сказ.

1) труна, домовина, трумна, трумно, дубовина; (долбленый) деревище; (с выпуклой крышкой) горбата труна. Гроб делать - труну будувати;

2) (метоним., могила) гріб (р. гробу). Одной ногой в гробу стоять - бути на божій дорозі, над гробом стояти [Я над гробом стою - брехати не хочу], (шутл.) три чисниці до смерти кому. Вогнать кого в гроб - на той світ (в могилу) загнати. Гроба (мн.) - гробки - см. Кладбище.

* * *

1) труна́, домови́на

2) ( могила) моги́ла, домови́на, гріб, род. п. гро́бу, гроб

3) (в знач. сказ.: гибель, очень плохо) гроб

1) нареч. су́мно, сму́тно, сумови́то; жу́рно, журли́во, зажу́рено; ту́жно, тужли́во

2) в знач. сказ. су́мно, сму́тно; жу́рно; ту́жно

Ни гугу а ні телень! ні чичирк! ані пари з уст! ані мру-мру!

* * *

діло (ум. дільце, ділечко), справа; (труд) робота (ум. робітка), праця; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія. [Я діло все поробила. Діла незабуті дідів наших (Шевч.). Люди бралися до щоденних справ (Дн. Чайка). Того вимагає наша національна справа. Всі справи він носить у портфелі. Поставив у канцелярії дві шахви для справ. Ви надто обережні в справі чести (Грінч.). За працею час минає швидко. Лицарська річ - у бої полягти. Давня се річ: мабуть літ сорок тому буде (Конис.). Чистий думками і непорочний діями]. Плохо дело! - кепська справа! кепська робота! Странное дело! - дивна річ! чудасія! чуднота! Дела тайные, которые нужно скрывать - таємнощі (р. -щів). По делу - за ділом, за справою. [Я прийшов до вас за ділом]. По делам (поручениям) - за орудками. [Няньку посилала за орудками (Л. Укр.)]. По этому делу - в цій справі. По делам службы - в справах службових. Сидеть, быть без дела - сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. Браться за дело - братися до роботи. Браться не за своё дело - не за свою справу братися, шитися не в своє діло (Конис.). Дело обстоит так - справа стоїть так. [Тепер справа стоїть инакше]. Известное дело - звісно, звичайно, відома (певна) річ, сказано. [Сказано: куди голка, туди й нитка]. Ясное дело - видима річ. Виданное ли, слыханное ли дело? - чи чувано, чи видано? (провинц.) чи-ж видансько? Дело житейское - світова річ. Дела нет до чего - байдуже про що. Не было дела до кого, чего - байдуже було, не доходило діла. [Не доходило мені до них діла]. Не твоё дело - то не твоя справа, тобі до цього зась, заськи [Ігумену - діло, а братії - зась], (шутл.) не твоє мелеться. Это дело другое - це що инше, це инша річ. В чём дело? - в чому річ? в чім сила? про що йдеться? Дело вот в чём - річ ось яка. В том-то и дело - а тож-то, отож-то й є, тож-то й воно, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б'є, як не по голові. [Ми не тою дорогою їдемо? - А тож-то, що не тою. Він хотів-би коняку купити, та тим бо й ба - грошей нема]. Не в том дело - не в тім річ, не про те річ, не про те мова мовиться, не в тім сила. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім що не везе]. То-ли дело - инша річ, хіба така річ? нема краще, як; нема в світі, як. [Не люблю зими, нема в світі, як літечко святе. Неохота йому працювати; хіба така річ - пити!]. Не к делу - не до-діла, не до-речи, не в лад. Пойти в дело - піти в надобу, піти до діла. Если уж до чего дело дойдёт - коли вже до чого (того) дійдеться, як до чого (того) ряд дійде. Ей до всего дело - без неї вода (ніде) не освятиться. Иметь дела с кем - мати справи (стосунки = отношения) до кого (или з ким). Я совсем не имею с ней дела - жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. Моё дело сторона - моя хата з краю. Плёвое дело - дурниця, пусте, пустячина, ка-зна-що. Статочное-ли дело - чи мислима річ? чи подобенство? чи годиться-ж? А мне что за дело? - а мені що до того? а мені яке діло? а мені якого батька горе? Что дело, то дело - що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. Это дело - це добре, це гаразд, це до діла. Это особое дело - се инша річ, се инша стать. То и дело - раз-у-раз, раз-поз-раз, раз-по-раз, знай. [Коло його знай споминають літописці друге голосне ім'я - Остапа Дашковича (Куліш)]. В чём дело? - що сталося? про що річ? у чому справа? В самом деле, на самом деле - справді - см. В действительности. На словах, что на санях, а на деле, что на копыле - на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці. Судебное дело - судова справа. [Він виграв у суді свою справу. Нехай судці розберуть тую справу. З бабою і дідько справу програв]. Тяжебное дело - позов (р. позву). Военное дело - військова справа. Комиссариат иностранных дел - комісаріят закордонних справ. Золотых дел мастер - золотник, золотар (р. -ря) (ум. золотарик).

* * *

1) (занятие, работа, труд) спра́ва, ді́ло

2) ( административное или судебное разбирательство) спра́ва

3) канц. спра́ва

4) ( промышленное или торговое предприятие) діло, спра́ва

5) (сражение, бой) бій, род. п. бо́ю, бата́лія, би́тва

6) (в сочетании с прил. в знач. сказ. или вводн. сл. жарг.) річ, спра́ва, ді́ло

доволі, досить, удосталь, удостач, удостачу, достатн(ь)о, подостатком, (провинц.) доста, уволю. [Чого чекати? і так доволі ждали (Коцюб.). Ще нам не досить болячок від наших мук, від наших ран (Самійл.). Худоби маю подостатком. Усього у мене вдостач, ще й людям помагаю]. Совершенно достаточно, более чем достаточно - задосить. [Торік було садовини задосить. І сього задосить, щоб пізнати, що то інспектор (Свидн.)]. Этого для меня совершенно достаточно - цього мені задосить. -но пищи - досить харчи, (поэтич.) доїжно. -но сна - доліжно. [Чи доїжно, чи доліжно тобі?]. Достаточно кому - буде з кого. [Буде з мене, поки живу, і доброго слова (Шевч.)]. -но для чего - стає, вистачає на що. [Неначе вам дня не стає на ці мелодрами! (Крим.)]. Не достаточно много знать, нужно ещё… - не досить знати багато, ще треба… Ему заплатили -но - йому заплачено досить (подостатком). Этого будет -но - цього виста(р)чить.

* * *

1) до́сить, доста́тньо; ( довольно) дово́лі; ( вдоволь) удо́сталь, удоста́чу; диал. подоста́тком

2) в знач. сказ. до́сить

1) (плохо) погано (ум. поганенько, ув. поганючо), кепсько, зле, (гал.) лихо. [Погано зробив. Поганючо співали. Кепсько живеться мені на світі. Їм тут було не зле. По-польськи він балакає, але лихо];

2) (тошно) млосно. [Стає душно, аж млосно (Мирн.)], паморочно [Стало ще тісніше, якось паморочно], нудно. Мне дурно - млосно мені. Ей дурно сделалось, стало - їй стало млосно, (обморочно) вона зімліла. Делаться дурно - млостити (-стить) (безл.). [Мене млостить - мне дурно]. Мне начинает, начало (стало) делаться дурно - мене починає (почала) обнімати млі[о]сть.

* * *

1) нареч. пога́но, зле

2) в знач. сказ. недо́бре, пога́но, мло́сно

нісенітниця, дурниця, безглуздя (ср. р.), нікчемниця, ка(т)-зна-що, курзу-верзу, харки-макогоники. -нду пороть (городить, нести) - нісенітницю верзти, н. плести, ка-зна- що верзти (правити). Срвн. Ахинея, Вздор.

* * *

1) ( вздор) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця, нісені́тниці, -ниць, нісені́тниця; ка́зна-що, род. п. казна-чого

2) ( пустяк) дурни́ця

3) (в знач. сказ.: пустяки) дарма́; пусте́

1) жаль, жал(ь)ко кому, кого, на кого, на що, за ким, чим, шкода кому, кого-чого. [Жаль тобі його. Мені так жаль, так жаль на ворогів і жаль на подоланих (Л. Укр.). Мені жаль за моїм конем. Як поїдеш з України, комусь буде жалко. Мені жалько стало на бідолашних бабок, жалько стало на їхнє невідоме мені горе (Крим.). Шкода сил, шкода часу. Чого-ж я плачу? Мабуть шкода, що без пригоди, мов негода, минула молодість моя (Шевч.)]. см. II. Жаль;

2) жалко чего (не хочется давать) - жаль, жал(ь)ко, шкода. [Жаль йому грошей. Тобі жалко (шкода) хліба?];

3) (жалобно) жалібно, жалісно, жалісливо. [Жалібно плаче];

4) (с жалким видом) злиденно, нужденно. [І так злиденно іскривився (Котл.). Нужденно дивиться]. Жальче -

1) жальчіше, жальніше. Сина жаль, а дочки ще жальніше];

2) жалібніше, жалісніше.

* * *

1) нареч. жалюгі́дно; жа́лібно, жа́лісно

2) в знач. сказ. шко́да и шкода́, жа́лко, жаль

3) в знач. вводн. сл. шкода́, жа́лко, жаль; ( к сожалению) на жаль

гаряче, жарко, (пылко) палко, (усердно) запопадливо, загарливо, завзято, (душно) душно, шкварко, варко. [На дворі гаряче. Свічка горить жарко. Дрова горіли палко. Вона палко його благала. Завзято билися]. Жарче, -чее - гарячіше, жаркіше, палкіше, завзятіше.

* * *

1) нареч. жа́рко, га́ряче и гаряче́; спе́чно; па́лко, га́ряче; пеку́че

2) в знач. сказ. жа́рко, га́ряче, ва́рко; (перен.) шпа́рко

острах, ляк, потерпання. Жуть берёт - лячно, аж потерпаю.

* * *

1) о́страх, -у, мо́торошність, -ності; страх, -у и -у; ( ужас) жах, -у

2) в знач. сказ. жах, страх

заздро, завидно, заздрісно. [Треба крови, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті (Шевч.)]. Мне -но - мені заздро, я заздрю, мене завидки беруть (узяли) на кого, на щось (на чиєсь щастя и т. п.). Мне -но, что вы едете за границу - мені завидно (заздро) на вас (я заздрю вам), що ви їдете за кордон.

* * *

1) нареч. зави́дно; прина́дно, прина́дливо; споку́сливо

2) в знач. сказ. зави́дно, за́здро, за́здрісно

1) нареч. со́ромно; него́же; ( постыдно) гане́бно

2) в знач. сказ. со́ромно, со́ром; соромо́та

помітно, примітно, прикмітно, (видно) знати, знатно, (проявительно) виявно; (для глаз) видимо. [Ледве помітно всміхався (Загір.). Ледве примітно для ока (Л. Укр.). І не знати, що тут колись люди жили (Звин.). Ніч була така темна, що навіть не було знати вікон (Н.-Лев.). Життьовий рух на нашому полі національного відродження йде не так рівно, не так виявно, як у людей (Р. Край)]. Не -но для самого себя - самому собі не в замітку (Звин.). Не было -но чего - не було помітно чого, (образно) не визирало що. Чуть -тно вдали - ледве помітно віддалік, мрітно. [А там щось мрітно: чи то люди, чи то коні, а може копиці сіна (Сл. Гр.)]. -нее - помітніше, показніше. [Поставте вище - показніше буде].

* * *

1) помі́тно; примі́тно

2) в знач. сказ. помі́тно

позначно, визначно, (знаменательно) знаменно, (удивительно) дивно, на (про)диво, (чрезвычайно) надзвичайно. Это -но интересная книга - це надзвичайно цікава книга. -но, что… - позначна річ, що…, помітна річ, що…, уваги варто, що; (удивительно) дивно, що…

* * *

1) нареч. ( насть) напро́чуд, на ди́во; ( необыкновенно) надзвича́йно, незвича́йно, чудо́во

2) в знач. сказ. чудо́во; знамени́то; ( славно) сла́вно; ( удивительно) ди́вно, дивови́жно

замужем, замі[у]жжю, в заміжжі. [Се вже я вдруге замужжю (Г. Барв.). Я вже другий год заміжжю (Переяславщ.)].

* * *

1) (не больной) здоровий, при здоров'ї. [Він був чоловік при здоров'ї]. Быть -вым - здужати, при здоров'ї бути (матися). Делать (сделать) -вым - у[о]здоровляти, у[о]здоровити. Сделаться -вым - поздоровіти, оздоровіти. Сделаться -вее - поздоровшати, поздоровішати, подужчати. -ров ли ты? - чи ти здоровий? чи ти здоров'ям змагаєш? Уходи по добру по -рову - іди собі поки цілий, поки цілий-здоровий. Будь, будьте -ровы - бувай, бувайте здорові (говорит уходящий), ідіть здорові (говорит остающийся), бодай здоров, на здоров'я. В -вом состоянии - за здорова. -ровее - здоровший;

2) (сильный) здоровий, дужий, міцний, кремезний, кріпкий. [Іще кріпкий чумак був (М. Вовч.)];

3) (полезный для здоровья) здоровий, пожиточний, пользовитий, (о воде) здоровий, гожий.

* * *

1) здоро́вий; ( обладающий здоровьем) ду́жий

2) ( крепкого сложения) здоро́вий; ( сильный) си́льний, ду́жий; ( большой) вели́кий

3) в знач. сказ. ма́йстер; маста́к, -а

1) нареч. значу́ще

2) в знач. сказ. знаменно

парить, пече; ш[с]кварно.

* * *

1) нареч. пеку́че, палю́че, спе́чно; жа́рко; па́лко; жагу́че

2) в знач. сказ. спе́ка, пече́

1) нареч. мерзлякува́то

2) в знач. сказ. хо́лодно, холоднува́то

надто, над міру, зайво. [Їден надто має, а другий нічого (Київщ.). Нічого я не чув на його недоброго, - нічого зайво й казати (Павлогр. п.)]. -не говорить об этом - зайва річ говорити про це. Не будет -не напомнить ему - не пошкодить (не зашкодить), не завадить, не зайва буде річ нагадати йому.

* * *

1) (нареч.: чересчур) на́дто; ( чрезмерно) надмі́рно, над мі́ру, надмі́р

2) в знач. сказ. за́йва річ, за́йво