пробуждать

пробудить пробуджати и пробуджувати, пробудити, будити, збудити кого, що. [Пробуджає свого пана (Чуб. V). Збудили мене зо сну. А збудити людський розум є в науки тільки сила (Грінч.)]. Срв. Будить, Разбудить. -дить кого от сна, из забытья, задумчивости - пробудити, збудити кого зо сну (и від сну), з забуття, з замислености, з задуми. -ждать, -дить в ком чувства, наклонности - будити, збудити, пробуджати, пробудити почуття, нахильності в кому (и в кого) до чого. [У мене це до вас збудило віру (Грінч.)]. -дить из состояния апатии, косности кого (переносно) что - пробуркати, розбуркати кого, що. [Розбуркали приспану народню думку (Грінч.)]. -дить чью скорбь, воспоминания - розбуркати, відживити чиє горе, спомини. -дить страсти - збудити, розбуркати пристрасті в кому. Пробуждённый - збуджений, пробуджений; розбурканий, пробурканий.

* * *

несов.; сов. - пробуд`ить

1) ( будить) буди́ти, збуди́ти, розбу́джувати, розбуди́ти и порозбу́джувати, несов. пробуди́ти, попробу́джувати, позбу́джувати, побуди́ти; пробу́ркувати, пробу́ркати и попробу́ркувати, розбу́ркувати, розбу́ркати и порозбу́ркувати, прокида́ти, проки́нути

2) перен. пробу́джуваґти, пробуди́ти и попробу́джувати, розбу́джувати, розбуди́ти и порозбу́джувати; ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти и позбу́джувати

возбудить

1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;

2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.

* * *

несов.; сов. - возбуд`ить

1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти

2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити

3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти

4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

будити кого, розбуджувати, розбуджати, пробуджувати, пробуджати.

* * *

см. пробуждать