-
121 приедать
приесть1) поїдати, поїсти, з'їдати, з'їсти; см. Поедать. Я на этом зубы -ел - я на в цьому зуби з'їв; я на цьому в тім'я битий;2) (приточить зубы на еде) з'їдати, з'їсти, (о мн.) поз'їдати зуби.* * *несов.; сов. - при`естьпоїда́ти, пої́сти, з'їда́ти, з'ї́сти -
122 приседать
присесть1) (подгибая ноги) присідати, присісти, (о мног.) поприсідати. [Присів до землі]. -дать, -сесть на корточки - сісти навпочепки, у[о]клякати, у[о]клякнути. [Скакав, та не вклякнув (Номис). Він оклякнув на ноги, а вони тягнуть таки його (Олекс. п.)];2) (на время) сідати, сісти, присістися. [Ярошенко з Логофетом присілися в однім кутку окопа (Маковей)]. -сядьте, пожалуйста! - сідайте, будь ласка! Срв. Присаживаться 2. Негде и -сесть - ніде й сісти, ніде й примоститися.* * *несов.; сов. - прис`естьприсіда́ти, присі́сти -
123 произносить
произнести и произнесть1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].* * *несов.; сов. - произнест`и1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти -
124 процветать
процвести и процвесть1) процвітати, процвісти, проквітати, проквітнути, красуватися, пишатися и пишати, буяти. [А в серці роскішно цвіте-процвітає злотистая квітка - надія (Л. Укр.). Калина процвітає (Метл.). Друзі кохані! У нас хай пишає вільно і думка і віра (Грінч.). Робить чоловік, та не на себе, а на других; другі з його праці живуть та пишаються, а сам він дуже мало з чого користується (Єфр.) Радуйся, земле, неповитая квітчастим злаком! Розпустись, рожевим крином процвіти (Шевч.)];2) (известное время) процвісти, проквітнути, прокрасуватися який час.* * *несов.; сов. - процвест`и1) процвіта́ти, процвісти́; проквіта́ти, прокві́тнути; (несов.: цвести) кві́тнути; (несов.: буйно) буя́ти2) ( расцветать) розквітати, розкві́тнути, розцвіта́ти, розцвісти́, процвіта́ти, процвісти́; проквіта́ти, прокві́тнути -
125 сжиматься
несов.; сов. - сж`аться1) стиска́тися и сти́скуватися, -куюся, -куєшся, сти́снутися и мног. пости́скуватися; затиска́тися и зати́скуватися, зати́снутися; зці́плюватися, -люється, зціпи́тися, -питься2) зда́влюватися, -люється несов., сти́скуватися и стиска́тися, сти́снутисясе́рдце сжа́лось — се́рце сти́снулося, ухопи́ло за се́рце
3) стуля́тися и сту́люватися, -люється, стули́тися, -литься; склада́тися, скла́стися (складе́ться)4) ( съёживаться) зщу́люватися, -лююся, -люєшся и щу́литися, зіщу́люватися, зщу́литися и зіщу́литися; (перен.: стараться быть незаметным) зні́чуватися, -чуюся, -чуєшся, зні́титися (зні́чуся, зні́тишся)сжа́ться от бо́ли — зщу́литися (зіщу́литися) від бо́лю
-
126 сообщать
несов.; сов. - сообщ`ить1) ( кому - уведомлять) повідомля́ти, повідо́мити, -млю, -миш (кого, кому); ( извещать) сповіща́ти, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш (кого, кому), оповіща́ти, оповісти́ти (кого); ( словесно) перека́зувати, -зую, -зуєш, переказа́ти, -кажу́, -ка́жеш и мног. поперека́зувати (кому); ( доводить до сведения) доповіда́ти, доповісти́ и допові́сти, -ві́м, -віси́ (кому)2) ( передавать) передава́ти, -даю́, -дає́ш, переда́ти, -да́м, -даси́3) ( чему что - придавать) надава́ти, нада́ти (чому чого)\сообщать щи́ть но́вые ка́чества — нада́ти нови́х власти́востей
4) ( предоставлять) подава́ти, пода́ти\сообщатьть све́дения — подава́ти, пода́ти відо́мості
-
127 спадать
несов.; сов. - спасть1) спада́ти и па́дати, спа́сти (спаде́) и мног. поспада́ти; (о листьях, лепестках) опада́ти, опа́сти и мног. поопада́ти; ( об уровне воды) убува́ти, убу́ти (убу́де)2) ( уменьшаться в объёме - об опухоли) стуха́ти, сту́хнути, відтуха́ти, відту́хнути и мног. повідтуха́ти; ( стихать - о ветре) ущуха́ти, ущу́хнути\спадать сть с — го́лоса
(с го́лосу) — утра́тити (стра́тити) го́лос; спа́сти з го́лосу
\спадать сть с лица́ — змарні́ти; спа́сти з лиця́ (на виду́), сху́днути на обли́ччі
\спадать сть с те́ла (в те́ле) — спа́сти з ті́ла, сху́днути [на ті́лі]; ( от недоедания) охля́нути
-
128 стискивать
несов.; сов. - ст`иснутьсти́скувати, -кую, -куєш и стиска́ти, сти́снути и мног. пости́скувати и постиска́ти; (сдавливать; смыкать - губы, зубы) затиска́ти и зати́скувати, зати́снути; (зубы, губы, кулаки) зці́плювати, -люю, -люєш, зціпи́ти, -плю́, -пиш и мног. позці́плювати, ці́пити несов., стина́ти, стя́ти (зітну́, зітне́ш) и зітну́ти; (зубы, губы) заці́плювати, заці́пити, сов. склепи́ти, -плю́, -пи́ш\стискивать вать в объя́тиях — сти́скувати (стиска́ти) в обі́ймах
\стискивать нуло го́рло кому́ — ( об ощущении) сти́снуло го́рло кому́, ухопи́ло за го́рло кого́
что \стискивать нуло се́рдце [кому́] — що сти́снуло се́рце [кому́], се́рце запекло́ся чим [у ко́го]
См. также в других словарях:
СТИ- — система температурных испытаний в маркировке Примеры использования СТИ 1 СТИ 2М … Словарь сокращений и аббревиатур
-сти — суффикс; = сть Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
їсти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
СТИ — СГТИ СТИ Северский государственный технологический институт с 1 августа 1996 по 2005 ранее: СТИ ТПУ после: СГТА г. Северск образование и наука, техн., Томская обл. СТИ социально технологический институт … Словарь сокращений и аббревиатур
їсти — їм, їси/, їсть; їмо/, їсте/, їдя/ть; мин. ч. їв, ї/ла, ї/ло; наказ. сп. їж; недок. 1) перех. і без додатка. Споживати. || розм. Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів і т. ін.). •• Ду/рно хліб ї/сти чий ; Ї/сти чужи/й хліб жити на чиїх небудь … Український тлумачний словник
їсти — I (приймати їжу), споживати, спожити, живитися, у[в]живати, у[в]жити, поживлятися, поживитися, кусати, жувати, ремиґати, трапезувати, їстоньки незм., їсточки незм.; припадати, припасти (до чого); наминати, у[в]минати, у[в]м яти, молотити, рубати … Словник синонімів української мови
їсти — їм, їш, їст, їме, їсте, їдят, н. сп. їдж!, їджте!, Пр. їсти, споживати їжу … Словник лемківскої говірки
сти́льный — стильный, стилен, стильна, стильно, стильны; сравн. ст. стильнее … Русское словесное ударение
сти́гма — стигма … Русское словесное ударение
сти́кер — стикер … Русское словесное ударение
сти́мер — стимер … Русское словесное ударение