чаще+с

дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.

* * *

1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а

2) ( чего) дитя́

довести и довесть доводити, довести, завести, допроваджувати, допровожати, допровадити, доправляти, доправити; (побудить) призводити, призвести. [Це мене доводить до зневіри. Події, що завели його в кінці до тюрми (Васильч.). Голод призвів його до злодійства. Допровадь його до хати, бо сам не дійде. На превелику силу доправив її в лікарню]. Доводить, довести до конца - доводити (довести) краю, до краю, доходити краю, довершити, завершити. [Треба краю доводити (Шевч.)]. Довести до последней крайности - довести аж до самого краю, допровадити до останньої межі. Довести до сведения - довести (подати) до відома, з'ясувати кому. -сти до общего сведения - подати до загального (вселюдного) відома. Доведший, -шая до чего - при(з)водник, при(з)водниця. [Щоб на неї пропасниця, на ту приводницю! (Куліш)]. Доведенный - доведений; призведений.

* * *

несов.; сов. - довест`и

1) дово́дити, довести́ и мног. подово́дити; (приводить в какое-л. состояние) приво́дити, привести́; (приводить к каким-л. результатам, чаще отрицательным) призво́дити, призвести́

2) несов. техн. дово́дити

геть! (только ко многим) гетьте! [Гетьте звідси чужі! (Л. Укр.)]. Долой с глаз - геть з-перед очей! Шапку долой! - геть шапку! Долой безграмотность - геть неписьменність! (чаще) геть з неписьменністю! Долой его - геть з ним! См. Прочь.

* * *

достаточек достаток, достаточок, (чаще мн.) достатки, вжитки. [Він при достатку живе. Се були люди середніх достатків (Крим.). Е, які вже наші вжитки! Зоставляю тобі всі мої ужитки і маленькі дітки].

* * *

1) ( зажиточность) доста́ток, -тку, ста́ток; доста́ча; ( довольство) добро́

2) ( изобилие) доста́ток, бага́тство; ( множество) вели́ка (величе́зна) кі́лькість, числе́нність, -ності

3)

1) дрижа (р. -жі) [Така мене вчора дрижа взяла], дрож (м. и, реже, ж. р.) (р. -жу и -жи), (чаще во множ. дрожі) [Перебіг дрож у нього по-за плечима (Франко). Щось мене дрожі беруть], (вульг.) дрижаки (р. -ків), дригота, дриготи (р. -гіт), здриги, дрижання [Все те обсипало її спину дрижанням (Неч.-Лев.)], тремтіння [По тілу пробігає тремтіння (Л. Укр.)]; (шутливо) циганський піт (р. поту) [Трусилось тіло, його циганський піт проймав (Греб.)]. Бросать в дрожь - морозити, брати з-за спини. Бросить в дрожь - морозом всипати. [Я чую крик - так мене морозом і всипало];

2) (трель) тріль (р. тріли), бреніння.

* * *

1) сміття, нечисть (р. -сти), бруд, (отброс) покидьок (р. -дька), (мелкие малоценн. предметы) мотлох, хламіття, хабоття. (Срвн. Хлам);

2) (чаще мн.) дрязги - дріб'язкові плітки (р. -ток), поговір (р. -вору), поговори (р. -рів), прикрі дрібниці (мелочи).

* * *

1) душевно, душею, духовно;

2) щиро, сердечно. Душевно Вам преданный (формула в письмах) - душею Вам відданий (чаще) Ваш щирий, Ваш щирий прихильник, щиро до Вас прихильний.

* * *

1) душе́вно

2) щи́ро, серде́чно, щиросе́рдно, щиросе́рдо, щиросе́рдечно, душе́вно

1) серпанок (р. -нку), поволока, марево. [Вміння реалістичний матеріял оповивати серпанком чогось вимріяного (Єфр.). Сіра поволока стояла перед його очима (Фр.). Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті (Л. Укр.)];

2) (туман, насыщ. испарениями) (і)м(г)ла, чаще мла. [На горах мліють смерекові ліси, повиті прозірною синявою мглою (Фр.)].

* * *

1) ( пелена тумана) серпа́нок, -нку, поволо́ка, ма́рево; ( мгла) і́мла, мла

2) ( ткань) серпа́нок

дияво[і]льський, дияволенний (бранно) [Диявольська спокуса. Дияволенний сину!], бісів, чортячий (чаще бранно) [Бісів сину. Бісова тіснота. Чортяча спокуса], гаспидський [Гаспидський сину! - Ви мене зовсім перелякали тими гаспидськими бумагами (Тобіл.)], вражий (ув. враженний), вразький, враговий [Вражий (враженний) сину! Вразькі сини. Враговий задирака]. -ное навождение - бісова мана, диявільська мана. У нас -кая служба, работа - в нас гаспидська служба, г. праця. Дьявольски, нар. - збіса, до чорта. [Ви горді збіса. Збіса щасливий = дьявольски счастлив. До чорта багатий].

* * *

щорічник, (чаще) річник.

* * *

жара, жарота, (чаще) спека, спекота, пекота, (душная) духота, душнота, (парящая) парнота, (з)вар (р. -ру), сквар, шквара. [Жара висушила степ. Коло печи сильна жара. Вдень жарота припікала. У саму спеку опівдні]. Адская (сильная) жара - спека пекельна.

* * *

заманить заманювати, заманити, заваблювати, завабити, занаджувати, занадити, (о мног.) позаманювати, позаваблювати, позанаджувати кого чим, куди; (чаще о животн.) уманювати, уманити, (о мног.) повманювати. [На погибіль вас у замок заманили (Куліш). Повманюй поросят у хату (Сл. Гр.)]. -нить неприятеля в засаду - заманити ворога в засіди. Калачом не -манишь - калачем (или ніякою цяцькою) не заманиш (не завабиш, не спонадиш). Заманенный - заманений, заваблений, занаджений. -ться - заманюватися, заманитися, бути заманеним.

* * *

несов.; сов. - заман`ить

см. Заморёныш.

* * *

заборонено, заказано, (чаще) не вільно, (диал.) попріщено (всем). [Тут курити не вільно. Увійти в містечко не вільно було козакові (Куліш). Попріщено ходити в ліс (Звин.)].

* * *

1) зерно (собир.); (одно) зернин(к)а; зерно; (семячко) насінина, (только хлебное) пашнина, (ореха) зерно, ядро, (пшеничное) пшеничина, (ржаное) житина, (маковое: мачина) мачина, (просяное) просина и т. д. [Ми просто йшли, - у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. Отборное -но - добірне, чільне зерно или просто чоло. [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть (Сл. Гр.)]. Пустое, легковесное -но (чаще о конопле, просе) - пусте зерно, пужинувате зерно, пужина. [Переточи зерно, нехай пужина відійде (Сл. Ум.)]. Зеленоватое -но - свидувате, свидове зерно. Осыпавшееся -но - падалиця. Щуплое -но - заміркувате зерно. Проросшее -но - накільчене зерно. Хлеба ни -на - хліба ні зернин(к)и, ні зерна;

2) (зерновой хлеб) збіжжя, пашня, пашниця. -но для помола - меливо, мливо;

3) (жемчуга) перла (-ли, ж. р.), перлина, (собир.) перло.

* * *

1) (действ.) витрачання; см. Издерживание;

2) -ка, чаще во мн. Издержки - трата, витрата, видаток (-тку), п(р)отрата, мн. трати (р. трат), витрати, видатки (-тків), п(р)отрати, наклад (-ду), кошт (-ту), кошти (-тів). [Верну вам усенькі ваші трати до останнього шеляга (Крим.). Чия хата, того й витрата (Борзенщ.). Прибуток не вернув видатків (Київ). Без накладу зиску не буде (Номис). Хитро, мудро та невеликим коштом (Котл.)]. Взять -ки на себя - узяти витрати на себе; власним коштом зробити що. -ки путевые - витрати подорожні, кошти на подорож. -ки судебные - видатки (наклади, витрати) судові. -ки возложить на виновного - витрати накласти на винного (узяти з винного). -ки производственные - виробничі витрати. -ки производительные - витрати доцільні.

* * *

(действ. неок.) міряння, вимірювання и виміряння, оконч. зміряння, виміряння, обміряння; (чаще в абстр. знач.) вимір (-ру), обмір; (особ. земли) помір (-міру). [Міряння величин (Шарко). Вимір часу, простору, тепла. Вимір судової кари (Крим.)]. -ние метрами - міряння метрами, на метри. -ние глубины - міряння (вимір) глибині. -рение здания - обмір будинку. Три -ния, четвёртое -ние, мат. - три виміри, четвертий вимір.

* * *

1) ( действие) вимі́рювання, виміря́ння, ви́міряння, ви́мір, -у, мі́ряння; обмі́рювання, о́бмір, -у

2) мат. ви́мір

-ся іменувати, -ся, звати, -ся, називати, -ся, (чаще с оттенком пренебр., как «обзывать», только в дейст. з.) узивати кого, що ким, чим. [Нехай ваші хуторі іменуються слободою Михайлівкою (Стор.)]. Те, кого -нуют философами - ті, кого звуть, іменують, узивають філософами. Именованный - іменований. -ное число, мат. - іменоване число.

* * *

испытать

1) (пробовать, проверять) спитувати, поспитати, брати, узяти на спиток, на спробунок кого, що, чаще: випробовувати и випробувати, сов. випробувати, пробувати, спробувати кого, що, досвідчати и досвідчувати, досвідчити кого, чого, (выверять) вивіряти, вивірити (редко довірити), вивідувати, вивідати кого, що и чого; см. Пробовать 1, Искушать 1. [Бог випробовує святого (Куліш). Це щира правда, Єфреме, яку я сам на собі спробував (Крим.). Нехай дурнями броди спитують (Черкащ.). І задумує, як сина на спробунок взяти (Рудан.). Ти думаєш, козаченьку, що я умираю, а я в тебе, молодого, ума вивіряю (Мил.). Не всякому духові віруйте, а досвідчайте духів, чи від Бога вони (Св. П.)]. -тать свои силы - поспитати, спробувати свої сили. -тать чью-л. верность - спробувати, вивірити чию-небудь вірність, досвідчити чиєї вірности. Я -тал это на опыте, на своём личном опыте - я сам спробував, досвідчив це, я спробував це на собі. -тать на практике - досвідчити на практиці, спрактикувати що. [Я вже спрактикував, що на цій землі гречка не родить (Городище)]. Не -тав, не узнаешь - не спробувавши, не взнаєш;

2) (исследовать) досліджувати, дослідити що (напр. природу); см. Исследовать. -тать таинства природы - дослідити таємниці природи;

3) (экзаменовать) іспитовувати, виіспитувати, проіспитувати, виспитати, вивіряти, вивірити кого; срвн. Экзаменовать. [Пан Лукаш, вивіривши мене, сказав, що дасть мені науку усю, як сам уміє (М. Вовч.)];

4) (пережить, изведать) зазнавати, зазнати, ді[о]знавати, ді[о]знати и ді[о]знаватися, ді[о]знатися, спізнавати, спізнати, досвідчати(ся) и досвідчувати(ся), досвідчити(ся), заживати, зажити, сов. спробувати, поспитати чого, (вкусить) скуштувати чого, (набраться) набиратися, набратися (напр. лиха), (принять) приймати, прийняти чого (напр. біди, лиха, нужди); срвн. Изведать 2. [Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра (Приказка). Жила в батька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом (Куліш)]. -вать недостаток, нужду в чём - зазнавати недостачі, нужди в чому, (иногда) нуждатися чим. -тать много превратностей судьбы - зазнати химерної долі, багато злигоднів (бедствий). Я -тал что на себе, на личном опыте - я сам зазнав чого, я на собі зазнав (дізнався) чого, я сам на собі спробував що, (грубов.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) чого. -тать много всего - зазнати (скуштувати) усячини чимало, (образно) перейти крізь сито й решето (Номис). -вать давление - зазнавати тиску, нагніту. -вать терпение чьё - брати на пробу (випробувати, спокушати) чий терпець. -вать страх - відчувати страх, зазнавати страху. -вать чувство - зазнавати почуття. -тать неприятное чувство - зазнати прикрого почуття;

5) (замучить пыткой) закатувати, замордувати кого; см. Запытать. Испытанный, прич. и прил. -

1) випробуваний, спробуваний, досвідчений, вивірений. [Треба йти відомим і випробуваним шляхом (Н. Рада). Це вже спосіб спробуваний (Звин.)]. -ный друг - певний друг, випробуваний, вивірений друг;

2) (пережитый) зазнаний, дізнаний, спізнаний, спробуваний, зажитий. -ться - випробовуватися, спитуватися, бути випробуваним и т. д.

* * *

несов.; сов. - испыт`ать

1) (кого-что) випробо́вувати и випро́бувати, ви́пробувати (кого-що), робити (-блю́, -биш) і́спит, зроби́ти і́спит (кому-чому); (несов.: экзаменовать) іспи́тувати (кого); (несов.: пробовать) спи́тувати (що); ( проверять на опыте) переві́рити, переві́рити и мног. поперевіря́ти (кого-що); ( исследовать) дослі́джувати, досліди́ти, -сліджу́, -сліди́ш (кого-що)

2) ( что - изведывать) зазнава́ти, -зна́ю, -зна́єш, зазна́ти (чого), зві́дувати, зві́дати (чого, що), дізнава́ти, ді́знати (чого); зажива́ти, зажи́ти, -живу́, -живе́ш (чого, що), сов. скуштува́ти (чого); ( ощущать) відчува́ти, відчу́ти (що), почува́ти, почу́ти (що); ( переживать) переживати, пережи́ти (що); ( узнавать) пізнава́ти, пізна́ти (що)

клейнод (-да); чаще во мн. -ноды - клейноди (-дів). [Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала (ЗОЮР). Візьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві (Шевч.)].

* * *