-
1 przyznawać się
признаватися -
2 даныш-
признаватися один одному СГ; пор. таныш-. -
3 признаваться
признаться1) визнаватися, признаватися, бути ви[при]знаним від кого; визнаватися, вважатися, узнаватися, бути визнаним, вваженим за кого, за що; пізнаватися, угадуватися, бути пізнаним, угаданим (оттенки см. Признавать);2) кому в чём - признаватися, признатися кому в чому, визнавати, визнати що (на себе), (о мн.) попризнаватися; (хвалясь, хвастаясь) хвалитися, похвалитися кому про що; срв. Сознаваться. [Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.). Боїться йому признаватися (Грінч.). Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнав таке (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвалився про це нам (Кролевеч.)]. -ться в любви кому - освідчатися, освідчитися кому, освідчати, освідчити, визнавати, визнати кому кохання (любов). [Освідчилися ви по правді досконало (Самійлен.). Ви навпростець мені освідчили кохання (Самійл.). Він пані визнавав любов свою (Куліш)]. -знаться в преступлении, в воровстве - признатися в злочині, у злодійстві. -наться, люблю поспать после обеда - признатися, люблю поспати по обіді. [Признатись, по обіді звик я спати (Самійл.)];3) -ться к кому, к чему - признаватися, признатися до кого, до чого.* * *несов.; сов. - призн`аться1) (в чём-л.) признава́тися, призна́тися и попризнава́тися; ( сознаваться в своих проступках) зізнава́тися, зізна́тися; ( объясняться в любви) осві́дчуватися, осві́дчитисяпризна́ться в любви́ — призна́тися в коха́нні, осві́дчитися
до́лжен призна́ться, что — му́шу призна́тися (признать: ви́знати; согласиться: зго́дитися, пого́дитися), що
призна́юсь, призна́ться [сказа́ть] — вводн. сл. жарг. сказа́ти пра́вду (по пра́вді), призна́юся, призна́тися
2) страд. (несов.) визнава́тися; вважа́тися; пізнава́тися -
4 Исповеды[о]вать
исповедать1) (что) визнавати, визнати що, признаватися, признатися до чого, (стар.) (і)сповідувати що. [Визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса (Св. П.)]. -вать веру христианскую - визнавати віру християнську, признаватися до віри християнської, бути віри християнської. -вать коммунистические убеждения - визнавати комуністичні переконання, признаватися до комуністичних поглядів;2) (кого) сповідати, сов. висповідати кого з чого. [Сповідав законник ляшка молодого (Рудан.). Побігла до попа, щоб висповідав його (Казка)]. -вать кого в чём - сповідати кого з чого (з гріхів);3) (кому грехи) сповідати, висповідати кому, перед ким що (гріхи), сповідатися, висповідатися кому з чого. [Молиться, сповідає гріхи перед братом (Шевч.). Провини, які він сповідав Корницькому (вчителеві)… (Крим.)];4) (о серьёзном разговоре, нотации) сповідати, висповідати, брати, взяти на сповідь кого. Учитель -дует ученика - учитель сповідає (взяв на сповідь) учня. -
5 avouch
v1) твердити; доводити; підтверджувати; запевняти2) ручатися (за когось — for); гарантувати3) признаватися, визнавати* * *v1) стверджувати, доводити; підтверджувати ( чиї-небудь покази)2) refl признаватися, зізнаватися3) icт. ручатися, гарантувати -
6 avow
v1) визнавати; відверто заявляти2) юр. підтверджувати, визнавати факт* * *v1) визнавати; відкрито заявляти; refl признаватися, зізнаватися2) юp. підтверджувати, визнавати який-небудь факт -
7 confess
v1) визнавати (помилку)2) признаватися, зізнаватися3) церк. сповідати4) церк. сповідатися* * *v1) визнавати; зізнаватися2) цepк. сповідати; сповідатися -
8 confide
v2) повіряти, повідомляти по секрету3) довіряти, доручати4) признаватися* * *v1) (in) довіряти2) (to) повіряти, повідомляти по секрету3) (to) довіряти, доручати4) (in) покладатися -
9 own
1. nвласність; річ2. adj1) свій, власний; належний (комусь)to do smth. with one's own hands — робити щось своїми власними руками
2) власний, рідний3) любий, дорогийfarewell, my own — прощай, мій любий
to be one's own man (master) — бути самому собі хазяїном, ні від кого не залежати
to get one's own back — взяти реванш, помститися за образу
to give smb. his own — віддавати належне комусь
to tell smb. his own — сказати комусь правду в очі
3. v1) володіти, мати2) визнавати своїм3) допускати, визнаватиhe had better own up — йому краще в усьому зізнатися; б) покірно погоджуватися
* * *I nвласність, приналежністьII aon one's own — самостійно, незалежно; на власну відповідальність; за власною ініціативою
1) свій власний; належний ( кому-небудь або чому-небудь)2) власний, рідний (нaпp., про батька, сестру)3) любий, ріднийIII v1) мати, володіти3) визнавати, допускати; визнавати, зізнаватися -
10 profess
v1) відверто визнавати, заявляти (на повний голос); признаватисяI profess that this is news to me — я признаюся, що це для мене новина
2) прикидатися, удавати, придурюватися; робити вигляд; зображувати3) займатися (чимсь)4) викладати, навчати5) сповідувати (віру)6) звич. pass. приймати до релігійного ордену; вступати до релігійного ордену* * *v1) відкрито визнавати, заявляти ( привселюдно)2) прикидатися, робити вигляд3) претендувати5) викладати6) сповідувати ( віру)7) pass приймати в релігійний орден; прийняти чернецтво; вступити в релігійний орден ( to profess oneself) -
11 subscribe
v1) субсидувати; жертвувати гроші2) передплачувати (газети тощо); придбавати за передплатою4) підписувати (документ); ставити свій підпис5) підтримати, санкціонувати (щось)6) підкоритися; поступитися7) признаватися8) поручитися (за когось)* * *v2) (to) підписуватися, одержувати по підписціto subscribe to a loan — підписатися на позику; підписати ( кого-небудь); виписати, передплатити ( для кого-небудь); абонувати; записуватися
3) (to) погоджуватися, приєднуватися ( до чого-небудь)4) підписувати ( документ), ставити свій підпис -
12 avouch
v1) стверджувати, доводити; підтверджувати ( чиї-небудь покази)2) refl признаватися, зізнаватися3) icт. ручатися, гарантувати -
13 avow
v1) визнавати; відкрито заявляти; refl признаватися, зізнаватися2) юp. підтверджувати, визнавати який-небудь факт -
14 виниться
повиниться винитися, повинитися, признаватися, признатися до вини.* * *вини́тися -
15 заявлять
заявить кому1) (сообщать) заявляти, заявити кому, завідомляти, завідомити кого, освідчувати, освідчити кому, ознаймувати, ознаймити кого, (предлагать) загадувати, загадати кому. [Моя любая дитино, заявляю тобі свою волю (Стор.). По закону 1781 р. пани повинні були пристати на викуп, як тільки про це їм селяни загадають (Доман.). В «Крашанці» Куліш ознаймує; що всі українські історичні джерела брехливі (Грінч.)];2) (проявлять) виявляти, виявити, проявляти, проявити. -ть себя чем - заявлятися, заявитися чим, визначатися, визначитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признаватися, признатися до чого. -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) - показуватися, показатися кому, зголошуватися, зголоситися у (до) кого, подавати, подати свій голос, об'являтися, об'явитися, оповіщатися, оповіститися ким (через кого), чим, озиватися, озватися. [Хто хоче працювати в комісії, має зголоситися у (до) секретаря. Досі зголосилося нових членів дев'ятеро. Коли-б не Галичина, то (українство) фізичної не мало-б змоги подавати свій голос, як окрема нація (Єфр.). Піп нічим не об'являвсь, і Раїса трохи заспокоїлась (Коцюб.). Дає почин тій індивідуалістичній поезії, що останніми часами починає у нас озиватись (Єфр.)];3) (документ) засвідчувати, засвідчати, засвідчити. Заявленный - заявлений, завідомлений, освідчений; виявлений, проявлений; зголошений; засвідчений. Проживает с незаявленными документами - мешкає з незасвідченими документами. Незаявленный жилец - незаявлений (незголошений) пожилець.* * *несов.; сов. - заяв`ить1) заявля́ти, заяви́ти, -явлю́, -я́виш2) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (обнаруживать, проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти -
16 коммунизм
комунізм (-му). Близкий к -зму - близький (до) комунізму. Военный -низм - воєнний комунізм. Заветы -зма - заповіти комунізму. Исповедывать -низм - визнавати комунізм, признаватися до комунізму. Лозунги -зма - гасла комунізму. Последователь -зма - визнавець комунізму. Проповедь -зма - проповідь комунізму, комуністична проповідь.* * *комуні́зм, -унау́чный \коммунизм — науко́вий комуні́зм
первобы́тный \коммунизм — пе́рві́сний комуні́зм
-
17 объявлять
объявить оповіщати, оповістити, повістити, обвіщати, обвістити, оголошувати и оголошати, оголосити, оглашати, огласити, ознаймувати, ознаймити, ясувати, з'ясувати, освідчати, освідчити, об'являти, об'явити що, про що. [Про це оповіщено в газеті. Ознаймуємо цим нашим універсалом. Ми ясуємо ім'ям народу й нашого уряду, що Марцій заслужив карання смертю (Куліш)]. -лять устно - викликати. -лять, -вить себя сторонником кого, чего - признаватися до кого, до чого. -вить себя чем - об'явитися чим. [Чи не хтів він в той вечір неофітом об'явитись? (Л. Укр.)]. -вить о себе - оповіститися. [Піду оповіщуся у волость]. -вить о выходе книги - оповістити, що книга вийшла з друку. -вить кому свои намерения, цель, мнение, волю - з'ясувати кому свої заміри, мету, думку, волю. -вить амнистию - ознаймити амнестію. -вить приказ - оповістити наказ(а). Об'являемый - оповіщуваний, оголошуваний. Об'явленный - оповіщений, оголошений, обвіщений, ознаймлений, освідчений.* * *несов.; сов. - объяв`ить1) оголо́шувати, оголоси́ти; об'явля́ти, об'яви́ти; ( оповещать) оповіща́ти, оповісти́ти и пооповіща́ти -
18 объясняться
объясниться вияснятися, вияснитися, пояснятися, пояснитися, з'ясовуватися, з'ясуватися. [Незабаром виясниться, через віщо це сталося. Справа поясняється дуже просто]. Об'ясняться, об'ясниться с кем (по поводу недоразумения, несогласия в чём) - порозуміватися, порозумітися з ким, виясняти, вияснити непорозуміння. -ся в любви - освідчатися, освідчитися кому, признаватися кому про кохання. -ся знаками - порозуміватися на миґах.* * *несов.; сов. - объясн`иться1) (выяснять отношения, улаживать недоразумения) порозуміва́тися, порозумі́тися; ( давать объяснение) поя́снювати и поясня́ти, поясни́ти; ( выяснять) з'ясо́вувати, з'ясува́ти; (несов.: переговорить) переговори́ти; (несов.: поговорить) поговори́ти2) (становиться понятным, выясняться) з'ясо́вуватися, з'ясува́тися3) (несов.: разговаривать, изъясняться) розмовля́ти, говори́ти4) (несов.: иметь объяснение в чём-л.) поя́снюватися, поясня́тися5) строит. (несов.) поя́снюватися, поясня́тися; з'ясо́вуватися -
19 признавать
признать1) что, кого (брать за истину) - визнавати, визнати, признавати, признати, узнавати, узнати що, кого. [Вони не визнавали римських богів і всього старого ладу (М. Лев.). Я визнаю свою помилку. Він не визнає ніяких обов'язків. Я признаю єдиного лиш бога (Крим.). Хто признає мене перед людьми, і я признаю його перед отцем моїм (Єванг.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). Загальна маса великий за ним (Коцюбинським) узнавала талант (Єфр.)]. -вать за кем что - признавати кому що и визнавати, узнавати за ким що. [Всякому народові признають його право, а українцям - зась (Стебн.). Хоч не маєм театру, йому признаємо славу першого комедіянта (Франко). А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? (Крим.)]. -вать, -нать кого, что (признаваться, к кому, к чему) - признаватися, признатися до кого, до чого. [Ми на ярмарку стрілися, то він і признавсь до мене (Липов.). Василь признався до того ножа. Надто вже багато людей призналося до тієї думки (О. Пчілка). Це його обов'язок, коли він тільки признається до якихсь обов'язків (Н. Рада). Образа була-б для бога, якби хто признався до нього для хвилевої користи (Л. Укр.). Вони до мене не признаються, бо дуже багаті, а я вбогий];2) -вать, -знать кого, что кем, каким, чем (считать) - визнавати, визнати, вважати, вважити, узнавати, узнати кого за кого, за якого, що за що (и редко ким, чим); см. Считать. [Сучасники не визнавали його за генія. Міклошич завсігди визнавав українську мову за самостійну (Грінч.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -знаю это полезным - визнаю це за корисне. -нать что-л. нужным, необходимым - визнати щось за потрібне, за необхідне. -наю за благо - при[ви]знаю за добре;3) кого, что (узнать, распознать) - пізнавати, пізнати, угадувати, угадати кого, що; см. Узнавать. [В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю? (Франко). Чи зостріне, що пізнає Катерину, привітає сина? (Шевч.)]. Признанный -1) визнаний, признаний, узнаний;2) визнаний, вважений, узнаний за кого, за що;3) пізнаний, угаданий.* * *несов.; сов. - призн`ать1) визнава́ти, ви́знати, признава́ти, призна́ти; (несов.: считать) вважа́ти2) (узнавать, опознавать) пізнава́ти, пізна́ти, признава́ти, призна́ти -
20 причислять
причислить1) (к чему при счёте) прираховувати, прирахувати, прилічувати, прилічити; (прибавлять) придавати, придати, додавати, додати що до чого. -лять проценты к капиталу - прираховувати (прилічувати, додавати) відсотки до капіталу (до стовпа);2) (зачислять, относить в разряд чего) зараховувати, зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити, залучати, залучити кого, що до кого, до чого, ставити, поставити кого поміж ким. -лить принятые деньги к приходу - зарахувати, залічити прийняті гроші до прибутку. Его -ляют к величайшим государственным деятелям - його зараховують (залічують) до найвидатніших державних діячів, його ставлять поміж найвидатнішими державними діячами. Отого про изведения нельзя -лить ни к трагедиям, ни к комедиям - цього твору не можна ні до трагедій, ні до комедій залучити (залічити, зарахувати, зачислити). -лить кого к посольству - зачислити, прирядити, приділити кого до посольства. -лять себя к кому, к чему - залічувати, зачисляти себе до кого, до чого, признаватися до кого, до чого, (фам.) горнути себе до кого. [Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься (Кониськ.). Вона і себе до старих людей горне і теж гріха боїться (Кониськ.). Признаються до цього напряму Гнат Хоткевич, Іван Липа (Єфр.)] Причисленный -1) прирахований, прилічений; приданий, доданий до чого;2) зарахований, залічений, зачислений, залучений до кого, до чого, поставлений поміж ким, поніж чим.* * *несов.; сов. - прич`ислить1) ( присоединять при подсчёте) прилі́чувати, прилічи́ти, прирахо́вувати, прирахува́ти2) ( зачислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачисля́ти, зачи́слитипричи́слить к ли́ку святы́х — церк. канонізува́ти, приєдна́ти до святи́х
- 1
- 2
См. также в других словарях:
признаватися — аю/ся, ає/шся, недок., призна/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) Говорити правду про себе. || у чому, діал. до чого. Розкривати якусь таємницю. || Говорити правду про що небудь. || Говорити що небудь відверто. 2) кому. Освідчуватися в коханні. 3)… … Український тлумачний словник
признаватися — [приезнава/тиес а] найу/с а, найе/с :а, найе/ц :а, найеимо/с а, найеите/с а, найу/ц :а … Орфоепічний словник української мови
признаватися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
визнавати — наю/, нає/ш, недок., ви/знати, аю, аєш, док. 1) перех. Вважати дійсним, законним, стверджувати своєю згодою, позитивним ставленням право на існування кого , чого небудь. 2) перех. і неперех., також із спол. що. Відверто признаватися в чому небудь … Український тлумачний словник
виховуватися — I уюся, уєшся, недок., ви/ховатися, аюся, аєшся, док. 1) Перебуваючи під чиїм небудь опікуванням, навчатися правил поведінки, одержувати освіту і т. ін. 2) Розвиватися духовно, набувати знань, певного світогляду, моральних переконань завдяки… … Український тлумачний словник
відкриватися — а/юся, а/єшся, недок., відкри/тися, и/юся, и/єшся, док. 1) Розкриваючись, відхиляючись тощо, ставати доступним для проникнення іззовні або виходу назовні. 2) розм. Те саме, що відчинятися 1). 3) Ставати доступним, досяжним, можливим для кого… … Український тлумачний словник
зізнаватися — аю/ся, ає/шся, недок., зізна/тися, а/юся, а/єшся, док. 1) Казати відверто про свій стан, свої вчинки і т. ін.; признаватися в чому небудь. 2) юр. Подавати усно чи письмово якісь відомості, дані про кого , що небудь, свідчити під час допитів або… … Український тлумачний словник
освідчуватися — уюся, уєшся. рідко освідча/тися, а/юся, а/єшся, недок., осві/дчитися, чуся, чишся, док. 1) Признаватися (в коханні). Освідчуватися в коханні. 2) Просити у жінки згоди стати дружиною. 3) рідко. Офіційно знайомитися; представлятися … Український тлумачний словник
признатися — див. признаватися … Український тлумачний словник
сповідатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) церк. Бути на сповіді, приймати обряд сповіді. 2) Каятися в гріхах під час сповіді. 3) перен. Відверто признаватися кому небудь у чомусь, розповідати про щось … Український тлумачний словник
Контекстний паралельний вжиток — Г. До четвертої групи належать богословські терміни, які в певних контекстах можна вважати синонімами, і тому допущено їхній паралельний вжиток, але в інших контекстах вони різняться своїм значенням або семантичним відтінком, і тоді не є… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів