сен

матем. неле́пый

матем. бессмы́слица, неле́пость

1) безглуздя (-дя), безглузде (-дого), (вздор) нісенітниця, дурниця, (деликатнее) марниця, пустячина, (белиберда) аби-що, ка-зна-що, невідь-що, курзу-верзу. [Я не оправдуюсь проти безглуздя (Л. Укр.). Такого абсолютного безглуздя, як заклик до «держави» (Ленін). Се щось таке безглузде, що не варте відповіди поважної (Л. Укр.). Донос повний нісенітниць та обмовних вигадок (Гр. Думка). Оте курзу-верзу їм дуже до вподоби (Крим.)]. Говорить -ти - нісенітниці (дурниці) говорити (молоти, плести, верзти, плескати), говорити и т. п. невідь-що (ка-зна-що; таке, що й купи не держиться), провадити не знати[ь] що. [Ніхто не зважиться, не бувши спеціялістом, плескати нісенітниці (Крим.). Невідь-що верзеш ти, Опанасе! (Кониськ.). Ат, верзе щось таке, що й купи не держиться (Н.-Лев.)]. Принимать -пость всерьёз, верить -ти - брати нісенітниці за правду, няти віри нісенітниці (нісенітницям);

2) неподобність, недоладність, нечупарність, бридкість (-ости). Срв. Несуразица.

* * *

1) ( свойство) безглу́здість, -дості; нісені́тність, -ності; недола́дність, неподо́бність

2) ( бессмыслица) безглу́здя; ( вздор) дурни́ця, нісені́тниця

(нелепость) недоладність, (несообразность) неподобна річ (р. речи), неподобність, (бессмыслица) безглуздя (-здя), нісенітниця, (глупость) дурниця, (опис.) (таке,) що й купи не держиться. [Всякі недоладності в книзі (Крим.). Комісії пощастило викрити силу дрібних недоладностей (Пр. Правда). Видима нісенітниця (Грінч.). Плеще всякі нісенітниці (Крим.). Говориш, що й купи не держиться (Звин.)].

* * *

нісенітниця, дурниця, безглуздя (ср. р.), нікчемниця, ка(т)-зна-що, курзу-верзу, харки-макогоники. -нду пороть (городить, нести) - нісенітницю верзти, н. плести, ка-зна- що верзти (правити). Срвн. Ахинея, Вздор.

* * *

1) ( вздор) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця, нісені́тниці, -ниць, нісені́тниця; ка́зна-що, род. п. казна-чого

2) ( пустяк) дурни́ця

3) (в знач. сказ.: пустяки) дарма́; пусте́

дурниця, нісенітниця, недоречність, абищо. Срв. Бредня, Белиберда. Говорить, молоть, нести вздор - теревенити, правити нісенітниці, блягузкати, торочити, клепати, плести, верзти язиком, химери гнати, дурниці верзти (правити, стріляти), плескати, плести, провадити не знать-що; (сов.) наблягузкати, наверзти, наказати сім мішків гречаної вовни.

* * *

1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];

2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);

3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;

4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;

5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;

6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];

7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;

8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];

9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;

10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];

11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -

1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;

2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;

3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];

4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].

* * *

1) нести́; ( мчать) мча́ти

2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

7) ( класть яйца - о птицах) нести́

1) пуща (о диком месте, покрытом лесом), дике поле, глушина;

2) дичина. [Стріляють дичину. На базарі багато було дичини];

3) нісенітниця, ка-зна-що. См. Ахинея, Вздор. Нести, пороть дичь - верзти нісенітниці, гнати химери, говорити (плескати, правити) ка-зна-що, говорити що й купи не держиться, оповідати сон рябої кобили.

* * *

1) охотн., кул. дичина́

2) (дикое, глухое место) глушина́

3) ( вздор) нісені́тниця, нісені́тниці, -ниць, безглу́здя, дурни́ця

нагородить

1) (надгораживать) на(д)городжувати; на(д)городити, (о мног.) пона(д)городжувати; (тёрном) тернити, натернити, затернити (терном) що. [Щось тин сів, - не минеться нагороджувати (Лубенщ.). Загородив високу лісу (плетень), ще й терном натернив (Мирг.)];

2) (городьбы) нагороджувати, нагородити, (о мног.) понагороджувати чого [Нагородив хлівів за-для овець (Сл. Гр.)];

3) нагромаджувати, нагромадити, накопичувати, накопичити, (о мног.) понагромаджувати, понакопичувати чого; см. Нагромождать;

4) (пустомелить) верзти, верзякати, плести, плескати, торочити, молоти (дурниці, нісенітниці), нагородити, наверзти и т. п. (дурниць, нісенітниць). [Наплескав такого, що й купи не держиться (Звин.)]. -дил с три короба - нагородив три міхи козячої вовни (Куліш), намолов три мішки гречаної вовни (Приказка). Чего только он тут не -дил! - яких тільки дурниць (нісенітниць) він тут не намолов (не наплескав, не наторочив)! Нагороже[ё]нный -

1) на(д)городжений, пона(д)городжуваний, натернений, затернений;

2) нагороджений, понагороджуваний;

3) нагромаджений, накопичений, понагромаджуваний, понакопичуваний;

4) наверзяканий, наплетений, наплесканий, наторочений, намелений. -ться -

1) на(д)городжуватися, на(д)городитися, пона(д)городжуватися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим, пона(д)городжуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нагородитися, попогородити (досхочу).

* * *

несов.; сов. - нагород`ить

1) ( настраивать) нагоро́джувати, нагородити, -роджу́, -родиш и мног. понагоро́джувати

2) ( нагромождать) нагромаджувати, нагрома́дити, -джу, -диш, накопи́чувати, накопи́чити; нагороджувати, нагородити и мног. понагоро́джувати

3) ( наговаривать чепухи) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш, сов. наплескати, -плещу, -пле́щеш, наверзти́ (нагороди́ти) [дурниць, нісені́тниць]

1) (чего не было, что не соответствует действительности) небувальщина, небилиця. [Розказує всякі небувальщини (Київ)]. Быль и -ца - бувальщина й небувальщина, билиця й небилиця. [Поет творчою фантазію уявляє собі билиці й небилиці (Рада)];

2) (вымысел) небилиця, вигадка, байка. [Баладою зветься такий епічний твір, в якому переважає вигадка, фантазія, небилиця (Р. Край). Що ті люди нерозумні се плещуть за небилицю про княгиню ту прекрасну? (Федьк.). Ні про кого не складалось стільки байок, вигадок, як про Макара Мусійовича (Яворн.)]. -ца в лицах - а) (сказка с картинками) казка (байка) з малюнками; б) (выдумка) небилиця, вигадка, (вздор) нісенітниця; в) брехун (-на), брехуха; см. Враль, -лиха;

3) (сплетня) небилиця, (клевета) наклеп (-пу). Взводить, вмести (всклепать) -цу на кого - вигадувати, вигадати небилицю про (на) кого, клепати, наклепати на кого. [Тепер-же я, голубчику, віддячу тобі за всі твої малювання та небилиці, що вигадував на нас, чортів! (Гоголь)];

4) (вздор) небилиця, нісенітниця.

* * *

1) небили́ця, небува́льщина; ( выдумка) ви́гадка; ( вздор) нісені́тниця

2) лит. небили́ця, небува́льщина

1) безглуздий, нерозумний, пустий, дурний, нісенітний, неподобний, недотепний. [Без тебе жить - безглуздий жарт, і світ весь порожнеча (Франко). Безглузді цензурні заборони (Гр. Думка). Через якусь нісенітну легенду (Коцюб.). Кажеш, Іване, щось неподобне (Яворн.). Циркуляр недотепний (Усенко)]. -пые затеи, мечтания - безглузді (нерозумні, пусті, дурні) вигадки (витівки), мрії;

2) неподобний, негарний, недоладні[и]й, нечупарний, бридкий. -пая фигура - неподобна (недоладня) постать, (чучело) чуперадло. Срв. Несуразный.

* * *

1) безглу́здий; ( бессмысленный) нісені́тний

2) ( несуразный) недола́дний, неподо́бний

абсурд, безглуздя, нісенітниця, дурниця. -ный - абсурдний, нісенітний. Казаться абсурдным - скидатися на дурницю, відгонити абсурдом.

* * *

нісенітниця, харки-макогоники, курзу-верзу, ка-зна-що, дурні теревені.

* * *

и Несогласен

1) (о звуках, пении) різноголосий, не в лад, не до ладу;

2) (о жизни в несогласии) незлагідний, не в злагоді, не в ладу. [Незлагідне життя (Київ)];

3) (несоглашающийся) незгідний, (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р.) незгоден з ким, з чим, на що. Я -сен с вами - я не згоден (не згоджуюся, не погоджуюся) з вами. Я -сен на это - я незгоден на це;

4) (противный чему-л.) незгідний з чим. [Всі закони, незгідні з інтересами суспільства, мусять бути скасовані (Павлик)];

5) геол. - незгідний.

* * *

1) незгі́дний, незго́дний (з ким-чим)

2) (не соответствующий чему, несообразный с чем) незгі́дний (з чим), невідпові́дний (чому, до чого)

3) ( нестройный - о звуках) різноголо́сий, незгі́дний

1) нерозчленований. -ная речь - нерозчленова мова;

2) (перен.) - (неразборчивый) нерозбірний, (неясный) невиразний; (несуразный) нісенітний, неподобний, безглуздий; срв. Несуразный 2. Несёт что-то -ное - белькоче щось нерозбірне, верзе (плете) щось нісенітне (якусь нісенітницю).

* * *