пропасть

I. безодня, прірва, провалля, провалина, круча, (гал.) вертепа; срв. Бездна 1. Быть на краю -сти - стояти над безоднею. И -сти нет на него! - і лихо його не бере! і пропаду на його нема! Тьфу -пасть! - ото лихо!

II. Пропасть (множество) - безліч, без ліку, сила силенна, (грубо) до сина, до напасти, до ката, до біса, до смутку, до стобіса, до гимона, до змія; срв. Бездна 2. Он издержал -пасть денег - він витратив силу грошей. У него -пасть врагов - у його безліч (сила) ворогів.

II. см. Пропадать.

* * *

пропасть

1) см. Деваться, деться, -дать, -пасть совершенно, окончательно - запропадати(ся), запропасти(ся). -пасть бесследно - пропасти без вісти, загинути й сліду не кинути, (опис.) піти з(а) вітром, за водою; наче лиз злизав кого, що; наче корова язиком злизала кого, що; (шутл. о человеке) пропав яв пес у ярмарок;

2) (гибнуть) пропадати пропасти, гинути, загибати, загинути, занапащатися, занапаститися, зводитися, звестися. [Хай праця людська не гине марно (Коцюб.). Скільки добра загибає (Коцюб.). Буду робить, буду годить, то і в чужих людей не загину (Пісня). Літа мої молодії марно пропадають (Пісня). Що минуло, те пропало (Франко). Занапащається за нелюбом мій вік молоденький]. -дёт всё имущество - загине (пропаде, поляже) все добро (майно). [Не покину Батурина - все добро поляже: і двірок мій мурований, і млини крилаті, і запаси великії (Рудан.)]. Пропади оно! - нехай воно зведеться! [Не прядеться, нехай воно зведеться]. Не -дёт! - не пропаде! Не де дінеться] -пало всё! - пропало все! Все пішло марно! Пропащі світи! [З тієї ляхівка вийшла, а сей москалем став. Пропащі світи! (Свидн.)]. -дать, -пасть попусту - марнуватися, змарнуватися, пусто йти, піти. [Господарство марнується (Неч.-Лев.). На панщині робить, а свої дні дома й так ідуть пусто (Г. Барв.)]. -пасть (испортиться), валяясь без присмотра - звалятися. [Не зносилася ця свита, а звалялася];

3) (исчезать) зникати, зник(ну)ти. [Удень її ми не бачили; робила при панії, а ввечері знов зникла (М. Вовч.). Де-ж видно се, що зникла наша сила? (Грінч.)]. Он -пал у меня из глаз - він зник мені з очей. У меня -пала охота - у мене зникло бажання. Он -пал в толпе - він зник у юрбі (у стовпищі);

4) (гибнуть, дохнуть) гинути, згинути, згиб(ну)ти, пропадати, пропасти, (пренебр.) ґиґнути, (з)слизнути; (о мног.) погинути, попропадати, послиз(ну)ти; (о всех) вигинути (до ноги, до решти); (только о домашн. скоте) (диал.) дейкатися, подейкатися. [Як пішов на заробітки, то там і згиб: казали, що втоп ніби-то. Вигинула вся худоба з сибірки. Оце у нас падіж був - скот усе дейкався, поки ввесь передейкався (Київщ.). Квіти погинули з морозу. Народній ворог зслиз (Куліш). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Кіев. Стар.)]. -пал бы я - загинув-би я; було-б по мені. -ду я - буде по мені. [Як не буде миленького, то буде по мені (Пісня)]. Либо пан, либо -пал - куць виграв, куць програв (Ном.); або здобути, або вдома не бути. -пал ни за что - пропав за ніщо, пропав ні за цапову душу, пропав ні за собаку. -пади (пропадай) он! - хай він згине (зслизне)! Пропади ты (пропадом)! чтоб ты пропал! - щоб ти зслиз! Бодай ти нагло зслиз! Нехай тебе лизень лизне (злиже)! Бодай тебе з корінням вигладило! Щоб ти приймом пропав! Нехай за тобою заклекоче! Щоб ти тямився! Пропавший (исчезнувший) - пропалий, запропащий, запропащений, зниклий. [Треба шукати запропащого хлопця (Корол.). Запропащена грамота нарешті знайшлася (Н. Рада)].

* * *

1) (вещество, тело, материя, толща) маса. [Злежаний сніг величезними масами уривався з гір і котився вниз (Київ). Обсяг атмосфери величезний, а маса мізерна (М. Грінч.)]. Бумажная, древесная, сырая -са - паперова, деревна, сирова маса. Двигаться сплошной -сой - іти, сунути, пливти (плисти) суцільною лавою, хмарою, облавом, сунути (цілим) загалом (Звин.). [Людей ішло хмара-хмарою (Харківщ.). Як почало розтавати, то вода йшла рівчаками, а тепер, як дуже розтало, - іде облавом (Вовч.)]; 2 (множество кого, чего) безліч (-чи), сила, сила силенна, незчисленна сила, сила силою, маса, повно, (куча) купа, гура, (туча, потоп, лавина, бездна) хмара, як мгли, потоп(а), завала, валява, прірва, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) гибе[і]ль (-ли), (фам.) шмат (-ту), (грубо) до чорта, до біса, до стобіса, до смутку, до вигреба чого; срв. Множество 2 и

II. Пропасть. [Безліч праці (Грінч.). Сила силенна слів, а діла нема (Київщ.). Груш незчисленна сила (Крим.). Їх (гостей) там сила-силою була (Квітка). Поезії, певно, в тім маса (Франко). Система мусіла податися, в мурах її повно було пороблено проломів (Єфр.). Прикростей усяких купа (Грінч.). Людей на полі як мгли (Г. Барв.). Чути було якесь шептання - з-посеред потопи листя (Франко). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Грошей у нього прірва (Звин.). Народу там гибель (Звин.). Хотів мати до смутку грошви (Кінець Неволі)]. На митинги собиралась -са народу - на мітинги збиралося (сходилося) безліч (сила, сила силенна, тьма) люду (людей);

3) (народная) маса, громада, загал (-лу). [В ім'я потреб народньої маси (Доман.). Народ-творець не може вже бути сирою етнографічною масою (Єфр.). Чого не вдатен збагнути загал, юрба (Леонт.)]. Народные -сы - народні маси;

4) юр. - маса, все добро (майно). Конкурсная -са - конкурсова маса, все добро (майно) (невиплатного довжника).

* * *

1) ма́са

2) ( множество) си́ла, си́ла-силе́нна, род. п. си́ли-силе́нної; бе́зліч, -і

1) безодня, (только о суше) прірва, безоднява, проваля, (адская) пропасна;

2) бездна (множество, обилие) - сила-силенна, безліч, до смутку. [Яблук сила-силенна. Роботи безліч, до смутку].

* * *

1) безо́дня; ( пропасть) прова́лля, прі́рва; диал. безо́днява, хлань, -ні, ві́дхлань

2) ( множество) си́ла, си́ла-силе́нна, род. п. си́ли-силе́нної; бе́зліч, -і

1) загин, загибіль (и загибель) (р. -бели), згуба; реже: погибель, гибель (р. -бели), погуба, ещё реже: пагуба, згин, загиб, загиба; (галицк.) загибок, пропадок, загиблиця (р. -ці), (уничтожение) заглада. [Терпи до загину (Шевч.). Боротися до загину (Грінч.). Готують нам загибель (Крим.)]. На гибель, на верную гибель - на загин, на згубу, на згин, на певну (видющу) згубу. Привести к гибели - довести до загину, завести в погибель (Квітка). Гибель ему (Сгинь он!) - хай він згине! на нього пропасть!

2) (бедственное положение, безвременье) безголов'я. [ Бенькетують вражі ляхи, - наше безголов'я (Шевч.)];

3) (пагуба) погуба, згуба. [Той метал - був погубою й для тіла, а не тільки для душі (Крим.)];

4) (съедение, разорение) потала. [Попустити свій край на поталу (Леонт.)];

5) (несметное множество) сила, сила-силенна, безліч (р. -чи), незліченно, незліченно чого-неб.; до напасти, до смутку чого-неб. [Грошей у його до смутку. Курей тут - до напасти. Грошей незліченно].

* * *

1) загибель, -лі, поги́бель, ги́бель; ( смерть) заги́н, -у

2) ( множество) ги́бель; си́ла, си́ла-силе́нна, род. п. си́ли-силе́нної, бе́зліч, -і

отверстие в пропасть кратер вулкана и т. д.) джерело, горло.

* * *

зачитаться

1) (увлекаться чтением) зачитуватися, зачитатися чим, учитуватися, учитатися в що, (о мн.) позачитуватися;

2) (сходить с ума от чтения) перечитуватися, перечитатися;

3) (прочитываться) прочитуватися, прочитатися; бути прочитаним;

4) (о книге: пропасть) зачитуватися, зачитатися;

5) (затаскиваться) за[ви]читуватися, за[ви]читатися.

* * *

1) (имеющий зубцы, выступы) зубчастий, позублений. [Зубчастий серп. Зубчасті стіни (Н.-Лев.). Позублені мури (М. Загір.)]; (о передаче) зубчастий, трибовий, палечний. -тое колесо - зубчасте колесо, палечне (пальцьове) колесо или триб (-ба), трибок (-бка);

2) (имеющий форму зубов) зубчастий, зубцьований зубчаний. [Зубцьований (зубчастий) орнамент, листок. Здалека чорніє ліс зубчастим муром (Л. Укр.). Сила (пропасть) иншої рослини дрібної зубчаної (Кониськ.)].

* * *

кігтик, пазурчик. -ток увяз, всей птичке пропасть - кігтик застряг - пропав птах.

* * *

1) мат. - множина. -ство конечное - множина скінченна. -ство безконечное - множина нескінченна, безконечна безліч (-чи). -ство везде плотное - множина всюди-густа (всегуста);

2) (большое количество чего) сила, (слабее) багато, багацько, (редко) многість (- гости), многота, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), валява, навальність (-ности), (гибель, пропасть) гибель (-ли), прірва, (тьма) тьма, (туча) хмара чого; срв. Масса 2. [Несуть її в труні, а народу сила, і всі плачуть (Грінч.). Понасходилося сила людей (Єфр.). Сила мишей (Л. Укр.). Сила очей уп'ялись у Петра (Гр. Григор.). Знаю силу казок (Кониськ.). Не злічити його (пісок морський) за-для многости (Біблія). Частина страшенної многоти тих, котрі заселяли колись (країну) (Павлик). В соборі тиск попівства (Самійл.). Такий тиск риби (Сл. Гр.). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Такого валява риби! (Манж.). Снігу валява (Основа). Яблук там така валява лежить (Козелеч.). Торік у Лебедині навальність була москалів (Сл. Гр.)]. Великое, многое -ство - велика сила, сила силенна, сила силюща, силеча (-чі), великий (фам. чортів) тиск, тьма-тьмуща, тьма-темрява, страх, до смутку, до лиха, до лихої години, до напасти, до вигреба, (фам., грубо) до чорта, до дідька, до біса, до стобіса, до стобісового батька, до гаспида, до гемона, до ката, до хріна, до греця, до сина, до стилої мами, (диал.) до праса. [Йде велика сила чужих на ріднії лани (Філян.). Людей до церкви найшло сила силенна (Звин.). Земель силу силющу надбав (Кониськ.). Раків силеча (Сл. Гр.). За ними великий тиск людей (Куліш). Панства чортів тиск (Греб.). Народу там страх (Звин.). Смілости в тобі до ката (Самійл.). Назбирається їх до сина (Квітка). А на школі горобців до стилої мами (Рудан.)]. Бесчисленное -во - безліч (-чи); безлік (-ку), без-ліку, незліченна (незчисленна) безліч чого. [Безліч гаду (Куліш). Безліч рук до неї простягалось (Л. Укр.). От і лічи таку безліч (Ком. І.). Безлік водяних тварин (Щоголів). Люду зібралося тут без-ліку (Л. Укр.)]. Неизмеримое -ство - безмір (-ру), без- міри, без ліку-міри, неміряно. [Ще того поля - безмір! (Коцюб.). У них було землі неміряно (Мирний)]. Во -ве что - сила, велика сила, безліч, без-ліку чого; сила-силою, валявою, тьма-тьмою, (хмара-)хмарою. [(Гостей) сила-силою була (Квітка). Валявою йдуть люди (Черкащ.). Посіла (сарана) на всіх займищах тьма-тьмою (Біблія)]. Во -ве встречается, растёт и т. п. что - сила, безліч, без-ліку и т. п. трапляється (зустрічається), росте и т. п. чого. Они во -ве падали - сила їх, безліч їх и т. п. падало.

* * *

1) ( большое количество) си́ла, бе́зліч, -і; ( многочисленность) числе́нність, -ності

2) мат. множина́

навалить

1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;

2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);

3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;

4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;

5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;

6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];

7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -

1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];

2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;

3) нахилений, понахиляний.

* * *

1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути

2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутися

1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш

2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш

3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти

низвергнуть скидати, скинути, звалювати, звалити, повалити, (о мног.) поскидати, позвалювати кого, що. [Один твій погляд скине лжепророків (Л. Укр.)]. -гать каменья с горы - скидати каміння з гори. -нуть кого с высоты величия - скинути кого з високостей (з височини) величности. -нуть в прах - звалити (повалити) в порох (в порохи). Низвергнутый - скинутий и скинений, звалений, повалений, поскиданий, позвалюваний. [Лежатимуть мертві, повалені в порох монархії (М. Калин.)]. -ться -

1) (стр. з.) скидатися, бути скиданим, скинутим и скиненим, поскиданим и т. п.;

2) (возвр. з.) падати, впасти (вниз); (сваливаться) звалюватися, звалитися, (ниспадать) спадати, спасти, (бросаться) кидатися, кинутися; (о мног.) попадати (вниз), позвалюватися, поспадати. [Прудкі струмки, вищерблюючи камінь, спадають на діл водоспадами (М. Калин.)]. Он -вергся в пропасть - він кинувся (упав, звалився) у безодню (прірву, провалля). Водопад -ется - водоспад спадає, водоспад рине (вниз).

* * *

несов.; сов. - низв`ергнуть

обрывистый) яр (р. яру, ув. яруга), звір (р. звору), провалля (ср. р.), (очень глубокий и обрывистый, почти непроходимый, преимущ. горный) бескед[т]; (соб. бескеддя, бескеття), (поросший лесом) байрак; (степной, с пологими стенками) балка (ув. балище); (неглубокий) вибалок (-лка), видолинок (-нка). Отрог -га - приярок (-рка). Начало -га - вершина.

* * *

см. Перетапливать. Буря -пила пропасть барок - буря потопила (витопила) силу барок.

* * *

1) прірва, вирва;

2) нове річище (корито);

3) (рукав, соединяющий два русла реки) протока; зарічок (-чка). [Ірпінь ото повився, а це тільки його зарічок (Київщ.)];

4) см. Прожора.

* * *

1) ( прорыв) прори́в, -у; ( пролом) проло́м, -у, прола́м, -у, ви́лом, -у, проло́мина

2) (яма, пропасть) прі́рва, ви́рва

3) (топкое место, трясина) диал. трясовина́, драговина́, дра́гва, мо́чар, мочарі́, -рі́в

4) см. уйма

5) см. прожора

1) стромови́на, строми́на; диал. строма́; диал. стрем'я; ( быстрина) бистрина́, бистрі́нь, -ні, бистря́

2) ( обрыв) у́рвище, у́рвисько; ( круча) кру́ча, крутоя́р, -у; ( крутизна) крути́зна; ( пропасть) прова́лля; ( бездна) безо́дня, ві́дхлань, -ні

несов.; сов. - улыбн`уться

1) усміха́тися, усміхну́тися, посміха́тися, посміхну́тися, осміха́тися, осміхну́тися

2) (сов. перен.: исчезнуть, пропасть) прост. пропа́сти, ще́знути; зсли́знути и зсли́зти, у́хнути, ля́снути

несов.; сов. - `ухнуть

1) ( издавать звуки) у́хати и у́хкати, у́хнути; ( бухать) бу́хати и бу́хкати, бу́хнути; ( о филине) пугу́кати, пугу́кнути; ( о пушке) гу́пати, гу́пнути, гу́кати, гу́кнути

2) (сов.: брякнуться) прост. ге́пнути, ге́пнутися, бу́хнути, бу́хнутися, бря́знути; ( упасть) упа́сти

3) (сов.: деньги, состояние) прост. угати́ти, утелю́щити

4) (сов.: пропасть) прост. у́хнути, ля́снути

5) (сов.: сильно ударить) прост. моло́снути, ушква́рити, лу́снути