по+себе

предл. с вин. и с твор. пп.

1) а) за що. [Узяв її за рученьку. Паничу, я вас за чуба посмичу (Номис)]. Вступиться за кого - оступитися, обстати за ким и за кого. Она вышла за военного - вона віддалася за військового. Ручаться за кого - ручитися за кого; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Ховається за чужі плечі. Вивозити гній на степок по-за місто (за город)]. Сесть за стол - сісти до столу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гроші за роботу]; (принимая в соображение что) по чім. [По такій роботі треба не такі гроші брати]; г) (о замещении) за кого, замість кого. [Послав сина замість себе]. За что браться - до чого братися. [До науки бралися. Козаки, до шабель! До роботи взялися];

2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За синім-би морем милого знайшла (Шевч.). Скрізь і перед нами і по-за нами бриніють чоловічі шапки (Г. Барв.). По-за межами нашої країни = за пределами нашей страны]. За чем (о занятии) - за чим, (зап.) при чому. [Сидить за шитвом чи за прядивом. На лаві при вечері вся сім'я сиділа (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом - один по одному. [Усі, один по одному, повиходили з хати. Мрія спливала по мрії (Грінч.)]. Шаг за шагом - ступінь по ступеню. Идти вслед за кем - іти слідом за ким. Гнаться за кем, за чем - гнатися за ким, за чим. Охотиться за волком - полювати на вовка, за вовком. Пойти за кем, за чем - піти по кого, по що. [Біжіть швидше по лікаря. Поїхав у ліс по дрова, а я пішла по воду]. Пойти за делом - піти за ділом (а не по ділу). Оставить кого далеко за собою - залишити кого далеко позад себе. Он уехал вскоре за мной - він поїхав незабаром після мене;

3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Виплакала карі очі за чотири ночі. За останні два роки (или за останніх двох років) він написав кілька гарних оповіданнів. Денис через усю дорогу хоч-би пару з уст пустив (Квітка)]. За неделю перед этим - тиждень перед цим, перед тижнем. За год раньше - рік наперед, перед роком. Ему за сорок лет - йому років понад сорок. За две версты от города - за дві верстві від міста. За пятнадцать рублей - за п'ятнадцять карбованців. Найти за кем - знайти на кому. [На йому не знайшли ніякої провини (Н.-Лев.)]. Следовать за кем (по времени) - іти за ким, бути під ким. [Ця дівчинка - старша, а під нею оцей хлопчик]. За ним это водится - за ним це буває (поводиться). За глаза - позаочі. [Се не позаочі люди кажуть, а в вічі (Г. Барв.)]. Теперь очередь за мной - тепер моя черга. Запишите это за мной - запишіть це на мене. Будет за мной - буде за мною. За неимением - не маючи; бо не маю, через брак, для браку чого. [Не маючи грошей, не можу купити. Не можу купити, бо не маю грошей. Не друкується через брак місця]. За исключением - з винятком чого, виймаючи що, окрім чого, кого. За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. - через нікольство, через х(в)оробу, через старощі и т. п. За подписью секретаря - з підписом секретаря. Что за чудо, удивление! - що за диво!

* * *

1) с вин. п.

2) с твор. п.

3) в знач. нареч. за

заставить силувати, присилувати, усиловувати, усилувати, примушувати, примусити, змушувати, змусити, неволити, приневолювати, приневолити, заставляти, заставити кого, (провинц.) присутяжувати, присутяжити; см. Принуждать. [Шкода мене вмовляти, а силувати - тож не знаю, хто мене присилує (М. Вовч.). Її всилували за його йти заміж. Мільйони людей можу вбить, загубить, та чи змушу кого мене вірно любить (Франко). Заставила мене мати тонку пряжу прясти (Лавр.). Подали до суду, може в суді присутяжать його заплатити (Звиног.)]. -вить замолчать - примусити кого змовкнути; зацитькати кого. -вить о себе говорить - примусити говорити за себе, (образно: входить в славу) в мову входити. [Антосьо все в мову входив і між товариством, і в городі (Свидн.)]. - лять чрезмерно работать - примушувати працювати над міру, морити роботою, (образно) нажилювати кого. [Було лучче за старих панів… а молоді як стали нажилювать (Основа)]. -вить кого сильно почувствовать - добре дати комусь відчути щось, дошкулити кого и кому; датися кому в знаки, в тямку. [Мучте їх так, щоб дошкулити, щоб почули, що вмирають (Куліш)]. Не -вит долго просить себя - не дасть себе довго просити (Круш.).

* * *

I. сущ.

1) (знатные люди) значне панство, велике панство, вельможне панство, старшина, вельможество (Куліш);

2) (знатность) значність, вельможність (-ности).

II. гл.

1) знати, (ведать) відати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазнати (-наю, наєш) (с оттен. помнить, ведать) кого, чого. [Хто-ж в світі знає, що Бог гадає (Номис). Секретар нічого не відав про цю справу (Кониськ.). Я батька й матери не зазнаю (Квітка)]. Не знаю, на что решиться - не знаю, на що зважитися. Если бы знать - якби знати, якби знаття. [Якби знаття, що в неділю буде година (Васильч.)]. По чём знать, как знать - хто теє знає! хто зна! Бог знает - бог зна(є), бог вість, святий зна(є). [Але святий теє знає, чи багато в нас таких найдеться (Руданськ.)]. Чорт знает что, откуда - ка-зна, кат-зна, чорт-віть, морока зна(є) що, звідки. Не знаю - не знаю, не скажу, (я не сведом) я не вістен про що, в чому. [А за який мій гріх - того не скажу (Кониськ.). Я про те не вістен (Кониськ.)]. Не знаю что делать - не знаю що робити, не дам собі ради, не знаю на яку ступити. Не зная - не знаючи чого, про що, несвідомо. Знать не знать (ведать не ведать) - сном і духом не знати. Знайте же - так знайте; щоб (аби) ви знали. [Аби ви знали, я вже й сам про це подбав (Крим.)]. Как дам тебе, будешь знать - як дам тобі, (то) будеш знати, буде про що розказувати. Знай наших - отакі наші! Знать в лицо (в глаза), по имени - знати на обличчя, на йм'я кого. Дать знать кому - дати знати, (известить) сповістити, подати звістку кому. [Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема (Чуб.)]. Дать знать о себе - об'явитися, оповіститися, дати (подати) звістку про себе. Дать себя знать - датися (дати себе) в знаки, датися знати, датися в тямки кому. [Ще життя не далося в знаки (Мирн.). Дамся-ж я їм у знаки (Стор.). Чи ще-ж тобі не далася тяжкая неволя знати (Дума)];

2) (уметь, понимать что) знати що, тямити що, чого, вміти чого, знатися на чому, могти чого. [Вона уміла єдину забавку - плести вінки (Л. Укр.). Як паскудно наша молода генерація вміє рідної мови (Кониськ.). Він докладно тямив церковних служб і кохався в церковних співах (Черк.). А цієї пісні можете? (Звин.)]. Он -ет дело - він знає, тямить справу, діло. Делайте, как -ете - робіть, як знаєте, як тямите; чиніть (поступайте), як знаєте. Знать грамоте - вміти читати, вміти письма. Знать по немецки - знати німецької мови, могти по-німецькому. Знать толк в чём (смыслить) - знатися на чому, знати до чого, розумітися на чому, смак знати в чому. [Знався за пасіці добре (Сим.). Він знає до худоби (Берд. п.). Він на тому розуміється (Сл. Гр.)]. Знать совесть, стыд - мати сумління, сором (лице). Знай, нрч. - см. Знай.

III. нрч.

1) (видно, заметно) знати, видн[к]о, значно, слідно. [З ким стояла, говорила - підківоньки знати (Чуб. III). Та знать на вітерець збиралось (Свидн.). Значно, що господар (Федьк.). Красот твоїх (природо) у мене ані слідно (Крим.)];

2) (вероятно) мабуть, десь, десь-то, відай; см. Вероятно.

* * *

изобличить (кого) виявляти, виявити, виводити, вивести (на чисту воду), викривати, викрити кого, доказувати, доказати на кого, (стар.) висвідчати, висвідчити кого; кого в чём - виявляти, виявити, доказувати, доказати кому и на кого що, виказувати, виказати на кого що; (выдавать что) зраджувати, зрадити щось; см. Обличать, Уличать. [Він сам зраджує своє неуцтво (Крим.)]. -чать кого во лжи, в воровстве - виявляти (виводити, виказувати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство. Арестованного -чили в убийстве - заарештованому довели (доказали) душогубство, виявили, що заарештований убійник (душогуб). Изобличённый - виявлений, виведений, викритий, (опровергнутый) спростований. -ная ложь - висвідчена, виявлена неправда. -ный в чём - той, кому доведено що, на кого и кому доказано що. В чём он -чён? - що йому доведено? що на його доказано? Он -чён в измене - доведено його зраду, на його или йому доказано зраду. -ться -

1) виявлятися, виводитися, викриватися, бути виявленим, виведеним, викритим;

2) (самого себя) виявляти, виявити себе, викривати, викрити себе, зраджувати, зрадити самого себе.

* * *

несов.; сов. - изоблич`ить

показний, ум. показненький. [Одначе він з себе дуже показний, здоровий (Н.- Лев.)]. Не -стый с виду (на вид) - з себе не показний (на вигляд). -тый собой - з себе показний. -тый чем - показний чим, на що.

* * *

1) думати, мислити, (полагать) гадати, (размышлять) міркувати, розважати над чим, (мозговать) мізкувати, метикувати; Срв. Думать. [Де найбільше учень знає, там він найменше мислить (Куліш). Хто більше працює, той більше й міркує (Наш). Люблю читати й метикувати (Н.-Лев.)]. Он много о себе -лит - він багато про себе думає, він про себе дуже думний;

2) мати намір;

3) дбати, клопотатися, думати про кого, про що; см. Заботиться.

* * *

1) ми́слити; ( рассуждать) міркува́ти, гада́ти; диал. гадкува́ти; ( думать) ду́мати, гада́ти

2) (рассчитывать, предполагать) ду́мати, гада́ти, уявля́ти

набить

1) что на что - набивати, набити, (о мног.) понабивати що на що. -вать обручи на бочку, шину на колесо - набивати обручі на бочку, шину на колесо. [Треба набити обручі на діжку, а то зовсім розсохлася (Сл. Ум.)]. -вать вёдра, кадки - набивати відра, діжки. [Бондар відра набиває (Шевч.). Ваші діжки всі вже понабивав (Сл. Гр.)];

2) что чем, чего во что (наполнять) - набивати, набити, натоптувати, натоптати, напихати, напхати, набигати, набгати, напаковувати, напакувати, (начинять) начиняти, начинити, (натолакивать) натовкмачувати, натовкмачити, (о мног.) понабивати, понатоптувати, понапихати, понабигати, понапаковувати, поначиняти, понатовкмачувати що чим, чого в що. [Лисичка виїла мачок з середини (з пирога), а туди напхала сміттячка (Рудч.). Набгав повну кишеню горіхів (Сл. Гр.). Чума з лопатою ходила, та гробовища рила-рила, та трупом-трупом начиняла (Шевч.). Ковбаси вже поначиняла (Богодух.). Натовкмаче було туди сухарів житних (Основа 1861)]. -бить матрац волосом, сеном - набити (напхати, натоптати) матрац(а) волоссям (волосінню), сінник сіном. -бить мебель волосом - набити меблі волоссям (волосінню). -ть погреб льдом - набивати, набити льодівню льодом. -бить трубку - набити (напхати) люльку. -бить карман - напхати (набгати, напакувати) (грошима) кишеню. -вать чучела - набивати (випихати) маняки. Ребёнку -били голову бесполезными правилами - набили (начинили, натовкмачили, натуркали, вульг. набухтурили) дитині голову непотрібними правилами. -бьёт себе чем-л. голову - наб'є (начинить) собі чимсь голову. -ть кому что в уши - натуркувати, натуркати, (о мног.) понатуркувати кому що в уха. [Я вже знаю, це вона йому натуркала (Сл. Ум.). Понатуркують дурним в уха, а вони й вірять (Грінч.)];

3) (навевать) набивати, набити, понабивати чого куди, в що. Ветер -бил, ветром - било много снегу в сени - вітер набив, вітром набило (понабивало) багато снігу в сіни;

4) (наколачивать чего во что) набивати, набити, (о мног.) понабивати чого в що. -ть гвоздей в стену - набивати, набити, понабивати гвіздків (цвяхів) у стіну; (для обмазки стены глиной) цвяхувати (цвяшкувати), обцвяхувати (обцвяшкувати) стіну, поцвяхувати (поцвяшкувати) стіни. -бить свай - набити (понабивати) паль у що;

5) (тиснить) вибивати, вибити, (о мног.) повибивати що. -вать холст, холсты - вибивати полотно, полотна;

6) (наминать) набивати, набити, (во мног. местах) понабивати що. -бить себе ногу, ноги - набити собі ногу, понабивати собі ноги. -бить мозоли - понабивати (понамулювати) мозолі. Седло -било спину у лошади - сідло набило спину коневі. -ть оскомину - набивати, набити оскомину, (себе) оскомити, пооскомити собі зуби, оскомитися, пооскомитися. [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (Сл. Гр.)]. -бить руку (переносно) - набити (наважити) руку, наламатися, приломитися (до роботи). [Тільки наважиш руку до якої роботи, а він тебе взяв та й на друге місце переставив (Київщ.)]. -ть цену - набивати (підбивати), набити (підбити) ціну. [Коло коней ходять та ціну набивають (Чигиринщ.). Мало й торгувалися, підбивали ціну (Франко)];

7) нарізувати, нарізати, наколювати, наколоти; набивати, набити; (о мног.) понарізувати, понаколювати; понабивати чого. Охотник -бил много дичи - стрілець настріляв багато дичини. -бить орехов - набити горіхів. Набитый - набитий и набиваний, (о мног.) понабиваний; натоптаний, напханий, набганий, напакований, начинений, натовкмачений; (о ткани) вибитий, вибиваний, повибиваний и т. п. Туго -тый кошелёк - добре (туго) натоптаний (напханий, набганий, начинений) гаман (капшук). [Черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (Франко). Начинений капшук шагами з калитки глузував (Боров.)]. Битком -тый - натоптом-натоптаний, напхом-напханий, повно набганий, (толпящимися) (повно)натовпаний. [Маненька церква повно натовпана була людьми (Грінч.)]. Люди битком -тые в карету - люди напхом-напхані в карету. -тый дурак - дурень заплішений (несосвітенний). -тая дура - дурепа писана.

* * *

несов.; сов. - наб`ить

1) набива́ти, наби́ти, -б'ю, -б'єш и мног. понабивати; ( натаптывать) нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -то́пчеш и мног. понато́птувати; ( напихивать) напиха́ти, напха́ти и мног. понапиха́ти; (наполнять чем-л.) начиня́ти и начи́нювати, -нюю, -нюєш, начини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. поначиня́ти и поначи́нювати, напако́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, напакува́ти, -кую, -ку́єш и мног. понапако́вувати, сов. набга́ти

2) (убивать в каком-л. количестве) набива́ти, наби́ти и мног. понабива́ти; ( стреляя) настрі́лювати, настріля́ти и мног. понастрі́лювати; (птицы, скота) нарі́зувати, -зую, -зуєш и наріза́ти, нарі́зати, -рі́жу, -рі́жеш и мног. понарі́зувати и понаріза́ти; ( свиней) нако́лювати, -люю, -люєш, наколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. понако́лювати

3) ( отпечатывать узор на ткани) текст. вибива́ти, ви́бити, -б'ю, -б'єш и мног. повибива́ти

4) (бить, колотить) би́ти, наби́ти; товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́

наблюсти

1) что - спостерегати, спостерегти, (редко) постерегати, постерегти що, (примечать) примічати, примітити що. [Переглянувши українське письменство, ми могли спостерегти цікавий процес (Єфр.). Дивіть! Як дитина примічає! (Звин.). -дать природу, течение светил небесных - спостерегати природу, рух світил небесних. Астроном, що спостірегає зорі (Кониськ.). Спостерегаючи, з одного боку, життя природи, а, з другого,- суспільне та особисте життя людей (Наш)];

2) (надсматривать за кем, за чем) наглядати, назирати, надзирати за (над) ким, за (над) чим и кого, що (чого), (следить) стежити за ким, за чим и чого, достежити чого, кмітити, примічати за ким, за чим, (сторожить) пильнувати кого и за ким, чого, допильнувати кого, чого, достерегати, достерегти кого, що и чого, (смотреть, надзирать) доглядати, доглянути кого, чого и за ким, за чим, дозирати кого, чого и що, за ким, за чим; срв. Присматривать 2, Надсматривать. Буду пильно наглядати - книжку ти яку читаєш, з ким говориш, де буваєш (Крим.). Обідаю собі десь у куточку, прислухаюсь, назираю за гостями (Васильч.). Цікава Масюківна назирала гостя з вікна (Н.- Лев.). Надзираю, надслухую, що станеться з Хомою (Франко). Шляху їх не стежить ніякий ворог (Франко). Чого ти за другими приглядаєшся? знай себе, я за тобою не примічаю (Квітка). Сів проти неї уп'явся очима в її вид і вважливо кмітить за нею (Н.-Лев.). Улітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула (Н.-Лев.). Ну, хочеш: я доглядатимусь, пильнуватиму їх обох (Грінч.). За таким Трохим більш усього пильнував (Квітка). Допильнував того я вранці сам (Грінч.). Про що мене що-дня достерегати і цілитись на мене що-години? (Куліш). Чи се-ж наше діло? чи нам велено за другими доглядати? (Квітка). Колись ще сам я на полі й у лісі їх пильної роботи доглядав (Грінч.). Треба пильно тих лукавих ходів дозирати (Куліш)]. -дать за движениями неприятеля - стежити (назирати) за рухами ворога, пильнувати рухів ворога. -дать за детьми - наглядати (доглядати) дітей и за дітьми, дозирати дітей. -дать за работами - наглядати (назирати) за (над) роботами, пильнувати роботи, стежити за роботами. -дать за чьим поведением - доглядати (пильнувати) чийого поводження (чиєї поведінки). -дать за порядком - доглядати (дозирати, пильнувати) порядку. [Військового порядку дозирали січовики добре (Куліш)]. -дать за самим собою - стежити за самим собою, пильнувати себе, уважати на себе. За ним надо -дать - за ним треба наглядати (стежити), його треба пильнувати, на його треба уважати, його треба мати на оці. [Цезарю, остерегайся Брута,.. пильно вважай на Метелла Цімбра (Куліш)]. -дать украдкой (тайком) за кем - потай наглядати (назирати) кого и за ким, потай стежити за ким, сочити (присочувати) кого. Коли постережеш ще що-небудь, скажи мені; звели також і жінці присочувати (Куліш)];

3) (соблюдать) доглядати, доглянути, додержувати, держати, додержати що и чого, берегти, зберегти що. -дать закон, -ны - доглядати, додержувати закону, -нів. -сти правосудие - доглянути (додержати, допильнувати) правосуддя (правого суду). -дать пост - додержувати посту, додержати піст. Наблюдённый - спостережений, примічений;

2) доглянутий, додержаний, збережений. -ться -

1) спостерегатися, бути спостереженим. Высота солнца - тся снарядом - високість сонця спостерегають приладом;

2) (соблюдаться) держатися, додержуватися, бути додержуваним, додержаним. Посты теперь не -тся - постів тепер не додержують (не додержуються).

* * *

несов.; сов. - наблюст`и

1) (кого-что, за кем-чем) спостерігати, спостерегти, -режу, -реже́ш, постерігати, постерегти́ (кого-що, за ким-чим); (несов.: следить) сте́жити, диал. кміти́ти (кмічу́, кміти́ш) (за ким-чим)

2) (за кем-чем, над кем-чем - осуществлять надзор) нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти, несов. надзирати (кого-що, за ким-чим, над ким-чим); (ухаживать, присматривать) догляда́ти, догля́нути (кого-що, чого, за ким-чим), несов. пильнува́ти, -ну́ю, -ну́єш (кого-що)

3) (что - несов.: соблюдать что-либо) додержуватися, -жуюся, -жуєшся, додержувати, -жую, -жуєш (чого)

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

1) (достигать брачного возраста) ставати на порі;

2) (показываться, как невеста) показувати себе женихам;

3) (считать себя невестой) вважати себе за дівчину на відданні (на порі), поводитися як дівчина на відданні (на порі), вдавати з себе дівчину на відданні (на порі);

4) (молодиться) молодитися;

5) (стыдиться) соромотися, стидатися, (жеманиться) маніритися, маніжитися (як засватана, як дівчина на відданні);

6) за кого - присватуватися до кого, збиратися (ладнатися, рихтуватися) (іти) заміж за кого (одружитися ким).

* * *

1) дівува́ти (діву́ю, діву́єш); на порі́ бу́ти, на порі́ сгава́ти (стаю́, стає́ш)

2) (скромничать, стесняться) диал. соромитися, -млюся -мишся

1) неспритно, (неуклюже) незграбно, (диал., вульг.) неоковирно, невковирно, (мешковато: об одежде) бахмато, (о человеке) вайлувато, (непроворно) немоторно, неметко, (неумело) невправно; срв. Ловко. [Трохи незграбно гладив її долонею по білій головці (Л. Укр.)]. Вы всё делаете -ко - ви все робите (у вас все робиться) незграбно (немоторно, невправно). Он -ко танцует - він незграбно танцює; він невправно танцює;

2) (неудобно: о вещи) незручно, не з руки, невигідно, непохватно, (немётко) незамашно, некидко. [Підмости сіна, бо невигідно сидіти (Звин.). Сідайте в крісло, - на тому стільці невигідно вам буде (Київ). Непохватно склав, то й незручно нести (Мирг.)]. -ко сделанный, пошитый - недоладно (не до ладу) зроблений, пошитий. Платье -ко сидит - вбрання лежить негарно (не до ладу, недоладно, неуклюже: незграбно, мешковато: бахмато);

3) (неудобно: о положении и т. п.) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Синявський ніяково посміхнувся (Ле). Розмову починає незручно якимись уривками (Грінч.)]. Делается, сделалось -ко - робиться (стає), зробилося (стало) ніяково (незручно, недобре). [Тому й зовсім ніяково стало (Номис). Романові робиться ніяково (Васильч.)]. Он чувствует себя -ко - він себе почуває ніяково (ні в сих, ні в тих), він ніяковіє. Он почувствовал себя, ему стало -ко - йому стало ніяково, він зніяковів. Вы поступили -ко - ви зробили (вчинили) негаразд (недобре, негарно);

4) (неметко) невлучно; невлучливо, невлучко. [І знову невлучно ударив (Київ)];

5) (сказ. безл. предл.) - а) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Андрієві було ніяково (Коцюб.). Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидно, трохи псувала настрій (Коцюб.)]. Ему здесь как- то -ко - йому тут якось ніяково (недобре). Ему -ко встречаться с вами - йому ніяково (образно: не видне око) зустрів[ч]атися з вами; б) (не годится, не подобает) не личить, не годиться, не випадає, ніяково, незручно, негарно, недобре, не до ладу, неподоба, (диал.) нечля, ніяко, яковось, (неприлично) непристойно, (зап.) непризвоїто. [Ніяково мені з старцями знатися (Мартин.). Він почував себе ніяково (Полт.). Ні, Марку, ніяко мені матір'ю сидіти (Шевч.). Іскинь, іскинь, бо неподоба, не пристає хустина до лоба (Пісня). Нечля в день коло церкви блукати (Н.-Лев.). Тепер вже мені яковось іти по воду (Кременч.). Якось навіть непризвоїто самій проходжуватися (Л. Укр.)]. Как-то -ко хвалить своих - якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.).

* * *

1) нареч. неспри́тно, невпра́вно; незуга́рно; незгра́бно; незру́чно, невигі́дно; невда́ло, недоте́пно; невлу́чно; невпра́вно; ні́яково и нія́ково, нія́ко; незру́чно

2) (нареч.: нехорошо) недо́бре, негара́зд; ( неудобно) му́лько

3) в знач. сказ., незру́чно; нія́ково; незру́чно

1) нести кого, що. [Молодиця несла на руках двоє своїх дітей (Коцюб.). Чобітки в руках несе (Метл.). Несімо-ж світло аж туди, де зорі (Самійл.). Несем ми дію скрізь, співці гудка й нагана (Сосюра)]. Ноги не -сут, не -сли - ноги не несуть, не несли. [Мене ноги не несли ані до неї, ані від неї (М. Вовч.)];

2) (быть в состоянии -ти, подымать) нести, носити, могти нести (на собі) що и скільки чого. Слон -сёт свыше ста пудов - слон може нести на собі понад сто пуд(ів);

3) (держать на себе) нести (на собі), держати, тримати (на собі) що здержувати що. [Море несе на собі кораблі (Київ). Ця колона здержує (держить) велику вагу (Київ)]. Лёд не -сёт - лід не держить, лід не держкий;

4) (перен.; бремя и т. п.) нести що; (обязанности, убытки и т. п.) відбувати що; зазнавати чого и т. п. [Він легко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його плечі не почували тягара, який йому випало нести від колиски до домовини (Кінець Неволі)]. -ти бремя работы (труд) - нести тягар праці, відбувати роботу, приймати труд. [Атмосфера порожнечі, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Рада)]. -ти возмездие за что - покутувати що, каратися за що. -ти высоко себя (голову) - нести (носити) високо (вгору, гордо) голову, високо нестися; срв. Нестись 4. [Шлях кохання дивовижний, дивний із шляхів: гордо голову там носить, хто її згубив (Крим.)]. -ти заботы о ком, о чём - піклуватися ким, чим и про кого, про що. -ти издержки - платити витрати. -ти наказание за что - приймати (отбывать: відбувати) кару за що, (за грехи, проступок) приймати покуту за що, покутувати що; см. Наказание 2. [Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі (Шевч.). Щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість (Рудч.)]. -ти ответственность за что - відповідати, бути відповідальним, нести відповідальність за що, (принимать на себя ответственность) брати на себе відповідальність за що. [Педагогічний склад наших ВИШ'ів несе відповідальність за якість майбутніх кадрів (Пр. Правда)]. -ти последствия - (отвечать) відповідати за наслідки; (платиться) платитися за наслідки, (искупать) покутувати наслідки. -ти службу, служебные обязанности - відбувати (нести) службу, відправляти службу и служби, (устар.) правити (справляти) службу, відбувати (виконувати) службові обов'язки. [Другий місяць одбуває службу (Сл. Ум.). Жінки гарно несуть сторожову службу (Комуніст). Ой пішов він до ляшеньків служби відправляти (Пісня). Ви, козаки, сторожову службу нам правте (Куліш). Вони справляють за жалування державну службу (Корол.)]. Он -сёт тяжёлую службу - він на важкій (тяжкій) службі, він має важку (тяжку) службу. -ти труды и заботы - мати багато праці і клопоту, нести великий (важкий) тягар праці і клопоту. -ти убытки - зазнавати втрат, мати (терпіти, редко поносити) втрати, утрачатися; (при работе) проробляти. [Велику від цього втрату поносить наша культура (Рада). Де заробиш, а де проробиш (Приказка)]. -ти на сердце - мати (редко носити) на серці; терпіти мовчки;

5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) нести, (мчать) мчати, (гнать) гнати кого, що. [Кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? (Метл.). Тихо, тихо Дунай воду несе (Пісня). Вода несе кригу (Сл. Ум.). Осінній вітер мчав жовті хмари (Коцюб.). Сердита ріка, збурена грозою, мчала свої хвилі, до моря (Олм. Примха)]. Куда (тебя) бог -сёт (устар.) - куди (тебе) бог провадить? (Звин., Франко). Куда -сёт тебя нелёгкая? - куди несе тебе лиха година (х(в)ороба, враг, вража мати, нечиста сила, нечистий)?;

6) (о поре, о времени: приносить) нести, приносити (з собою). [Нехай я щастя не найшов того, - його весна несе струнка (М. Рильськ.). Осінь і зима несуть Німеччині політичні бурі (Пр. Правда). Що то нам новий рік несе? (Київ)];

7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти (плести) нісенітницю (нісенітниці, дурниці, ка-зна-що), нісенітниці (теревені) правити, провадити (плескати) не знати[ь] що; см. Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -ти небылицы - верзти (провадити) небилиці. -ти своё - провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити;

8) (о птицах: яйца) нести (яйця), нестися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)];

9) (о лошадях) нести, носити. Лошади -сут - коні носять;

10) (о метели) мести, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. Мести 2. [Завірюха б'є (Грінч. II)];

11) безл. - а) нести. По реке - сёт лёд - рікою (річкою) несе лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нести -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тебе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нечисти (Франко). Від тебе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи - тягне (віє) теплом з печи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його несе (ніс) и т. п. -тись и тися -

1) (стр. з.) нестися, бути несеним, відбуватися и т. п.;

2) нестися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор неслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жене (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся - поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что… - чутка йде, що… Облака - тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так женешся (біжиш, летиш, несешся)?;

3) (о птицах: нести яйца) нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)];

4) (много о себе думать) (високо) нестися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].

* * *

1) нести́; ( мчать) мча́ти

2) (безл.: передаваться по воздуху) тягти́ (тя́гне), нести́; ( дуть) ду́ти (дме и ду́є); ( о неприятном запахе) відго́нити, тхну́ти

3) (перен.: выполнять поручения, обязанности) вико́нувати, -ную, -нуєш, нести́; (о службе, повинностях) відбува́ти

4) ( что - терпеть ущерб) зазнава́ти, -знаю́, -знає́ш (чого); ( отбывать) відбува́ти, нести́ (що)

5) (перен.: говорить что-л. пустое) плести́ (плету́, плете́ш), торо́чити, верзти́, прен. верзя́кати

6) (безл.: слабить) проно́сити, -но́сить

7) ( класть яйца - о птицах) нести́

1) нрч. - недобре, негарно, негаразд, негоже, (плохо) погано, кепсько, зле, злецько, (не по-хорошему) не по-доброму, по-недоброму, не по-гарному, по-негарному. [Недобре стилізована фраза (Грінч.). А негаразд, недобре! - зібралася громада, дожида, а він там десь ще дляється (Грінч.). Злецько їй живеться у сватів (Липовеч.). Очі дивляться по- негарному (Крим.)]. -шо жить с кем - не в злагоді (в незлагоді) жити, не ладнати з ким. Оканчиваться, окончиться -шо - кінчатися (кінчитися), (с)кінчитися недобре (погано, зле, негаразд), (для кого, чего) виходити, вийти на зле. Поступать, поступить -шо - робити (чинити), зробити (вчинити) недобре (негаразд, негарно, погано, зле), (с кем) поводитися, повестися недобре и т. д. з ким. [Ой негаразд запорожці, негаразд вчинили: степ широкий, край веселий та й занапастили (Пісня)]. Чувствовать себя -шо - почувати себе (зап. почуватися) недобре (погано, зле, негаразд, кепсько). [Вона почуває себе трохи зле сьогодні (Олесь)]. Почувствовать себя -шо - почути себе (зап. почутися) недобре (негаразд). Он почувствовал себя -шо - йому стало недобре (погано, негаразд, зле). Здесь -шо пахнет - тут тхне (чути) чимсь поганим (недобрим), (реже) тут погано пахне, (грубо) тут чимсь (щось) смердить;

2) (сказ. безл. предл.) недобре, негарно, (скверно) негоже, (плохо) погано, кепсько, зле; (не следует) не годиться, не личить. [Недобре, як на сонних дітей місяць сипле промінням (М. Вовч.). Негарно (не годиться) таке робити (Київщ.). Чи було нам так негоже, як тепер ми дожились? (Самійл.). Зле без дружини жити (Чуб. V)]. -шо кому, сделалось (стало) кому - недобре (погано, негаразд, зле) кому, стало кому, завадило кому. [З твари знати було, щоЯвдосі справді негаразд (Кониськ.). Поїхав я на ярмарок, та як мені завадило, так я у той-же день і вернувсь (Квітка)]. -шо на душе - недобре (зле) на душі. [Мене мучила совість, на душі було зле (Крим.)]. -шо с вашей стороны - негаразд ви чините (вчинили); як на вас, негарно, що ви…, (книжно) недобре (негарно, негаразд) з вашого боку.

* * *

1) нареч. недо́бре, нега́рно, него́же; (не так, как следует; неловко) негара́зд; ( плохо) пога́но

2) в знач. сказ. недо́бре, нега́рно; ( плохо) пога́но

1) мест. - см. Ничто;

2) нрч. - а) (сносно) нічого, (не плохо) не погано, не зле. [Якби сама (гинула), ще-б нічого, а то й стара мати… мусить погибати (Шевч.)]. «Каковы дела?» - «-го» - «Як справи?» - «Нічого (собі).» Он ведёт себя -го - він нічого собі (не погано, не зле) поводиться. Это вино -го - це вино нічого собі (нічогеньке, нічогеньке собі). -го себе - нічого собі, нічогенько, нівроку, (прлг.) нічогенький (собі). [Озимина нічогенько показує (Коцюб.). Ач яке (немовля), - нівроку! (Шевч.). Дочка у його нічогенька собі дівчина була (Гуманщ.)]; б) (пустяки) дарма, пусте, дурниця. [«Це далеко?» - «Дарма!» (Грінч.). Дарма, дітки, потерпіть ще (Загірня). Ну, це - дарма, це пройде (Гр. Григор.)]; в) дарма, байдуже; см. Нипочём 2.

* * *

1) нареч. нічо́го, нічоге́нько, нівро́ку

2) (в знач. сказ.: всё равно) нічо́го, усилит. нічогі́сінько; ( не имеет значения) дарма́, да́рмо; (пусть, ладно) сі́лькісь

3) ( нисколько) нічо́го, усилит. нічогі́сінько, анічо́го, анічогі́сінько

1) ( наносить себе повреждение) уру́бувати себе́, уруба́ти себе́

2) строит. (несов.) обру́буватися

обыскаться робити, зробити трус у себе, трусити, потрусити себе, шукати, перешукати в себе.

* * *

овладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запановувати, запанувати над ким, посідати, посісти кого, що, обсідати, обсісти, налягати, налягти на кого, переймати, переняти кого, заполоняти, заполонити кого, що, заволодіти ким, чим. [Опанувала Зінька одна думка не давала йому спокою (Грінч.). Дітей посідало почуття жаху та цікавости]. -деть производством - опанувати виробництво. -вать, -деть собой - опановувати, опанувати себе, запановувати, запанувати над собою; перемагати, перемогти себе, перемогтися. -вать, -деть чьим вниманием - опановувати, опанувати чию увагу. -деть нитью разговора - опанувати розмову; запанувати в розмові. Горе, тоска овладела им - горе, туга посіла його. Овладело желание кем - обгорнуло бажання кого, взяла хіть кого, забажалося, забаглося кому. -вать, -деть крепостью, городом, позицией и т. п. - здобувати, здобути фортецю, місто, позицію і т. п. -вать, -деть землёй, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно, добро, добра, заволодіти землею, майном.

* * *

несов.; сов. - овлад`еть

1) ( захватывать) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти; ( присваивать) посіда́ти, посі́сти; ( брать) здобува́ти, здобу́ти

2) (подчинять себе, придавать чему-л. нужное направление) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

3) (охватывать - о мыслях, чувствах) посіда́ти, посі́сти, охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; опано́вувати, опанува́ти, запано́вувати, запанува́ти; ( обнимать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, обніма́ти, обня́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти; (несов.: обуревать) порива́ти

4) (прочно усваивать что-л.) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

I. одна, одно, числ. один, одна, одно и одне (мн. одні, одних), їден, їдна, їдно и їдне (мн. їдні, їдних). Одним пирогом не наешься - одним пирогом не наїсися. Одним словом - одно слово. [Одно слово, робітник повинен жити в достатку (Єфр.)]. Семь бед, один ответ - чи раз, чи два - їдна біда. Не один десяток песен - не однодесять пісень. Все его в один голос осуждают - всі в одно (за одно, всі як один) його судять. Один раз куда ни шло - раз мати породила. Одна беда не ходит - біда не ходить сама, нещастя ніколи само не приходить.

II. одна, одно, прил. и мест. один, одна, одно и одне, їден, їдна, їдно и їдне (ум. одненький, їдненький); сам, сама, само, самий, сама, саме (ум. - саменький). [Був собі на світі їден чоловік і була в нього їдна дитина]. Одно из двух - одно з двох. Сосредоточение власти в одних руках - зосередження влади в одній руці. Один-единственный - одним- один, одним-одна, одним-одне, один-одніський (однісінький) и т. д. [Одніське добре слово часом примирить лютих ворогів (Млака)]. Вот я и один, кругом ни души - от я і сам, навкруги ні душі (ні лялечки). Дети остались дома одни - діти зосталися вдома сами. Не я одна, а все это говорят - не я сама, а всі це кажуть (говорять). При одной мысли об этом… - на саму згадку про це… Уже одно то, что он это сделал, доказывает - вже саме те, що він це зробив, доводить… Только ты один, только он один и т. п. - сам тільки ти, сам тільки він и т. д. Один только, один лишь - один тільки, одна тільки, одно тільки, однісінький, однісінька, однісіньке; самий (тільки), сама (тільки), саме (тільки), самісінький, самісінька, самісіньке. В одном только окне и виднелся свет - в одному тільки вікні й світилося. Одно только и беспокоит меня, это… - одна річ тільки й турбує мене, це… В одной только рубахе - у самій сорочці. Это одни лишь слова - це самі тільки слова (самісінькі слова). Не одно только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть - не саме багатство становить (дає) щастя, а ще й чисте сумління. Совершенно один - сам- один, сам-самісінький. [Зосталась я сама-самісінька]. Один-одинёшенек - сам (сама, само) душею. Исключительно один (одни), как есть один (одни) - сам за себе, самі за себе, самий, сама, саме. Хлеба нет, едим исключительно один картофель - хліба нема, їмо саму (за себе) картоплю. Все, как один, все один в один, один к одному - всі як один, всі один в одного, всі голова в голову, всі одним лицем, всі як перемиті. [Військо у лаву стало як перемите. Герої його оповіданнів теж одним лицем безпорадна, темна сірома (Єфр.)]. Все до одного - всі до одного. Один на один - сам-на-сам, віч-на-віч. Мы остались с ним один на один - ми зосталися з ним віч-на-віч (сам-на-сам). Один по одному, один за одним, один за другим - один по одному, один за одним и один за одним. [Варяги, Литва, Ляхи, Москва - один за одним накидали Українській Русі свої порядки (Куліш)]. Один за другим присутствующие оставляли зал - один по одному присутні залишали залю. Подходите по одному - підходьте по-одинці. Шли узкою тропинкою один за другим - йшли вузенькою стежечкою один за одним. Хвастаются один перед другим - вихваляються один перед одним, один поперед одного. Спрашивают один другого (одни других) - питають один одного (одні одних), питаються один в одного (одні в одних). Один другого стоит - один одного варт. Поставь тарелки одну на другую - поставляй тарілки одну на одну. Выходит одно на другое - виходить одно на одно (на одно). Дело всегда есть: не одно, так другое - діло завсігди знайдеться: не те, так те (так инше). То одно, то другое - то те, то те. Один другой, одни другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) один - другий, одні - другі, (из неопределённого числа или предметов) який - який, кот(о)рий - кот(о)рий, той-той, инший - инший. Один брат был богат, а другой беден - один брат був багатий, а другий бідний. Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности - одні люди в розкошах кохаються, а другі в злиднях пропадають. Одни учёные разделяют это мнение, а другие нет - одні вчені поділяють цю думку, а другі не поділяють. [Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.)]. Одни сели на скамье, а другие стоят - які (котрі) посідали на лаві, а які (котрі) стоять. Говорит одно, а думает, другое - на язиці одно, а на думці инше. Переходить от одной мысли к другой - від однієї думки до другої переходити. Один и тот же - один, їден, той(-же) самий. [Не одні права всі мають]. В одно и то же время - в один час, в той самий час, в о[ї]дних часах. Срв. Одновремённо. Жить в одном доме - жити в тому самому будинку. Это одно и то же - це те саме. Твердить одно и то же - після тієї та й знов тієї(-ж) співати. Всё одно и то же (делать, говорить) - як те-ж, так те (робити, говорити). В одно из воскресений - котроїсь неділі, одної неділі. Срв. Однажды. Один раз - раз. [Раз людина родиться, раз і вмирає]. За одно - см. Заодно. Слиться в одно - до купи зіллятися (злитися). Ни один не… - жаден, жадний (жадна, жадне) не…, жоден, жодний (жодна, жодне) не…, ні жоден, ні жодна и т. д. не…, нікоторий, -а, -е не… [Лаври стоять зачаровані, жаден листок не тремтить (Л. Укр.)]. У неё двенадцать детей, и ни одно не умерло - у неї дванацятеро дітей і жадне не вмерло. Решительно (положительно) ни одного - жаднісінького, ні однісінького, ніже єдиного. [Жаднісінької кривди я тобі не заподіяла. Звікувала-б я за ним, не зазнавши ніже єдиної хмарної години (Конис.)]. Ни на одного (ни на одну) не взгляну - на жадного (на жадну) не гляну.

* * *

1) оди́н

2) (в знач. прил.: без других, в отдельности, в одиночестве) сам, один, сам оди́н

3) в знач. сущ. оди́н

4) (в знач. неопределённого мест.) оди́н; ( какой-то) яки́йсь

и Остановлять остановить зупиняти, зупинити, спиняти, спинити, запиняти, запинити, впиняти, впинити, (приостановить) припиняти, припинити, (прервать) перепиняти, перепинити; (унимать) гамувати и вгамовувати, вгамувати кого, (о многих) позупиняти, поспиняти, позапиняти и т. д. Срв. Задерживать, Сдерживать, Удерживать. -вить лошадь - зупинити коня. -ви его, пусть вернётся - спини (запини) його, хай вернеться. -вить часы - спинити годинника. -вай его, пусть не бранится - спиняй (упиняй) його, щоб не лаявся. Не -вай его - пусть говорит - не перепиняй його (не перебивай йому) - хай каже. -вать говорящего, успокаивая или заставляя опомниться - зацитькувати, зацитькати кого, оханути кого. -вить заступая дорогу - переймати, пере(й)няти кого. -вить на чём-нибудь свои мысли - спинитися на чому думкою. -вить работы - припинити роботу. -вить враждебные действия - перестати воюватися, припинити військові дії. Не знаю, что меня -вает - не знаю, що мене спиняє (впиняє, стримує). Конец приближается, ничто его не -вит - кінець іде, ніщо його не стрима (не спинить). -вить воду - тамувати, затамувати воду, запиняти, запинити воду. -вить слёзы, кровь, боль - тамувати (сов. втамувати, затамувати), гамувати (сов. вгамувати, погамувати), спинити, запинити сльози, кров, біль. -вить дыхание - затамувати, запинити дух. -вить внимание - см. Внимание. -вить взгляды на себе - брати очі на себе, вбирати очі в себе. Пусть нас это не -ет - цим не зупиняймося. Не на чем глаз -вить - нема на чому ока запинити (спинитися оком), ніде й оком зачепитися.

* * *

несов.; сов. - останов`ить

відповідальність (-ности). Брать на себя -ность - брати на себе відповідальність. Взаимная -ность - кругова відповідальність. Нести на себе -ность - відповідати за що. Оставлять на чью-либо -ность - кидати, залишати на чию відповідальність, на чию голову. Быть на чьей -ности - бути на чиїй відповідальності (відповіді), на чиїй голові. Слагать с себя -ность - скидати з себе відповідальність. Сложить -ность на кого - переложити, перекинути на кого відповідальність. На нас пала - ность - на нас лягла відповідальність. Привлекать к судебной -ности кого - позивати до суду (в суд) кого, подавати до суду на кого.

* * *