Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

тит.+л.

  • 1 Тит

    Русско-украинский словарь > Тит

  • 2 тит'ен

    колючка; бот. нетреба, овечий ріп'ях, татарник, чортополох, нетреба колюча, страхополох НМ, Б, СЛ, НКД, СГС; тит'ен чалысы колючий чагарник СЛ; пор. дит'ен, див. җадутит' ен, обуртит'ен.

    Урумско-украинский словарь > тит'ен

  • 3 тит'иш

    шов, шиття К; пор. тигиш, тид'иш, тикиш.

    Урумско-украинский словарь > тит'иш

  • 4 тит'иҗи

    кравець, швець К, СГС.

    Урумско-украинский словарь > тит'иҗи

  • 5 тит'енек

    колючка Б; бот. нетреба колюча, страхополох Б, БК; атайляр тарахны — олуй тит'енек кидають гребінь — стає колючий чагарник Б; пор. тид'енек, тийенек, тикенек.

    Урумско-украинский словарь > тит'енек

  • 6 тит'иль-

    бути пошитим Г, К.
    V
    бути поставленим сторч Г; буна да пешт'еш — бир топ хумаш — тизне тит'ильди і йому подарунок — тюк шовку — поставлено сторч до колін Г.

    Урумско-украинский словарь > тит'иль-

  • 7 тит'енйапрах

    бот. миколайчики, переполошник, колючка сиза БК.

    Урумско-украинский словарь > тит'енйапрах

  • 8 тит'ильт-

    зшивати К.

    Урумско-украинский словарь > тит'ильт-

  • 9 тит'иштир-

    зшивати разом К.

    Урумско-украинский словарь > тит'иштир-

  • 10 тить-

    (тит'ий, тит'ей) колоти, проколювати, встромляти, шити, упиратися поглядом, наставляти прямо ВН, Г-СК; титьме кӧзӱн / гӧзӱн тору тайа не задивляйся на гнідого коня Г / СГ; тит' амайым не можу пошити СГ; пор. тик-.

    Урумско-украинский словарь > тить-

  • 11 лететь

    1) (по воздуху и перен.) летіти (лечу, летиш, -тимо, -тите), (ум. летітоньки), линути. [Защебетав жайворонок угору летючи (Шевч.). Летить миска до порога (Пісня). Соколонько крилоньками махає, летітоньки гадає (Лукаш.). А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну (Шевч.)]. Стрела -тит - стріла летить. Пыль -тит облаком - пил (порох) летить хмарою. Время, лето -тит, годы -тят - час, літо лине (летить), роки линуть (летять). [Марко писав годину, другу і не помічав, як линув час (Грінч.). Летить літо, як крилами (Номис)]. Время -тит незаметно - час непомітно лине, збігає, час не змигнеться. Листья -тят с дерева - лист(я) облітає, о(б)падає з дерева. Быть в состоянии -теть - спромогтися летіти; підлетіти. [Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів (Сл. Гр.)];
    2) (мчаться по воде, по земле) летіти, мчати(ся), гнати(ся), (о корабле ещё) линути. [Немов стадо скажених вовків летить до села, виючи з голоду (Франко)]. -тит, как бешеный - летить (женеться), як несамовитий, (фамил.) жене як дідько вітри;
    3) (падать) летіти, падати. Книга -тит на пол - книжка летить (падає) на підлогу.
    * * *
    леті́ти; поэз. ли́нути

    Русско-украинский словарь > лететь

  • 12 хватать

    I
    1) ( схватывать) хапа́ти, схо́плювати, редко хвата́ти; диал. порива́ти

    \хватать — во́здух хапа́ти пові́тря; хвата́ет

    за ду́шу (за се́рдце) — бере́ (хапа́є) за ду́шу (за се́рце); звору́шує, розчу́лює

    2) ( достигать) сяга́ти

    \хватать с не́ба звёзды — перен. зірки́ (зо́рі) з не́ба зніма́ти (здійма́ти, хапа́ти)

    II безл.; несов.; сов. - хват`ить
    вистача́ти, ви́стачити, става́ти, ста́ти; вистава́ти, ви́стати, сов. ста́чити; ( с отрицанием) бракува́ти; диал. вистарча́ти, ви́старчити, сяга́ти, сягну́ти; хва́тит; ( достаточно) до́сить, ви́стачить

    с меня́ хва́тит — з ме́не до́сить (ви́стачить); (будет, пора прекратить) го́ді, до́сить, бу́де; не хвата́ет

    слов — слів нема́є (не стає́, не вистача́є, браку́є)

    не — хвати́ло

    терпе́ния — не ста́ло сил терпі́ти; хва́тит

    ума́ — ро́зуму не забра́кне

    э́того ещё не хвата́ло! — ще цього́ бракува́ло (не вистача́ло)!

    э́того — хва́тит

    на всех — цього́ ви́стачить (ста́не) на всіх

    Русско-украинский словарь > хватать

  • 13 метить

    мечать и мечивать
    1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;
    2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].
    * * *
    I
    (ставить знак, метку) зна́чити, мі́тити
    II м`етить
    1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити
    2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)
    3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)
    4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

    Русско-украинский словарь > метить

  • 14 претить

    кому бридити, мерзити кому, бути гидким кому, вернути душу чию или кого. -тит положить в рот - гидко в рот покласти. Мне -тит - мені гидко, мене нудить. Оно мне -тит - мене верне від нього, воно мені бридить, мерзить;
    2) см. Запрещать.
    * * *
    1) ( быть неприятным) бу́ти гидки́м

    мне прети́т от кого́-чего́ — мені́ ги́дко від ко́го-чо́го, мене́ ну́дить (ве́рне) від ко́го-чо́го

    2) ( запрещать) забороня́ти; ( препятствовать) перешкоджа́ти

    Русско-украинский словарь > претить

  • 15 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 16 мутить

    мучивать
    1) (делать мутным) каламутити, колотити, с[за]каламучувати, сколочувати, мутити, бовтати; срв. Замутить 3, Помутить. [Що це ти тут каламутиш берег мій? (Глібів). Два голуби воду пили, а два колотили (Пісня). Дітвора бовтає воду (Луб.)];
    2) (возмущать, бунтовать) хвилювати, баламутити, колотити, каламутити, мутити, ворохобити, бунтувати. [По селах людей баламутять (Кониськ.). Так колотить усіма, як вир водою (Приказка). Колотила Пилипиха в нас у хаті (М. Вовч.). Мутив, як на селі москаль (Котл.)]. -тить общество (народ) - баламутити громаду (народ), колотити громадою (миром), каламутити в громаді, народ бунтувати. [Не вспів у село війти, вже й каламутить миром (Тобіл.). Почне каламутити в громаді (Грінч.). Отой Гуща народ бунтував (Коцюб.)];
    3) (тошнить) нудити, вадити, млоїти, (диал.) канудити. [Правда ваша: наїдались, а вам тепер вадить (Шевч.)]. Меня -тит - мені нудно (млосно, вадить), мене нудить (млоїть, канудить). На душе, на сердце -тит - на душі, на серці млосно (нудно).
    * * *
    1) ( жидкость) каламу́тити, колоти́ти
    2) (перен.: вызывать беспокойство; подстрекать) баламу́тити, збу́рювати, мути́ти; каламу́тити, колоти́ти
    3) (безл.: тошнить) нуди́ти и ну́дити

    Русско-украинский словарь > мутить

  • 17 пыхтеть

    1) пихкати, пахкати, бухати. [Поїзд вихопився з долини і, пихкаючи, грюкаючи та сопучи, погнав далі (Леонт.). Гуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Коцюб.). Гуральня бухає димом і вся тремтить, ясна, велика, жива серед мертвої ночи (Коцюб.)];
    2) (кряхтя) пихкати, пухкати, (гал.) фукати, фучати и футіти; (дышать коротко вслух) сопти, сапати. [Він надув щоки й став пихкати (Васильч.). Ходить він після обіду по кімнаті та тільки пухкає (Грінч.). Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як міх ковальський (Франко)]. Он -тит как вол - він сопе (сапле), як віл. -тал, -тел над работой а не справился - сіп, сіп над роботою, а не дав собі з нею ради. Он -тит злобою - він чмише (и чмихає), дмухає злістю.
    * * *
    1) пи́хкати, пихті́ти и пихкоті́ти, чми́хати; (о паровозе, пароходе) па́хкати, ча́хкати, чахкоті́ти
    2) (перен.: усиленно трудиться над чем-л.) пихті́ти

    Русско-украинский словарь > пыхтеть

  • 18 тид'иш

    шов Б; пор. тигиш, тикиш, тит'иш.
    V
    шов Б; пор. тигиш, тит' иш.

    Урумско-украинский словарь > тид'иш

  • 19 argentite

    n мін.
    арген тит, сріблястий блиск
    * * *
    n; мін.
    аргентит, срібний блиск

    English-Ukrainian dictionary > argentite

  • 20 parietitis

    мед.

    English-Ukrainian dictionary > parietitis

Страницы

См. также в других словарях:

  • Тит — а, муж.Отч.: Титович, Титовна; разг. Титыч.Производные: Титка.Происхождение: (Римск. личное имя Titus. Предположительно от лат. titulus честь, почет.)Именины: 17 янв., 7 марта, 12 марта, 15 апр., 17 июня, 7 сент., 10 сент., 11 окт. Словарь личных …   Словарь личных имен

  • Тит — может означать: Тит (лат. Titus)  мужское имя, в переводе с латинского языка  «честь», «почет». Древнеримское личное имя. Тит, Тит.  Послание апостола Павла Титу Тит (апостол от 70) ученик апостола Павла, первый епископ Крита… …   Википедия

  • ТИТ — телевизионная испытательная таблица Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с. ТИТ Трубные инновационные технологии инновац., организация, техн. ТИТ «Транспортно инвестиционные… …   Словарь сокращений и аббревиатур

  • Тит — (лат. Титус): 1) сотрудник Павла, к ро му апостол поручал ответств. задания. Примечат., что в книге Деяний Т. не упоминается. Нек рые исследователи высказывали предположение, что он был братом Луки и потому остался неназванным; но это не доказано …   Библейская энциклопедия Брокгауза

  • ТИТ — (самоназвания тыт, шать, май, рук, малиенг) народность общей численностью 2 тыс. чел., проживающая на территории Вьетнама. Язык тит. Религиозная принадлежность верующих: традиционные верования …   Современная энциклопедия

  • Тит — (Titus Flavius Vespassianus) Римский император (79 81 гг. от Р. X.). Он был сын Веспассиана и Флавии Домициллы. Еще в царствование своего отца он осаждал и взял Иерусалим в 70 г. от Р. X. Он был мягким и мудрым императором, хотя до вступления на… …   Энциклопедия мифологии

  • тит — честь, почёт; Титка, Титок Словарь русских синонимов. тит сущ., кол во синонимов: 1 • имя (1104) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

  • тит. л. — тит. л. т. л. ТЛ титульный лист тит. л. Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с. т. л. Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 …   Словарь сокращений и аббревиатур

  • Тит — (самоназвания тыт, шать, май, рук, малиенг) народность общей численностью 2 тыс. чел., проживающая на территории Вьетнама. Язык тит. Религиозная принадлежность верующих: традиционные верования.   …   Иллюстрированный энциклопедический словарь

  • ТИТ — (Тitus) (39 8..1) римский император с 79, из династии Флавиев. Сын Веспасиана. В Иудейскую войну взял и разрушил Иерусалим (70) …   Большой Энциклопедический словарь

  • ТИТ — (1 в.) сподвижник апостола Павла и адресат его послания, участник апостольского собора в Иерусалиме (ок. 49), первый епископ Крита. Память в Православной церкви 4 (17) января, 25 августа (7 сентября), в Католической 26 января …   Большой Энциклопедический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»