по-новому

час (р. часу), пора, час-пора, часина, година, доба (р. доби), діб (ж. р.) (р. доби). Короткое время - малий час, часочок, часинка, мала часина. В короткое время - за малий час, не за великий час, за малу часину. Продолжительное время - великий час, довший час. Во время (во времена) кого, чего - за кого, за чого, за часів кого, чого, під що, підчас чого, при чому, по-при що, серед чого (и просто орудн. пад.). [Був ще за панського права кухарем (Грінч.). То було за царя Панька, як земля була тонка. За часів Соломона. За часів наростання народньої сили, письменство вело за руку наш народ (Єфр.). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (Тесл.). При добрій годині всі куми й побратими. Серед бурі страшно на морі. Це діялося постом = во время поста]. Во-время - см. ниже В своё время. Со времени - від часу, від часів. [Від часу революції]. До времени - до якогось часу, покіль-що. С какого времени? - відколи? з якого часу? С этого времени - відтепер, з цього часу. С того времени - відтоді, відтогді, з того часу, з тих часів. С давнего времени - з давніх часів, здавна, з давньої давнини, з давнього давна, з давніх давен, од найдавніших давен. С незапамятных времён - з-поконвіку, з передвіку, з правіку. С того времени, как - з того часу як, відколи, одколи. [Відколи прийшов, ще й слівцем не прохопивсь]. В какое время? - якого часу? Около того времени - близько того часу. В это время - в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю пору, в ці пори. А в это время - аж тут, аж під цей час. В то время - тоді, того часу, в той час, під той час, тими часами, на той час, на ту пору. В то же время - рівночасно, одночасно, в той-таки час, в той самий час. В одно время - заразом. [Не всі бо заразом! Я думаю й слухаю заразом]. В одно и то же время - за одним заходом, одночасно. [Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Грінч.)]. Тем временем - тимчасом, поки-що. В то время, как - як, тимчасом як. [Як були ми в його, бачили його брата]. Всё время - раз-у-раз, раз-по-раз. В своё время - за свого часу, свого часу, в свій час, (своевременно) на свій час. Не в своё время - не в час, невчасно, не свого часу. Всему своё время - на все свій час. Для своего времени - як на свій час, як для свого часу. Во всякое время - повсякчас, повсякчасно, на всяку діб. Это было не в наше время - це ще не за нас було, не в наші часи те діялося. В недавнее время - недавніми часами. В прежнее время - попередніми часами, за попередніх часів, давніших літ, перше, попереду, (вульг.) допреж сього, спрежду. В последнее время - останнім часом, останніми часами. В старое время - за давнього часу, в старовину. По теперешним временам - як на тепер, як на ці часи. До последнего времени - до недавна. В другое время - иншим часом. До сего времени - досі, до сього часу. До того времени - доти, доті[и]ль, (диал.) дотля. До поры до времени - поки-що, доки-що, до слушного часу, до часу. [До часу глек воду носить (посл.)]. До позднего времени - допізна, до пізньої години. Раньше времени - без часу. На-время - на час, до часу, про час. [Хай буде про час і така, навпослі я зроблю гарну]. На некоторое время - на якийсь час. На определ. время - на безрік. На вечные времена - на вічні часи, на безвік, в вічний час. Спустя, через некоторое время - згодом, згодя, перегодом, з- перегодом, перегодя, небавом, незабаром, невдовзі, невзадовзі, далі-подалі, далі-далі, по якійсь годині, за якимсь часом. Спустя долгое время - по довгому часі. В непродолж. времени - см. Вскоре. С течением времени - де-далі, з часом. В течении некоторого времени - на протязі (протягом) якогось часу. В течение непродолжит. времени - не за великий час, на протязі (протягом) недовгого часу. От времени до времени - час од часу, з часу до часу. По временам, время от времени - часами, десь-не-десь, коли-не-коли, десь- колись. В ночное время - уночі, нічною добою, нічної доби, вночішнього часу. Время предрассветное - досвіток. Время дообеденное - задобіддя, задобідня година. В обеденное время - в обіди. Время послеобеденное - пообідній час, сполуденок (р. -нку). Время перед вечером - підвечірок (р. -рку). Время, когда ложатся спать - ляги, обляги, вляги, лягмо, лягови, (нареч.) облягома. [Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду]. Время вставания - устанок. [Робив од устанку до смерку]. Утреннее время - зарання, заранок. [Півень співа поки зарання, а потім спить]. Время года - пора, доба року. Время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления - відзимка. Время между весною и летом - залітки. Время, когда греет солнце - вигріви. Время пахания - оранка. Время уборки сена - косовиця, гребовиця. Время перед новой жатвой, перед новым хлебом - передні[о]вок (р. -вка). Время жатвы - жнива. Время возки копен - возовиця, коповіз (р. -возу). Время рождения овец - обкіт (р. -коту). Время, когда пасётся скот - пасовиця. Время роения пчёл - рійба, ройовиця. Время собирания мака - макотрус. Время опадания листьев - листопад. В свободное время - на дозвіллі, гулящого часу, вільного часу, на гулянках, гулянками, гуляючи. Есть время - є коли. Отсутствие свободного времени - нікольство. Не хватать, не доставать времени - ніколитися. [Не поможу тобі, бо й самому ніколиться]. Нет времени - нема коли, ніколи, не маю часу. Удобное, благоприятное время - добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година. Надлежащее время - слушний час. Неблагоприятное, бедственное время - лихий час, лихоліття, лиховщина, тяжка година, знегіддя, знегода. В условное время - в належиту годину. В лучшие времена - за кращих часів. Определённое время - визначений (призначений) час (термін). В определённое время (в опред. сроки) - певними речінцями. Теперешнее время - теперішні часи, сьогочасність (р. -ности). Старые времена - старі часи, давнина, старовина, старосвітчина. Время, в которое жили деды - дідівщина, дідизна. Настоящее время - час теперішній (и грамм.). В настоящее время - тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящ. времени - донині, дотепер. Время прошлое, давно минувшее - час минулий, давній, давно минулий (и грамм.), давні часи, давня давнина. Время будущее - час майбутній, прийдешній (и грамм.). На будущее время - на далі, на дальший час, на потомні часи. В давние времена - давньою порою, давніми часами, у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени - сьогочасній, тогочасній, тоговіковий, тодішній, новочасній. Условленное время, проведенное в обучении ремеслу - термінування. Время летит - час біжить, час не змигнеться. Требующий, отнимающий много времени - забарний, загайний, бавний, забавний. Время прибавочное (для работы) - надробочий час. Время упущено - проминуто час, (шутл.) пора перепорилася.

* * *

и Нов новий; (поновее, поближе к современности) новітній; (нового времени) новочасний. [Може викую я з його (слова) до старого плуга новий леміш і чересло (Шевч.). Вступає в вік новий душа чиста (П. Тичина). Скажіть якої новітньої казки (Звин.). Новітня сукня (Крим.). Привезли саркофаг до брами новітнього храму (Л. Укр.). Новітні співці відгукнулись на голос той (Вороний). Страшна була людям якась новітня, невідома міць (Дніпр. Ч.). Знайшли собі новітнє щастя (Крим.)]. -вые века - нові віки, нова доба. -вый год - новий рік. Встречать -вый год - зустрічати новий рік. С -вым годом! - з новим роком! Поздравлять с -вым годом - см. Поздравлять. -вый завет - новий заповіт (завіт). -вая Зеландия, -вая Каледония и т. п. - Нова Зеландія, Нова Каледонія и т. п. -вые лица (особы) - нові люди. -вый мир - новий світ. [Світ новий, багряний (Сосюра)]. -вая неделя, церк. - провідний тиждень, проводи (-від и (реже) -дів). -вый порядок, режим - новий порядок (лад), режим. -вый Свет, геогр. - Новий Світ. -вое серебро - нове срібло, мельхіор (-ру). -вое слово (неологизм) - нове слово, новотвір (-твору). -вый стиль - а) (летоисчисления) новий стиль; б) (в искусстве) новий стиль, (модерн) модерний стиль, стиль-модерн. -вый человек - нова людина; (новичок) новак (-ка). Что -вого? - що (чути) нового? Пока -во что кому - поки новина (новинка) що кому. Совершенно -вый - новісінький. По -му - по- новому; по-новітньому. Старый друг лучше -вых двух - за старого приятеля двох нових дають, (та й то не беруть). -вая метла чисто метёт - см. Мести 1.

* * *

обжиться обживатися, обжитися, (сов.) обсидітися. [Він уже там, на новому місці, обсидівся].

* * *

несов.; сов. - обжиться

1) обжива́тися, обжи́тися и пообжива́тися

2) ( обзаводиться) заво́дити, завести; обзаво́дитися, обзавести́ся

1) (напев, мотив) голос, спів;

2) (прибаутка) примо[і]вка, вигадка, прикладка, приказка. Старая -дка на новый лад - стара пісня по-новому співана.

* * *

1) ( напев) спів, -у, на́спів; погу́дка

2) ( прибаутка) примо́вка и при́мовка

обжитися, оббутися, обговтатися, ужитися (на новому місці). [Уже я обжилася (оббулася, обговталася, ужилася) у свекрухи)].

* * *

1) побудуватися. [Пересельці вже побудувалися в новому краю];

2) (о войске) ушикуватися, пошикуватися.

* * *

1) бу́ти збудо́ваним, бу́ти побудо́ваним

2) ( выстроить себе дом или другие постройки) споруди́ти (поста́вити) собі́ буди́нок; побудува́тися

3) ( в ряды) ви́шикуватися

приучить кого к чему привчати, привчити, при[за]вичати, при[за]вичити, звичати, звичити, зучати, зучити, при[у]звичаювати, при[у]звичаїти, принатурювати, принатурити, (о мн.) попривчати, позвичати, попризвичаювати и т. д. кого до чого, що робити. [Не смів поглянути на батька, скоро привчили! (Свидн.). То він так привичив (Черк. п.). Ви його не зучайте курити (Конст. п.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.). Звичили корову доїтися на налигачі (Борз. п.). Старшого (сина) старий призвичаював до господарства (Мирн.) Батько принатурив його до чумацтва (Харківщ.)]. -чить (путём упражнений) язык, руку к чему - наломити (несов. наламувати) язик, руку до чого, наважити (набить) (несов. наважувати) руку до чого. -чать к новым условиям жизни - призвичаювати (кого) до нових умов життя. -чить к новому климату - принатурити до нового клімату. Приучённый - привчений, учений, звичений, при[за]вичений, зучений, призвичаєний, принатурений до чого. [I руки ті не учені до зброї (Л. Укр.). Ні до плугу, ні до ціпа не призвичаєний (Кониськ.)].

* * *

несов.; сов. - приуч`ить

прокласть и -ложить

I. 1) перекладати, перекласти, (во множ.) поперекладати що чим. [Переклади посуд соломою, щоб не побився];

2) (на счётах) - см. II. Прокидывать 1;

3) помилятися, помилитися, робити, зробити помилку, кидаючи на рахівницю;

4) (известное время) прокласти що (протягом певного часу). Проложенный - перекладений.

II. Прокладывать, -ложить - прокладати, прокласти, проводити, провести; торувати, уторувати срв. Пролагать, -вать дорогу к чему-н. - прокладати, торувати, промощувати дорогу, шляг до чого. [Новому хисту торує шлях широкий (Л. Укр.). Промощує дорогу будущині (М. Павлик)]. -жить себе дорогу - прокласти собі дорогу, срв. Пробить (дорогу). - жить новую улицу - прокласти, прорізати нову вулицю. -жить худую славу - пустити поговір. -вать, -жить курс корабля (на карте) - визначати, визначити курс корабля. Проложенный - прокладений, проведений, уторований, промощений.

* * *

несов.; сов. - пролож`ить

1) проклада́ти, прокла́сти; ( проторять) торува́ти, проторува́ти

2) (перекладывать чем-л.) переклада́ти, перекла́сти и попереклада́ти

1) стрибо́к, -бка́; (прям.) скік, род. п. ско́ку, ви́скік, -скоку; ( животного) ви́брик, -у

2) (резкое изменение; переход к новому качеству) стрибо́к

освоиться с чем призвичаюватися, призвичаїтися, звикати, звикнути до чого, до кого, оговтуватися, оговтатися з чим, ким, де, об[у]говтуватися, об[у]говтатися з чим, ким, де, приговтатися де, обвикати, обвикнути де, оббуватися, оббутися де, з чим, з ким, освійчитися де, з чим. Осваиваться с новым положением - призвичаюватися до нового становища, звикати на новому. -ваться с чужими обычаями - призвичаюватися (обвикати) до чужих звичаїв. -иться (свыкнуться) с мыслью - звикнутися з думкою.