топором

исколоть колоти, поколоти, сколоти, штрикати, поштрикати кого, що. [Всю пучку голкою сколола (поколола) (Чернігів). Його всього поколото (поштрикано) ножем (Харківщ.)]. -ть на несколько частей (топором и т. п.) - колоти, поколоти, розколоти. [Поколи (розколи) це поліно на четверо (Харківщ.)]. Исколотый - поколотий (и поколений), поштриканий; (топором и т. п.) поколений, розколений.

* * *

несов.; сов. - искол`оть

1) (немного) врубати. [Дровець її врубатоньки (Федьк.)];

2) (слегка) поцюкати, (на части) порубати, (на мелкие части) посікти, пошаткувати, здрібцювати;

3) (всё) вирубати, позрубувати;

4) (поранить топором) врубати. [Пальця собі врубав]. Порубленный -

1) врубаний;

2) порубаний [Постреляний, порубаний].

* * *

1) поруба́ти

2) (поранить топором, саблей) уруба́ти

и Надрубать надрубить (топором)

I. 1) (недорубать) надрубувати, надрубати, надтинати, надтяти и надітнути, (надтяпывать) надцюкувати, надцюкати, надцюкнути, (о мног. или во мн. местах) понадрубувати, понадтинати, понадцюкувати що чим; (только помечать топором) нарубувати, нарубати, нарубнути, (о мног. или во мн. местах) понарубувати що чим. [Як уже надрубав дуже, - дуб похилився (Основа 1862). Кілочки понадрубувати треба, бо дуже довгі (Харківщ.). Рубайте тільки ті дубки, що я понарубував, а решта хай ростуть (Богодухівщ.)];

2) (избу) надбудовувати, надбудувати (рублену хату или кілька вінців на рубленій хаті).

1) Надрубленный и Надрубанный -

1) надрубаний, надтятий, надітнутий, понадрубуваний, понадтинаний; надцюканий, надцюкнутий, понадцюкуваний; нарубаний, понарубуваний;

2) надбудований. -ться - надрубуватися, надрубатися, понадрубуватися; бути надрубуваним, надрубаним, понадрубуваним и т. п. [Пальці понадрубувано (Грінч.)].

II. Надрубливать и Надрублять, надрубить (иглой) - надрублювати, надрубити, (о мног.) понадрублювати що.

II. Надрубленный - надрублений, понадрублюваний. -ться - надрублюватися, надрубитися, понадрублюватися; бути надрублюваним, надрубленим, понадрублюваним.

техн., = вре́зка

техн., несов. врез`ать, сов. вр`езать

1) ( действие) насі́чення, (неоконч. - ещё) насіка́ння, заруба́ння, (неоконч. - ещё) зару́бування, карбува́ння; ( топором) нару́бка, (неоконч. - ещё) нару́бування

2) (насечённое место, узор) на́січка; ( зарубка) зару́бка, карб, -бу

- бархатная насечка

техн., = вре́зка

техн., несов. врез`ать, сов. вр`езать

1) ( действие) насі́чення, (неоконч. - ещё) насіка́ння, заруба́ння, (неоконч. - ещё) зару́бування, карбува́ння; ( топором) нару́бка, (неоконч. - ещё) нару́бування

2) (насечённое место, узор) на́січка; ( зарубка) зару́бка, карб, -бу

- бархатная насечка

техн. врез ( топором)

техн. насе́чка ( топором)

техн. врез (неоконч. д. - ещё), вре́зывание ( топором), вру́бка, вруба́ние

техн. врезать ( топором), вруба́ть

узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).

* * *

-ся, врезать, -ся

1) врізувати, -ся, врізати, -ся, вдаватися, вдатися, вганятися, вігнатися. [У землю ту, мов величезний клин, вганялося далеко синє море (Грінч.)]; в'їдатися, в'їстися. [Обручка в'їлася в палець]. Врезаться топором (в дерево, в ряды войска) - врубатися. -ться в песок (о судне) - зашихуватися; (увязнуть в песок, снег, грязь) зашеретуватися, зарізатися, умулитися. -ться (в чужие владения) через покупку земли - вкуплятися, вкупитися. -ться в память - датися (вдатися) в тямку, вбитися (в'їстися) в тямку, в помку, в мозок [Мабуть добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.)], врізатися, врізатися в пам'ять;

2) (влюбиться) втіпатися (втьопатися) в кого.

* * *

см. врезать

вырубить вирубувати, вирубати (сов. вирубати), зрубувати, зрубати; (мног.) повирублювати, повирубати, позрублювати, постинати, вистинати, витяти, витнути. [Витяли ліс]; (огонь) викресати огню. Что написано пером, того не вырубишь и топором - що написано пером, того не витягнеш і волом. Вырубленный -

1) вирубаний, вистинаний, позрубуваний;

2) викресаний (вогонь, іскра).

* * *

несов.; сов. - в`ырубить

несов.; сов. - заруб`иться

1) ( топором) зацюкати

2) ( о перепеле) запідпадьо́мкати, запідпідьо́мкати

3) ( убить ударами) зацю́кати