - помітніше, показніше. [Поставте вище - показніше буде].* * *нареч.1) помі́тно; примі́тно2) в знач. сказ. помі́тно -
15 звать
1) (призывать кого) кликати кого (кличу, -чемо, -чуть) (реже на кого), гукати кого (на кого), (приглашать) закликати, звати, зазивати, узивати кого. [Кличе мати вечеряти (Шевч.). Одарка зараз-же почала вдвох із братом кликати маму й плакати (Грінч.). От брат пристав трохи та й кличе на мене (Федьк.). Просили мене і кликали до себе (М. Вовч.). Вона й закликає Романа в клас (Васильч.). Варваро! - гукав пан Валеріян (Коцюб.). Чує, що хтось гукає на нього: «Мужичок, мужичок!» (Квітка). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Ти звеш мене, й на голос милий твій з гарячою любов'ю я полину (Самійл.). Зазиває мене до себе в гостину (Кониськ.). Узивають її в хату, питають - чи підеш, чи ні? (Грінч.)]. -ть на помощь - кликати кого на підмогу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтувати. [Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. -ть друг друга - кликати одне одного, скликатися;2) (называть) звати, узивати, називати, назвати, кликати. [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.- Лев.). Нехай мати буде знати, кого зятем звати (Чуб.). Я повинен «холопом Стьопкою» себе взивати та руки цілувати, як невільник (Л. Укр.). А як тебе, кличуть? - Павло Хоменко]. Его звали - він звався. Как вас (его) зовут? - як вас (його) на ім'я, як вас кличуть (звуть)? Как (его) -вут по имени и отчеству? - як (його) на ім'я й по батькові? Поминай как -ли - тільки його й бачили, і слід за ним загув;3) (взывать) гукати, волати;4) (давать насм. имена) прозивати кого, прозиватися з кого. Званный - кликаний, закликаний, проханий, прошений, званий, зазваний.* * *1) кли́кати (кли́чу, кли́чеш), зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш); ( зазывать) заклика́ти, уклика́ти; ( к себе) приклика́ти; ( приглашать) запро́шувати; ( подзывая) гука́ти; ( кричать об опасности) ґвалтува́ти, крича́ти на ґвалт (ґвалт, про́бі, на про́бі) -
16 звенеть
1) (издавать металл. звук) дзвеніти, бриніти, бреньчати, дзенькотіти, дзеленькати, дзеленькотіти, тенькати, теленькати, (сильно) видзвонювати. [Тільки дзвеніло скло у вікнах (М. Вовч.). Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли (Грінч. III). Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? (Номис). Далеко, ледво чуть, теленька дзвоник (Франко)]. Колокола жалобно -нят - дзвони голосять. [Надворі дзвони голосять, мряка мрячить (Тесл.)];2) (звякать) бряжчати, брязкати, брязкотіти, бряжчати, дзвонити, дзинчати, дзелен(ь)чати, дзенькати, дзінькати, кресати. [Пішов козак дорогою, підківками креше (Грінч. III). Брязкають ключі в коридорі (Тесл.)];3) (о голосе) бриніти, дзвеніти, лящати;4) (о мухах) деркотіти, бриніти, зуміти;5) (звонко квакать) кумкати. Звенящий - дзвеню[я]чий, дзвінкучий, дзенькотливий, тремкий. [Тремкий голос, як тонке срібло, як найтонший кришталь (Н.-Лев.). Підхопила друга тим самим хоровито дзвенючим голосом (Корол.)]. Медь -нящая, кимвал бряцающий - мідь дзвенюча, кімвал брязкучий.* * *дзвені́ти; ( звонить) дзеленча́ти, дзеле́нькати, дзе́нькати, усилит. дзенькоті́ти, дзеленькоті́ти, те́нькати; (звякать, дребезжать) бряжча́ти, бря́зкати, усилит. брязкоті́ти; (о стекле, посуде) дзинча́ти; (о струне; о звонком голосе) брині́ти -
17 крикун
крикун (-на), ув. крикуняка, (вульг.) горлань (-ня), горлопань (-паня), репетя, верлань, ротатий (-того), верещака, верескун, зіпака, желіпало. [Як одружився з багатою, став кричати на сході, за крикуна став, а раніше його й не чуть було (Харківщ.). Скільки клопоту з пересельською землею наробили горлані ідольські (Грінч.). А ми тобі пособимо в громаді, заткнемо горлянки ротатим (Грінч.)].* * *крику́н, -а, горла́нь, -ня́ -
18 лишь
I. 1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) тільки, лиш, лишень, (зап.) лише, но, іно, йно, оно, тільки-но, (единственно, исключительно) єдино, саме. [Живуть там тільки пацюки та миші (Грінч.). Нашому маляті лиш слинку ковтати (Номис). Браму відмикали лишень із сходом сонця (Кониськ.). Один лише не спав (Франко). Не буду казати, йно буду мовчати (Грінч. III). Чи всім людям таке горе, чи но мені молоденькій (Грінч. III). В хаті тихо, оно діти сопуть (Драг. Пред.). Молоді сили тільки-но починають свою літературну діяльність (Єфр.). Мене судити могли-б єдино-тільки королі (Грінч.). Саме він був у хаті, більш нікогісінько не було (Сл. Йог.)];2) (сейчас только, вот только что) допіро[у], (зап.) доперва, лиш, тільки, тільки-но. [Ми оце допіро приїхали (Гуманщ.). Безвість віків, що тільки-но одкривається перед нашими очима (Єфр.)]. Лишь теперь - тепер тільки, допіро тепер. [Тепер тільки я дізнав, яка в тебе правда (Полт.)]. Лишь тогда - аж тоді, допіро тоді;3) (едва, чуть, как только) ледві и ледве; заледві и заледве, тільки(-но), зараз(-но), скоро(-но); срв. Едва. [Ледві ми ввійшли, він почав сміятись (М. Вовч.). Заледве вітер набіжить - і зникне в гущині (Вороний). Скоро жених і гості з двора, панночка в плач (М. Вовч.). Зараз-но я в хату, вона й напалася на мене (Липовечч.)];4) Лишь бы, лишь бы только - аби, аби б, аби-тільки, тільки б, аби-но, аби-лиш, аби-лишень, коли б тільки, (зап.) коби. [Аби люди, а піп буде (Приказка). Аби-тільки допекти, то ще й не те скаже (Рудан.). Такі сухі дрова: аби-но до вогню, то вже й горять (Проскурівщ.). Аби лиш гроші, - все буде (Хотинщ.). Коби зуби, то хліб буде (Приказка)]. Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто - аби-де, аби-коли, аби-що, аби-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь - аби-як, аби-то, аби-аби. [Він усе робить аби-то (Сл. Гр.). Він робить так, - аби-аби]. Лишь бы как-нибудь отделаться - аби якось збути. Лишь бы сладить (осилить) - аби подужати. Лишь бы мне не опоздать - аби (коли б) тільки мені не спізнитись. Лишь бы было угодно - аби була ласка.II. Лишь - см. Лишек, Избыток.* * *1) част. ті́льки, лише́, лиш2) союз ті́льки, лише́, лиш -
19 малое
сщ. мале (-лого). Он довольствуется -лым - він задовольняється з малого. Без -лого - безмаль, без маль не, без трошки, трохи не. [Безмаль не двадцять (Шейк.). Без трошки два хунти (Борзенщ.)].* * *в знач. сущ.мале́, -о́го -
20 низкий
и низок1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).* * *1) низьки́й\низкий ий лоб — низьки́й лоб, низьке́ чоло́
\низкий ий покло́н — низьки́й разг. (низенький, низесенький) поклі́н (уклі́н)
- 1
- 2
См. также в других словарях:
чуть (ли) не — чуть (ли) не … Орфографический словарь-справочник
чутьё — чутьё, я … Русский орфографический словарь
ЧУТЬ — ЧУТЬ. 1. нареч. едва, еле, немного. «И говорит так сладко, чуть дыша.» Крылов. «Чуть приметна тропинка росистая.» И.Никитин. «Доехала я чуть живая опять.» Некрасов. «Огонь мой чуть горит.» Крылов. «Чуть светит робкая луна.» И.Козлов. «Тихий… … Толковый словарь Ушакова
ЧУТЬ — ЧУТЬ, чуть чуть нареч. чухотку твер. едва, лишь, лишь только, еле, с трудом, насилу; | очень мало, крошку, крошечку. Чуть рассветает, чуть брезжет. Я на ногах, чуть свет. Отсюда чуть видно. Чуть чуть не упал. Чуть было не попался. Нитка чуть… … Толковый словарь Даля
ЧУТЬ — ЧУТЬ, чуть чуть нареч. чухотку твер. едва, лишь, лишь только, еле, с трудом, насилу; | очень мало, крошку, крошечку. Чуть рассветает, чуть брезжет. Я на ногах, чуть свет. Отсюда чуть видно. Чуть чуть не упал. Чуть было не попался. Нитка чуть… … Толковый словарь Даля
чуть — I. нареч. 1. Совсем немного, слегка, в незначительной степени; едва, еле. Ч. дальше, поодаль. Ч. выше, ниже. Ч. больше, меньше. Говорит ч. слышно. Деревья ч. колышут листвою. Ч. брезжил свет. Сказал с ч. заметной улыбкой. Пришёл ч. живой. Ч.… … Энциклопедический словарь
чуть — Чуть ли не (разг.) кажется, вероятно, по видимому. Постойте ка, это чуть ли не в прошлом году происходило. Чуть ли не вы сами мне об этом рассказывали. Чуть (было) не почти что, едва не, еще немного и. Он костью чуть не подавился … Фразеологический словарь русского языка
чуть — См. лишь... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. чуть незначительно; малость, чуток, символически, только только, крохотку, хоть сколько нибудь, чуточку, немножечко, с грехом… … Словарь синонимов
ЧУТЬ — (разг.). 1. нареч. Едва, еле. Ч. живой. Ч. слышен шёпот. 2. нареч. Немного, слегка. Ч. больше. Ч. пересолено. 3. союз. Как только, сразу вслед за чем н. Ч. кто войдёт, услышу. • Чуть ли не выражение почти полной уверенности, незначительного… … Толковый словарь Ожегова
чуть не — почесть, почти (что), около, чуть ли не, едва ли не, без малого, без мала, практически, почитай, едва не, можно сказать, считай, чуть было не Словарь русских синонимов. чуть не нареч, кол во синонимов: 14 • без мала (8) … Словарь синонимов
Чуть ли не... — ЧУТЬ ЛИ НЕ… Разг. Кажется, по видимому, может быть. Не припомню кто, только чуть ли не В. Л. Пушкин, привёзший Александра, подозвал меня и познакомил с племянником (Пущин. Записки о Пушкине). Индейцы чем то мажутся, чуть ли не кокосовым маслом,… … Фразеологический словарь русского литературного языка
