Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

спекулятивно

  • 1 спекулятивно

    1) Finances: speculatively
    2) Psychology: theoretically

    Универсальный русско-английский словарь > спекулятивно

  • 2 спекулятивно

    Dictionnaire russe-français universel > спекулятивно

  • 3 спекулятивно

    Новый русско-английский словарь > спекулятивно

  • 4 speculatively

    Англо-русский синонимический словарь > speculatively

  • 5 абстрактный

    прил. abstract
    Синонимический ряд:
    1. отвлеченно (прил.) отвлеченно; спекулятивно; умозрительно
    2. умозрительно (проч.) отвлеченно; спекулятивно; теоретично; умозрительно
    Антонимический ряд:

    Русско-английский большой базовый словарь > абстрактный

  • 6 отвлеченный

    1. abstracted
    2. academic
    3. speculative
    4. abstractive
    5. abstractly
    6. distracted
    7. distractedly
    8. abstract
    Синонимический ряд:
    1. абстрактно (прил.) абстрактно; спекулятивно; умозрительно
    2. умозрительно (проч.) абстрактно; спекулятивно; теоретично; умозрительно
    Антонимический ряд:

    Русско-английский большой базовый словарь > отвлеченный

  • 7 умозрительный

    1. conceptual
    2. ideally
    3. speculatively
    4. speculative
    Синонимический ряд:
    1. абстрактно (прил.) абстрактно; отвлеченно; спекулятивно
    2. отвлеченно (проч.) абстрактно; отвлеченно; спекулятивно; теоретично

    Русско-английский большой базовый словарь > умозрительный

  • 8 SCIENTIA

    knowledge, scientific knowledge, science - знание, научное знание, наука; любое конкретное знание, происходящее из конкретных, но не демонстративных принципов; или любое конкретное и очевидное знание вещей через свойственые им причины; в более широком смысле - все искусства можно было бы назвать науками. В более строгом смысле - дискурс это движение от принципов к выводам, включая присущность и интеллектуальное видение, подразумевающее уверенность, проистекающую из понимания принципов. По Аристотелю и его последователям, сама наука полагается через категорию соотношения, знание является соотнесенным с тем, что познается; один из соотнесенных коррелятов (вещь) может существовать без другого коррелята (знания), но не может быть никакого знания без вещи; несмотря на это корреляты обычно существуют одновременно (см. Аристетель - Cat. 7, 7b 22-34). Более строго (например, у псевдо-Гроссетеста), знание - это страсть или совершенство, являющееся результатом единства интеллекта и интеллектуального могущества; это способ его бытия или становления, полагаемый в мышлении; в терминах действительности - это состояние, при котором истина отделяется от лжи. Псевдо-Гроссетест разделяет способ и виды состояний: "Знание является либо названием состояния, при котором мышление спекулятивно устанавливает, что является истинным, а что ложным, при этом мыслит актуально - именно это и называется знанием - поскольку состояние это половина пути между возможностью и действительностью, путь перехода возможности в действительность; еще этот акт спекуляции или мышление, точно выражаясь, есть полагание; сюда относится как предрасположенность к акту познания, так и состояние познания, в ходе которого обучаемый начинает познавать через определенные упражнения; и то, что называется обучением, осуществляемым под руководством кого-то другого - это знание для учителя называется доктриной, а для ученика - дисциплиной. Далее, он продолжает, следуя за Аристотелем, что знание может быть простым или сложным: простое, если оно непосредственно схватывает единство или сущность вещи; и сложное, если оно постигает сущность с помощью дефиниций и развивается дискурсивно через суждение. Это действительно сложное знание, являющееся нашей реконструкцией несотворенного мышления или Бога, который в действительности есть совершенно простой. Знание может быть знанием причины и знанием следствия; первое исходит из первых принципов и содержится в них; второе является диалектическим и осуществляется через соединение отдельного, постигаемого в опыте, с универсалиями. Многие философы со времен Аристотеля полагают, что существует три спекулятивных науки: метафизика (которая имеет дело с вещами, полностью абстрагированными от материи и движения), математика (имеющая дело с вещами, абстрагированными от движения, но не от всех видов материи) и физика (имеющая дело с материей и движением). Частные науки имеют дело с интенциями вещей (диалектика и демонстративные науки) или с речью (грамматика и риторика); они включают те науки, которые часто называются практическими науками: этику и политику. Сравн. ARS, PROPOSITIO PER SE NOTA.

    Латинские философские термины > SCIENTIA

  • 9 spéculativement

    adv
    1) филос. умозрительно, теоретически
    2) ком. спекулятивно

    БФРС > spéculativement

  • 10 speculatively

    Универсальный англо-русский словарь > speculatively

  • 11 theoretically

    [θɪə'retɪk(ə)lɪ]
    3) Психология: спекулятивно

    Универсальный англо-русский словарь > theoretically

  • 12 spéculativement

    нареч.
    1) филос. теоретически, умозрительно

    Французско-русский универсальный словарь > spéculativement

  • 13 theoretically

    теоретически, спекулятивно

    Англо-русский словарь по психоаналитике > theoretically

  • 14 spekulativ·a

    филос. спекулятивный, умозрительный \spekulativ{}{·}a{}e спекулятивно, умозрительно \spekulativ{}{·}a{}{·}i vn делать, строить умозрительные заключения \spekulativ{}{·}a{}aĵ{·}o спекуляция, умозрительное заключение.

    Эсперанто-русский словарь > spekulativ·a

  • 15 rigged

      (скупленный) спекулятивно

    Англо-русский словарь по рекламе > rigged

  • 16 абсурд

    АБСУРД ( від лат. absurdus - немилозвучний, недоречний, безглуздий, недоладний) - смисловий антипод понять логічної обґрунтованості, раціональної осмисленості або дії, сумірності зі змістом вихідних принципів (аксіом, постулатів тощо) тої чи тої теоретичної системи або певної історичної парадигми системи знань і вірувань в цілому. Такий смисл має термін А. в логічному методі "зведення до A." (reductio ad absurdum); близькими до цього є і т. зв. "божевільні ідеї" (Бор) теоретичного природознавства, звернення до яких вивело класичну науку XVIII - XIX ст. з глибокої кризи на поч. XX ст. На противагу повсякденним уявленням про А. як звичайну нісенітницю, науковий підхід допускає раціональну осмисленість абсурдного твердження (у даній теоретичній системі) в межах іншої, відмінної від цієї системи. У світовій філософській традиції поняття А. використовувалося тими її представниками, які тяжіли до ірраціоналізму: Тертулліаном (теза: "Вірю, тому що абсурдно"), К'єркегором (протиставлення універсалізмові спекулятивної філософії ірраціональної унікальності індивідуальної віри), Шестовим ("ненависть до розуму" - місологія), Сартром (А. як характеристика "зовнішнього", "випадкового"), Камю ("Абсурду філософія") та ін.
    І. Бичко

    Філософський енциклопедичний словник > абсурд

  • 17 догматизм

    ДОГМАТИЗМ - методологічна позиція (спосіб мислення і відповідний спосіб дій) суб'єкта, який послідовно дотримується в пізнанні, переконаннях та способі життя застарілих поглядів (ідей, теорій, норм та правил), незважаючи на зміну ситуації, нові умови буття чи критику своєї позиції (як вияву консерватизму, шаблонності мислення). Вразливість позиції Д. полягає в її неефективності, невиправданості, недоцільності при зміні (іноді багаторазовій) життєвих ситуацій, коли дотримання старих поглядів заважає вирішувати нагальні теоретичні і практичні проблеми. В історії філософії термін "Д." мав різний смисл В. античній філософії скептики (Піррон, Зенон) називали догматиками тих, хто вважав можливими достовірні, незаперечні висловлювання про речі. Фр. Бекон протиставляв емпіризм і Д., розуміючи під останнім спекулятивно-умоглядний, авторитарно-схоластичний спосіб мислення, який нехтує досвідом і створює псевдонаукові, апологетичні щодо церковних авторитетів системи. Кант під Д. розумів спосіб філософування, який, спираючись на певні поняття, ідеї і категорії, приймав їх як щось безсумнівне, "само собою зрозуміле", без спроби критичного аналізу походження, правомірності і обґрунтованості цих понять та ідей. Гегель під Д. розумів метод мислення "розсудкової метафізики", яка дотримується однобічних розсудкових визначень, розглядаючи їх "непорушними і істинними в їхній відокремленості". В XX ст. термін "Д." набув негативного сенсу, стосуючись не лише оцінки методологічних орієнтацій суб'єкта, а й його політичної, ідеологічної, економічної, соціокультурної діяльності, коли людина діє лише відповідно до звичних, фетишизованих програм, а результати своєї діяльності ставить поза будь-яким сумнівом, абсолютизуючи їх цінність. Поняття Д. визначає стан духовного життя в т. зв. "традиційних суспільствах" чи ідеологічні процеси в тоталітарних державах сучасності. Д. характеризує також ідейні течії традиціоналізму та консерватизму. В умовах сучасного плюралістичного світу, з його тенденцією до постійних інновацій та модернізацією форм життя й культури, домінування Д. в інтелектуальному житті суспільства веде до його консервації і стагнації, блокує можливості соціального розвитку В. одночас реальною є небезпека звинувачення в Д. будь-якої тенденції зберегти стабільність певних культурних цінностей, традицій поведінки і мислення тощо. Д. протистоїть критицизму і скептицизму, які є цінними і необхідними формами духовного життя, але беззастережне поширення яких є такою ж загрозою для культури, як і панування необмеженого або фанатичного Д.
    В. Свириденко

    Філософський енциклопедичний словник > догматизм

  • 18 філософія техніки

    ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ - галузь філософії, яка досліджує феномен техніки в його виникненні, історичному становленні та повноті всіх його соціокультурних вимірів. Ф.т. набуває в 60 - 70-ті рр. XX ст. статусу самостійної галузі філософії, яка має свою власну стратегію і проблематику. Головні особливості її стратегії: свідома відмова від практики спекулятивно-метафізичних інтерпретацій феномена техніки; відхід від вузькоспеціальних досліджень методологічної проблематики технічних наук; перехід до комплексного, трансдисциплінарного осмислення техніки як відкритого багатомірного антропогенного середовища, яке динамічно змінюється, характеризується складною нелінійною динамікою і дедалі активніше, глобально і амбівалентно впливає на хід людської історії. Проблемне поле Ф.т. охоплює коло проблем, які стосуються: долі людини, культури, науки в епоху інформаційно-технологічної революції; самозбереження цивілізації в технотронну добу; моральних засад техногенної цивілізації; духовної свободи особистості в інформаційно-технологічному суспільстві; коеволюції фізичного Космосу, біосфери і антропосфери; становлення космо-біо-етики; гуманізації технологічного росту; пошуку ефективних стратегій усунення технологічного детермінізму, технократизму, технофобії та подолання глобальних наслідків НТП та ін. Ф.т. акцентує увагу на логіці експансіонізму, яка притаманна техніці і пронизує собою соціальний і людський вимір історії. Головну небезпеку технократизму Ф.т. вбачає не в самій техніці, не в технологофікації розмаїтих сфер людської життєдіяльності, не в демонії інформаційно-комп'ютерної техніки, а в неадекватній інтерпретації суті техніки З. відси її невтомні пошуки стратегій: позатехніцистського розуміння та обґрунтування феномена техніки; визначення її статусу та істинних перспектив в історії людської культури; спростування концепцій технологічного детермінізму епохи Модерну; подолання розмаїтих версій фетишистського ставлення до техніки та супровідної йому тенденції нестримної експлуатації природи тощо.
    В. Лук'янець

    Філософський енциклопедичний словник > філософія техніки

См. также в других словарях:

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»