ставить

поместить містити (міщу, містиш) (реже поміщати), помістити що, приміщувати и приміщати, примістити, уміщати, умістити, з(а)міщати, з(а)містити, примощувати, примостити, умощувати, умостити, притулювати и притуляти, притулити кого, що куди, (о мн.) попи[пов]міщувати, попри[пов]мощувати, попритулювати кого, що. [Де він те все містив - хто його знає (Осн.). У нас так тісно, що не знаю, де вас і примістити. Ной примостив у маленькому ковчегові всіх звірів на світі (Крим.)]; (в книге, журнале, письме и т. д.) містити, вміщувати, вмістити. [Тут (у книзі) я містив дуже невеличку частину того, що говорено (Грінч.)]. -стить статью, исследование в журнале - вмістити статтю, розвідку в журналі. -щать, -стить кого на квартире - ставити, поставити на кватиру, на станцію (Свидн.) кого в кого. В нашем доме -ли много безработных - у нашому будинкові примістили багато безробітних. -тить деньги в банк - покласти гроші до банку. -тить в школу - (від)дати, записати кого до школи. -тить на службу - примістити (замістити) кого на службу. Помещённый - поміщений, приміщений, у[з]міщений. [Відомості, вміщені (подані) в газеті, неправдиві]. В журнале -ны его последние произведения - в журналі вміщено його останні твори. Помещаемый (в книге, журнале) - вміщуваний, подаваний (у книзі, у журналі). [Нижче подавані вірші…].

* * *

несов.; сов. - помест`ить

1) (предоставлять место чему-л.) приміща́ти, примісти́ти, поміща́ти, помісти́ти; ( размещать) розташо́вувати, розташува́ти, розміща́ти и розмі́щувати, розмісти́ти; притуля́ти и приту́лювати, притули́ти; ( ставить) ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити; ( класть) кла́сти, покла́сти

2) ( публиковать) уміща́ти и умі́щувати, умісти́ти

3) ( определять) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти; ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти

1) поставити, постановити, (только о многих предметах) поставляти що куди; (усилит.: много и часто) попоставити, попоставляти; см. Ставить. [Семен вийняв з-під поли око горілки й поставив на столі (Коцюб.). Постановили столичок, горілку, зелену чарочку і ковбаси (М. Вовч.). Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії (Метл.). А молилася скільки… що свічок тих попоставила (Кониськ.)]. -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь - заставити (застановити) горщик, чавун, обід, позаставляти (позастановляти), поставляти горщики, чавуни в піч. [Обід застановила, хліб посадила (Г. Барв.). Убив батенько тетеру, заставила матінка вечеру (Козел.). Так-сяк поставляла що треба в ніч (Грінч.)]. -вить избу, строение - поставити, виставити, покласти хату, звести, вивести будову. [Семен Ярошенко поклав собі хату при дорозі (Маковей). Два роки минуло, заки поклав хату (Стеф.)]. -вить ворота - покласти ворота. [Тут Ярослав Мудрий ворота поклав (Маковей)]. -вить каменную ограду - вимурувати мур. -вить памятник умершему другу - поставити, звести пам'ятник померлому другові. -вить леса вокруг здания - зробити риштовання навколо будинку, обриштувати будинок. -вить шатёр - нап'ясти намет, шатро, зіп'ясти курінь. [Я на баштані вже зіп'яв якийсь курінчик та й спатиму там, хоч-би й дощ (Звин.)]. -вить самовар - настановити и наставити самовар(а). -вить силок - за[на]ставити сильце. [Стрілець сильце заставив, спіймалась пташка вмить (Франко)]. Не знаю, куда -вить мою мебель - не знаю, де-б поставляти мої меблі. -вить на колени - поставити (поставляти) на коліна (навколішки) кого. -вить кого на ноги - звести, зіп'ясти, поставити кого на ноги. [Отак і звів чоловіка на ноги (Кониськ.). Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили (Мирн.)]. -вить сына на квартиру - поставити (постановити) сина на ква(р)тиру, на станцію. [У тієї Петрової поставили Антося на станцію, як ото батько йому вмер (Свид.)]. -вить солдат на постой - поставити салдатів (козаків) на постій (на постоянку). -вить лошадь на конюшню - поставити, уставити коня до стайні, до кінниці. [Коничка вставте до кінничейки (АД. Гр.)]. -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу - поставити, упорядкувати, налагодити, наладнати як слід господарство, підприємство, видавництво, роботу. -вить кому закуску, бутылку водки, вина - поставити, достачити кому закуску, пляшку горілки, вина. [Частував нас і закуску достачив (Звин.)]. -вить пьявки, банки - припустити п'явки, поставити баньки. -вить знак, отметку на чём-л. - покласти знак, зазначку на чому. Я -вил свои часы по солнцу - я поставив, наставив свого годинника за сонцем. -вить солдат в строй, в боевой порядок - ушикувати салдатів (козаків). -вить оперу (пьесу) на сцену - виставити оперу (п'єсу). Этого нельзя -вить на одну доску - цього не можна поставити нарівні. -вить что над чем, выше чего - поставити, переважити що над що. [Мусить у грецьку віру охриститись і по всій Литві і Польщі грецьку віру над латинство переважити (Куліш)]. -вить кого, что выше всего - над усе поставити, над усе вшанувати кого, що. [Повинність я над все ушанував (Грінч.)]. -вить кому в упрёк что-л. - поремствувати на кого за що, за догану кому що взяти. [Певне ніхто за те на мене не поремствує (Куліш)]. -вить кому на вид что - винести кому перед око що, звернути чию увагу на що, подати кому на увагу, виставити, завважити кому що. -вить кому в большую заслугу что-л. - признати кому (за) велику заслугу, що… -вить в счёт кому что - поставити, записати на рахунок кому що; (переносно) узяти, залічити на карб кому що. Ни во что -вить кого - за нізащо взяти кого. [Взяли сиротину люди за нізащо (Грінч.)]. -вить кого втупик - оступачити, в тісний кут загнати кого. -вить кого в затруднительное положение - на слизьке загнати кого. -вить кого в необходимость - змусити, примусити кого. -вить кого в известность о чём - повідомити, сповістити кого про що, за що. -вить меж себя завет - між собою умову покласти. -вить кого кем (над кем, над чем) - см. Поставлять. Поставленный - поставлений, постановлений, поставляний. -ный в строй, в боевой порядок - ушикований. [Огненні воїни на хмарах воювались, вшиковані як слід по- військовому (Куліш)]. -ный на сцену - виставлений (на сцені);

2) см. Поставлять.

* * *

предположить (полагать, расчитывать) гадати, думати, подумати, мати на думці (на гадці, на мислі), покладати, покласти що (що робити), (намереваться) мати, мати на думці (що робити), (допускать) припускати, припустити що, ставити, поставити (перед собою) гадку про що, мислити перед собою що, містити в собі гадку про що. [Науку в школі я гадала розпочати на Семена (Кон.). Через тиждень мав виїхати до Київа (Н. Лев.). Наука ставить перед собою гадку і про працівників (мислить перед собою і працівників), які-б її розробляли (Крим.)]. Основательно -гать - слушно гадати. Это и -жить нельзя было - цього й припустити не можна було. Нужда -гает лишения - коли (як) нестатки, то й злидні, в нестатках і злидні. Человек -ет, а бог располагает - крути не крути, а буде так як Бог дасть; чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Предположим - припустімо, покладімо, кладімо, даймо (на теє) що. [Ну, а покладім, що хтось вам довів, що вони (класичні мови) просто шкодливі (Крим.). Даймо, що він продасть жито (Він. п.)]. -жим, что ваши надежды основательны - припустімо, даймо (на теє), що ваші надії мають підстави. Предполагаемый - гаданий, здогадний, думаний, припусканий. [Це дата здогадна й непевна (Крим.)]. -мое путешествие - гадана подорож. -мая сумма - гадана, припускана сума. Предположенный - загаданий, задуманий, припущений. -ный на первое июня съезд не состоится - загаданий на перше червня з'їзд не відбудеться. -ться гадатися, думатися, матися; припускатися. -гается что-н. сделать - гадається (є думка, гадка) щось зробити. -галось - думалось, була думка, малося. [Малося йти на ярмарок, та дощ не пустив. Була думка так зробити, а вийшло инакше].

* * *

несов.; сов. - предполож`ить

1) припуска́ти, припусти́ти

2) (несов.: думать) ду́мати, гада́ти; ( иметь намерение) ма́ти на́мір, збира́тися

3) (несов: предусматривать) передбача́ти; ( иметь предпосылкой) ма́ти передумо́вою

представить

1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) - приставляти, приставити и пристановити кого, що, поставляти, поставити, виставляти, виставити кого (напр., свідків), подавати, подати (напр., пояснення, докази). -вить кого на суд - поставити кого перед судом, припровадити кого на суд. -вить свидетелей, виновного на суд - поставити (виставити) свідків, винуватого перед суд. -вить поручителя - поставити поручника. Отыскать виноватого и -вить кому - знайти (розшукати) винного (винуватого) і поставити перед кого. -вьте доказательства своей невиновности - подайте доводи (докази), що ви невинні. -вить об'яснения - подати пояснення. -вить извинения - попрохати пробачення;

2) кого кому - рекомендувати, відрекомендувати, представляти, представити (руссизм) кого кому ким, (гал.) запрезентувати кого кому, (знакомить) зазнайомлювати, зазнайомити кого з ким. [Ходімо, я тебе представлю тим, що вволять твою усяку волю (Куліш). Я в простий одяг уберусь, а ти рекомендуй мене вітцю старому вчителем (Куліш)]. Он был мне -лен - його мені було представлено (відрекомендовано);

3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) - виставляти, виставити кого (на нагороду, на чин), на кого (на полковника). -вить к производству в полковники - виставити кого на полковника;

4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) - подавати, подати що, кому про що, здавати, здати, (вносить) вносити, внести. [Здавати рапорти комісарові (Фр.)]. -вить отчёт, проект закона - подати звіт (звідомлення), проєкт закону. -вить об этом об'яснения секретарю - подати пояснення про це секретареві. -вить на заключение, решение комиссии - подати на висновок, на вирішення (розвязання) комісії. -влять, -вить на чьё-л. усмотрение - подавати, подати на волю чию, виставляти, виставити перед очі чиї. -вьте о нём сведения - подайте про його відомості. -вьте свои соображения по этому вопросу - подайте свої міркування (думки) в цій справі. -вить свои документы в секретариат - подати свої документи до секретаріяту. -вить дело для пересмотра - подати справу на перегляд. -вляя при сем - подаючи при цьому;

5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) - малювати, змалювати, (резцом) різьбити, вирізьбити кого, що. Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат - письменник у своїм творі змалював сільський пролетаріят. Картина -ет морское сражение - на картині намальовано морський бій. -лять (изображать) дело (вопрос) - ставити, поставити, становити, постановити, виставляти, виставити, подавати, подати справу. [Ця гіпотеза ставить справу так, ніби в Київі до татарського лихоліття сиділи великороси (Єфр.)];

6) кого (быть представителем кого) - заступати, репрезентувати кого. [Ми тут усю громаду заступаєм, то й радити старим звичаєм будем (Грінч.). Маємо чимало письменників, що репрезентують різні сторони новішої української поезії (Єфр.). Посли заступають (репрезентують) (собою) уряд своєї держави];

7) -лять, -вить собою - являти, явити собою, становити (собою) що. [Що являв собою Коцюбинський тоді, на переломі свого життя… (Єфр.). Тут немає в'їзду, берег становить сторчову стіну (Корол.). Пореволюційні часи становлять немов другу фазу розвитку Винниченкової творчости (Єфр.)]. Что -ет он из себя теперь? - що являє він собою тепер? Это -ет большие неудобства - це становить великі незручності, в цьому є великі незручності. -влять исключение - становити, давати виняток. Что он собой -вляет? - що він (вона) за людина?

8) кого что (показывать) - виявляти, виявити, виставляти, виставити кого, що. [Це виявляло його в найкращому світлі (О. Пчілка). Цю подію виставлено не такою, як вона справді була];

9) кого, что из себя (корчить, копировать) - удавати, удати кого, що з себе. [Не вдавай із себе дурня. Одна сторона (дітей) удавала татар, друга якутів (Єфр.)];

10) (в театре) виставляти, виставити що. [Виставлено було «Ревізора» з участю М. Садовського в головній ролі];

11) (воображением) уявляти, уявити, (редко) виявляти, виявити, привиджувати, привидіти, (в мыслях) здумувати, здумати (думкою здумувати, здумати), (умом) змірковувати, зміркувати. [Не таким вона собі уявляла його (Н.- Лев.). Важко уявити собі ту творчу силу, що є в народі (Крим.). Я просто й здумати собі не можу (Л. Укр.). Легко зміркувати, що перетерпів він (Єфр.). Я привиджував, як увійде, як заговорить (М. В.)]. -влять, -вить себе - уявляти собі, уявити собі, здумувати собі, здумати собі. -вьте себе - уявіть собі, здумайте собі, майте собі, маєте собі. [Уявіть собі моє здивування]. Вы и -вить себе этого не можете - ви і уявити собі цього не можете. -вьте себя на моём месте - уявіть себе на моєму місці. Представленный - приставлений; (кому) рекомендований, представлений, (поданный) поданий; змальований, поставлений; заступлений, репрезентований; виявлений; уданий; (о пьесе) виставлений; уявлений, здуманий, зміркований. Законопроект -лен на утверждение в Совнарком - законопроєкта подано на затвердження до Раднаркому. Представляемый - (подаваемый) подаваний (кому); (воображаемый) уявлюваний. [Уявлювані речі. Уявлюваний світ]. -емые отчёты - подавані звіти.

* * *

несов.; сов. - предст`авить

1) ( подавать) подава́ти, пода́ти; представля́ти, предста́вити; ( предъявлять) пока́зувати, показа́ти; ( приводить) наво́дити, навести́

2) ( доставлять), приставля́ти, приста́вити и поприставля́ти

3) ( кого кому - знакомить) знайо́мити, познайо́мити (кого з ким); ( рекомендовать) рекомендува́ти сов., несов., відрекомендо́вувати, відрекомендува́ти, несов. порекомендува́ти (кого кому); представля́ти, предста́вити (кого кому)

4) ( к чему - возбуждать ходатайство) представля́ти, предста́вити (до чого)

5) ( изображать) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( в литературном произведении) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти; (словом, красками) змальо́вувати, змалюва́ти

6) ( воспроизводить на сцене) зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти; ( играть) гра́ти, зігра́ти; ( давать представление) виставля́ти, ви́ставити, ста́вити, поста́вити

7) (кого-что - копировать, принимать на себя личину) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); представля́ти, предста́вити (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)

8) (что - вызывать, причинять) виклика́ти, ви́кликати (що), завдава́ти, завда́ти (чого)

9) (понимать, осознавать, воображать) уявля́ти [собі́], уяви́ти [собі́]

10) (несов.: являться) явля́ти [собо́ю], станови́ти; ( быть) бу́ти; 1

11) (несов.: быть представителем) представля́ти, репрезентува́ти

перешкода, завада, притичина, перепона, перепина, припина, запина, перепин (-ну), перетика; срв. Препона, Помеха, Задержка. [На той бік Микола перейшов без усяких перешкод (М. Лев.). Там вільно й без усякої завади можна вчити по школах нашою мовою (Єфр.). О вітре мій! тобі нема припини (Грінч.)]. Без -твий - без перешкод. Непреодолимые -твия - непереможні перешкоди. Скачка с -твиями - гонитва з перепонами. Нет -твий к тому, чтобы - немає перешкод на те(є), щоб. Быть, служить или являться -твием кому, к чему - бути (стояти) на перешкоді (на заваді) кому, до чого. Чинить или ставить -твия кому - чинити, ставити перешкоди (перетики) кому. Служащий -твием - перешкідний, перешкодний, перепинний.

* * *

тж. преп`ятство

прихлопнуть

1) (в ладоши) припліскувати, плескати, плеснути, ляскати, ляснути (в долоні). [Почав кричати та в долоні припліскує (Свидн.)];

2) (закрыть со стуком что-л. напр., двери, крьпику сундука) зачиняти, зачинити, причиняти, причинити (грюкнувши, з грюкотом), загрякувати, загрякнути, прибивати, прибити що (напр. двері, віко в скрині), грюкати, грюкнути чим (дверима и т. п.). [Знов не щільно прибила двері (Звин.)]. -нуть дверью полу - прищикнути дверима полу. -нуть палец крышкой - прибити палець віком;

3) -нуть кого (накрыть, поймать врасплох) - запопасти, заскочити, приловити, злапати кого на чому;

4) (убить) - см. Ухлопать. Прихлопнутый - зачинений, причинений (з грюкотом), прибитий; прищикнутий.

* * *

несов.; сов. - прихл`опнуть

1) плеска́ти и приплі́скувати, плесну́ти; ( хлопать) ля́скати, ля́снути; ( ударять) присту́кувати, присту́кнути; ( ставить печать) прибива́ти, приби́ти, хля́пати, хля́пнути

2) ( затворять) зачиня́ти [з грю́котом, грю́кнувши], зачини́ти [з грю́котом, грю́кнувши]

3) ( прищемлять) прищи́кувати, прищикну́ти, прищи́пувати, прищипну́ти; ( придавливать) прида́влювати, придави́ти, приду́шувати, придуши́ти; ( прибивать) прибива́ти, приби́ти

4) (перен.: закрывать, ликвидировать) закрива́ти, закри́ти и позакрива́ти

5) (несов.: убить) ріши́ти, поріши́ти; ( пристукнуть) присту́кнути

пришлёпнуть припляскувати, припляснути що.

* * *

несов.; сов. - пришлёпнуть

1) (шлёпая, прижимать) приплі́скувати, приплеска́ти; ( прилеплять) прилі́плювати, приліпи́ти

2) ( слегка ударять) [зле́гка] ля́скати, [зле́гка] ля́снути; (несов.: шлёпать по воде, по грязи) чала́пати, чала́пкати, хля́пати

3) ( ставить печать) прибива́ти, приби́ти, хля́пати, хля́пнути

1) (свойство) протилежність, супротилежність, противність, супротивність, противенство; (противоречие) суперечність (-ности); (контраст) супротивок (-вку). [Протилежність інтересів тих, хто дає роботу, і тих, що мусять її брати (Коцюб.). Супротивність у всьому - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах і почуваннях (О. Пчілка). Противенство громадських інтересів (Єфр.). Частіше робить - людей близькими приятелями противність їх удачі (Н.-Лев.). Автор наче пишається тим, що поруч ставить як-найдужчі суперечності (Єфр.)]. В -ность - наперекір, всупереч, супротивно кому, чому и до кого, до чого, з чим;

2) (предмет, противоположный по свойствам) протилежність, супротилежність. [Його жінка цілком протилежність йому (Грінч.). Сам він довгий та рівний, а жінка - правдива супротилежність свого чоловіка (Н.-Лев.)].

* * *

пружина, спружина. [Парубка немов спружиною кинуло (Корол. III). Картуз носили з спружиною всередині (Ніков.). Правду Шевченко над усе ставить, до неї зводить усі спружини життя (Єфр.)]. Боевая -на, воен. - бійна (с)пружина.

* * *

несов.; сов. - разб`ить

1) розбива́ти, розби́ти (розіб'ю́, розі́б'єш) и мног. порозбива́ти; ( вдребезги) розтро́щувати, -щую, -щуєш и трощи́ти, -щу́, -щиш, розтрощи́ти и мног. порозтро́щувати и потрощи́ти; ( раскалывать) розса́джувати, -джую, -джуєш, розсади́ти, -саджу́, -са́диш; (сов.: преим. о посуде) розтовкти́, -вчу́, -вче́ш, розчерепи́ти, -плю́, -пи́ш, розхря́пати, розлупи́ти, -луплю́, -лу́пиш, розхе́кати; (сов.: нос до крови) роз'ю́шити и роз'юши́ти; (сов.: о жизни) зні́вечити

2) ( располагать) розбива́ти, розби́ти и мног. порозбива́ти; ( распланировывать) розплано́вувати, -но́вую, -но́вуєш, розпланува́ти, -ну́ю, -ну́єш; ( о палатке) розпина́ти, розіпну́ти и розп'я́сти (розіпну́, розіпне́ш) и розп'ясти́ и розіп'я́сти и мног. порозпина́ти, напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти; ( ставить) ста́вити, -влю, -виш, поста́вити

3) (на части, участки, группы) розбива́ти, розби́ти и мног. порозбива́ти, поділя́ти, поділи́ти, -ділю́, -ді́лиш; ( распределять) розподіля́ти, розподіли́ти

1) рі́зати (рі́жу, рі́жеш); (о продуктах, ткани) кра́яти; (на куски, на части тело, что-л. твёрдое) карбува́ти, -бу́ю, -бу́єш; (кромсать) чикри́жити, ( большими кусками) батува́ти, -ту́ю, -ту́єш; (подсекая, рассекая) тя́ти (тну́, тне́ш)

2) (убивать чем-л. острым) рі́зати; ( колоть) коло́ти, -лю́, -леш

3) ( о резной работе) різьби́ти, -блю́, -би́ш; ( вырезать) вирі́зувати, -зую, -зуєш

4) (говорить прямо, резко) рі́зати, чеса́ти (чешу́, че́шеш), стригти́ (стрижу́, стриже́ш)

5) (усиленно, с азартом делать что-л.) рі́зати, чеса́ти; см. жарить 4)

6) спорт., карт. рі́зати

несов.; сов. - сост`авить

1) склада́ти, скла́сти (складу́, складе́ш) и мног. посклада́ти; (сборник, словарь) уклада́ти, укла́сти, упорядко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, упорядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш; ( делать) роби́ти, -блю́, -биш, зроби́ти

2) ( ставить рядом) ста́вити (-влю, -виш) (станови́ти, -новлю́, -но́виш и ста́вляти) [по́ряд; вплотную: вприту́л], поста́вити [по́ряд]; ( приставлять) приставля́ти [оди́н до о́дного], приста́вити [оди́н до о́дного] и мног. поприставля́ти [оди́н до о́дного]; ( сдвигать) зсо́вувати (зсо́вую, зсо́вуєш) и зсува́ти, зсу́нути и мног. позсо́вувати и позсува́ти; ( соединять) сполуча́ти, сполучи́ти, -лучу́, -лу́чиш

3) ( изготовлять) готува́ти, -ту́ю, -ту́єш, ви́готувати, -тую, -туєш, виготовля́ти, ви́готовити, -влю, -виш

4) (образовывать, сформировывать группу, коллектив) ство́рювати, -рюю, -рюєш, створи́ти (створю́, ство́риш), склада́ти, скла́сти

5) ( собирать) збира́ти, зібра́ти (зберу́, збере́ш)

6) ( приобретать) здобува́ти, здобу́ти, -бу́ду, -бу́деш

7) ( давать в совокупности) станови́ти, -но́вить несов., склада́ти, скла́сти

8) (несов.: являться чём-л., представлять собой что-л.) станови́ти, явля́ти собо́ю; (быть) бу́ти (бу́де)

9) ( переставлять сверху вниз) зніма́ти и здійма́ти, зня́ти (зніму́, зні́меш) и здійня́ти, -йму́, -ймеш и мног. позніма́ти и поздійма́ти, ста́вити, -влю, -виш и станови́ти и ста́вляти, поста́вити

см. ставить I

1) будува́ти, -ду́ю, -ду́єш; ( о строении) ста́вити, -влю, -виш, станови́ти, -новлю́, -но́виш; (из камня, кирпича) мурува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (сооружать, возводить) спору́джувати, -джую, -джуєш, споруджа́ти

2) (перен.: созидать, создавать) будува́ти; ( планы) уклада́ти

3) (составлять, располагая определённым образом) будува́ти; ( планировать) планува́ти, -ну́ю, -ну́єш

4) ( базировать) будува́ти, базува́ти, -зу́ю, -зу́єш

5) ( ставить в строй) шикува́ти, -ку́ю, -ку́єш

6) муз. стро́їти, ла́дити, -джу, -диш; ( настраивать) настро́ювати, -стро́юю, -стро́юєш

7) ( шить) ши́ти (ши́ю, ши́єш)

8) (устраивать, делать что) роби́ти, -блю́, -биш

9) ( кого-что из себя) удава́ти (удаю́, удає́ш) [з се́бе]

несов.; сов. - установ`ить

1) устано́влювати и установля́ти, установи́ти; ( ставить) ста́вити, поста́вити, уставля́ти, уста́вити

2) ( учреждать) засно́вувати, заснува́ти

3) (занимать чем-л. всю поверхность, площадь), прост. заставля́ти, заста́вити и позаставля́ти; застановля́ти, застанови́ти

и Наплачать наплатать и наплатить

I. 1) (подбивать) підбивати, підбити, підшивати, підшити, (о мног.) попідбивати, попідшивати що. -тать подоплёку - підбити підоплічку;

2) (ставить заплату) налатувати, налатати, (о мног.) поналатувати що чим. -тать заплату - налатати латку. Наплатанный и Наплаченный -

1) підбитий, підшитий, попідбиваний, попідшиваний;

2) налатаний, поналатуваний. -ться - підбиватися, підбитися, попідбиватися; бути підбиваним, підбитим, попідбиваним и т. п.

II. Наплачивать, наплатить - наплачувати, наплатити, (о мног.) понаплачувати чого. [Тут ви мені й зайвого понаплачували (Лубенщ.)]. Наплаченный - наплачений, понаплачуваний. -ться - наплачуватися, наплатитися, попоплатити (до-не(с)хочу), (о мног.) понаплачуватися. [Наплативсь я за вас, годі! (Київ)].

напырить

I. 1) (напихивать) напихати, напхати, (о мног.) понапихати чого в що, куди;

2) (ставить тычины) тичкувати, натичковувати, натичкувати, (о мног.) понатичковувати що. -рить горох - натичкувати горох, наставити (настановити) тичок у горосі;

3) что на что - натикати, наткнути, насаджувати, насадити, (о мног.) понатикати, понасаджувати що на що; срв. Натыкать. Напыренный -

1) напханий, понапих(ув)аний;

2) натичкований; понатичковуваний;

3) наткнутий, насаджений, понатикуваний, понасаджуваний. -ться -

1) напихатися напхатися, понапихатися и понапихуватися; бути напих(ув)аним, напханим, понапих(ув)аним и т. п.;

3) (напарываться на что) натикатися, наткнутися, напорюватися, напоротися, настромлюватися, настромитися, (о мног.) понатикатися; понапорюватися, понастромлюватися на що. [Корова наткнулася (напоролася) на кілок (Київщ.)];

4) см. Напыживаться 1 (под Напыживать).

II. Напыривать, напырять кому что - наштурхувати, наштурхати, (о мног.) понаштурхувати, (бодать) набивати, набити (рогами) кому що или кого в що.

новити, о(б)новляти, поновляти що, робити щось нове. Рой -вит - новий рій ставить вощини. Новлёный - о(б)новлений, поновлений.

I n

1. учасник з завданням (аплодувати, свистіти тощо); журналіст, який на прес-конференції ставить наперед узгоджене питання

2. дані, передані журналісту під виглядом просочування

II v

1. підкидати питання "дружнім" журналістам (щоб вони задавали їх на прес-конференції)

2. неофіційна передача пресі даних, які ніби просочилися