-
1 прочь
1) межд. - геть, (ко многим) гетьте, пріч, прічки, дальш, набік, (диал.) вара, варе, ціп, ціба. [Геть, одчепися од мене! (Н.-Лев.). Гетьте думи, ви хмари осінні (Л. Укр.). Пріч! щезай, маро, від мене! (Федьк.). Набік, хлопці, набік, хлопці, бо чорт мужа несе (Чуб. V). Вара від мене! (Франко. Пр.). Ціп відсіля! ви не сього приходу (Квітка). Так пішов я в світ широкий за кавалком хліба, - ах, не раз я мусів чути: ціба, хлопче, ціба! (Федьк.)]. Поди, подите прочь - іди, ідіть собі геть! Прочь отсюда - геть звідси, гетьте звідси! [Гетьте звідси усі чужі! (Л. Укр.)]. Прочь от меня - геть від мене, дальш від мене. Руки прочь - руки геть, руки набік. Прочь с глаз - геть (гетьте) з-перед очей, згинь (згиньте) мені з очей. Прочь с дороги - геть (гетьте) з дороги, з шляху, набік. [Погнав коні і гука на людей: набік! (Звин.). Гетьте, хлопці, з шляху - чорт несе сваху (Приказка)];2) нар. - геть, пріч, прічки, набік. [Душа мов та пташка із клітки геть рветься (Самійл.). Ой полетіла сива голубонька та від голубонька пріч (Грінч. III). Помандруєм прічки темненької пічки (Н.-Лев.)]. Не прочь - не від того, не проти того, не від тієї речи, не від тих грошей, не відказен. [Я не відказен послужити добрим людям (Кониськ.)]. Я не прочь от этого - я не від того, я нічого проти цього не маю. Я не прочь от доброго дела - я не від доброго вчинку, я не зрікаюся доброго вчинку. И я не прочь бы туда поехать - і я-б не від того, щоб туди поїхати. Он не прочь выпить - він не від того, щоб випити, він не цурається випити, не цурається горілочки.* * *нареч.геть; ( ко многим) ге́тьтене \прочь — не від то́го, не про́ти то́го; не від тіє́ї ре́чі
не \прочь от кого́-чего́ — не від кого-чо́го
-
2 Непрочь
нрч. не від того, не проти того; срв. Не прочь (под Прочь 2). Я от доброго дела - прочь - я не від доброго діла (вчинку). И я непрочь бы там побывать - і я не від того, щоб там побувати. Он -прочь выпить - він не від того, щоб випити; він чарці не ворог, він чарки не цурається (не проливає). -
3 восвояси
нареч.додо́мувозврати́ться \восвояси — поверну́тися (верну́тися) додо́му (несолоно хлебавши: ні з чим)
уйти́ \восвояси — піти́ додо́му; ( прочь) піти́ геть [собі́]
-
4 восходящий
1) (прич.) - той, що сходить. Восходящее солнце - сонце, що сходить, сонце на своєму сході. Страна Восходящего солнца - Країна Сонячного сходу (Японія);2) (прилаг.) висхідний, горовий, верхобіжний. [Дифтонги висхідні і низхідні = двугласные восходящие и нисходящие]. Лінія верхобіжна та низобіжна (иначе: висхідна та низхідна). Восходящее направление (прочь от земли) - відземний напрям. Восходящая почвенная вода - самопідносна вода.* * *1) прич. яки́й (що) схо́дить (вихо́дить, підійма́ється, підніма́ється)2) в знач. прил. висхідни́йвосходя́щая звезда́, восходя́щее свети́ло — перен. нова́ зі́рка, нове́ світи́ло
восходя́щая интона́ция — лингв. висхідна́ інтона́ція
восходя́щее ударе́ние — лингв. висхідни́й на́голос
-
5 глаз
око (ум. - очко, очечко, оченя, оченятко; мн. - очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебр. - очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху. В глаза - в очі, у вічі, притьма, очевисто. [Як маєш казати по-за очі, - притьма (в-вічі) кажи. Йому самому очевисто повідати хочу]. Прямо в глаза - у живі очі. За глаза - а) позаочі, позаочима. [Так я скажу і в-вічі, і позаочі. А позаочима що він виробляє!] б) аж надто. [Цього аж надто стане]. На глазах, перед глазами - перед очима, при очах, перед віччю, в оці, під оком, увіччю, в-очу, в-очевидьки, в-очевидь, в-очевидячки. [Увіччю вона та й вона (Мирн.). Христі, мов живе, усе те стало в-очевидячки (Мирн.). Голова в-очевидь сивіє]. В глазах - в очу. [Од сонця так пожовтіло в очу]. Во все глаза - на все око, у дві оці. На глаз - як глянути, як на око. [Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне]. С глазу на глаз - віч-на-віч, сам-на-сам з ким, у чотири очі, на дві парі очей, на самоті. [Я та мама зосталися на самоті (Крим.)]. С глаз чьих - сперед кого. Своими глазами - на свої очі, на власні очі, очевидячки, наочне, очевисто. [Як не віриш, то побачиш сам очевидячки (Звин.)]. Дурной глаз (сглазящий), порча - наврочливе око, урічливі очі, прозір. Человек с дурным глазом - лихий на очі. От глазу (от сглаза) - з очей, від уроків. Простым, невооружённым глазом - на просте (голе) око, простим (голим) оком. Одним глазом - на одно око. [Тільки на одно око може бачити]. С блестящими ясными глазами - ясноокий, яснозорий. Со светлыми глазами - білозорий. С глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны - видроокий. И в глаза не видал - і на очі не бачив, і на очах не бу(ва)ло. Для отвода глаз - про людське око. Куда глаза глядят - куди очі, куди ведуть очі, світ за очі, навмання, навмани, галасвіта. Не на чем и глаз остановить - нігде й оком зачепитися. Не показаться на глаза - на очі не датися. Прочь с глаз - геть з-перед очей, згинь мені з очей! Глаз не отведешь от чего - очі бере на себе що. Глазки строить - бісики пускати, бісики очима посилати, очима прясти, моргати на кого. Глаза закрывши - сліпма, осліп. Ни в одном глазе - ані же, ані трішечки. [Пили разом однаково, ті двоє п'янісінькі, а цей - ані же].* * *о́коглаза́ — мн. о́чі, род. п. оче́й
в глаза́ говори́ть, сказа́ть — в о́чі (у вічі) говори́ти, сказа́ти
в глаза́ не вида́ть кого́ — і на о́чі (в о́чі, у ві́чі) не ба́чити кого́
в глаза́х (пе́ред \глаз за́ми) стоя́ть — в оча́х (пе́ред очи́ма) стоя́ти
куда́ глаза́ глядя́т [идти́, брести́] — світ за о́чі (куди́ о́чі сві́тять, куди́ о́чі ди́вляться, куди о́чі ба́чать, куди́ о́чі спа́ли; наобум, наугад: навмання́) [іти́, брести́]
с глаз доло́й [уйти, убра́ться] — геть з-пе́ред (з) оче́й [зійти́, піти́]
с гла́зу на \глаз — віч-на́-віч, сам на сам, на самоті́
смотре́ть (гляде́ть) во все глаза́ (в оба гла́за) — пи́льно диви́тися, видивля́тися
-
6 долой
геть! (только ко многим) гетьте! [Гетьте звідси чужі! (Л. Укр.)]. Долой с глаз - геть з-перед очей! Шапку долой! - геть шапку! Долой безграмотность - геть неписьменність! (чаще) геть з неписьменністю! Долой его - геть з ним! См. Прочь.* * *нареч.геть; ( ко многим) ге́тьте -
7 исчезать
исчезнуть1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.* * *несов.; сов. - исч`езнутьзника́ти, зни́кнути, щеза́ти, ще́знути, мног. пощеза́ти, поще́знути; вищеза́ти, ви́щезнути; (о звуках, дымке, силах) та́нути, розтанути и розта́ти, -та́не; (прекращаться; скрываться) ги́нути, зги́нути; ( пропадать) зслиза́ти, зсли́знути и зслизну́ти и зсли́зти; диал. ни́кнути, пони́кнути\исчезатьть со све́та (с лица́ земли́) — зника́ти, зни́кнути (щеза́ти, ще́знути), сов. зги́нути; зслиза́ти, (зслизну́ти) з сві́ту (з лиця́ землі́)
\исчезатьть из па́мяти — зника́ти, зни́кнути (щеза́ти, ще́знути) з па́м'яті
\исчезатьть в толпе́ — зника́ти, зни́кнути (щеза́ти, ще́знути) в на́товпі (в юрбі́)
-
8 марш
1) марш (-шу). Марш церемониальный, форсированный - марш церемонійний (урочистий), форсований;2) (музык. произв.) марш (-ша). Похоронный марш - жалібний (погребний) марш;3) междом. - марш! гайда! хода! рушай! гай! гиля! [Гайда в дорогу! (Шевч.). Хода за мною! (Полтавщ.). Рушай по воду! (Франко). Гай на зальоти! (Маков.). Сіли на коней - гиля з двору! (Борзенщ.)]. Марш отсюда! - марш (гайда, геть) звідси! Шагом марш! - кроком руш!;4) архит. - хідень (-дня). Марш лестничный - хідень сходовий.* * *I сущ.1) марш, -у2) строит. маршле́стничный \марш — сходови́й марш
3) геогр. марш, -уII межд.марш, га́йда; ( прочь) гетьша́гом \марш! — воен. кро́ком руш!
-
9 предлагать
предложить1) пропонувати, запропонувати кому що, (приглашать) запрошувати, запросити кого що зробити, (с оттенком: приказывать) загадувати, загадати, наказувати, наказати кому що зробити. [Тоді він йому загадав: або йди або зоставайся (Звин.)]. Он -жил мне ехать с ним - він запропонував мені їхати з собою. -жить кому поесть - запропонувати кому, запросити кого поїсти. Мне -гают службу, место - мені пропонують службу, посаду, мене запрошують на службу, на посаду. Мне -гают купить землю - мені пропонують купити землю. -гать кому руку и сердце - пропонувати кому руку і серце. -жить кому высказаться по поводу чего-л. - запросити кого висловитися з приводу чого. [Він запрохав видатних европейців сказати, що вони думають про заборону української мови в Росії (Грінч.)]. -гаю вам немедленно по получении сего отправиться в… - пропоную (наказую) вам негайно, одержавши цього листа, вирядитися до… Он -жил ему убираться прочь - він загадав йому забиратися геть;2) подавати, подати, (редко) предкладати, предкласти и предложити кому що, давати, дати кому що. -гать чьему-л. вниманию что-л. - подавати (подати) що до чиєї уваги (кому до уваги). -гать что-л. на рассмотрение общего собрания - подавати що на обміркування загального зібрання. -гать кому свои услуги, себя к услугам кого - подавати себе до послуг (до услуги) кому, пропонувати (предкладати) кому свої услуги. [Дознавшись про Підкову, побачився з ним, привітав його новим щастям і подав себе до услуги (Куліш). Вольф явивсь до них перший, предкладаючи їм свої услуги (Франко)]. -гать тост - підносити (піднести) тост за кого. -жить кому-л. вопрос - задати (поставити) кому питання. -гать цену - давати (ціну). [Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять (Грінч.)]. Предлагаемый - пропонований; загадуваний; подаваний, предкладаний, даваний. Предложенный - запропонований; загаданий; поданий, предкладений, предложений. [Загальні виводи, які ми можемо зробити з поданого тут матеріялу (Грінч.)]. -ться - пропонуватися, бути запропонованим; загадуватися, бути загаданим; подаватися, бути поданим, предкладатися, бути предкладеним, предложеним, даватися, бути даним. Такие вещи не -гаются - таких речей не пропонують. Материал, который здесь -гается - матеріял, що тут подається.* * *несов.; сов. - предлож`итьпропонува́ти, запропонува́ти; ( приглашать) запро́шувати, запроси́ти; ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти, зага́дувати, загада́ти -
10 прибирать
прибрать1) (убирать прочь) забирати, забрати, (во множ.) позабирати що. -рите эти вещи - заберіть ці речі;2) (приводить в порядок, украшать) прибирати, прибрати, прятати, опрятати и випрятати, спрятувати, спрятати, чепурити, вичепурити, очепурити, причепурювати, причепурити, кукобити, прикукоблювати, прикукобити, о(б)ха(н)ючувати, о(б)ха(н)ючити, охаювати, охаяти, (только сов.) покутати, (везде, во всех комнатах) поприбирати, попрятати, попричепурювати, покукобити, поприкукоблювати, поо(б)ха(н)ючувати, поохаювати (всюди). [Горницю про його заздалегідь прибрали, причепурили (Кониськ.). Оце ще в хатах попрятаю та й по всій роботі (Київщ.). Не було такого кутика, аби вона не спрятала, не прихарила і не звела всього до порядку (Стеф.). Трохи обхаючить рабські злидні, аби не так кололи очі (Л. Укр.). І наварила, і хату причепурила, а вона тільки тоді встала (Грінч.). Так же її (хату) прикукобила, як на Великдень (Крол.)]. -рать голову - прибрати голову; см. Прикрасить;3) -бирать, -брать кого в руки или к рукам - приборкувати, приборкати, підборкувати, підборкати, до рук прибирати, прибрати, (описат.) у шори брати, взяти (забрати, убрати) кого. [Таки його треба трохи приборкати: вдача у його недобра (Кониськ.). Думає-гадає, як пана Хмельницького до рук прибрати, ляхам оддати (Дума). Він усіх забрав у шори (Зіньк.)]. -брать что к рукам - до рук що прибрати, заорудити що в свої руки, загарбати що. Земля его -брала, бог его -брал - земля його взяла, бог його взяв;4) (припрятать) приховувати, приховати, (во мн.) поприховувати що;5) см. Подбирать 4. Прибранный -1) забраний;2) прибраний (реже прибратий), спрятаний, опрятаний, причепурений, прикукоблений, о(б)хаючений;3) приборканий, підборканий, (до рук) прибраний.* * *несов.; сов. - прибр`ать1) прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; (прихорашивать, принаряжать) чепури́ти, очепу́рити, причепу́рювати, причепури́ти, вичепу́рювати, ви́чепурити, диал. опря́тувати, опря́тати, опра́тувати, опра́татиБог прибра́л кого́ — Бог забра́в (прибра́в, узя́в) кого́
3) см. подбирать -
11 прибираться
прибраться1) страд. - забиратися, забратися, бути забраним; прибиратися, прибратися, бути прибраним, прятатися, спрятатися, бути спрятаним и т. д. - см. Прибирать. [В хаті було поприбирано, все стояло на своїм місці (Коцюб.)];2) (убраться прочь) забиратися, забратися. -берись отсюда - забирайся звідси;3) прибиратися, прибратися, чепуритися, вичепуритися, причепурюватися, причепуритися, (во множ.) поприбиратися, попричепурюватися и т. д. [У Максимовій хаті прибирались та лагодились до весілля (Єфр.)];4) (только сов.: издержаться) вийти. Хлеб -брался - хліб вийшов.* * *несов.; сов. - прибр`аться1) прибира́тися, прибра́тися и поприбира́тися; ( принаряжаться) чепури́тися и причепу́рюватися, причепури́тися, вичепу́рюватися, ви́чепуритися2) ( собираться) збира́тися, зібра́тися -
12 рука
бра́ть, взя́ть себя́ в \рукаки — бра́ти, узя́ти себе́ в ру́ки
взя́ть в \рукаки кого́ — узя́ти в ру́ки кого́, прибра́ти до ру́к кого
бы́ть (находи́ться) в \рука ка́х у кого — бу́ти в рука́х у ко́го
вести́ под \рукаки — вести́ попід (під) ру́ки
вы́бранить под серди́тую \рука ку — ви́лаяти спересе́рдя (під серди́ту годи́ну)
вы́дать на \рукаки что́ — ви́дати на ру́ки що
да́ть по \рука ка́м кому — да́ти по рука́х кому́
да́ть \рука ку на отсече́ние — да́ти ру́ку [собі́] відруба́ти (відтя́ти, на ві́друб)
держа́ть \рука ку чью — тягти́ ру́ку за ки́м, держа́ти ру́ку за ко́го, тягти́ сто́рону чию́
ему́ всё с \рука к сойдёт — йому́ все з рук зі́йде, йому́ все мине́ться
зло не большо́й \рука ки́ — невели́ке ли́хо
игра́ть в четы́ре \рука ки́ — муз. гра́ти в чоти́ри руки́
из \рука к ва́лится — з ру́к па́дає
из \рука к во́н [пло́хо] — вкра́й (аж на́дто) пога́но, препога́но
име́ть \рука ку где́ — ма́ти ру́ку (редко зару́ку,) де
как без \рука к без кого́-чего́ — як (мов, немо́в) без рук без ко́го-чо́го
мара́ть (па́чкать) \рука ки́ об кого́-что — паску́дити (пога́нити, каля́ти, брудни́ти) ру́ки об ко́го-що
мука́ пе́рвой \рука ки́ — бо́рошно (мука́) пе́ршого гату́нку
на́ \рука ку! — воен. на ру́ку!, напере́ваги!
на́ \рука ку кому́ — зру́чно (на ру́ку) кому́; на ру́ку кові́нька кому́, твоя́ руч ( тебе на руку)
на ско́рую (живу́ю) \рука ку — на швидку́ ру́ку, нашвидку́, нашвидку́ру́ч
не с \рука ки́, не \рука ка́ кому́ — не з руки́ (незру́чно, не рука́) кому́, неспосі́бно (не годи́ться, не го́же, не слід, не ли́чить) кому
обе́ими \рука ка́ми — обома́ рука́ми, обі́руч; обі́ручки, вобидвіру́ч
опусти́ть \рукаки — перен. опусти́ти ру́ки
от \рука ки́ — (писать, рисовать) руко́ю, від руки
передава́ть из \рука к в \рукаки (с \рука к на́ \рука ки) — передава́ти з рук до рук (з рук у ру́ки)
подде́лать \рука ку — ( о почерке) підроби́ти ру́ку
под \рука ко́й — ( иметь) напо́хваті, під руко́ю, під рука́ми; ( при случае) при наго́ді; ( негласно) негла́сно, тає́мно, секре́тно; ( между прочим) між і́ншим, побі́жно
попа́сться (попа́сть, подверну́ться) под \рука ку — тра́питися (потра́пити, попа́стися, нагоди́тися) під ру́ку
по \рука ка́м! — зго́да!
по \рука ка́м ходи́ть (гуля́ть) — ходи́ти по рука́х
прибра́ть к \рука ка́м — прибра́ти до [свої́х] рук
приложи́ть \рука ку к чему́ — прикла́сти ру́ку до чо́го ( подписать); прикла́сти ру́ку (докла́сти рук) до чо́го ( принять участие)
проси́ть \рука ки́ кого́ — проси́ти ру́ки кого́
\рука ка́ми — и
нога́ми — рука́ми й нога́ми, усіма́ чотирма́
с \рука ка́ми — и
нога́ми з — рука́ми й нога́ми
\рука ка́ не дро́гнет — рука́ не здригне́ться (не затремти́ть, не схи́бить, не зра́дить)
\рука ка́ не поднима́ется у кого́ — рука́ не підніма́ється (не підійма́ється) в ко́го
\рука ка́ о́б \рука ку — рука́ в ру́ку, пліч-о-пліч
идти́ о́б \рука ку с кем — іти́ під ру́ку з ким
\рукаки вверх! — ру́ки вго́ру (догори́)!
\рукаки опусти́лись (отняли́сь) у кого́ — перен. ру́ки впа́ли (опусти́лися) в ко́го (кому́)
\рукаки прочь от кого́-чего́! — ру́ки геть від ко́го-чо́го!
\рукаки че́шутся — ру́ки свербля́ть
\рука ко́й пода́ть — поблизу́; близе́нько, [як] па́лицею (диал. штихо́м) доки́нути (ки́нути), недале́ко ходи́ти
своя́ \рука ка влады́ка — погов. своя́ рука́ влади́ка
уда́рить по \рука ка́м — перен. переби́ти ру́ки
умы́ть \рукаки — уми́ти ру́ки
-
13 убирать
несов.; сов. - убр`ать1) ( уносить прочь) забира́ти, забра́ти и позабира́ти, прибира́ти, прибра́ти и поприбира́ти; ( складывать) склада́ти, скла́сти и посклада́ти; ( принимать) прийма́ти, прийня́ти и поприйма́ти ( прятать) хова́ти, схова́ти; ( умещать) умі́щати и умі́щувати, умісти́ти2) ( собирать урожай) збира́ти, зібра́ти; ( складывать в копны) склада́ти, скла́сти и посклада́ти3) ( одевать) убира́ти, убра́ти; (прибирать, приводить в порядок) прибира́ти, прибра́ти; ( прихорашивать) чепури́ти и причепу́рювати, причепури́ти, вичепу́рювати, ви́чепурити; (зеленью, цветами) квітча́ти и укві́тчувати, уквітча́ти, закві́тчувати, заквітча́ти и позакві́тчувати, закоси́чувати, закоси́чити, зама́ювати, замаї́ти и зама́яти4) ( устранять) усува́ти, усу́нути, прибира́ти, прибра́ти5) ( съедать) прост. умина́ти, ум'я́ти, трощи́ти, строщи́ти, убира́ти, убра́ти -
14 чёрт
1) миф. чорт, ді́дько, ку́ций, -ого, куца́к, -а; ( житель ада) пеке́льник; ( нечистый) лихи́й, -о́го, нечи́стий, -ого; диал. анти́пко, а́рідник; ( в болоте) анци́бол, анци́болот, анциболо́тникчёртом гляде́ть на кого́-что — чо́ртом диви́тися (позира́ти) на ко́го-що
\чёрт попу́тал — лихи́й попу́тав; чертя́м
(чёрту) то́шно — аж пе́кло сміє́ться
бы́ло бы боло́то, а че́рти найду́тся — посл. аби́ було́ боло́то, чорти́ знайду́ться
не так стра́шен \чёрт, как его́ малю́ют — погов. не таки́й чорт (вовк) страшни́й, як його́ малю́ють (як намальо́ваний); не ко́жне куса́ється, що з ву́сами
\чёрт но́гу сло́мит — см. сламывать
2) бран. чорт, ді́дько, біс, га́спид, мара́иди́ к чёрту — бран. іди́ (геть) під три чорти́
[для] како́го чёрта, за каки́м (за ко́им) чёртом, на кой \чёрт, на чёрта — на [яко́го] чо́рта (бі́са, ді́дька), яко́го чо́рта (бі́са, ді́дька), на кий чорт, на бі́сового ба́тька, яко́го недо́вірка, на яко́го си́на; диал. яко́ї нете́чі
к чёрту, к чертя́м, ко всем чертя́м — к чо́рту, к чорта́м, до чо́рта, до всіх чорті́в, к бі́су, до бі́са, до ді́дька; (прочь, вон, долой бран.) під три чорти́
к чёрту (к чертя́м) на рога́ (на кули́чки) — до чо́рта в зу́би, до чорті́в на ви́ступці
у чёрта на рога́х (на кули́чках) — у чо́рта в зуба́х (на боло́ті)
ни оди́н \чёрт (сам \чёрт) [не разберёт, не сде́лает] — нія́кий (жо́ден, сам) чорт [не розбере́, не зро́бить]
ни чёрта — нічогі́сінько; (всё равно, пускай) дарма́, да́рмо
чем \чёртт — не шу́тит чого́ на сві́ті не бува́є; ( возможно) бува́
\чёрт бы вас (тебя́) побра́л, \чёрт вас (тебя́) возьми́ — щоб вас (тебе́) чорт побра́в, чорт вас (тебе́) побери́
\чёрт возьми́ (дери́, побери́) — чорт його́ бери́, хай (неха́й) йому́ чорт (біс, ді́дько), хай (неха́й) його чорт ві́зьме
че́рти возьму́т кого́ — ( умрёт) [чорт]ухо́пить кого́
\чёрт — дёрнул (понёс, догада́л)
кого́ — і нада́ло [ж] кому́, [і] нада́ла [ж] кому́ нечи́ста [си́ла] (лиха́ годи́на)
\чёрт его́ зна́ет — ( я не знаю) чорт (ді́дько, біс) його́ [ба́тька] зна́є, моро́ка його́ зна́є
\чёрт зна́ет кто (что, како́й, где, куда́) — чорт зна́є хто (що, яки́й, де, куди), ка́зна-хто (ка́зна-що, ка́зна-який, казна-де, ка́зна-куди)
\чёрт (чёрта) ли в ком-чём — на чо́рта (на ді́дька, на бі́са) хто-що
[куда́, отку́да] \чёрт принёс — [куди́, зві́дки] чорт прині́с (підтаска́в)
\чёрт с тобо́й (с ним, с ни́ми) — чорт з тобо́ю (з ним, з ни́ми), хай (неха́й) тобі́ (йому́, їм) чорт (біс, моро́ка, мара́), хай (неха́й) тебе́ (його́, їх) чорт ві́зьме
чёрт-те что (где, куда́) — чо́ртзна-що (чо́ртзна-де, чо́ртзна-куди)
3) жлоб
См. также в других словарях:
прочь — См. бросать, удалять, уходить пойти прочь... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. прочь бросать, удалять, уходить; вон, долой; чтоб духом твоим здесь не пахло, уйдите,… … Словарь синонимов
ПРОЧЬ — ПРОЧЬ, нареч. 1. от чего. В сторону, вдаль. «Забыли робость и печали, а совесть отогнали прочь.» Пушкин. «Она спешила прочь от меня проворными шагами.» А.Тургенев. «Отговариваясь недосугом, бежал прочь.» Гончаров. 2. Вон, дальше отсюда, от себя… … Толковый словарь Ушакова
ПРОЧЬ — ПРОЧЬ, нареч. В сторону, дальше от кого чего н.; долой. Уйти п. Пошёл п. отсюда! П. от меня! П. все сомнения! П. с дороги! • Руки прочь! убери руки, не трогай руками; вообще требование не вмешиваться в чьи н. дела. Не прочь с неопред. (разг.)… … Толковый словарь Ожегова
прочь — I. нареч. В сторону, подальше от кого , чего л.; долой. Уйти п. Отбросил книгу далеко п. Все мои заботы отодвинулись куда то п. Да пойдите вы п. со своими советами (прекратите давать советы). Пошёл п. отсюда (разг.; требование немедленно уйти).… … Энциклопедический словарь
прочь — прочь Прочь с дороги! … Правописание трудных наречий
Прочь — I нареч. обстоят. места разг. В направлении от кого либо или от чего либо; в сторону. II нареч. качеств. обстоят. разг. Долой, вон. III предик. разг. 1. Приказание уйти, отодвинуться и т.п. как действие. 2. Требование, пожелание избавиться от… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Прочь — I нареч. обстоят. места разг. В направлении от кого либо или от чего либо; в сторону. II нареч. качеств. обстоят. разг. Долой, вон. III предик. разг. 1. Приказание уйти, отодвинуться и т.п. как действие. 2. Требование, пожелание избавиться от… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Прочь — I нареч. обстоят. места разг. В направлении от кого либо или от чего либо; в сторону. II нареч. качеств. обстоят. разг. Долой, вон. III предик. разг. 1. Приказание уйти, отодвинуться и т.п. как действие. 2. Требование, пожелание избавиться от… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
прочь — (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
прочь — прочь, нареч … Русский орфографический словарь
прочь — прочь, нареч … Морфемно-орфографический словарь
