-
1 спорить
1) спереча́тися, спо́ритися, спо́рити; ( противоречить) супере́чити; ( пререкаться) супере́читися, удава́тися (удаю́ся, удає́шся) в супере́чку, диал. пере́читися, перемовля́тися, переко́рюватися, -рююся, -рюєшся, перекоря́тися, правува́тися, -ву́юся, -ву́єшся, справува́тися2) ( биться об заклад) би́тися (б'ю́ся, б'є́шся) об закла́д, заклада́тися, іти́ на (в) парі́3) (перен.: состязаться) змага́тися -
2 благоприятствовать
сприяти, спорити, щастити, погоджати (сов. погодити), пособляти, фортунити. [Нехай вам доля сприяє. Хай вам бог спорить. Щасти вам боже на всяке добро]. Не благоприятствовать (кроме названных с отрицанием) - непутити. [Наша дочка добре береться до науки, дак що непутить - те що здоров'я немає].* * *сприя́ти, бу́ти сприятливим; погоджа́ти -
3 вздорить
сваритися, (сов.) посваритися, посердитися. [Трохи між собою посердилися].* * * -
4 восставать
восстать1) повставати, повстати, уставати, устати, підніматися, піднятися, ставати, стати. [Передо мною повстають давні картини. Він повстає проти всіх вигаданих проміж людьми загородок. Селяни повстали на панів. Встає шляхецькая земля (Шевч.)]; (поднимать мятеж) ворохобити; (спорить, противиться) змагатися проти кого, чого, бути (стати) противним чому, завзятися на кого. [Завзялися на нас старі (Коцюб.)]; (входить в столкновение) спинатися, сп'ястися (зіп'ястися, зіпнутися) з ким, проти кого. [Мені не можна із старшиною спинатися];2) (подниматься на ноги) підводитися, підвестися, зніматися, знятися (на ноги), зводитися, звестися; (приступить к чему-л.) повстати [Повстань, пророче! = Восстань пророк!], (подняться на кого) зніматися, знятися. [Султан на Русь знявся]. Восставать из развалин - повставати (повстати) з руїн. [Повстають зруйновані міста]. Восставший - повсталий.* * *несов.; сов. - восст`ать1) ( подниматься для борьбы) повстава́ти, повста́ти2) (против кого-чего - противиться чему-л.) става́ти про́ти, ста́ти про́ти (кого-чого); ( оказывать сопротивление) опиратися, опе́ртися, чини́ти о́пір, учини́ти о́пір (кому-чому)3) ( вставать) торж. встава́ти, вста́ти, повстава́ти, повста́ти; (в памяти, воображении) постава́ти, поста́ти -
5 из-за
I. 1) (і)з-за кого, (і)з-за чого, з-поза кого, з-поза чого. [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). З-поза срібного туману хвиля срібного фонтану плеще та бринить (Крим.)]. Встать из-за стола - встати з-за столу. Возвратиться из-за границы - повернутися (о мног. повертатися) з-за кордону. Выглянуть из-за двери - виглянути, визирнути з-поза дверей. [З-поза дверей визирнуло веселе Одарчине обличчя (Крим.)]. Из- за горы - (і)з-за гори, з-поза гори. [Із-за гори вітер віє, березоньку хилить (Метл.). З-поза скали виїхало двоє кавказців-верхівців (Крим.)]. Из-за тучи (туч) - з-за, з-поза хмари (хмар). Из-за моря - (і)з-за моря, з-поза моря;2) (вследствие, по причине чего) за чим, через що, (диал., зап.) без що; (ради чего) за-для чого, за-ради, ради чого, (диал.) про що, (за что) за що. [Довго не спали обоє - кожне за своїми думками (Грінч.). За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно (Пісня). Мусів через малярію й болюче знервування покинути тепле Туапсе (Крим.). Ой вронила я віночок без свій дурний розумочок (Чуб. V). Отож і є найважніші причини, за-для яких я вдягаюся бідно (Крим.). За-ради власних інтересів (Корол.). Стида ради не зможе вимовити ні словечка (Квітка). Як я тепер мушу рідні свої чада про хліба кавалок тручати до аду? (Федьк.). За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову (Шевч.). Йому ця квартира незвичайно припала до вподоби за свою ідеальну тихість і безшумність (Крим.)]. Из-за собственной неосторожности - через власну необережність. Из-за кого (меня, тебя и т. д.) - через кого (мене, тебе і т. д.). [Через неї мій вік молодий пропадає (М. Вовч.). Ідіть, діти, ви од нас, нема життя через вас (Гнід.)]. Спорить, ссориться из-за чего, из-за пустяка - сперечатися (суперечитися), сваритися за щось, за дурницю. [От учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.)]. Из-за выеденного яйца - за масляні вишкварки, за онучу. [За онучу збили бучу]. Соперничество из-за кого, чего - суперництво за кого, за що, через кого, через що.II. см. под Из.* * *предл. с род. п.1) (при обозначении действия или движения откуда-л.) з-за, із-за, з-по́за, з-по́між, з-над, з-по́надиз-за грани́цы — з-за (із-за) кордо́ну
из-за двере́й — з-за (із-за) двере́й
из-за крыш — з-за (із-за, з-по́за, з-по́над) дахі́в
из-за кусто́в — з-за (із-за, з-по́за, з-по́між) кущі́в
из-за о́блака — з-за (із-за, з-по́за, з-над, з-по́над) хма́ри
из-за угла́ — см. угол 2)
2) (по вине, по причине кого-чего-л.) че́рез (кого-що), з-за, із-за (чого), за (що), по (чому); за́для (кого-чого)из-за вас — че́рез вас
из-за отсу́тствия — че́рез відсу́тність
из-за сла́бости — че́рез сла́бість, по сла́бості
из-за со́бственной неосторо́жности — че́рез вла́сну необере́жність
из-за чего́ — че́рез що
ссо́ра из-за пустяка́ — сварка за дурни́цю
3) ( при указании цели действия) ра́ди, зара́дииз-за куска́ хле́ба — ра́ди (зара́ди) шматка́ (куска́) хлі́ба
-
6 неуживчивость
немирність, несумирність, незлагідність, нелагідність, невжитність, (склонность спорить) сперечливість, сварливість (-ости); (неуживчивый характер) немирна (не(з)лагідна, невжитна, тяжка, важка) вдача.* * *нела́гідність, -ності, незла́гідність; сварли́вість, -вості -
7 оспаривать
оспорить кого, что змагатися, сперечатися з ким, з чим и проти кого, проти чого, заперечувати, заперечити що, збивати, збити що, перепирати кого. -ать у кого что - змагатися, сперечатися з ким за що. Его -вает другой учёный, говоря… - з ним (проти нього) змагається другий учений, кажучи… -ать какое-л. мнение, взгляд - змагатися, сперечатися з якоюсь думкою, з поглядом, заперечувати, заперечити якусь думку, погляд. -ать законность акта - заперечувати правність (законність) акту. -ать правдивость данных сведений - заперечувати справедливість поданих відомостей. -ать чьё-либо право (не в свою пользу) - заперечувати, заперечити чиє (и кому) право. -ать у кого-л. право (для себя) - сперечатися (змагатися) з ким за право. Он -вает у меня это право - він змагається (сперечається) зо мною за це право. Он -вает (отрицает) это моё право - він заперечує мені це право. Сосед -вает у меня эту землю - сусід змагається (сперечається) зо мною за цю, землю. Они -вают друг у друга что-л. - вони змагаються один з одним за що. Оспоренный - заперечений.* * *несов.; сов. - осп`орить1) (выражать несогласие, отрицать) запере́чувати, запере́чити, оспо́рювати, оспо́рити2) ( спорить) спереча́тися; ( состязаться) змага́тися -
8 препираться
змагатися, сперечатися, суперечитися, сперечити з ким за (про) що, перемовлятися між собою за що, сказуватися, правуватися, трахтуватися з ким за що; срв. Спорить, Состязаться. [Доволі вам уже змагатись, час тепер од лиха рятуватись (Сам.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Перемовлялись-бо між собою в дорозі, хто більший (Єванг.). За твою сусідку трахтувались (Мирн.)].* * *спереча́тися; справдо́вуватися и спра́вдуватися, перемовля́тися; змага́тися; диал. справува́тися -
9 пререкаться
см. Препираться, Спорить.* * *спереча́тися; справдо́вуватися и спра́вдуватися, перемовля́тися; змага́тися; диал. справува́тися -
10 проспоривать
проспорить1) сперечатися просперечатися, змагатися, прозмагатися (якийсь час);2) что (проиграть в заклад) - програти що.* * *несов.; сов. - просп`орить1) ( проигрывать в споре) проспо́рювати, проспо́рити, програва́ти, програ́ти2) (несов.: спорить в течение определённого времени) спереча́тися [ці́лу годи́ну], проспереча́тися -
11 противиться
супротивитися, противитися, спротивлятися и спротивлюватися, противним бути кому, чому, опиратися проти кого, проти чого и реже чому, опинатися, огинатися, пручатися, ставати проти чого, сперечатися и сперечитися проти кого, проти чого и кому, чому, змагатися проти кого, проти чого. [Нам сказано: не супротився злому (Л. Укр.). Старі таки геть противляться цьому, бо перш цього не було (Коцюб.). Я вам кажу не спротивлятися лихому (Єванг.). Ви йшли усе проти мене, сперечались зо мною, в усьому мені спротивлювались (Н.-Лев.). Не сперечалися Олегові кияне, за князя його до себе приймали (Куліш). Я волі й розказанню його противен бути не хочу (Ор. Лев.). Мусіла це саме зробити і галицька шляхта, хоч як опиналася (Доман.). Ти проти мене не опирайсь (Звин.). Неможна проти батька огинатися (Левч.)]. Срв. Воспротивиться.* * *(кому-чему) опира́тися, чини́ти о́пір (кому-чому), става́ти про́ти (кого-чого), проти́витися (кому-чому); става́ти о́пір (проти кого-чого); диал. спина́тися про́ти (кого); ( не соглашаться) не пого́джуватися (з ким-чим); ( возражать) запере́чувати (кому, проти чого); ( спорить) спереча́тися (з ким-чим) -
12 пустяк
обычно во мн. Пустяки дурниця, (ничто) марниця, (мелочь) дрібниця, абищиця, мала річ, (зап.) фрашки (-шок), (пустое) пусте (-того), байка; (ум.) дурничка, дрібничка; срв. Вздор, Мелочь. [Але нащо-ж вимагати, щоб я згинув за дурницю? (Сам.). А що Зінька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять (Грінч.). Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Сам.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Марниця, братіку! (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.). Хоча люди дещо про дівера і верзуть, та то пусте (Кониськ.). Але що там, усе байка, коби лиш гроші (Франко). Посаг, скарби все то фрашки (Гол.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.)]. Говорить -ки (вздор) - дурниці правити, плести, провадити, говорити пусте, провадити не знать-що, (болтать) базікати, теревенити; см. Вздор, Пустословить. [Покинь плести дурниці: тут час не жде (Грінч.)]. Наговорил -ков - наплів дурниць, (небылиц, врак) наказав на вербі груш, наказав три мішки гречаної вовни. Не верь: всё это -ки - не вір: усе це дурниця, усе це пусте. Заниматься -ками - бавитись дурницею, -ницяки, пустим. Обращать внимание на - ки - звертати увагу на дурницю (дурниці). Спорить о -ках - сперечатися, змагатися за дурницю, за пусте. Поссориться из-за -ков - посваритися за дурницю, за що-будь; за масляні вишкварки не помиритись (Номис). Началось с -ков - почалось з пустого, з дурниці зайшло. Всякий -стяк - кожна дурниця (дрібниця), леда-що (р. леда-чого). -ки (о вещах: мелочь) - дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фрашки (зап.). [I дзеркала - нема й тії дрібниці (пустяка) (Грінч.)]. -ки (самая малость) - трішки, трішечки, крапелька, дрібка, марниця. [Марницю заробив (Л. Укр.). Дрібку того часу маю (Франко)]. -ки (нетрудно) - пусте діло (М. Лев.), (зап.) фрашки, (диал.) шаль. [Якби не пісок, то-б шаль довезти дуба (Леб. п.)]. -стяк-дело - пуста справа, пусте діло, (зап.) фрашки. -ки (пустое)! - пусте! (ничего) дарма! Это, брат, не -ки - це, братіку, не пусте, не дурниця, (не шутки) не переливки; це тобі, брат(е), не жарти.* * *1) ( мелочь) дрібни́ця; ( ничтожный факт) дурни́ця2) ( не представляющая ценности вещь) дрібни́чка3)пустяки́ — (мн. в знач. сказ.: не стоит обращать внимания) пусте́, ба́йдуже и байду́же, дарма́, да́рма, да́рмо
-
13 споривать
многокр.[ча́сто; часте́нько; не раз] спереча́тися; см. спорить -
14 спориться
-
15 Заспоривать
заспорить о чём починати змагатися, зазмагатися, починати сперечатися, засперечатися, заспоритися про що; см. Спорить. [Молодіж знову засперечалася за якесь питання (Грінч.). Заспорились орел та муравка, хто дужчий (Мнж.)]. -
16 Попустому
и попусту марно и -не, дурно, по-дурному, (на)даремне и -но, даром, дарма, надармо, надурно, удурні, дурно й дарма. [Літа мої молодії марно пропадають (Шевч.). Поет не стратить духу марно (Чупр.). Тільки гроші вдурні пропали (Грінч.). Нехай таки я не даром житиму на світі (Квітка)]. -ту пропадать - марно (пусто) йти, піти. Не надейся -тому - марно не надійся. Расточать -ту своё воображение, своё красноречие - марно (дурно, даремно, дарма) витрачати, тратити свою уяву, свою красномовність. Спорить -ту, о пустяках - по-дурному (марно, дурно й дарма) сперечатися про що. -ту терять, тратить время, деньги и т. п. - марно тратити (стратити) час, гроші, марнувати (змарнувати) час, (марно) зводити (звести), переводити (перевести) час, марнувати (помарнувати) гроші, (марно) переводити (перевести, попереводити) гроші, на дурницю гаяти (згаяти) час. [Тут я не марную часу (Кониськ.). Скільки-то часу зведеш чекаючи (Кониськ.)]. Срв. Напрасно, Понапрасну.
См. также в других словарях:
СПОРИТЬ — СПОРИТЬ, спаривать с кем, против кого, о чем (против, б.ч. ·знач. споровать; от переть), не соглашаться, опровергать, оспаривать, быть противного или иного мнения, доказывать свое, прекословить. Век спорят, сами не зная о чем. О пустякам спорить … Толковый словарь Даля
СПОРИТЬ — СПОРИТЬ, спаривать с кем, против кого, о чем (против, б.ч. ·знач. споровать; от переть), не соглашаться, опровергать, оспаривать, быть противного или иного мнения, доказывать свое, прекословить. Век спорят, сами не зная о чем. О пустякам спорить … Толковый словарь Даля
СПОРИТЬ — СПОРИТЬ, спорю, споришь, несовер. 1. с кем чем о ком чем. Вести спор (в 1 знач.). «О вкусах не спорят.» (посл.) Спорить о пустяках. || с кем чем из за кого чего. Вести спор (во 2 знач.), добиваться обладания чем нибудь вопреки притязаниям других … Толковый словарь Ушакова
спорить — Препираться, грызться, браниться, ругаться, ссориться, резаться на словах, дебатировать, диспутировать, пикироваться, полемизировать. Завязывать спор. Что вы между собой делите (о чем спорите)? Поспоривши повздорили, повздоривши подралися,… … Словарь синонимов
СПОРИТЬ — СПОРИТЬ, рю, ришь; несовер. 1. с кем. Вести спор (в 1 знач.), возражать, доказывая что н. С ним трудно с. О вкусах не спорят. 2. с кем о чём и за что. Вести спор (во 2 знач.). С. о наследстве. С. за земельные участки. 3. с кем. Держать пари.… … Толковый словарь Ожегова
Спорить — Спорить по пустякам во сне – к ухудшению здоровья и несправедливому осуждению. Если Вам снится, что Вы принимаете участие в научном диспуте – это означает, что у Вас есть большие скрытые способности, которые Вы безрассудно не хотите… … Сонник Миллера
спорить — глаг., нсв., употр. часто Морфология: я спорю, ты споришь, он/она/оно спорит, мы спорим, вы спорите, они спорят, спорь, спорьте, спорил, спорила, спорило, спорили, спорящий, споривший, споря 1. Если кто либо спорит о чём либо, то это означает,… … Толковый словарь Дмитриева
спорить — • азартно спорить • горячо спорить • до бесконечности спорить • до хрипоты спорить • жарко спорить • ожесточенно спорить • отчаянно спорить • шумно спорить … Словарь русской идиоматики
спорить — о чем, из за чего, против чего, с чем, за что. 1. о чем, из за чего и против чего (объект спора). Спорить о литературе. [Зиненко] спорил из за всякого пустяка... (Куприн). Что может быть проще того факта, что я спорю против мнения, несогласного с … Словарь управления
спорить — Обычно спорят не конструктивно, а в целях самоутверждения. У нас в стране, в обществе культура спора низкая. И поэтому лучше избегать спора по серьезным вопросам, понимая, что и сам будешь отклоняться от необходимых правил, и собеседник, в… … Культура речевого общения: Этика. Прагматика. Психология
спорить — см.: на американку (спорить) … Словарь русского арго
