степан

-чать, засучить

1) (нитки) сукати, посукати (нитки); см. Сучить;

2) (рукава) закачувати, закотити и закачати, засукувати, засукати, закасувати, закасати (рукава и -ви), (о мн.) позасукувати, позакачувати и т. д., (штаны) підкачувати, підкачати, підсукувати, підсукати, підкасувати, підкасати (штани), підкасатися, (о мн.) попідкачувати, попідсукувати. [Засукала рукава за лікті і заходилася біля тіста (М. Грінч.). Онисія Степанівна закачала рукави (Н.-Лев.). Позасукували рукава за лікті. Надворі болото - підкачай штани (Звиног.)]. Засученный - за[під]качаний, засуканий, закасаний, підсуканий, підкасаний. [В старенькій спідничині, з закачаними за лікоть рукавами (Грінч.). Штани вибійчані, підсукані аж до колін (Мирн.)]. -ться -

1) сукатися, посукатися;

2) засукуватися, засукатися, закасуватися, закасатися. [Не засукується ніяк рукав (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - засуч`ить

1) засу́кувати, засука́ти и мног. позасу́кувати, зака́чувати, закача́ти и мног. позака́чувати, закочувати, закоти́ти и мног. позако́чувати, підка́чувати, підкача́ти, підко́чувати, підкоти́ти; диал. зака́сувати, закаса́ти, підка́сувати, підкаса́ти

2) (сов., начать сучить) почати сука́ти

нрч. мовчки, (диал. умовчки), (молчком) мовчком, мовчуком, мовчака, мовчана, німо, без мови; срв. Молчаливо, Безмолвно. [Ні вголос, ні мовчки (Куліш). Взувається, вдягається, вбирається вмовчки (Звин.). Степан пішов і мовчком сів у свою лавку (Франко). Знову всі сидять мовчаком (Крим.). Нехай лежать там мовчака в сирій землі мертві (Гулак). Сидить вона мовчана собі, наче її і в хаті немає (Кониськ.). Вони слухали, сидячи німо, нерухомо (Грінч.)]. -ча снести обиду - мовчки знести (перетерпіти) образу, змовчати (вимовчати) образу.

* * *

наскакать

I. 1) (набегать вскачь) наскакувати, наскочити на кого, на що, (подскакивать) прискакувати, прискакати и прискочити до кого, до чого; (о мног.) понаскакувати, поприскакувати. [Тут їм назустріч і коні наскочили (Стор.)]. -кать на мост - прискакати (прискочити) до мосту;

2) (во множестве) наскакувати, наскакати, (напрыгивать) настрибувати, настрибати, наплигувати, наплигати, (о мног.) понаскакувати, понастрибувати, понаплигувати. [Аби болото, а жаби наскачуть (Номис)]. -каться - наскакатися, настрибатися, наплигатися, попоскакати (досхочу) и т. п.

II. Наскакивать, наскочить, наскокнуть - наскакувати, наскочити, ско[і]кнути на що, (набегать) набігати, набігти, наганятися, нагнатися, (наталкиваться) нахоплюватися, нахопитися, натрапляти, натрапити, наражатися, наразитися на кого, на що, (о мног.) понаскакувати, понабігати, понаганятися, понахоплюватися, понаражатися на кого, на що. [«Мовчи!» - писнула пані, наскакуючи (М. Вовч.). Треба бути обережним, щоб не наскочити на ворога (Франко). Чого ти не дивишся? набіг на чоловіка! (Сл. Гр.). Розпитати… на яке безголов'я набіг він (Потебня). Задній віз нагнавсь на передній (Н.-Лев.). Степан якийсь час мовчав, нахопившись в оповіданні на несподівану перетику (Короленко)]. -чить на беду - наскочити (нахопитися) на лихо.

* * *

1) ( наезжать на кого-что) наска́кувати, наско́чити и мног. понаскакувати

2) ( наезжать с разных сторон) наска́кувати, наскака́ти; ( подскакивать) приска́кувати, прискака́ти и приско́чити и мног. поприска́кувати

1) ( наталкиваться) наска́кувати, наско́чити; ( натыкаться) нахопля́тися, нахопи́тися, -хоплю́ся, -хо́пишся

2) ( нападать) наска́кувати, наско́чити, нападати, напа́сти, -паду́, -паде́ш; напада́тися, напа́стися, -паду́ся, -паде́шся

1) (нынешний) теперішній, (современный) сучасний, сьогочасний, (этот) цей, сей. [Ваша доля - це доля молодих чесних людей теперішнього часу (Н.-Лев.). Він уважав за профанацію рівняти давніх аскетів до теперішніх черців (Крим.). Забуваєш про сучасне життя (Крим.)]. В -щее время - тепер, (пров. теперечки), теперішнього часу, в теперішній час, в теперішніх часах, за теперішніх часів, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) нині. [Тепер я про це не думаю (Київ). Там теперечки новий базар (Квітка). Не був ще тоді тим, чим був теперечки (Крим.). Дія, котра діється в теперішній час (Н.-Лев.). Нема краще в теперішніх часах, як бути орендарем (Франко). Про одіж мало дбають нині (Франко)]. В -щее время я работаю на фабрике - тепер (на цей час) я працюю на фабриці. До -щего времени - до цього (до теперішнього) часу, дотепер, досі, (зап.) донині. [Довгота в цих складах задержалася й до цього часу (В. Ганцов). Бідив я, та й дотепер бідую (Кам'янеч.)]. До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) - дотеперішній. [Всі дотеперішні досліди не дали великих наслідків (Крим.)]. В -щем году - цього (в текущем: поточного, біжучого) року. В начале -щего года - на (з) початку цього (поточного, біжучого) року. -щее положение - теперішній (сучасний, сьогочасний) стан, -нє (-не) становище. В -щем своём виде эта вещь мне не нужна - в теперішньому (в цьому) своєму вигляді ця річ мені не потрібна;

2) грам. -щее время - теперішній час (-су);

3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) даний. По -щему делу - в цій (в даній) справі. -щий случай - цей (даний) випадок (-дку). -щим удостоверяется, что… - цим свідчу (свідчимо), що..;

4) (подлинный, истинный) справжній, правдивий, справедливий, (действительный) дійсний, (неподдельный) щирий, (сущий) сущий, сутий, (истый) існий, істий, істотний, (точь-в-точь, чистейший) чистий, достотний, (всамделишный) справдешній, правий, прямий; срв. Подлинный. [Се наш справжній друг (Коцюб.). (Він) справжній був поет (Самійл.). Тепер ви справжнє своє обличчя показали, досі-ж була то маска (Грінч.). Кохання справжнє соромливе (Тобіл.). Незабаром той шипучий кашель переходив у справжній (Коцюб.). З весною, коли розпочалися справжні роботи (Коцюб.). Йшли відважно, як правдивії герої (Франко). Правдиві волоські гарбузи (Сим.). Фальшиве золото - для вас правдиві гроші (Самійл.). Знаходять своє правдиве призначення (Корол.). Справедливий чумак був (М. Вовч.). Хліб, одежа, паливо тощо, - оте все й є справедливий достаток, справжнє багатство (Рада). Дійсна столиця Данії - не Копенгаген а Гамбург (Грінч.). Щирий козак ззаду не нападається (Номис). Це не казка, а щирая правда (Чуб. II). Там упокою людина зазнає, тільки де воля є щира (Грінч.). Красуня щирого класичного типу (Н.-Лев.). Суща драма, не вигадана, не підмальована (Кониськ.). Суща причина суперечки проявилася ясно (Павлик). Ото було суще щастя моє (Кониськ.). Існий москаль (М. Вовч.). На обличчя істотний Степан, але не він (Звягельщ.). Чистий батько, - от як удався синок! (Чигиринщ.). Ходив чистим босяком (Виннич.). Справдешній козак (Сл. Гр.). Сиділа собі вільно, як справдешня пташка (М. Вовч.). Відчула справдешній апетит (Н.-Лев.). Я не міщанка якась там, а справдешня пані (Н.-Лев.). Правий рицар, ще молодий, а вже не має рівні (Куліш). То моя права жінка (Яворськ.). Як побачиш, так прямий запорожець! (Мирний). Прямеє пекло там було (Греб.)]. Самий -щий - справжнісінький, щирісінький, існісінький, чистісінький. [Щирісінький матеріяліст (Рада). Існісінька щирість (Основа 1862). Чистісіньке пекло (Крим.)]. -щее золото - щире (суте) золото. -щая стоимость - дійсна (справжня) вартість. -щая цена - справжня (правдива, справедлива) ціна. Теперь -щая пора садить деревья - тепер саме час садити (садовити) дерево. По -щему - а) по-справжньому, по правді, справді, (искренно) щиро, щиросердно, по щирості; (как следует) як слід, насправжки, дійсно[е]. [Не вміє нічого як слід зробити (Київ). Посваритися насправжки не могли (Крим.). Довідаємось дійсне, побачимо його - який (М. Вовч.)]. Я вас по -щему люблю - я вас правдиво люблю (кохаю), я вас по правді (таки справді, щиро, щиросердно) люблю (кохаю); б) (сказать правду) направду; правду (направду, по правді) кажучи, по щирості, (в сущности) суще. [Направду вам не треба було втручатися в цю справу (Київ). Вона суще не була черницею, постригу не брала (Кониськ). Продражнили його «Зимою», а суще він прозивався Гуркалом (Кониськ.)]. -щим образом - по-справжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде - показати себе в справжньому своєму вигляді.

* * *

1) ( теперешний) тепе́рішній; ( нынешний) ни́нішній; ( современный) суча́сний, сьогоча́сний; ( этот) цей, род. п. цього́

2) ( подлинный) спра́вжній, справедли́вий; справде́шній, спра́вдішній, достеме́нний, нестеме́нний; ( неподдельный) щи́рий; ( истинный) су́тий; ( форменный) фо́рмений

нрч. безвиразно, без виразу, непромовисто, (неотчётливо) непрозірно. -но читать - безвиразно (без виразу, непрозірно) читати. [Степан книжку читав, та непрозірно, нічого ніхто не розбирав (Звин.)].

* * *

неприродни[і]й, ненатуральний, (противоестественный) протиприродній. [Чудне, неприродне світло (Коцюб.). «Неприродньо все це», - зідхнув Степан (В. Підмог.). Вона лежить, простягши голі ручки, витягнена й ненатуральна, як воскова лялька (Коцюб.)]. -ные уклонения - протиприродні збочення.

* * *

(о человеке и растении) присадкуватий, осадкуватий, приземкуватий, окоренкуватий, оцупкуватий, карлуватий, (сущ.) (о челов.) приземок (-мка). [Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький (Н.-Лев.). Його присадкувата постать (Єфр.). Миршаві, приземкуваті кущі].

* * *

см. Степан

невиспаний. [Невиспані обличчя визирали неживим камінням (Васильч.). Степан знервований і невиспаний, тинявся по подвір'ї (В. Підмог.)].

очувствоваться очуватися, очутися, очутитися, очутіти, відчутитися, прочунювати, прочуняти, прочунюватися, прочунятися, очунювати(ся), очуняти(ся), прочутитися, прочнутися, прочуматися, прочумитися, очуматися, опам'ятуватися, опам'ятатися, отямлюватися, отямитися, опритомніти, спритомніти, оханутися, прокидатися, прокинутися, приходити до себе, прийти до себе (до пам'яти), відходити, відійти. [Він ніби прокинувся, ніби очутився від сну. Дуже вмліла, аж тоді відчутилась, як зачали водою бризкати. Степан прочумався був, але знов стратив пам'ять. Зомліла дівчина опам'яталася, відійшла. Отямитися з задуми]. См. ещё Опомниться.