-
1 сомнение
-
2 возбуждать
возбудить1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.* * *несов.; сов. - возбуд`ить1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити -
3 едва
нар.1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].* * *1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу\едва ва́ — ле́две-ле́две, ледь-ле́дь; ле́две-нале́две, на превели́ку си́лу; ( чуть-чуть) ті́льки-ті́льки, тіль-тіль
\едва ва́ ли — навря́д, навря́д чи, навря́д щоб
2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две -
4 колебание
1) коливання, хитання, колихання, хилитання, (качание) гойдання. -ние земли - хитання землі. -ние листьев - колихання (хилитання, коливання) листя. -ние воздуха - коливання (колихання) повітря. -ние температуры - хитання температури. -ние цен - хитання цін;2) (нерешительность) вагання, (редко) вага, хитання, непевність (-ности). [Зникають геть зневіра та вагання (Грінч.). Вона (народня мова), не вважаючи на всякі хитання, вже починає брати гору (Єфр.). Гей ви, вороги! Ми не маєм ваги (Шевч.)]. Без -ния - без вагання, без хитання, без ваги (Шевч.), не вагаючись.* * *1) ( действие) колива́ння; хита́ння; колиха́ння, хилита́ння2) (перен.: неустойчивость, изменчивость) колива́ння, хита́ння3) (нерешительность, сомнение) вага́ння, хита́ння -
5 недоумение
недомисл (-лу), (непонимание) нерозуміння и (реже) непорозуміння, (оконч. незрозуміння), невтяма, недоміркування, (грубо) невторопання, (колебание) вагання, (неуверенность) непевність (-ности), (сомнение) сумнів (-ву), недомудрення. [Отже глибини всі розгадано, отже з'ясовано всі недомудрення (П. Тичина). В його очах відбивається недомисл: «що це?» (Корол.). «Не знаю - це не значить, що їх не було», - справедливо кінчає: він свої недомисли (Рада). Немов якесь вічне непорозуміння стоїть в душі у письменниці (Рада)]. Быть в -нии (не понимать) - не розуміти, (колебаться) вагатися, (быть в нерешительности) бути ні в сих, ні в тих. В -нии - недомисленно, не домислюючись, в недомислі; (в нерешительности) ні в сих, ні в тих; см. ещё Недоуменно и Недоумевая (под Недоумевать). [Я спинився й стояв у недомислі (Н.-Лев.). Він стояв ні в сих, ні в тих, бо не міг зорієнтуватися (Київ)]. С -нием - недомисленно, з недомислом, з не(по)розумінням; см. ещё Недоуменно. [«Ви-ж погодилися в принципах», - сказала з недомислом Саня (Н.-Лев.). Спочатку з непорозумінням, а потім з чуттям страху став дивитися на батька (Виннич.)]. Полное (полнейшее) -ние - цілковите не(по)розуміння. В полном, полнейшем -нии - нічого, нічогісінько не розуміючи (не тямлячи, не розбираючи). Быть в полнейшем -нии - нічогісінько не розуміти (не тямити), нічогісінько не могти з[в]розуміти (втямити). Я в полнейшем -нии - я нічогісінько не (в)розумію (не (в)тямлю, не розбираю), я й думок не зберу, я нічогісінько втямити не можу, (в песнях) не здумаю думки, не змислю я мисли. Я пришёл в -ние - я (того, нічого) втямити не (з)міг, я аж знерозумнів, я запантеличився; я став ні в сих, ні в тих; мене посіло (обгорнуло) вагання; мене посіла (взяла) непевність, мене посів (взяв) сумнів (недомисл).* * *нерозумі́ння; вага́ння; по́див, -у; здивува́ння, здиво́вання; зачудо́вання, зачудува́ння, зчудува́ннявводи́ть, ввести́ (сов. пове́ргнуть) в \недоумение ние — спантели́чувати, -чую, -чуєш, спантели́чити; прийти́
(впасть) в \недоумениение — зчудува́тися, -ду́юся, -ду́єшся
в \недоумение нии, с \недоумениением — у по́диві, здиво́вано, зачудо́вано, вага́ючись, з вага́нням
в кра́йнем \недоумениении — укра́й здиво́ваний, нічо́го (нічогі́сінько) не розумі́ючи
-
6 порождать
породить1) родити, (с)породити, зроджати и -джувати, зродити, уродити, плодити, сплодити и уплодити, виплоджувати, виплодити, (о мног.) породити, поплодити, посплоджувати, повиплоджувати кого, що. [Мене мати породила (Шевч.). Так його мати зродила (Номис). Чорт тебе сплодив (уплодив)]; срв. Родить;2) (переносно: производить, создать) родити, зродити, плодити, сплодити, творити, витворити и утворити. [Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.). Прощай, останній Римлянине, тобі товариша вже Рим не зродить (Куліш). Пантеїстичний настрій у Олеся зродив навдивовижу гарні поезії (Єфр.)]. -дать веру, надежду, сомнение - родити (зродити) віру, надію, сумнів. -ждать недоразумения, сожаления, враждебные отношения (вражду) - плодити (сплодити), родити (зродити), (вызывать) викликати (викликати) непорозуміння, жалі, ворожі відносини (ворожість). [Українці мусіли зректися свого старого історичного наймення, щоб же плодити непорозуміннів та плутанини в своїх національно-громадських стосунках (Єфр.)]. -дить из себя - вродити з себе, видати з себе. [Коли шляхетське лицарство не вродило з себе нічого кращого, як тільки Хмельниччину та Коліївщину, так чого-ж би то лицарство козацьке вродило з себе щось краще? (Куліш). Спромоглась вона (Україна) видати з себе самобутню літературу (Куліш)]. Это событие -дило много толков - ця подія викликала багато поговору. Порождённый - породжений, зроджений, сплоджежий и т. д. -ться - родитися, породитися, зроджуватися, зродитися, вродитися, плодитися, сплодитися и т. д.* * *несов.; сов. - пород`ить1) несов. см. родить 1) -
7 Заранивать
заронить1) куда, за что (ронять, упускать) - (у)пускати, (у)пустити, зароняти, заронити що куди, за що; срвн. Уронить; (забрасывать) закидати, закинути, кидати, кинути що куди. [Як яснеє сонце закине свій промінь ясний до тебе в віконце, - озвись на привіт весняний (Л. Укр.)]. -вать, -нить искру, любовь в ком-н. (перен.) - закидати, закинути, ронити, заронити іскру (напр. надії), любов (кохання) в кого, в кому. [Закинув гарячу іскру палкого жалю (Л. Укр.). Друже, ти в мене заронив зерно надії (Л. Укр.). Хто заронив мені в жили отой тривожний рух? (Сосюра)]. -нил ты этим словом в меня сомнение - закинув ти цим словом в мене сумнів;2) (уронить по неосторожн. ч.-л. горящее, вообще неумышлен. произвести пожар) кидати, кинути, пускати, (у)пустити огонь, іскру. Зароненный - (у)пущений, закинутий и закинений.
См. также в других словарях:
сомнение — Недоумение, колебание, недоверие, подозрение, неуверенность, нерешительность, раздумье. .. Ср … Словарь синонимов
СОМНЕНИЕ — СОМНЕНИЕ, сомнения, ср. 1. Неуверенность в истинности чего нибудь, раздумье о правильности чего нибудь, нетвердая, колеблющаяся вера в кого что нибудь. «Искренность Ванькина не подлежала сомнению.» Чехов. «Сомнений в нем не было ни на минуту.»… … Толковый словарь Ушакова
СОМНЕНИЕ — неуверенность, колебание в том, следует ли принимать в качестве истинного или правильного какое то утверждение или систему утверждений. В зависимости от характера утверждения можно говорить о С. в истинности описания или С. в эффективности… … Философская энциклопедия
Сомнение — Сомнение ♦ Doute Противоположность достоверности. Сомневаться значит мыслить, но мыслить, не будучи уверенным в истинности того, что осмысливаешь. Скептики возвели сомнение в ранг высшего состояния мысли. Догматики чаще всего отдают сомнению … Философский словарь Спонвиля
СОМНЕНИЕ — ср. сумление, искаж. нерешимость, шаткое недоумение, раздумие, колебание мыслей; | недоверие, подозрение и опасение. Сомневаться в чем, колебаться, нерешаться, думать на двое; | усомниться, недоверять, не верить; в ком, считать кого ненадежным.… … Толковый словарь Даля
сомнение — СОМНЕНИЕ и СОМНЕНЬЕ, колебание, раздумье СОМНЕВАТЬСЯ, колебаться, раздумывать СОМНИТЕЛЬНО, спорно … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
сомнение — 1. Неуверенность в истинности чего либо; отсутствие твердой веры в кого либо, во что либо. 2. Затруднительность, недоумение при разрешении некоего вопроса. Словарь практического психолога. М.: АСТ, Харвест. С. Ю. Головин. 1998 … Большая психологическая энциклопедия
СОМНЕНИЕ — СОМНЕНИЕ, я, ср. 1. Неуверенность в истинности чего н., отсутствие твёрдой веры в кого что н. Испытывать с. Взять под с. что н. (начать сомневаться). 2. Затруднение, недоумение при разрешении какого н. вопроса. Разрешить все сомнения. • Вне… … Толковый словарь Ожегова
сомнение — безжалостное (Надсон); бесплодное (Коринфский); беспощадное (Чюмина); безысходное (П.Я.); бурное (Ратгауз); гнетущее душу (Голенищев Кутузов); горькое (Коринфский, Тарутин, П.Я.); дерзновенное (Бальмонт); жгучее (Надсон); ложно черное… … Словарь эпитетов
Сомнение — ■ Хуже отрицания … Лексикон прописных истин
Сомнение — У этого термина существуют и другие значения, см. Сомнение (значения). Сомнение психическое состояние или состояние ума, в котором возникает воздержание от окончательно определённого суждения, или/и раздвоения (троення и т. п.)… … Википедия
