привязываться

привязаться

1) прив'язуватися, прив'язатися, припинатися, прип'ястися. [Сиділа на сходах, що провадили до причалу, де прив'язувались човни (Л. Укр.)];

2) (пристать, не отходить) ув'язуватися, ув'язатися до кого, за ким, присотатися, навратитися. [Ой вернись, бідо! чого ти вв'язалась? Пішли ми в садок, і він до нас присотався (Чигир. п.). Навративсь як собака (Мнж.)];

3) (к кому, к чему: придираться, приставать, прицепиться) в'язнути, прив'язнути, ув'язнути, нав'яз(ну)ти, в'язатися, ув'язатися, нав'язуватися, нав'язатися до кого, до чого, чіплятися, при[в]чепитися до кого или кого за що, налазити, налізти на кого или до кого, сікатися, присікуватися, присікатися, присіпатися, скіпатися, прискіпуватися, прискіпатися до кого; срв. Приставать, Придираться, Цепляться. [Чого ти в'язнеш до нас? (Звиног.). Чого вона прив'язла до мене? (Васильч.). Причепився, як реп'ях (Ном.). Ні з сього, ні з того за що-небудь учепиться (Звиног.). Учепився, як гріх села (Ном.). Присікалася наче оса (Кониськ.). Чого ви на нас налазите? (Мирн.). Чого се він до мене присіпався?]. -вязываться к каждому слову - чіплятися кожного слова, за кожне слово;

4) прихилятися, прихилитися, привертатися, привернутися до кого, до чого, прикладатися прикластися до чого. [Він до мене був прихилився всією душею (Крим.). Я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). З більшим запалом прикладався до науки (Франко)].

* * *

несов.; сов. - привяз`аться

1) прив'я́зуватися, прив'яза́тися, припина́тися, припну́тися и прип'ясти́ся и прип'я́стися

2) ( чувствовать расположение) прихиля́тися, прихили́тися, приверта́тися, приверну́тися, прив'я́зуватися, прив'яза́тися

3) (к кому-чему - неотступно следовать, приставать) причіпля́тися и причі́плюватися, причепи́тися, чіпля́тися, учепи́тися (до кого-чого) и начепи́тися (на кого), прив'я́зуватися, прив'яза́тися (до кого-чого), ув'я́зуватися, ув'яза́тися, в'я́знути, прив'я́знути и ув'я́знути, пристава́ти, приста́ти (до кого); ( придираться) прискі́пуватися, прискі́патися (до кого-чого)

напустить

1) кого, чего - напускати, напустити, (о мног.) понапускати кого, чого; срв. Напускать 8. [Висилає крепаків ловити живих зайців і напускати в садок (Мирн.). Хто це напустив собак у хату? (Сл. Гр.). І щук звелів у став понапускати (Глібів)]. Он -тил жильцов, да и сам им не рад - він понапускав пожильців, та й сам їм не радий. Не - кайте дыму в комнаты - не напускайте диму до покоїв;

2) что (вниз) на что - напускати, напустити, насовувати и насувати, насунути, (о мног.) понапускати, понасовувати, понасувати що на що. [Насунула хустку на самі очі (Лубенщ.). Понапускала начоси аж на брови (Київщ.)];

3) кого, что на кого, на что - напускати, пускати, напустити, (о мног.) понапускати кого, що на кого, на що, (натравливать) нацьковувати, нацькувати, (о мног.) понацьковувати кого на кого, кого ким. [Нацькувала-б мене всіма собаками на селі (Н.- Лев.)]. -кать собак на зверя, охотн. - спускати собак (хортів) на звіра. -скать ястреба на утку - пускати яструба на качку. Неприятель -тил на нас свою конницу - ворог пустив (кинув) на нас свою кінноту. -тили голодного на кашу - пустили голодного до каші;

4) чего во что и что - напускати, напустити, наливати, налити и (зап.) налляти, (нацеживать) націджувати, націдити, наточувати, наточити, (о мног.) понапускати, поналивати, понаціджувати, понаточувати чого в що и що; срв. Наливать 1. [Напустив повнісіньку кухню води (Київ)];

5) что на кого - завдавати, завдати кому чого, наганяти, нагнати кому, на кого чого, (о мног.) позавдавати, понаганяти; срв. Причинять. -ть страх на кого - завдавати, завдати кому страху (ляку), наганяти, нагнати страху (ляку) на кого, наганяти, нагнати духу (холоду) кому; срв. Напугивать. -ть болезнь, сон - наганяти, нагнати, насилати, наслати х(в)оробу, сон на кого. [Напускає туману на варту, насилає сон твердий на неї (Л. Укр.)]. -ть порчу - напуст напускати, напустити на кого, наслання насилати, наслати на кого, зурочувати, зурочити кого; срв. Портить 4;

6) на себя что (притворяться) - удавати, удати з себе кого, якого, строїти з себе кого, (фамил.) пришивати, пришити собі що. -ть на себя дурь, болезнь - удавати, удати з себе дурня (дурника, дурного), х(в)орого, строїти з себе дурня (дурника, дурного), х(в)орого, (фам.) пришивати, пришити собі х(в)оробу;

7) (у портных) -ть против мерки - пускати, пустити більше (ширше, довше) проти мір(к)и, припускати, припустити проти мір(к)и. -ть складку - закладати (робити), закласти (зробити) згортку;

8) (только сов.). - а) (во множ.) понапускати, напустити, (о блохах) понапруджувати, напрудити. Собака -кала блох - собака напустив (напрудив) бліх. Собаки -кали блох - собаки понапускали (понапруджували) бліх; б) напускати кого, чого; напускати, накидати чого и чим в кого, в що и т. п.; срв. Пускать. Напущенный -

1) напущений, понапусканий;

2) напущений, насунений и насунутий, понапусканий, понасовуваний;

3) напущений, пущений, нацькований, понацьковуваний; спущений;

4) напущений, налитий, наллятий, націджений, наточений, поналиваний и т. п.;

5) завданий, нагнаний, напущений;

6) уданий и удаваний;

7) пущений закладений. -ться -

1) (стр. з.) напускатися, пускатися, бути (на)пусканим, (на)пущеним, понапусканим и т. п. Собаки -ются по сигналу - собак спускають на гасло. Вашими соседями скотина -ется в наши луга - ваші сусіди пускають худобу на наші луки;

2) (набрасываться на кого, на что) накидатися, кидатися, накинутися на кого, на що, (нападать) нападатися, напастися, насідатися, насістися, (привязываться) наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися, присікуватися, присікатися, (перен.) накривати, накрити мокрим рядном кого, (на еду, питьё с жадностью) допадатися, допастися до чого, (о мног.) понакидатися, понападатися, понасідатися; понаскіпуватися, поприсікуватися. [Накинувся на мене ваш собака, трохи не порвав (Лубенщ.). Напалась на мене, що я беруся до вищої науки (Н.-Лев.). Чого ти насідаєшся на мене? (Сл. Гр.). Наскіпався мов на батька (Номис). Присікався до чоловіка, - як не б'є (Рудч.). Тільки я на двері, а батько та і накрив мене мокрим рядном (Богодух.). Допався як муха до меду (Номис)];

3) (вволю, сов.) напускатися; накидатися; нарушатися и т. п.; срв. Пускать, -ся.

* * *

несов.; сов. - напуст`ить

1) напуска́ти, напусти́ти, -пущу́, -пу́стиш и мног. понапуска́ти; (мног.: впустить) попуска́ти

2) (на кого - о внешнем виде, поведении) напуска́ти, напусти́ти и мног. понапуска́ти (на кого); ( на себя что) удава́ти (удаю́, удає́ш) [з се́бе], удати (уда́м, удаси́) [ з се́бе] (кого, якого)

3) ( побуждать к нападению) напуска́ти, напусти́ти и мног. понапуска́ти; ( пускать) пуска́ти, пусти́ти; ( собак) спуска́ти, спусти́ти и мног. поспуска́ти; ( натравливать) нацько́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, нацькува́ти, -цькую́, -цькує́ш

см. привязываться

придраться чі[е]плятися, причепитися, учепитися кого или до кого, за що, сікатися, присікуватися, присікатися присіпатися до кого, скі[и]патися прискі[и]патися, наскі[и]патися до кого, на кого или проти кого, уїдатися, уїстися, угризатися, угризтися в кого и на кого, нападатися, напастися, налазити, накопуватися, накопатися, накасуватися, накасатися на кого. [Чіплятися до слів. Чеплявся за всяку приключку (Крим.). Тривайте, не дуже сікайтесь: є ще на-світі (люди), що вміють і люблять по-нашому читати (Квітка)]. Срв. Привязываться 2.

* * *

несов.; сов. - придр`аться

прилепиться

1) приліплюватися и приліплятися, приліпитися, бути приліпленим, (во множ.) поприліплюватися до чого; срв. Прилипать. [Тим оставить чоловік отця свого і матір свою та й приліпиться до жони своєї, і будуть удвох тілом одним (Св. Пис.). Давніше свічечки приліпляно на рогах у волів (О. Пчілка)];

2) (переносно: пристраститься) прикидатися, прикинутися до чого, липнути, прилипнути до чого, тулитися, горнутися до чого. [Говорив раз піп казання із Письма Святого: чого, грішнику, так липнеш, - каже, - до земного (Рудан.). Він усією душею прилип до церкви (Звин.). Казано по святих книгах, щоб не тулилася людина до світового добра, до багатства (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - прилеп`иться

1) прилі́плюватися, приліпи́тися и поприлі́плюватися; ( располагаться вплотную) тули́тися, притули́тися

2) (перен.: привязываться) горну́тися и пригорта́тися, пригорну́тися

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

прицепиться

1) причі[е]плюватися и причіплятися, причепитися до чого, чіплятися до чого и на чому, почепитися на чому, учепитися и чепитися за що и чого, (во множ.) попричі[е]плюватися, почіплятися и т. д., бути причепленим до чого, почепленим до чого и на чому, учепленим за що и до чого. [Як реп'ях той, учепиться за латані поли (Шевч.). Не довго думаючи, він чепився на ту берізку (Франко). Пропасниця мене чепилась вчора (Маковей)];

2) чіплятися, причепитися до кого, учепитися кого и до кого; см. Придираться, Привязываться 3, Приставать 4. [Причепився, як реп'ях (Номис). Що-ж бо ви, мамо, мене нині вчепилися, як оса? (Франко)].

* * *