словосполучення

См. также в других словарях:

• словосполучення — я, с., грам. Найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов язаних між собою в граматичному плані і за змістом …   Український тлумачний словник

• словосполучення — [сло/воспоулу/чеин :а] н :а, р. мн. еин …   Орфоепічний словник української мови

• словосполучення — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• ходы на — [Ходы на]: Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля пѣснотворца стараго времени Ярославля, Ольгова коганя хоти: «Тяжко ти головы кромѣ плечю; зло ти тѣлу кромѣ головы». 44. Переводы. Первые издатели: «Сказал сие Боян, и о походах, воспетых им в прежние… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

• Написання великої літери у релігійній лексиці — 1. З великої літери пишемо найменування трьох Божих Осіб у християнстві: Бог, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий, Син Божий, Ісус Христос, Святий Дух, а також Свята Тройця, Триєдиний Бог, Троїчний Бог, три Божі Особи. Аналогічно пишемо слова та… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

• граматика — и, ж. 1) Лінгвістична наука, що вивчає будову мови, тобто будову і форми слова, речення і словосполучення. || Навчальний предмет цієї науки. || Підручник із цього навчального предмета. 2) Будова і форми слова, речення і словосполучення певної… …   Український тлумачний словник

• той — I того/, ч., та, тіє/ї, рідко то/ї, заст. ті/ї, ж., те, того/, с.; мн. ті, тих; займ. 1) вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). || Указує на відрізок часу, який передував… …   Український тлумачний словник

• навіть — 1) (част. ужив. для виділення й підсилення слова / словосполучення), і [й] 2) (част. ужив. у допустово підсилювальному значенні), хоч(а), хоч і, хоч би (і), нехай (і), хай (і), бодай (і) 3) (част. ужив. для підсилення слова / словосполучення, для …   Словник синонімів української мови

• абревіатура — и, ж. 1) Складноскорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучення. 2) Знаки скорочення нотного письма …   Український тлумачний словник

• абревіація — ї, ж. 1) лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення. 2) мед. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів …   Український тлумачний словник

• акронім — а, ч. Абревіатура, що складається з початкових літер або звуків слів твірного словосполучення …   Український тлумачний словник