Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

про+твердження

  • 41 publish

    v
    1) публікувати; оголошувати; оприлюднювати, обнародувати
    2) видавати, публікувати
    3) друкувати свої твори; друкуватися
    4) офіційно оголошувати
    5) амер. пускати в обіг
    * * *
    v
    1) публікувати, оголошувати, оприлюднювати, розголошувати; офіційно повідомляти; юp. поширювати, робити надбанням гласності ( наклепницькі твердження)
    2) видавати, опубліковувати; випускати, виходити (про газету, журнал)
    3) друкувати, видавати свій твір; друкуватися, видаватися
    4) cл. пускати в обіг

    English-Ukrainian dictionary > publish

  • 42 traverse

    1. n
    1) тех. поперечка, перекладка; траверса
    2) перешкода
    3) самохід; подача
    4) ав. траверз
    5) мор. галс
    6) геол. поперечна жила (тріщина)
    7) геод. теодолітний хід
    8) військ. поворот у горизонтальній площині
    9) військ. кут горизонтальної наводки
    10) юр. суттєве заперечення відповідача
    2. adj
    поперечний
    3. v
    1) перетинати; переїжджати (через щось)
    2) лежати упоперек
    3) докладно обговорювати
    4) заперечувати
    5) юр. спростовувати (твердження позивача)
    6) військ. обертатися на вертикальній осі (в горизонтальній площині)
    7) мор. робити галс
    * * *
    I n
    1) перешкода; мінливості долі

    traverses, toils and trouble — мінливості долі, праці, тривоги

    2) перехід, подолання

    the traverse of the gorge may take many weeks — перехід через ущелину може зайняти багато тижнів; cпopт. траверс ( у альпінізмі); cпopт. траверс; зигзагоподібний спуск або підйом ( на лижах); перетин

    3) cпopт. санітандем
    4) тex. поперечка, щаблина, траверс
    5) cпeц. самоход; подача ( подовжня або поперечн)
    6) мop., aв. траверз
    7) мop. галс
    8) вiйcьк. траверс ( у траншеї)
    9) гeoл. поперечна жила або тріщина
    10) гeoд. теодолітний хід
    11) вiйcьк. поворот на горизонтальній плоскості; кут горизонтального наведення
    12) юp. заперечення відповідача щодо суті позову
    II a

    traverse trench — поперечна щілина

    III v
    1) перетинати; їхати через

    to traverse the desert [ocean] — перетинати пустелю [ oкeaн]; ходити туди, сюди (по чому-н.)

    to traverse the apartment in much agitation — ходити спокоями через велике хвилювання; рухатися баком ( про коня); переміщуватися, рухатися, їхати

    cars traversed along the highway — по автостраді йшли машини; переступати з ноги на ногу, пританцьовувати ( про боксер)

    the epoch the world is traversing — епоха, через яку проходить світ

    2) траверсувати ( схил при спуску з гори на лижах); спускатися або підніматися зигзагоподібно; траверсувати, робити траверс ( у альпінізмі); мop. робити галс
    3) обертатися; повертатися по вертикальній осі або на горизонтальній плоскості
    5) креслити ( геометричну фігуру), не відриваючи пера або олівця від паперу
    7) заперечувати; відводити, спростовувати аргументи свого опонента

    to traverse an opponent's arguments — розбивати вщент аргументи противника; юp. заперечувати (затвердження позивач, заперечувати (по суті))

    to traverse an indictment — спростовувати пред'явлене звинувачення /-ий позов/; перечити, не відповідати

    since demands traverse each other we have to make a choice — оскільки ( різні) вимоги суперечать одна одній, доводиться робити вибір

    9) cпeц. обточувати

    English-Ukrainian dictionary > traverse

  • 43 claim

    I [kleim] n
    1) вимога; претензія, домагання; право; юp.; тж. право вимоги; патентні домагання, патентна формула; ( окремий) пункт патентної заявки
    2) позов; рекламація

    claim in return, counter claim — зустрічна вимога; зустрічний позов

    to lay claim to smth, to put smth to a claim — пред'являти права на що-небудь

    3) юp. позов про відшкодування збитків
    4) твердження, заява
    5) aмep., aвcтpaл. ділянка, відведена під розробку надр
    II [kleim] v
    2) претендувати, пред'являти претензію, вимогу, домагання; заявляти права; домагатися

    to claim a fault — cпopт. вважати помилкою

    3) юp. подавати позов ( про відшкодування збитків)
    4) aмep. стверджувати, заявляти
    5) aмep., aвcтpaл. займати ділянку землі на основі своєї заявки
    6) рекламаційний акт, рекламація

    English-Ukrainian dictionary > claim

  • 44 testimony

    n
    1) юp. показання свідка; показання свідків як доказ

    expert testimony — висновок /показання/ експерта

    to doubt smb 's- — засумніватися в чиїхось показаннях

    to produce testimony to /of/ one's statement — привести докази в підтримку своїх тверджень

    to give /to bear/ testimony (to smth) — давати показання ( про щось) під присягою [див. 2]

    to call smb in testimony — призвати когось у якості свідка; предмет, що може бути доказом

    2) доказ, свідчення; ознака; дані

    silent [eloquent] testimony — мовчазне [красномовне]свідчення ( чогось)

    to give /to bear/ testimony to smth — свідчити про щось [див. 1,]

    3) твердження, (урочист заява; клятвене запевняння; відкрите визнання)
    4) pl; peл. скрижалі; священне писання; десять заповідей

    English-Ukrainian dictionary > testimony

  • 45 Апель, Карл-Отто

    Апель, Карл-Отто (1922, Дюссельдорф) - нім. філософ, разом із Габермасом - фундатор комунікативної парадигми в філософії. Захистив докт. дис. з філософії в 1950 р. в Боннському ун-ті; в 1961 р. - габілітаційну працю в ун-ті Майнцу. У 1962 - 1969 рр. - проф. філософії Кільського, в 1969 - 1972 - Саарбрюкенського, 1972 - 1990 рр. - Франкфурстського ун-тів. Од 1990 р. - проф. у відставці. Трансформуючи класичний трансценденталізм на основі філософії мовлення, А. переводить розв'язання гносеологічних та етичних проблем із монологічної в комунікативну площину; відповідно, критерієм аподиктичної достеменності знання, а також правильності і універсальності моральних норм є досягнення консенсусу в практичному дискурсі, умовою істинності якого є регулятивний принцип трансцендентальної комунікації. На противагу сучасним течіям у філософії - постмодернізму, комунітаризму, системної теорії тощо, А. обстоює позицію про можливість та необхідність рефлексивного трансцендентально-прагматичного граничного обґрунтування (Letztbegriindung) істинності знання та значущості моральних належностей, що пов'язується з процедурою рефлексії щодо умов аргументації через виявлення перформативної суперечності твердження самому собі. Практичний дискурс розглядається А. як чинник переходу від конвенційної (традиційної) до постконвенційної моралі, згідно з яким теоретично-технічна раціональність Ното Faber має підпорядкуватися практично-комунікативному розумові Homo Sapiens. Дискурс має бути процедурою критичної перевірки ціннісних орієнтацій та інституціональних форм, за допомогою якої спростовуються догматичні та ідеологічні ціннісно-нормативні системи і стверджуються універсально значущі етичні норми. Концепт універсального громадського дискурсу, що є подальшим розвитком кантівської ідеї про всесвітнє громадянське суспільство, постає в філософії А. як політично-етична метаінституція легітимації політичної системи, норм права, науково-технічних та господарчих проектів, що утворює демократичний горизонт колективної відповідальності.
    [br]
    Осн. тв.: "Ідея мови в традиції гуманізму від Дайте до Віко" (1963); "Трансформація філософії". У 2т. (1973); "Дискурс і відповідальність: Проблема переходу до постконвенційної моралі" (1988); "Суперечності щодо застосування трансцендентально-прагматичного підходу" (1998).

    Філософський енциклопедичний словник > Апель, Карл-Отто

  • 46 Дамаскін, Йоан

    Дамаскін, Йоан (бл. 675 - до 753) - візантійський теолог, філософ, поет; систематизатор грецьк. патристики. Заклав основи схоластичного методу та висунув твердження про підлегле становище філософії стосовно теології. Головний твір Д. - трилогія "Джерело знання" - становить, по суті, розгорнутий словник основних філософських і теологічних понять. Д. в їх обґрунтуванні спирається на "Категорії" Аристотеля та "Вступ до Категорій" Порфирія, а також формулює засадничі поняття богослов'я (сутність, іпостась, енергія), що лягли в основу патристичної онтології Бога. Розвиваючи діалектику та містику Прокла, Д. завершує античний неоплатонізм, зокрема вчення про Єдине. Д. утверджує існування трьох Єдиних, з яких одне - абсолютно непізнаване, друге - "одне як усе", а третє - "все як одне". Єдине не підлягає ні позитивному, ні негативному способові визначення, бо безконечне й досконале неможливо осягнути з точки зору конечного й недосконалого. Наголошуючи на збігові протилежностей, Д. схиляється до визнання переваги суцільного і нерозрізнюваного над окремим і розрізнюваним. У своїй філософії Д. частково наслідує ідеї Псевдо-Діонісія Ареопагіта, Максима Сповідника. Справив значний вплив на розвиток теології Візантії та філософської думки Середньовіччя в Зх. Європі, Київській Русі та балканських країнах.
    [br]
    Осн. тв.: Трилогія "Джерело знання".

    Філософський енциклопедичний словник > Дамаскін, Йоан

  • 47 Липинський, В'ячеслав Казимирович

    Липинський, В'ячеслав Казимирович (1882, с. Затурці, Волинь - 1931) - укр. мислитель, історіограф, політичний діяч і дипломат, представник консервативної традиції в укр. політичній філософії. Після закінчення університетських студій з історії і агрономії у Кракові та Женеві оселився у своєму маєтку на Уманщині. У 1917 р. брав участь в організації Української демократично-хліборобської партії. "Матеріали до програми", написані Л., є першою програмою укр. самостійницьких і національно-державних спрямувань. У цій програмі закладена концепція об'єднання всіх укр. земель в одній національній державі, ідеї народного суверенітету та укр. "хліборобської демократії". У суспільстві Л. виділяв три джерела влади: сила матеріальна, або "войовники", економічна - "продуценти" та інтелектуальна, або "інтелігенти", між якими можливі певні комбінації. Державотворчий інстинкт притаманний войовникам-продуцентам; інтелігенція, за Л., виконує допоміжну роль, важливу тим, що вона усвідомлює та формує стихійні, підсвідомі прямування в суспільстві. Монархічну ідею Л. уперше висунув у 1911 р. на нарадах укр. патріотів-самостійників. Теорія абсолютної монархічної спрямованості Гетьманату впливає, на його погляд, на хід всесвітньої історії. Вона ґрунтується на переконанні, що кожний народ мусить пройти період монархії. З огляду на те, що в XVII ст. у Європі й Росії панував абсолютизм, який дав багато таких державних інституцій, що мали вирішальний вплив на державну консолідацію, Л. дійшов висновку, що, власне, відсутність абсолютної монархії на теренах України була причиною неоформлення власної державної організації і відсутності її протягом сторіч. Переяславську угоду розглядав як випадковий мілітарний союз двох держав і вважав, що в Переяславі укр. держава була представлена як партнер. Він визнавав низку позитивів за Переяславським договором, не йдучи водночас у руслі рос. імперської історіографії Карамзина та його школи. У Хмельницькому Л. бачив першого укр. абсолютного монарха, який створив укр. гетьманську династію. З монархічної теорії Л. випливає також культ сили і великої людини. У пізнішій творчості Л., особливо в "Листах до братів-хліборобів", дедалі помітнішою стає його схильність до твердження, що саме великі люди творять історію. У центрі його філософії історії стоїть "велика людина", "потужний, Богом посланий" гетьман Богдан Хмельницький, з його жаданням влади та панування, нещадністю у війнах, хитрістю в переговорах і твердістю руки щодо підвладних у досягненні своєї мети. Розмірковуючи про значення сили в політиці, Л. відстоював позицію, що межує з ученням видатного мислителя епохи Відродження Мак'явеллі. Л. був переконаний, що держава є національним чинником і що тільки тоді може бути створена повноцінна нація, коли існує держава. Послідовно обстоював територіальний патріотизм, тобто позицію, згідно з якою постійні мешканці укр. землі, незважаючи на їхню соціальну приналежність, віросповідання, етнічне походження і навіть національно-культурну свідомість, мають бути повноправними громадянами укр. держави.
    [br]
    Осн. тв.: "Україна на переломі (1657 - 1659)" (1920); "Релігія і церква в історії України" (1925); "Покликання "варягів" чи організація хліборобів" (1925); "Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму" (1926).

    Філософський енциклопедичний словник > Липинський, В'ячеслав Казимирович

  • 48 насильства теорії

    НАСИЛЬСТВА ТЕОРІЇ - соціально-філософські, антропологічні, психологічні та інші теорії, які приписують насильству вирішальну роль в історії та міжлюдських стосунках. Різні Н.т. вибудовують систему теоретичної аргументації щодо проблеми насильства, спираючись на той чи інший чільний принцип, незрідка протиставляючи (або не враховуючи) його усім іншим. Так, марксизм, наголошуючи на соціально-класовій природі суспільних відносин (зокрема, на відчуженні й експлуатації за умов капіталізму), не тільки виправдовував насильство, а й ігнорував на теоретичному рівні глибинні витоки агресивної поведінки людини - біологічні, антропологічні, психологічні. Ця проблематика отримала висвітлення в соціал-дарвіністській та фройдистській Н.т., в основу яких було покладено принцип біологізації і психологізації соціальних явищ і процесів, що призводило до абсолютизації закономірностей тваринного світу та поширення їх на суспільне життя. Соціал-дарвіністський напрям, який посідав вагоме місце в соціально-філософській думці друг. пол. XIX ст. спирався на ідеї Дарвіна про "природний відбір" та "боротьбу за існування", переносячи їх на сферу соціальних відносин. Теоретичним наслідком такого підходу був висновок про те, що агресивна поведінка людей вкорінена у вроджених інстинктах, які споконвічно притаманні людській природі. Виходячи з тези, що суспільне життя визначається біологічною природою людини, соціал-дарвіністи створили універсальну модель еволюційного процесу, застосувавши її до суспільства. У досить послідовному і концентрованому вигляді сукупність цих ідей знайшла втілення в соціальній етології, представники якої різнобічно обґрунтували ідею біогенетичної детермінованості соціального насильства (Лоренц, Ардрі, Тинберген, Скотт, Моррис, Томсон, Елланд). Вихідною тезою етологічного підходу до насильства є твердження, що головна причина агресивної поведінки людей і основне джерело всіх форм насильства коріняться в генетичній недосконалості і непристосованості людства як біологічного виду. Відношення до насильства в історії соціально-філософської і політичної думки було неоднозначним - від його абсолютизації (Гумплович) та перебільшення ролі насильства в соціально-економічних стосунках (марксизм) до цілковитої відмови від нього (див. ненасильство).
    Є. Петров

    Філософський енциклопедичний словник > насильства теорії

  • 49 Рассел, Бертран

    Рассел, Бертран (1872, Треллек, Уельс - 1970) - англ. філософ, логік, суспільний діяч, засновник сучасної філософії логічного аналізу. Автор (разом із Вайтгедом) класичної праці Principia Mathematica, в якій вперше був систематично реалізований аксіоматичний метод побудови логіки та математики. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1950). Філософська еволюція Р. являє собою перехід від платонівського реалізму і логоцентризму до г'юмівського позитивізму і аристотелівського типу реалізму. На поч. XX ст. разом із Муром Р. виступив із критикою неогегельянства з позицій реалізму. В подальшому неодноразово змінював свої філософські погляди, залишаючись, однак, послідовним прибічником аналітичного методу. За Р., сутність філософського пізнання полягає не в проясненні філософської термінології, а в систематичному розумінні навколишнього світу. Логічний аналіз може сприяти філософському пізнанню тільки тоді, коли він спирається на науково обґрунтовану онтологію, з якою мусять бути узгоджені мовні засоби аналізу. Звідси виникає проблема побудови "логічно досконалої мови". Згідно з теорією дескрипцій Р., для цього треба переформулювати твердження природної мови таким чином, щоб усунути посилання на сумнівні сутності, уникаючи як суперечливих дескрипцій типу "круглий квадрат", так і фіктивних дескрипцій ("Гамлет", "крилатий кінь" та ін.). Тоді вимога істинності судження буде еквівалентною вимозі відповідності судження дійсності. Таке бачення взаємовідносин між логікою та онтологією базується на припущенні про дискретну "атомарну" структуру світу (доктрина логічного атомізму). Згідно з концепцією цього періоду, атомарні онтологічні факти утворюються з властивостей та відношень індивідів, а пропозиції та пропозиційні функції лише виконують роль мовних виразів. У 1940 р. Р. знову переосмислює свою онтологію. Єдиними базовими елементами світу він вважає прості якості, що мають водночас характер індивідів і універсал ій, доступних для прямого сприйняття ("знання через безпосереднє знайомство"). Як фізичні об'єкти, так і події аналізуються в термінах цих простих якостей. Доктрина "знання через безпосереднє знайомство" посідає центральне місце в епістемології Р. Згідно з цією доктриною, є два типи знань: знання речей і знання істин. Знання речей, у свою чергу, поділяється на два різновиди: безпосереднє і таке, що базується на знанні істин. Суспільно-політичні погляди Р. поєднували лібералізм, антифашизм і антикомунізм. У питанні про стосунки між людиною і державними інституціями Р. виходив із принципу поєднання максимуму свободи із мінімумом сили В. иступав за створення на демократичних засадах всесвітнього уряду, до повноважень якого входило б з'ясування міждержавних конфліктів.
    [br]
    Осн. тв.: "Критичний розгляд філософії Ляйбніца" (1900); "Principia mathematica", у співавт. У 3 т. (1910 - 1913); "Наше пізнання зовнішнього світу" (1914); "Аналіз свідомості" (1921); "Аналіз матерії" (1927); "Освіта і соціальний лад" (1932); "Історія західної філософії" (1947); "Людське пізнання: його обсяг і межі" (1948); "Автобіографія Бертрана Рассела. 1872 - 1914". У 3 т. (1967).

    Філософський енциклопедичний словник > Рассел, Бертран

  • 50 феноменалізм

    ФЕНОМЕНАЛІЗМ - філософська теорія сприйняття та способу буття зовнішнього світу, розбудована на емпіричному ґрунті, основоположним припущенням якої є принцип - "існувати - значить бути сприйнятим". Коріння цієї теорії сягає британської філософської традиції, особливо її номіналістичного відгалуження, представники якого (Гоббс, Локк, Берклі, Г'юм, Дж.СтМіль та ін.) використовували критику успадкованої від Середньовіччя реалістичної онтологізації універсалій для заперечення об'єктивності всезагального (категорій причинності, субстанції та ін.). Сутнісною ознакою такої філософської позиції є переконання, згідно з яким у пізнанні, включаючи наукове осягнення світобудови, ми завжди маємо справу лише з явищами або феноменами власної свідомості як єдино приступною для нас реальною дійсністю, а всі твердження про матеріальні об'єкти зводяться до висловлювань про справжні або ж можливі відчуття, чуттєві дані та враження, здобуті в емпіричному досвіді (див. феномен, феноменологія).
    С. Кошарний

    Філософський енциклопедичний словник > феноменалізм

  • 51 Фройд, Зигмунд

    Фройд (Фрейд), Зигмунд (1986, Фрайберг - 1939) - австр. психіатр, психолог та філософ, засновник психоаналізу. Закінчив Віденський ун-т (1879), проф. Віденського ун-ту (од 1902 р.), в 1938 р. емігрував до Великої Британії. Творчість Ф. підлягає умовному поділові на три етапи - ранній, зрілий та пізній Н. а ранньому етапі Ф. як мислитель та практик-психіатр розвивається під значним впливом Шарко, Бернхейма й особливо Бреєра, разом з яким створює т. зв. "психокатарсичний метод" - метод лікування неврозів шляхом переживання психічної травми минулого у гіпнотичному стані. Центральним поняттям зрілого Ф. є "позасвідоме", яке владно маніфестує себе у сновидіннях та обмовках. Для прояснення динаміки взаємодії свідомості та позасвідомого Ф. використовує поняття "витіснення" та "сублімація". "Витіснення" - це повернення табуйованих бажань, мрій, переживань у глибини позасвідомого; "сублімація" - їх символічне "здійснення" у царині культури. Методологічним осердям творчості Ф. цього періоду є теорія дитячої сексуальності, згідно з якою існуючі у суспільстві репресивні щодо неї заборони й вимоги породжують психічні травми і комплекси; головними серед цих комплексів є "комплекс Едипа" (потяг сина до матері) та "комплекс Електри" (потяг доньки до батька). У процесі дорослішання та набуття зрілості ці комплекси дедалі більше витісняються у позасвідоме, хоча продовжують діяти, провокуючи невротичну поведінку індивіда. Пізній етап творчості Ф. знаменує теорія "Ероса і Танатоса", яка завершує становлення фрейдівської метапсихології і надає їй трагічно-екзистенційного звучання. В основі цієї теорії лежить твердження про те, що у внутрішньому світі людини потяг до життя (Ерос) постійно вступає у суперечність із потягом до смерті (Танатосом). Ця суперечність пронизує внутрішній світ особистості і виходить у світ цивілізації та культури. Ф. створює класичну для психоаналізу модель психіки: "Воно" (позасвідоме), "Я" (свідомість, або "Его") та "Над-Я" ("Супер-Его", або "Цензор"). Характерною ознакою пізнього Ф. є звернення до культурологічних та філософських проблем. Вчення Ф. справило значний вплив на розвиток філософії і культури XX ст. З'являється фройдизм - течія, у межах якої принципи психоаналізу застосовуються для розуміння людського буття у його різноманітних вимірах. При цьому поняття "фройдизм" слід відрізняти від поняття "психоаналіз". З одного боку, поняття "фройдизм" ширше, адже воно об'єднує всіх тих, хто приймає теоретичні засади Ф., а з іншого - вужче, адже вже за життя Ф. психоаналіз вийшов за межі його світогляду та методології Н. апр., аналітична психологія Юнга базується на вченні про архетипи колективного позасвідомого, гуманістичний психоаналіз Фромма - значною мірою на концепції відчуження, розробленою молодим Марксом, а актуалізуючий психоаналіз бере за філософське підґрунтя метаантропологію.
    [br]
    Осн. тв.: "Дослідження істерії" (1895); "Тлумачення сновидінь" (1900); "Нарис історії психоаналізу" (1914); "Масова психологія й аналіз людського "Я" (1921); "Майбутнє однієї ілюзії" (1927); "Невдоволеність культурою" (1930).

    Філософський енциклопедичний словник > Фройд, Зигмунд

  • 52 Щербацький, Григорій

    Щербацький, Григорій (Георгій) (1725, с. Рогозів Переяславського полку - бл. 1754) Народився в козацькій родині, небіж Київського митрополита Тимофія Щербацького (1748 - 1757). У 1737 - 1747 рр. Щ. вчився у КМА, в 1749 - 1752 рр. викладав там поетику, риторику, грецьку мову та філософію А. втор п'єси під назвою "Трагедокомедія, нарицаемая Фотий...". Філософський курс Щ., прочитаний ним упродовж 1751 - 1752 рр., відзначається яскраво вираженою картезіанською спрямованістю, орієнтацією на підручник послідовника Декарта проф. Сорбонни Турхоція. Цей курс складається з логіки, метафізики, фізики й етики. У своїх розмірковуваннях Щ. спирається не на досвід і спостереження, а на розум і самосвідомість. В основу філософського мислення кладе принцип очевидності, який передбачає необхідність перевірки будьякого знання з допомогою природного світла розуму або світла філософії. Під останнім ІЦ. розуміє ясні й виразні ідеї С. еред них він виокремлює ідею Бога, ідею істинного й хибного тощо. Абсолютно безсумнівним вважає твердження "мислю, отже, існую". Визнаючи необхідність чуттєвого досвіду, Щ. вважає його радше джерелом помилок, аніж підґрунтям для віднайдення істини І. стина, на його думку, осягається з допомогою єдиного правильного методу, яким є дедукція, що уможливлює виведення й обґрунтування вроджених ідей В. одночас Щ. вважає - для здобуття істини шляхом дедукції необхідна інтуїція, тобто пов'язане з природним світлом розуму глибинне розуміння істини, миттєве осяяння, що досягається завдяки відкритості людської самосвідомості стосовно Бога, який і є гарантом об'єктивної значущості людського мислення. Субстанцію Щ., як і Декарт, поділяє на мислячу (непротяжну й неподільну) і тілесну (протяжну і нескінченно подільну) Н. а відміну від інших професорів КМА, Щ. розуміє матерію не як складник (compositum) з матерії і форми, а як субстанцію. Щ. відходить від традиційного для викладачів КМА гілеморфічного уявлення про основу речей як про хаотичний субстрат природи і, перетворюючи матерію на форму, надає їй здатності до визначення. Картезіанські впливи помітні також у його інтерпретації простору, хоча загалом, подібно до схоластів, він розуміє простір як корелятивне відношення між тілами. Філософський курс Щ. дає змогу побачити, як в укр. думці пер. пол. XVIII ст. відбувалася рецепція європейського раціоналізму.
    [br]
    Осн. тв.: "Трагекомедія, нарицаемая Фотий, т.е. об отступлении западной церкви от восточной" (1749).

    Філософський енциклопедичний словник > Щербацький, Григорій

  • 53 authority

    інстанція; (керівний) орган, орган влади (управління); повнота влади, правомочність; авторитетність; авторитет, вплив; авторитетний спеціаліст; авторитетне джерело; авторитетне твердження; повноваження, сфера компетенції; судове рішення; прецедент судового рішення; право розпорядження; повноваження, дозвіл; доказ, підстава; документ; доручення ( документ); авторитетна книга з права, авторитетний довідник (підручник) з права

    authority conferred upon a court to hear and determine cases — право, надане суду стосовно розгляду і вирішення справи

    - authority conferred by office
    - authority for payment
    - authority in law
    - authority in the underworld
    - authority of decision
    - authority of government
    - authority of law
    - authority of leader
    - authority of Parliament
    - authority on law
    - authority on international law
    - authority punishment
    - authority to bind
    - authority to bind a company
    - authority to carry firearms
    - authority to collect debts
    - authority to dispose
    - authority to issue warrants
    - authority to make payments
    - authority to punish
    - authority to sell
    - authority to sign

    English-Ukrainian law dictionary > authority

  • 54 avowal

    пряма заява, пряме твердження; декларування; зізнання; відкрите визнання факту з одночасним його виправдовуванням; формальне наведення доказів на вилучення з постанови суду про виключення доказів як неприпустимих

    English-Ukrainian law dictionary > avowal

  • 55 plea

    аргумент; заклик; прохання, скарга; твердження ( у суді), заява ( сторони у суді); виправдання; визнання ( вини тощо); відповідь відповідача (підсудного) ( суду); заява, зроблена відповідачем (захистом); заява, зроблена від імені відповідача (захисту); заявлення суду підстав захисту ( проти позову тощо); передача справи до суду; позов, позов по суду; судова справа; судовий процес

    plea to further maintenance of action — клопотання відповідача про припинення справи з огляду на обставини, що знову відкрилися (стали відомими)

    - plea agreement acceptance
    - plea bargain
    - plea-bargained-away charge
    - plea-bargained charge
    - plea bargaining
    - plea-bargaining decision
    - plea for a review of case
    - plea for leniency
    - plea for mercy
    - plea in abatement
    - plea in bar
    - plea in discharge
    - plea in mitigation
    - plea in reconvention
    - plea in suspension
    - plea is guilty
    - plea is not guilty
    - plea of alibi
    - plea of another action pending
    - plea of bar to trial
    - plea of discharge
    - plea of double jeopardy
    - plea of former jeopardy
    - plea of general issue
    - plea of guilt
    - plea of guilty
    - plea of guilty but insane
    - plea of guilty case
    - plea of guilty without trial
    - plea of implied powers
    - plea of insanity
    - plea of justification
    - plea of lis alibi pendence
    - plea of mercy
    - plea of necessity
    - plea of never indebted
    - plea of nolo contendere
    - plea of non-guilty
    - plea of not guilty
    - plea of payment
    - plea of privilege
    - plea of res judicata
    - plea of self-defence
    - plea of self-defense
    - plea of superior order
    - plea of superior orders
    - plea of tender
    - plea of the Crown
    - plea regarding the facts
    - plea rolls
    - plea side
    - plea to delay action
    - plea to the jurisdiction
    - plea to the merits
    - pleas in bar

    English-Ukrainian law dictionary > plea

  • 56 plea of payment

    заява (твердження) відповідача про те, що борг сплачено

    English-Ukrainian law dictionary > plea of payment

  • 57 testimony

    свідчення (свідка); свідчення, що дається під присягою; доказ; твердження під клятвою

    testimony about confidential conversations between a president and his close advisers — свідчення стосовно конфіденційних розмов президента і його найближчих радників

    testimony of the verity of the signature — засвідчення справжності підпису; свідчення про справжність підпису

    - testimony by the accused
    - testimony for the defence
    - testimony for the defense
    - testimony given in court
    - testimony of a witness
    - testimony of an accomplice
    - testimony of two witnesses
    - testimony under oath

    English-Ukrainian law dictionary > testimony

  • 58 manifest

    1. n
    1) мор. маніфест, декларація суднового вантажу
    2) маніфестація
    3) заст. маніфест
    2. adj
    1) очевидний, явний; ясний
    2) винуватий (у чомусь)
    3) що має очевидні ознаки (чогось)
    3. v
    1) робити очевидним; ясно показувати; виявляти
    2) доводити, служити доказом
    3) обнародувати; видати маніфест
    4) мор. заносити до декларації суднового вантажу
    * * *
    I ['mʒnifest] n
    1) мop. маніфест, декларація суднового вантажу
    3) icт.; = manifesto
    II ['mʒnifest] a
    1) очевидний, явний, ясний
    2) icт. (of) який має певні ознаки; винуватий
    III ['mʒnifest] v
    1) робити очевидним; ясно показувати; виявляти, проявляти
    2) доводити, бути доказом
    3) оприлюднити; видати маніфест
    5) мop. заносити в декларацію вантажу

    English-Ukrainian dictionary > manifest

  • 59 submission

    n
    1) підкорення, покора
    2) покірність, слухняність, покірливість
    3) пред'явлення, подання (документів тощо)
    4) юр. передача на розгляд; угода про передачу спірного питання в арбітраж
    * * *
    n
    2) покірність, покора, смиренність
    3) подання, пред'явлення ( документів)
    4) юp. передача на розгляд; думка; твердження; заява; доказ, аргумент

    English-Ukrainian dictionary > submission

  • 60 term

    1. n
    1) строк, період; час; тривалість

    for (the) term of one's life — довічно, на все життя

    2) семестр; чверть
    3) сесія
    4) pl умови

    terms of reference — коло повноважень, мандат; компетенція

    to come to terms (to make terms) with smb. — а) домовитися з кимсь; б) прийняти чиїсь умови

    to bring smb. to terms — примусити когось прийняти умови

    5) pl стосунки

    we are not on terms — ми не ладимо один з одним; б) на однакових підставах (умовах)

    to be on (upon) good (bad) terms — бути в добрих (поганих) стосунках

    6) термін

    contradiction in terms — суперечність у термінах; суперечливе твердження

    7) вислів, слово
    8) pl висловлювання; мова; спосіб висловлюватися

    in set terms — зрозуміло, ясно

    in vague terms — туманно, невиразно

    9) межа
    10) мета; кінцева точка
    11) початок, відправна (вихідна) точка
    12) призначений час; строк
    13) юр. оренда на певний строк; строк виконання зобов'язань; призначений день сплати оренди
    14) мед. нормальний період вагітності
    15) pl менструація
    16) мат. член, елемент
    17) фіз. енергетичний рівень
    18) архт. колона зі скульптурою

    term active duty — військ. строкова дійсна служба

    term infant — дитина, що народилася в строк

    to keep terms — відвідувати заняття, навчатися

    2. v
    висловлювати, виражати; називати

    I term it sheer nonsense — на мою думку, це чистісінька нісенітниця

    * * *
    I n
    1) період, термін; час; тривалість

    for (the) term or (one's) life — на все життя, довічно; строк тюремного ув'язнення

    2) семестр, чверть

    Lady day /spring/ term — весняний семестр ( з 25 березня по 24 червня)

    midsummer /summer/ term — літній семестр ( с 24 червня по 29 вересня)

    Michaelmas /autumn/ term — осінній семестр ( з 29 вересня по 25 грудня)

    Christmas /winter/ term — зимовий семестр із 25 грудня по 25 березня

    in term time, during term — протягом семестру

    to keep terms — займатися, відвідувати заняття; триместр; сесія ( судов)

    3) pl умови

    terms of payment [of an agreement, of a treaty] — умови оплати [угоди, договору]

    on /upon/ terms — в умовах обговорюваний

    to come to terms with smb, to make terms with smb — дійти згоди /домовитися/ з кимось; прийняти чиїсь умови; піти на поступки; примиритися з кимось; умови оплати

    4) звинч. pl відносини

    technical [scientific] term — спеціальний [науковий]термін

    term for smth — термін для позначення чогось; висловлювання; слово

    6) pl висловлювання, мова, спосіб висловлюватися

    in set terms — виразно, ясно

    7) icт. межа

    to set /to put/ a term to smth — покласти кінець чомусь

    8) icт. мета, кінцева точка; вихідна, відправна точка; початок
    9) icт. призначений час; термін
    10) юp. оренда на термін; строк виконання зобов'язань

    term of years absolute — термінове безумовне право володіння; призначений день сплати оренди ( term day)

    11) мeд. нормальний період вагітності; своєчасний звільнення від тягаря

    term infant — дитина, що народилася в строк; pl; icт. менструація

    12) мaт., член, елемент; терм

    major [minor] term — предикат судження

    to bring /to reduce/ to its lowest terms — ( гранично) спростити

    13) фiз. енергетичний рівень; терм
    14) apxiт. колона зі скульптурою; терм

    terms of reference — коло ведення, мандат; компетенція; спосіб мислити; філософія; ( теоретичн модель)

    in terms of approval — схвально у термінах; мовою, у перекладі на мову

    in terms of this theory — мовою /у термінах/ даної теорії з погляду; по відношенню до; в аспекті; у тім, що стосується

    II v
    виражати, називати

    English-Ukrainian dictionary > term

Страницы

См. также в других словарях:

  • безпідставний — (позбавлений підстав), безґрунтовний, непідпертий, безпричинний; не(в)мотивований, необґрунтований, неслушний (позбавлений фактів, доказів); неправомірний (який здійснюється без законних підстав); голослівний (перев. про твердження, заяви,… …   Словник синонімів української мови

  • неправдивий — (про слова, твердження тощо який не відповідає правді, містить у собі неправду), брехливий; обманливий, обманний (про дані, відомості, твердження тощо) Пор. обманний I …   Словник синонімів української мови

  • Помилки та норми — Помилковий слововжиток // Нормативний слововжиток // Примітка біля 400 творів у новому виді // близько (або майже) 400 творів у новому вигляді // 1. Сучасні довідкові джерела з культури укр. слова фіксують використання прийменника біля на… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

  • туман — I у, ч. 1) Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. || Хмара завислого в повітрі пилу, диму або інших твердих часточок. || Скупчення пари, диму і т. ін. в приміщенні. ||… …   Український тлумачний словник

  • посвідчення — я, с. 1) Дія за знач. посвідчити. 2) Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить стислі відомості про кого небудь; посвідка. •• Посві/дчення про відря/дження документ, що дається особі, яка виїжджає кудись для виконання якого… …   Український тлумачний словник

  • туманити — а/ню/, а/ни/ш, недок., перех. 1) Робити щось непрозорим або невиразним. 2) Застилати, заволікати очі або потьмарювати зір, погляд, очі (про сльози і т. ін.). 3) перен., перев. у сполуч. зі сл. голова, розум. Позбавляти ясності думки, злегка… …   Український тлумачний словник

  • 35.100.60 — Рівень подання даних ГОСТ 34.971 91 (ИСО 8822 88) Информационная технология. Взаимосвязь открытых систем. Определение услуг уровня представления с установлением соединения ГОСТ 34.972 91 (ИСО 8823 88) Информационная технология. Взаимосвязь… …   Покажчик національних стандартів

  • прописний — а/, е/. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). •• Прописна/ і/стина твердження, що є загальновідомим, заяложеним, банальним, що не вносить нічого свіжого, оригінального …   Український тлумачний словник

  • релятивізм — у, ч. 1) Принцип відносності людських знань. •• Ети/чний релятиві/зм принцип тлумачення моралі, який виходить з твердження про відносний характер моральних уявлень та понять. 2) філос. Суб єктивно ідеалістичне вчення, яке заперечує можливість об… …   Український тлумачний словник

  • розбивати — а/ю, а/єш, недок., розби/ти, зіб ю/, зі/б є/ш, док., перех. 1) Ударяючи чим небудь об щось чи упускаючи на землю, підлогу, порушувати його цілісність. || Ударяючи по чому небудь, ділити, дробити, роздавлювати його на частини, шматки. || безос.… …   Український тлумачний словник

  • то-то — част., розм. 1) Уживається у прямій мові в знач.: саме так, у цьому то й суть. 2) Уживається в окличних реченнях для підсилення захоплення, подиву, невдоволення тощо в знач.: от уже справді, от де. 3) Уживається для підтвердження здогаду про… …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»