-
81 розділяння
разделе́ние, разде́л -
82 розділяючий
I прич.разделя́ющийII прил.раздели́тельный -
83 роздільник
-араздели́тель -
84 роздільність
-
85 роздільно
нар.разде́льно -
86 роздільнопелюстковий
бот.раздельнолепе́стный -
87 роздільностатевий
биол.раздельнопо́лый -
88 роздільностатевість
-ості; биол.раздельнопо́лость -
89 роздільночастковий
геол.раздельночасти́чный -
90 розділений
rozdiłenyjприкм. -
91 розділення
rozdiłenńaс.separacja юр. -
92 розділити
rozdiłytyдієсл. -
93 розділитися
rozdiłytysjaдієсл. -
94 розділяти
rozdil'atyдієсл. -
95 розділятися
rozdiratysjaдієсл. -
96 роздільний
rozdil'nyjприкм. -
97 роздільник
rozdil'nykч. -
98 роздільність
rozdil'nist'ж. -
99 роздільно
rozdil'noприсл. -
100 роздіймальний
техн. разнима́ющий
См. также в других словарях:
роздій — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
розділ — у, ч. 1) Присвячена одній темі частина книжки, твору і т. ін. 2) рідко. Дія за знач. розділити, розділитися 1), 2) … Український тлумачний словник
роздільність — 1 іменник жіночого роду від: роздільний роздільність 2 іменник жіночого роду від: роздільний … Орфографічний словник української мови
роздільний — прикметник дільчий; нарізний роздільний прикметник подільний … Орфографічний словник української мови
роздільнянський — прикметник від: Роздільна … Орфографічний словник української мови
роздіймати — дієслово недоконаного виду роз єднувати рідко … Орфографічний словник української мови
роздійняти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
роздійнятий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розділений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розділення — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розділити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови