с+собой

що не має влади над собою, що не владає (не керує) собою, несамоопанований, не пан собі; (сам не свой) несамовитий. [Людина нестримана, несамоопанована (Крим.). А серце тихо шепче: ти вже собі не пан! (Крим.)].

захватить

1) (схватывать) захоплювати, захопити, захапувати, захапати, займати, зайняти, (переносно) обгортати, обгорнути, обіймати, обняти, понімати, поняти кого, що; см. Охватывать 2; (доставать) засягати, засяг(ну)ти, запосягати, запосягти. [Вітер захапує пару й односить її (Ком.). Сміливість обгорнула душу (Леонт.). Не вільний я. Кохання обняло (Грінч.). Заняв волів у спашу. Скільки оком засягнеш (Свидн.)]. Вода -тила и унесла - вода поняла й забрала, водою зайняло й занесло. Всех -тила радость - усіх поняла, обняла радість;

2) (присваивать) захоплювати, захопити, забирати, забрати, загарбувати, гарбати, загарбати, загортати, загорнути, поривати, пі[о]рвати, запоривати, запірвати, зажирати, зажерти, заїсти, до рук прибирати, прибрати що. [Захопив царську скарбівницю (Руданськ.). Що можеш, запоривай, а я не дам (Звиног.). Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш (Н.-Лев.). Загарбав мішок грошей (Федьк,). Місто Ямпіль загорнув Міняйло (Руданськ.) Жадоба несита: все-б зажер собі (Грінч.). Заїла мого карбованця. Прибрав до рук касу];

3) (забирать, уносить с собой) забирати, забрати, зохоплювати, захопити кого, що, (зап.) імати, імити (о мн. поімати, поімити), поняти, займати, зайняти;

4) (застигать) захоплювати, захопити, схопити, застукати, заскочити, злапати. [Уже зоря; розійдемось, щоб нас усіх не захопив тут день (Грінч.). Застукав, як сотника в горосі (Номис). Листа Виговського злапали і до царя послали (Куліш)]. -тить по горячим следам, на месте преступления кого - с[за]хопити, піймати, запопасти, злапати на гарячому вчинку кого, спостигти, (зап.) імити кого. [Його спостигли, як він утікав (Борзенщ.). Імив злодія в коморі (Стеф.)];

5) (схватывать) запопадати, запопасти, попасти, допадати(ся), доп'ясти, діпнути чого. [Кашлю діп'яла (Борзенщ.). Запопав у руки];

6) (останавливать дыхание, дух) перехоплювати, перехопити, спиняти, спинити, спирати, сперти, затамовувати, затамувати кому дух(а). [Семенові затамувало дух у грудях (Коцюб.). Марусі перехопило дух (Грінч.). У Лаговського сперло духа (Крим.). Аж духи сперло Луценкові (Тесл.)]. Дыхание -ло - дух перехопило, дух занявся кому. [Дух занявсь, а сама ні з місця (Квітка)]. От страха дух -ло - з переляку дух перехопило кому. Захваченный - захоплений, захапаний, зайнятий; загарбаний; застуканий; спинений, спертий, затамований. Захватывающий - а) прич. - хто захоплює, що захоплює, забирає и т. д.; б) прил. - захватний, забирущий. [З захватними деталями (Єфр.)]. -щий интерес - захватний, поривний інтерес.

* * *

1) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( насильственно присваивать) зага́рбувати, зага́рбати, га́рбати, зга́рбати; ( забирать) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; ( брать с собой) бра́ти, узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), прихо́плювати, прихопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш; ( доставать) засяга́ти, засягну́ти и засягти́, -сягну́, -ся́гнеш; ( увлекать за собой) підбира́ти, підібра́ти, -беру́, -бере́ш; ( заполучать) запопада́ти, запопа́сти, -паду́, -паде́ш

2) (сильно увлекать, возбуждать) захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; ( заставать) застава́ти, -стаю́, -стає́ш, заста́ти, -ста́ну, -ста́неш и мног. позастава́ти, захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; (сов.: успеть найти, застать) попа́сти; ( застигать) застига́ти, засти́гнути ( врасплох) засту́кати, сов. заско́чити

1) (силой) потягти, поволокти, (вульг.) потар(а)ганити що. Срв. Потащить. -лечь за собой кого - потягти за собою кого. -или бедняжку на виселицу - потягли бідолаху на шибеницю. -лечь за собой последствие - (с)причинитися до чого, викликати, потягти, дати наслідок. [Ця політика потягла за собою цілу низку (целый ряд) наслідків ваги надзвичайної (Єфр.)]. Это -чёт за собой важные последствия - це викличе важливі по собі наслідки;

2) к чему - повабити, потягти, порвати до чого, закортіти, скортіти кого и кому до чого. [Мене потягло до театру. Скортіло його до шинку].

* * *

1) ( потащить) поволокти́, потягти́ и потягну́ти

2) (перен.: куда-л., к кому-чему) потягти́; ( поманить) пова́бити

3) (вызвать что-л. как последствие) потягти́, спричини́ти, спричини́тися, ви́кликати; ( повести) повести́; ( к плохим результатам) призвести́

1) незадоволений, невдоволений, (зап.) неконтентний, нерадий, (неудовлетворённый) незадовольнений, невдовольнений. [Коли ви незадоволені, можете оскаржити цю постанову (Київ). Фортунат (невдоволений): - «Ну, а навіщо се?» (Л. Укр.). «Чого вам треба?» - верескливо почала невдоволена донька (Крим.). «Не те, все не те!» - бубонів сердито неконтентний Менандр (Дніпр. Ч.). Сестра приїхала в гості до його, а він такий нерадий (Кониськ.). Були дуже незадовольнені, що оповідання уривається (Грінч.). Утискування і карання невдовольнених робітників (Азб. Комун.)]. -ный кем (на кого) - незадоволений, невдоволений з кого, ким, на кого. [Незадоволений Гнат із Грицька (Ледянко)]. -ный собой, самим собой - незадоволений (невдоволений) з себе (собою, на себе), з самого себе (самим собою, на себе самого). [Силувався, на себе невдоволений, одкинути те чуже почування (Крим.)]. -ный чем (в чём, на что) - незадоволений (невдоволений) з чого, чим. [Раз-у-раз із чогось незадоволений (Кониськ.)]. -ный взгляд, голос - незадоволений (невдоволений) погляд, голос. [«Ну, от знов!» - загомонів Зінько невдоволеним голосом (Грінч.)];

2) (недостаточный) недостатній.

* * *

несов. составля́ть, сов. соста́вить

1) матем., техн., физ. склада́ти, скла́сти; ( о таблице) компонува́ти, скомпонува́ти, уклада́ти, укла́сти

2) техн. ( изготовлять) готува́ти, ви́готувати; виготовля́ти, ви́готовити

3) ( давать в совокупности) станови́ти, склада́ти, скла́сти; ( образовывать) утво́рювати, утвори́ти; ( представлять собой) склада́ти, утво́рювати, станови́ти

несов. составля́ть, сов. соста́вить

1) матем., техн., физ. склада́ти, скла́сти; ( о таблице) компонува́ти, скомпонува́ти, уклада́ти, укла́сти

2) техн. ( изготовлять) готува́ти, ви́готувати; виготовля́ти, ви́готовити

3) ( давать в совокупности) станови́ти, склада́ти, скла́сти; ( образовывать) утво́рювати, утвори́ти; ( представлять собой) склада́ти, утво́рювати, станови́ти

1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володіти, владіти, владати ким, чим, обладувати ким, чим и що; держати, посідати що, мати в своїй руці що. [Володіти землею, маєтком. З діда-прадіда вони тую землю держать. Виявити все багатство духа, що посідає український народ (Єфр.)];

2) (управлять) володіти, владати, обладувати. [Володіти серцем і душею. Володіти здоровою логікою. В сім'ї не він, а вона всім обладує]. Владеть собою - владати собою, керувати собою, панувати, (сов.) запанувати над собою. Не владеющий собой - від себе незалежний, над собою не пан;

3) (действовать каким-л. орудием или органом) орудувати, володати, владати. [Орудуючи цією потужною зброєю - сміхом… (Єфр.). Орудувати мовою, пером. Не володаю а ні руками, а ні ногами. Не володаю пальцем].

* * *

встащить стягати, стягти (нагору), витягати, витягти, зсаджувати, зсадити, висаджувати, висадити, виволікати (нагору), виволокти, (редко) стирити (сов.), (о многом) - сов. постягати (нагору), повисаджувати. [Насилу того мішка на стіл висадив. Стяг сам на горіще)]; (перед собой) витягти супроти себе, поперед себе. Встащенный - стягнений, витягнений, висаджений.

* * *

несов.; сов. - встащ`ить

1) видержка, витривалість. [Є в нього хист, та нема витривалости];

2) (цитата) цитата, випис, виписка; (извлечение) витяг; (отрывок) уступ. [Я навмисне подав чималий витяг з цеї сповіди (Доман.). Прочитав кілька уступів з поеми]. Случайная в. - вихвачений уступ, вихват. [Навів два вихвати із статті (Кр.)]. На выдержку - навманя.

* * *

1) ( умение владеть собой) ви́тримка, ви́держка; ( самообладание) володі́ння собо́ю, самовлада́ння; ( выносливость) витрива́лість, -лості, ви́триманість, -ності

2) (выдерживание, хранение продукта) ви́тримка, ви́держка

3) фото ви́тримка, насві́тлення

с чем межувати з чим, дотулятися до чого, припирати до чого. [Наш двір межує з його городом, дотуляється до його городу. Втіха, що з одчаєм, з тугою межує]. Граничить между собой - межуватися, граничитися.

* * *

1) ( быть смежным) межува́ти, грани́чити

2) (перен.: совпадать) межува́ти

1) (некрасивый) негарний, поганий [Негарний на обличчя. Який він поганий], (безобразный) бридкий [І бридка-ж вона!], гидкий. Дурён лицом - поганий на обличчя, бридкий на обличчя, бридкий на виду, на вроду. Она дурна собою - вона негарна, погана, (безобразна) бридка, гидка. Он не дурён, она не дурна (собой) - він не поганий, вона не погана, він (вона) нічого собі, нічогенький (ж. -нька). Ум. поганенький, ув. поганючий. Дурнёхонек, дурнёшенек (очень дурён, безобразен) - поганісінький; бридкісінький, гидкісінький;

2) (плохой, нехороший) поганий [Борщ поганий. Погода погана], лихий [Лихий крам], злий [Що ти злого учинила? Доріженька злая], недобрий [Прийшли вісті недобрії (Шевч.)], кепський [Кепські новини]; (негодный) ледачий [Ледачий крам = дурной товар]; (противный) бридкий, гидкий. Дурной глаз - лихе око, урічливе (урічне) око. Дурная слава - слава, неслава, погана слава. [Пустили таку славу про нього]. Дурное настроение, расположение духа - поганий настрій (р. -ою), маркота. (См. Дух 3). Дурные привычки - погані звички (р. -чок). Дурному научать - на зле навчати.

* * *

1) ( плохой) пога́ний; ке́пський; ( предосудительный) недо́брий, лихи́й, злий

2) ( некрасивый) нега́рний, пога́ний; ( безобразный) бридки́й, гидки́й

3) ( глупый) дурни́й

закрыться

1) (закрывать себя чем) закриватися, закритися, затулятися (затулюватися), затулитися, (ставя что перед собой) заставлятися, заставитися; (платком и т. п.) запинатися, запнутися и зап'ястися; (об отверстии) затулятися (затулюватися), затулитися, затикатися, заткнутися, (о мн.) позакриватися, позатулятися, позатикатися и т. д. [Стоїть дівка з молодцем, закрилася рукавцем (Чуб. V). Дівчина, затулившись руками, ридає (М. Вовч.). Попросила в мене мій вуаль, зап'ялася ним… (Л. Укр.)];

2) (затворяться) зачинятися, зачинитися, затулятися и затулюватися, затулитися, (о мн.) позачинятися, позатулятися; (о глазах) заплющуватися, заплющитися, сплющуватися, сплющитися; (смежаться) склепатися, склепитися; (об устах) (сов.) заціпитися, скл[р]епитися. [На мить одчинився тайник, щось пропустив і зачинився знову (Коцюб.). Сплющуються очі мені (Тесл.)]. Парадные (двери) -ваются в двенадцать часов ночи - парадні двері зачиняють о дванацятій годині ночи. Крышка плохо -ется - кришка, (у сундука) віко нещільно пристає. Глаза -лись (смежились) навеки - склепилися навіки очі;

3) (о книге, зонтике) згортатися, згорнутися;

4) (наглухо закрываться в помещении) закутуватися, закутатися, затушковуватися, затушкуватися де, в чому. [Та ну-бо, відчиніть! Чого закуталися в білий день? (М. Левиц.)]; (о ране: затянуться) (безлично) затягати, затягнути, (о мн.) позатягати. [За тиждень чи за півтора рани в хворого позатягало (Грінч.)];

5) (кончаться, прекращаться) зачинятися, зачинитися, припинятися, припинитися, закриватися, закритися, (об учреждении) припиняти, припинити свою діяльність. [Курси тії зачиняються в-осени (Крим.). Журнал припинився на першій книжці]. Магазины -ваются в пять часов - крамниці зачиняють о п'ятій годині. Частные лавки -лись - приватні крамниці позачинялись. Заседание -лось поздно - засідання (с)кінчилось пізно.

* * *

несов.; сов. - закр`ыться

1) закрива́тися, закри́тися, -кри́юся, -кри́єшся и мног. позакрива́тися; (об отверстии; заслоняться) затуля́тися и зату́люватися, затули́тися, -ту́литься и мног. позатуля́тися, заслоня́тися, заслони́тися, -слоню́ся, -сло́нишся; (о двери, окне, воротах; в помещении) зачиня́тися, зачини́тися, -чиню́ся, -чи́нишся и мног. позачиня́тися; (застилаться, завешиваться) запина́тися, запну́тися и зап'ясти́ся, -пне́ться и мног. позапина́тися; (о книге, тетради) згорта́тися, згорну́тися, -неться

2) ( о глазах - смыкаться) заплю́щуватися, -щується, заплю́щитися и мног. позаплю́щуватися, сплю́щуватися, сплю́щитися, закрива́тися, закри́тися и мног. позакрива́тися

3) ( о ране - заживать) закрива́тися, закри́тися, затяга́тися и затя́гуватися, затягти́ся, -тя́гнеться и затягну́тися

заместить

1) (заменять) заступати, заступити кого. [Як я поїду, то мене помічник заступатиме. А на господарстві заступити мене нікому (Мова)]. Приглашённый (на время) -тить кого-либо - запроханий на заступника, (неоффиц.) проханий. [Я титар не справжній, а проханий (Харківщ.)]. -щён кто кем - заступив хто кого;

2) -ть (должность) - обсаджувати, обсадити, заміщати, замістити посаду, (о мн.) пообсаджувати, позаміщати (посади). [Там усі посади обсаджують (заміщають) своїми родичами та приятелями]. Все должности -щены - усі посади обсаджено, заміщено. Замещённый - заступлений; обсаджений, заміщений.

* * *

несов.; сов. - замест`ить

1) заміща́ти, замісти́ти, -міщу́, -мі́стиш

2) ( заменять собой) заміня́ти и замі́нювати, заміни́ти, -міню́, -мі́ниш и мног. позаміня́ти и позамі́нювати; (занимать место кого-л.) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш

3) (несов.: временно исполнять чьи-л. обязанности) заступа́ти, заміща́ти

заняться

I. 1) (быть одалживаему) позичатися, бути позиченим. Деньги легко -маются, не легко отдаются - позичати легко, а віддавати важко;

2) см. Заимствоваться.

II. Заниматься, заняться -

1) (быть занимаему) займатися, бути зайнятим. Дом этот не -мается постоем - цей будинок вільний від постою;

2) займатися и заніматися, за(й)нятися; см. Загораться. Заря -ется - на зорю, на світ займається, на світ благословляється; зоряє;

3) чем (трудится) - робити щось, братися, узятися до чогось, ходити, поратися, працювати коло чого, удаватися, удатися до чого, заходитися, заходитися коло чого, (мало употреб.) займатися, за(й)нятися коло чого, чим; (учиться) учитися. [Що він робить у містечкові? - Гандлює. Брався до науки щиро (Грінч.). Вони коло цього діла ходять. Краще вже сісти й щось робити, коло діла якогось поратися (Крим.). Узятися до торгівлі. А коло науки багато працює? (Крим.). Парубок вдався до читання (Крим.). Взимку столярує (занимается плотничеством), а влітку у хліборобство вдається (Г. Барв.). Вам добре: не займаєтеся хліборобством, то й нема ніякої перепони (Звин.)]. -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -увати, -ювати, напр.: -ться профессорской деятельностью - професорувати, ремесленной - ремісникувати, учительской - учителювати, купеческой - крамарювати, купцювати и т. д. - ться политиканством - політикувати. -ться виноградарством - ходити коло винограду; виноделием - вино робити; звероловством - ловити звірів; овцеводством - кохати вівці, вівчарити; огородничеством - ходити, працювати коло городів, городникувати; птицеводством - кохати птицю; рыболовством - рибалити; садоводством - ходити коло садків, кохати садки; свиневодством - розводити свиней; скотоводством - скотарити, кохати худобу; хлебопашеством, земледелием - коло землі, коло хліба ходити, хліборобити, рільничити, працювати коло землі; хозяйством - господарювати; сельским хозяйством - працювати, ходити коло сільського господарства. -маться, -няться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. - ганчарювати, ковалювати, столярувати, кравцювати, шевцювати и т. д., сов. взятися до ганчарювання, до ковальства, до столярства, до кравцювання, до шевцювання и т. д. -ться лечением, перепиской - лікувати, переписувати, (на пиш. машинке) друкувати, сов. взятися (почати, стати) лікувати, переписувати, взятися до лікування, до переписування. -ться куплей, продажей чего - купувати, продавати що. -ться сплетнями - плескати, плітки розводити. -ться доносами - виказувати на кого, доносити на кого, сов. стати виказувати, доносити на кого. -ться грабежом, воровством - грабувати, злодіячити (злодіювати, красти). -ться спекуляцией, контрабандой - спекулювати, пачкарювати. -ться изучением, исследованием (изысканием) чего - студіювати, досліджувати що, сов. узятися до студіювання, до досліджування чого. -ться писанием стихов - віршувати. -ться математикой, географией - а) (изучать) студіювати математику, географію; б) (учить) учити математику, географію. -ться частными уроками - давати приватні лекції. -ться уроками (учить) - учити лекції. -ться чем (учиться) - учитися чого. -нялся историей - взявся учити історію, узявся до історії. -ться с кем - а) (учить кого) учити, навчати кого чого (історії, математики); б) (совместно) учитися вкупі (разом) з ким. -ться кем - а) (развлекать кого) забавляти кого. - мись гостями - забав, побав гості (гостей); б) заходитися коло кого. Доктор -нялся больным, пациентом - лікар заходився коло хорого, коло пацієнта. -ться едой, чтением (увлечься) - захоплюватися, захопитися їжею, читанням. -ться делом - працювати. -ться пустяками - марнувати час на дурниці. -ться ничегонеделанием - справляти гульки, (сидя) сидні, (лёжа) лежні. -ться в учреждении - працювати в установі. -ться в военном комиссариате - працювати у військовому комісаріяті. Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. - увесь день читаю, шию, хазяїную, господарюю. -ться своими делами - робити свої справи, пильнувати своїх справ, поратися коло своїх справ. Ничем не -ться кроме… - нічого не робити, опріч…, ніякої роботи не мати, опріч… Нужно -маться - треба працювати, (учиться) учитися. Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня - ми учимось у школі з дев'ятої до другої години дня. Давайте -мёмся делом, пением, музыкой и т. д. - нумо до праці, до співів, до музики. -ться чем с любовью, ревностно - кохатися в чому, упадати за чим. [Дуже кохався в садівництві. Ми почали вчитись од західніх народів, німців, то-що, які саме тоді дуже почали за наукою впадати (Єфр.)]. -ться собой - чепуритися, дбати про свою вроду.

* * *

1) (кем-чем, с кем - предаваться занятию) займа́тися, зайня́тися, -йму́ся, -ймешся (ким-чим, з ким); (приниматься за что-л.) захо́дитися, -джуся, -дишся, заходи́тися, -ходжу́ся, -хо́дишся (коло кого-чого, з чим); (несов.: кропотливой работой) по́ратися (коло кого-чого); ( заботясь) ходи́ти (ходжу́, хо́диш) (коло кого-чого); ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти (кого); (сов.: начать делать) узя́тися (візьму́ся, ві́зьмешся) (за що); при указании на работу, составляющую профессию, обычно переводится соответствующими глаголами

2) (несов.: работать - об умственном труде) працюва́ти, -цю́ю, -цю́єш; ( учиться) учи́тися (учу́ся, у́чишся)

3) страд. несов. займа́тися; захо́плюватися, -люється; забира́тися; займа́тися

1) ( загораться) займа́тися, зайня́тися, -йметься

2) (о рассвете, заре) займа́тися, зайня́тися

застувати, заступати. [Здрастуйте! - не застуйте! (Приказка). Не заступай мені світла!].

* * *

1) с кем - знайомитися, зазнайомлюватися, признайомлюватися (реже знакомитися, за[при]знакомлюватися), пізнаватися, спізнаватися, зазнаватися, зізнаватися, запізнаватися з ким. [Треба було наново знайомитися з людьми (Васильч.). Ходив по базару, признакомлювався із міщанами (М. Вовч.)]. -ться между собой - знайомитися, спізнаватися між (поміж) себе;

2) с чем - знайомитися, ознайомлюватися з чим, спізнавати що, обізнаватися з чим. [Треба спізнавати минуле й сьогочасне життя инших народів (Грінч.)].

* * *

показний, ум. показненький. [Одначе він з себе дуже показний, здоровий (Н.- Лев.)]. Не -стый с виду (на вид) - з себе не показний (на вигляд). -тый собой - з себе показний. -тый чем - показний чим, на що.

* * *

1) короткий (ср. ст. коротший, пр. ст. найкоротший). -кие волосы - коротке волосся. -кое платье - коротке убрання, (женское) коротка сукня. Юбка -ка - спідниця коротка (куца). Он -ток, в солдаты не годен - він малий (приземок, фам. куций), до військової служби не придатний. -кий дух, -кое дыхание - коротке дихання. -кое зренье - короткий (близький) зір (р. зору), коротко-[близько]зорість (-рости). -кая память - коротка пам'ять (-ти). Ум -ток у кого - на розум небагатий хто, малий розум у кого. Руки -ки! - руки короткі! не твоя (не ваша и т. п.) сила! тобі зась! а зась! -кий ответ - коротка відповідь. В - ких словах - коротенько, небагать(о)ма словами, в небагатьох словах. -кий звук, слог, грам. - короткий звук, склад. Делать, сделать -роче - см. Коротить и Укорачивать. Делаться, становиться, сделаться, стать -роче - коротшати, покоротшати;

2) (о расстоянии) недалекий, близький (ср. ст. ближчий, пр. ст. найближчий). -кий путь - недалека (близька) дорога (путь);

3) (непродолжительный) короткий, недовгий, малий. [Короткий той веселки вік дівочий (Н.-Лев.)]. Жизнь -ка - вік короткий (недовгий), життя коротке. -кий срок - недовгий (близький) строк (термін, реченець (-нця)). -кое время - малий час, мала часина, часочок (-чку), часинка. В (за) -кое время - за малий (не за великий) час, за малу часину, не за довгий час. На -кое время - на малий (на недовгий) час, на (малу) часину, на часинку, на часочок. В самом -ком времени - найближчого часу, найближчим часом, у найближчім часі;

4) (о близких отношениях) близький. -кое знакомство - близька знайомість (-мости). -кие отношения, связи - близькі відносини (стосунки). Они очень -ки между собой - між їми близькі відносини (стосунки), вони приятелюють (дружать, о женщ. также подругують), (фам.) панібратаються. Быть на -кой ноге с кем - бути у близьких відносинах (стосунках), (гал.) бути на короткій (близькій) стопі, приятелювати, дружити, (о женщ. также) подругувати, (фам.) панібрататися з ким.

* * *

1) коро́ткий; ку́ций; ( непродолжительный) недо́вгий, мали́й

2) (перен.: дружественный, приятельский) близьки́й

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

1) с род. п. на вопрос: где? в каком направлении? и с твор. п. - а) на вопр.: где? - між, поміж, проміж, межи, помежи, промежи ким, чим и (реже) чого, поміж, межи, помежи кого, що, (редко) міждо, поміждо, проміждо ким, чим; (среди) серед, посеред кого, чого; (из-за, среди) з-поміж, з-проміж, з-помежи кого, чого. [І зразу встала стіна між мною й товаришами, між мною й життям (Коцюб.). Поміж небом і землею (Франко). Халупка стояла поміж закинутих, з забитими вікнами, осель (Коцюб.). Чутка, розійшлася поміж люди (М. Грінч.). Він залюбки попасає проміж ліліями (Біблія). Тихі пошепти розходились по селу межи жіноцтвом (Єфр.). Межи білих хаток (Основа). Межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь (М. Вовч.). Ой, літав я кожну нічку помежи горами (Рудан.). Ходив чумак з мазницею помежи крамниці (Рудан.). Отаке як завелось міждо старшими головами, то й козаки пішли один проти одного (Куліш). Хто стояв поміждо мужиком та паном (Грінч.). З-поміж садів видко церков (Федьк.)]. Речка течёт -ду гор - річка тече (по)між, (по)межи горами. Я нашёл -ду своими книгами вашу - я знайшов між (межи, поміж) своїми книжками вашу. Ударить -ду глаз - ударити межи очі. -ду ногами - проміж (поміж) ногами. [Йому пробіг собака проміж ногами (Номис)]. Он очутился -ду двух огней - він опинився межи (між) двома огнями; йому і звідси гаряче і звідти пече. Пройти -ду Сциллой и Харибдой - пройти між (проміж, межи, промежи) Сциллою і Харибдою. Находиться -ду страхом и надеждой - перебувати (бути, жити) між (межи) страхом і надією. Колебаться -ду кем, чем - см. Колебаться 2. Читать -ду строк - читати між (поміж) рядками. Бывать - ду людьми - бувати серед людей. Жить -ду добрыми людьми - жити серед добрих людей, між добрими людьми. Разделить что -ду кем - поділити що кому или між ким, поділити що на кого. Что за счёты -ду своими! - та які рахунки між своїми! та що там своїм рахуватися! -ду прочим - між иншим. [Між иншим, свою найкращу оду написав ибн-Сіна по-арабськи, а не по-перськи (Крим.)]. -ду тем -

1) (тем временем) тим часом. [Зінько тим часом протиснувся до рундука (Б. Грінч.). Тим часом кухарі дали вечерю (Крим.)]. А -ду тем (а) - а тим часом. Мы разговаривали, а -ду тем ночь наступала - ми розмовляли, а тим часом ніч надходила. -ду тем как - тим часом як. Он веселится, -ду тем как мы работаем - він розважається, тим часом як ми працюємо;

2) (однако) проте, одначе, однак, тимчасом, аж, (диал.) ажень. [Між людьми хоч і багато спочувало, проте ніхто не поквапився залучити чуженицю до себе (Єфр.). Я думав так, аж воно инакше (Сл. Гр.)]. А -ду тем (б) - а проте, а тимчасом, а отже. [Казали недобрий борщ, а проте увесь виїли (Сл. Гр.). Здається однакову ніби-то науку виносять (вони) перед люди, а тимчасом вражіння од них цілком протилежне (Єфр.). Освіти філологічної я жадної не здобув, а отже взяв пообгортавсь усякими словарями (Крим.)]. Знала, что он лгун, а -ду тем поверила - знала, що він брехун, а отже (а проте) поняла віри; б) с твор. п. для обозначения взаимн. действия - між (межи), поміж, проміж ким, проміж, поміж кого. [Розказала про сварку поміж нею та дідом (Грінч.)]. Говорить, шептаться и т. п. -ду собою - говорити проміж (поміж) себе, між, проміж, (редко) проміждо собою. [Вони до молодих промовляли підсолодженими голосами, але проміж себе напророкували молодим усякого лиха (Єфр.). Діти шептались поміж себе (Коцюб.). Вони говорять проміждо собою щирою українською мовою (Крим.)]. Дети совещались -ду собой - діти радилися поміж себе, між (проміж) собою. -ду ними начались ссоры - між ними (у них) пішли (почалися, зайшли) чвари. -ду нами будь сказано, пусть это останется -ду нами - між нами кажучи, хай це (за)лишиться між нами; в) с твор. п. на вопр.: из какой среды? из кого? - з-поміж, з-проміж, з-між, з-межи кого, з кого, з чийого гурту. [Цар обібрав з-поміж своїх вельмож людину мовну (Крим.). Хто зуміє з-проміж нас співати за тобою? (Самійл.). Найближчий до хана з-між радників (Леонт.). Хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь (Біблія). Ми оберемо гласних, а гласні з свого гурту оберуть голову (Крим.)]. Лучший -ду ними - найліпший (найкращий) з-поміж (з- проміж, з) них, з-поміж їхнього гурту. [Зінько з-проміж них був найрозумніший (Грінч.)]. Выбирать -ду кем - вибирати з-поміж, з-проміж кого. Выбирайте -ду мной и им - вибирайте з-поміж нас котрого;

2) с вин. п. на вопр.: куда? - між, межи, (реже) поміж, помежи, проміж, промежи кого, що. [Инше (зерно) упало між тернину (Біблія). Вліз межи молот і кова(д)ло (Номис)];

3) (в сложных словах) см. Меж 2.

* * *

предл. с твор., род. п.