Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

прозвище

  • 1 прозвище

    прізвище, прізвисько, (гуц.) порекло; (насмешливое) прикладка, докладка. [Хороше прізвище для панни - «злюка» (Куліш). Скажу всім, щоб прізвища та прикладки тобі прикладали (Чуб.)]. Давать, дать -ще - прізвище (прізвисько, ймення) прикладати, приложити и прикласти кому, прикладку прикладати, прикласти, докладку докладати, докласти кому, (реже) на кого; (образно) пришпилити квітку кому. [І не дурно таке ймення приложили йому люде (Кониськ.). Вона мене злодійкою узива і усякі докладки доклада (Квітка). На їх будуть прізвища прикладати (Милорад.)].
    * * *
    прі́звисько; прі́звище; диал. про́звище, про́звисько, при́кладка

    Русско-украинский словарь > прозвище

  • 2 прозвание

    1) прозвання - см. Прозывание;
    2) прізвище, прі[о]звисько, прозивка; (гуц.) порекло; (шутливое) прикладка; см. Прозвище. По -ванию - на прізвище, на прізвисько, прізвиськом. [Ой, я родом Іваненко, на прізвище Петренко (Пісня). Я зі Львова попівна, на прізвисько Карпівна (Голов.). Був один із них, Прокопович Лука, прізвиськом Індик (М. Лев.)]. Дать -ние кому - приложити прізвище кому, прикладку прикласти кому.
    * * *
    прозва́ння; ( прозвище) прі́звисько, прі́звище, диал. про́звище, про́звисько, при́кладка

    Русско-украинский словарь > прозвание

  • 3 длиннополый

    довгополий, (сущ. прозвище) довгополиця (м. р.).
    * * *
    довгопо́лий

    Русско-украинский словарь > длиннополый

  • 4 кавалер

    1) (молодой человек) кавалір (-ліра) и кавалер (-лера). [Ходить з каваліром на проходки (Звин.)]. Дамский -лер - дамський кавалір, (ухаживатель) зальотник, (диал.) лабусь (-ся), (вульг.) бабський празник. Настоящий -лер - лицар (-ря). Неизменный -лер - вірний кавалір. -леры (собир.) - кавале[і]рство, кавалерія, (насмешл.) кавалірня;
    2) (пожалованный орденом) кавалер;
    3) (прозвище солдата) вояк (-ка), (служивый) служба. [Якого ще тобі треба? Чим не вояк! (Стор.)]. -леры! - вояки! Славные -леры - славне вояцтво.
    * * *
    кавале́р

    Русско-украинский словарь > кавалер

  • 5 макаронник

    1) кул. макаро́нник, -у
    2) ( шутливое прозвище) макаро́нник, -а

    Русско-украинский словарь > макаронник

  • 6 мещанин

    -щанка міщанин, -щанка; (стар.) городовик (-ка, м. р.), (как бранное прозвище, стар.) салогуб (-ба), -губка; соб. міщанство. [Міський чоловік чи міщанин (Куліш). Міщанин узиває селянина очкур, чубрій, а селянин міщанина - салогуб (Сл. Гр.)].
    * * *
    міщани́н

    \мещанин во дворя́нстве — ( о выскочке) міща́нин-дворяни́н, род. п. міща́нина-дворяни́на

    Русско-украинский словарь > мещанин

  • 7 нарицание

    см. Нарекание 1а.
    * * *
    2) ( название) на́зва; ( прозвище) прі́звисько

    Русско-украинский словарь > нарицание

  • 8 насмешливый

    глузливий, глумливий, насмішкуватий, (реже) глуз[м]овитий. [Почував на собі глузливі погляди робітників (Черкас.). Глумлива усмішка (Коцюб.). Насмішкуваті очі (Н.-Лев.). Насмішкуватий голос (Л. Укр.). Іди звідси, глузовитий дядю! (Куліш)]. -вое прозвище - глузливе (глумливе) прізвище (прізвисько), прикладка.
    * * *
    насмі́шкуватий, глузли́вий; посмі́шкуватий, смішкува́тий; ( глумливый) глумли́вий

    Русско-украинский словарь > насмешливый

  • 9 прикладной

    1) (прибавленный) доданий, прикладений до чого, прикладаний (прикладываемый). -ное прозвище - прикладне (прикладане) прізвище или просто прикладка;
    2) прикладний. -ная наука - прикладна наука. -ная математика - прикладна математика;
    3) (о человеке) практичний, до всього здібний, голінний до чого.
    * * *
    прикладни́й

    прикладно́е иску́сство — прикладне́ мисте́цтво

    Русско-украинский словарь > прикладной

  • 10 прикладывать

    приложить (и прикласть)
    1) что к чему - прикладати, прикласти и приложити, (прижимать) притуляти, тулити, притулити що до чого. [Прикладай щільніше одне до одного. Прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала Коцюб.). Приложив руку до серця, Тернове віття до серця козацького прикладає. Дай мені смоли, приложити до боку (Рудч.). Приклала (приложила) масти до болячки. Притуляла (тулила) попечену руку до холодної шибки]. -вать печать - притискати (притиснути) печатку, печать до чого. [Моя рука до діл твоїх нових не здужає печаті притискати (Грінч.)]. -вать, -жить руку к чему (подписаться) - підписувати, підписати що, підписуватися, підписатися на чому. -жить руки, работу, старание к чему - прикласти, докласти, доложити рук, праці, дбання до чого. -жить свои знания к делу - прикласти своїх знаннів (свого знання) до діла. -жить науку к производству - прикласти науку до виробництва. Ума не -ложу - ради не дам (собі). [Ради не дам, що мені робити]. -дывать, -ложить к губам что, губы к чему (отведать) - при[до]туляти, при[до]тулити що до губів, губи до чого, (пригубить) пригублювати, пригубити що;
    2) -дывать, -ложить что к чему - додавати, додати, долучати, долучити, приточувати, приточити що до чого; см. Прилагать, Приложить, Присоединять. [Цього документа треба долучити до справи. Пишучи-ж постановив я собі не то що джерело вказувати, та тут-же з його виписку приточити (Куліш)];
    3) (добавлять) докладати, докласти, доложити чого, що. [Грошей тих не вистачило - довелося своїх докладати];
    4) (примерять, применять) прикладати, прикласти що до кого, до чого. [Чуже лихо до себе прикладай]. -ть прозвище - докладати, докласти, прикладати, прикласти, приложити прізвище, (насмешл.) докладку (прикладку) кому. [Вона мене злодійкою узива і всякі докладки доклада (Квітка). Хто-ж це тобі таке прізвище приложив? (Стор.)];
    5) -вать - вигадувати, брехати; см. Выдумывать, Врать;
    6) -дывать, -класть (пристраивать камен. кладкой) - примуровувати, примурувати що до чого. -класть крыльцо - примурувати ґанок. Прикладываемый - прикладаний, докладаний, (прилагаемый) додаваний, долучуваний. Приложенный и прикладенный - прикладений, докладений; доданий, долучений.
    * * *
    несов.; сов. - прилож`ить
    1) приклада́ти, прикла́сти и поприклада́ти; ( прижимать) притуля́ти и тули́ти и приту́лювати, притули́ти и попритуля́ти
    2) (прибавлять, присоединять) додава́ти, дода́ти и пододава́ти, доклада́ти, докла́сти; диал. приклада́ти, прикла́сти

    Русско-украинский словарь > прикладывать

  • 11 прилагать

    приложить
    1) прикладати и прикладувати, прикласти и приложити, притулювати и притуляти, притулити, (во множ.) поприкладати и -кладувати, поприложувати, попритулювати що до чого - см. Прикладывать 1. [Останніми часами знов до нас вертається старий спосіб - прикладати до літературних з'явищ принцип виключно естетичної оцінки (Єфр.). Це я свою власну погану мірку прикладаю до всіх (Крим.)]. -гать свои знания к делу, к практике - знання свої до діла (до життя), до практики прикладати. -жить прозвище - приложити (притулити) прізвище. [Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує (Гр.)]. -жить руку - підписати(ся), підпис положити. Руку -жил - рукою власною підписався. -жить печать - приложити, притиснути печатку. Ума не -жу - ради собі не дам. Он ни к чему рук не -гает - він і за холодну воду не береться;
    2) (прибавлять) додавати, додати, докладати, докласти и доложити, (присоединять) долучати, долучити що до чого. [Про кожну розкаже, ще й свого докладе (Грінч.)]. -жить документы к прошению - додати (долучити) документи до прохання. -ложи ещё рублик - іще карбованчика додай, доклади; срв. Прибавлять. -гать, -жить к чему старание, труд, руки - докладати, докласти и доложити, додавати, додати рук, праці до чого. [Схотілося й собі докласти рук, попрацювать (Грінч.). До всього треба робітникові доложити своїх рук (Єфр.). Додай рук, то вимиєш до діла (Полт.)]. -гать силу, усилия - докладати сили, зусиллів. Приложенный -
    1) прикладений, приложений, притулений;
    2) доданий, докладений и доложений, долучений.
    * * *
    несов.; сов. - прилож`ить
    1) (прибавлять, присоединять) додава́ти, дода́ти и пододава́ти, доклада́ти, докла́сти; диал. приклада́ти, прикла́сти
    2) ( применять) застосо́вувати, застосува́ти, приклада́ти, прикла́сти; (старания, силы) доклада́ти, докла́сти

    Русско-украинский словарь > прилагать

  • 12 Присловие

    1) приказка - см. Приговорка;
    2) (прозвище) прикладка, докладка;
    3) грам. - прислівна часточка.

    Русско-украинский словарь > Присловие

См. также в других словарях:

  • прозвище — См …   Словарь синонимов

  • ПРОЗВИЩЕ — ПРОЗВИЩЕ, прозвища, ср. Названье, данное человеку помимо его имени и содержащее в себе указание на какую нибудь заметную черту характера, наружности, деятельности данного лица. Николай I получил прозвище Палкин , а последний из Романовых, Николай …   Толковый словарь Ушакова

  • прозвище —     ПРОЗВИЩЕ, кличка, прозвание, жарг. кликуха, жарг. погоняло     НАЗЫВАТЬ/НАЗВАТЬ, величать, дразнить, прозывать/прозвать, несов. и сов. титуло вать, книжн. именовать, разг. дразниться, разг. звать/назвать, разг. кликать, разг.… …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ПРОЗВИЩЕ — ПРОЗВИЩЕ, а, ср. Название, даваемое человеку по какой н. характерной его черте, свойству. Обидное п. Человек по прозвищу Чужак. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • прозвище — прозвище, род. мн. прозвищ (неправильно прозвищей) …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

  • Прозвище — У этого термина существуют и другие значения, см. Кличка (значения). В этой статье не хватает ссылок на источники информации. Информация должна быть проверяема, иначе она может быть поставлена под сомнение и удалена. Вы мо …   Википедия

  • прозвище — сущ., с., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? прозвища, чему? прозвищу, (вижу) что? прозвище, чем? прозвищем, о чём? о прозвище; мн. что? прозвища, (нет) чего? прозвищ, чему? прозвищам, (вижу) что? прозвища, чем? прозвищами, о чём? о… …   Толковый словарь Дмитриева

  • прозвище — ПРОЗВИЩЕ, я, ср Знак в виде наименования, даваемый человеку в шутку, в насмешку как неофициальное имя по какой л. характерной для него черте. Для всех это был хозяин губернии, торжественно открывавший выборы, говоривший речь и возбуждавший и… …   Толковый словарь русских существительных

  • Прозвище по месту — Топонимическое прозвище, Прозвище по месту разновидность прозвища, дополнение к личному имени или даже в некоторых случаях основное имя, представляющее собой эпитет, указывающий на географическую точку (топоним): место рождения, активной фазы… …   Википедия

  • Прозвище — ср. Название, данное человеку помимо его имени (обычно указывающее на какую либо заметную черту его характера, наружности, деятельности). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • прозвище — прозвище, прозвища, прозвища, прозвищ, прозвищу, прозвищам, прозвище, прозвища, прозвищем, прозвищами, прозвище, прозвищах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»