-
1 почесть
I. шана, пошана, шаноба, повага, величання (-ня), честь, почесть (-сти). -сти - гонори (-рів, мн.), почесті. Дорога к -стям и должностям - дорога до гонорів та урядів. Тщета человеческих -стей - марність людської шаноби. Оказывать, -зать, воздавать, -дать -сти - віддавати, віддати, давати, дати хвалу, честь-хвалу, повагу, шанобу, шану кому, величати, звеличати кого. [І панові нашому честь-хвалу даймо (Чуб.). Ханові віддавали царську повагу (Леонт.)].II. см. Почитать.* * *I п`очестьпо́честь, -ті; (уважение, почёт) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́нняII поч`естьсм. почитать IIIIII поч`естьнареч. диал.ма́йже; ( чуть ли не) ма́ло не, тро́хи не -
2 compliment
1) почесть; поздоровлення2) поздоровляти, вітати, виявляти почесть (почесті) -
3 distinction
n1) розрізнення, розпізнавання; розмежування2) різниця, відмінність, розбіжність3) характерна ознака, особливість, відмітна риса4) шанобливе ставлення; почесть, повага, пошана, шана5) нагорода; відзнака6) знатність, поважність7) винятковість, бездоганність8) здатність розпізнавати; проникливість9) категорія, поділ, клас; ранг; ступінь* * *n1) розрізнення, розпізнавання; розмежування2) різниця, відмінність, розходження3) особливість, характерна риса4) шанобливе ставлення, пошана, шана; почесть; нагорода5) знатність; популярність, оригінальність; індивідуальність, винятковість; винятковість, бездоганність -
4 honour
1. n1) честь; чесність2) благородство, шляхетність; честь3) добре ім'я, добра репутація, честь4) цнота; чистота; доброта; жіноча честь5) почесть; шаноба, пошана; повага; шануванняin honour of smb., smth. — на честь когось, чогось
6) слава, честь7) честь (у формулах ввічливості)your H. — ваша честь
9) pl почесті; урядові нагороди, ордениthe last honours — останні почесті, похоронна церемонія
10) pl відзнака (при складанні екзаменів)11) уклін, реверансhonour lap — спорт. коло пошани
honour system — а) система приймання екзаменів на основі повного довір'я студентам; б) розконвоювання в'язнів
honours degree — унів. диплом з відзнакою
2. v1) шанувати; поважати, вшановувати3) фін. оплатити* * *I n1) честь, чесність; благородство2) добре ім'я, гарна репутація; ( жіноча) честь; цнотливість, чеснота, чистота3) пошана, шана; повагаin honour of smb, — на честь кого-небудь; на знак поваги до кого-небудь; на згадку про кого-небудь
honour lap — cпopт. коло пошани; честь, слава
4) честь5) pl почесті; ( урядові) нагороди6) pl; cл. відзнака ( при здачі іспитів)7) pl; кapт. онери ( старші козирні карти)8) icт. уклін, реверансII v1) шанувати, поважати2) ( with) удостоювати3) дотримуватися ( умови); виконувати ( зобов'язання)4) eк. акцептувати ( тратту); оплатити (тратту, чек) -
5 distinction
n1) розрізнення, розпізнавання; розмежування2) різниця, відмінність, розходження3) особливість, характерна риса4) шанобливе ставлення, пошана, шана; почесть; нагорода5) знатність; популярність, оригінальність; індивідуальність, винятковість; винятковість, бездоганність -
6 почёт
шаноба, шанота, шана, пошанівок (-вку), повага, честь, почестка, гонор (-ру), (в нар. песнях) величчя (-чя). [Хороброму у нас хвала і слава, розумному шаноба і повага (Куліш). Матимеш достатки, родину чесну, шанобу од усіх (М. Вовч.). Тут усім однака шана (Франко). Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема (Основа). Дивись як Семен пішов у почестку (Гр.)]. Всякому -чёт по за-слугам (по роду) - усякому шаноба, шана по заслузі (по роду). Быть в -те - бути, пробувати у шанобі, у шаноті, в шані, в пошанівку, в гонорі, (образно) сидіти на високих стільцях. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Вона була там в такій шаноті (Берд.)]. Оказывать -чёт - віддавати шану, повагу кому, величати кого, (в нар. песне) величчя робити, зробити (наряджати, нарядити) кому. С -чётом - чесно, почесно, з шаною, з шанобою. [Та се вже річ річчю, що поховаємо його чесно (Куліш).]. Срв. Честь, Почесть, Почтение.* * *поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́ння; ( уважение) пова́га -
7 почитать
почтитьI. шанувати, пошанувати и ушанувати кого, поважати, уповажити, (народн. песен.) величати, звеличати кого, (реже: славянизм) почитати и почитувати, чтити, почтити кого. Срв. Чтить. [Земля мати, шануй її, то вона тебе озолотить (Грінч.). Дурня багатого всі величають (Номис). Подивітесь, як Касія він мертвого вповажив (Куліш). Ми-ж тебе, Оксанко, звеличаємо (Грінч.)]. -тать родителей, старших - шанувати, поважати батьків, старших. [Щоби старших шанували, батька й неньку чтили (Рудан.)]. -тать старость - шанувати, поважати старість. -тать праздники - шанувати, поважати свята. [Посту не тримали, свят не шанували (Рудан.). Селяни поважають неділю й празники і не роблять ніякої роботи (Н.-Лев.)]. -тить кого-л. чем - вшанувати (пошанувати) кого чим. -тить чью-л. память, умершего - вшанувати, уповажити, звеличати чию пам'ять, померлого. -тить память кого-л. вставанием - вшанувати (пошанувати) чию пам'ять уставанням. -чту (вас) по рублику с пуда - уважу (скину) вам по карбованцю з пуда. -ться - шануватися, пошануватися, и вшануватися, поважатися, уповажитися и т. д. Прямота всеми -тается - одвертість усі шанують, поважають. -таются какие-л. обычаи - поважаються, шануються якісь звичаї. Свято -таться - святитися. [Честь тоді святилась дуже (Мкр.)].II. Почитать, почесть - уважати, мати, (реже) тримати, ставити, поставити, узяти кого, що за кого, за що. [Мене люди за дурного мають (Г. Барв.). Ми тебе за святого уважаємо (Куліш). Взяли сиротину люди за ні за що (Грінч.). Ставили їх (людей) за скотів (Котл.). Тримай свято за свято (Номис)]. -тать полезным что-л. - уважати що за корисне. Я -чту за честь, за долг - за честь, за повинність собі матиму, за честь, за повинність свою уважатиму, за честь, за повинність собі поставлю. -тать себе за грех делать что-л. - за гріх уважати собі, гріхуватися що робити. -ться - уважатися, іти за кого, за що. Он -тается здесь лучшим доктором - його вважають тут за найкращого лікаря, він іде тут за найкращого лікаря. Это -тётся им за обиду - він матиме, візьме це за кривду, за образу. II.. Почитать - почитати - см. Читать. [Почитай мені що-небудь (Л. Укр.)].* * *I( читать некоторое время) почита́тиII( испытывать почтение) шанува́ти; ( уважать) поважа́тиIII несов.; сов. - поч`есть(кого-что кем-чем, за кого-что) уважа́ти (кого-що за кого-що, ким-чим) (несов.), визнава́ти, ви́знати (кого-що ким-чим, за кого-що), ма́ти (несов.), ста́вити, поста́вити (кого-що за кого-що) -
8 dignify
v віддавати почесть, возвеличувати -
9 honour
I n честь, почесть, шана, повага, шанування- civil honours громадянські почесті- military honours військові почесті- naval honours військово-морські почесті- royal honours королівські почесті- special honours особливі почесті- dinner in honour of smbd. обід на чиюсь честь- guard of honour почесна варта- peace with honour почесний мир, мир на почесних умовах- place of honour почесне місце- reception in honour of smbd. прийом на чиюсь честь- seat of honour почесне місце- to give honour виявляти повагу, віддавати пошану- to pay honour виявляти повагу, віддавати пошану- to render the honours віддавати почестіII v дотримувати (умов); виконувати (зобов'язання)- to honour one's commitments виконати свої зобов'язання- to honour one's obligations виконати свої зобов'язання- to honour one's pledges виконати свої зобов'язання
См. также в других словарях:
почесть — См. почтение оказывать почести... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. почесть почтение; считай, почитай, почти, едва не, можно сказать, только что не, чуть не, почти что,… … Словарь синонимов
ПОЧЕСТЬ — 1. ПОЧЕСТЬ, почести, чаще мн., жен. (книжн.). Внешнее выражение уважения, почтения к кому нибудь, признания чьих нибудь заслуг, оказания почета кому нибудь. Военные почести. Оказывать, воздавать кому нибудь почести. || Высокое служебное,… … Толковый словарь Ушакова
ПОЧЕСТЬ — 1. ПОЧЕСТЬ, почести, чаще мн., жен. (книжн.). Внешнее выражение уважения, почтения к кому нибудь, признания чьих нибудь заслуг, оказания почета кому нибудь. Военные почести. Оказывать, воздавать кому нибудь почести. || Высокое служебное,… … Толковый словарь Ушакова
ПОЧЕСТЬ — 1. ПОЧЕСТЬ, почести, чаще мн., жен. (книжн.). Внешнее выражение уважения, почтения к кому нибудь, признания чьих нибудь заслуг, оказания почета кому нибудь. Военные почести. Оказывать, воздавать кому нибудь почести. || Высокое служебное,… … Толковый словарь Ушакова
ПОЧЕСТЬ — ПОЧЕСТЬ, и, жен., обычно мн. Официальное выражение признания чьих н. больших заслуг. Воздать почести кому н. Воинские почести (установленные ритуалом формы оказания почёта). II. ПОЧЕСТЬ, чту, чтёшь; чёл, чла; чти; четший; чтённый ( ён, ена); чтя; … Толковый словарь Ожегова
ПОЧЕСТЬ — ПОЧЕСТЬ, и, жен., обычно мн. Официальное выражение признания чьих н. больших заслуг. Воздать почести кому н. Воинские почести (установленные ритуалом формы оказания почёта). II. ПОЧЕСТЬ, чту, чтёшь; чёл, чла; чти; четший; чтённый ( ён, ена); чтя; … Толковый словарь Ожегова
почесть — почесть, мн. почести, род. почестей, твор. почестями (неправильно почестей, почестьми) … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
почесть — Символическое обрядовое действие или состояние, выражающее признание заслуг, правового статуса и социальной роли умершего или погибшего. [ГОСТ Р 53107 2008] Тематики услуги ритуальные Обобщающие термины похоронный ритуал и этикет … Справочник технического переводчика
почесть — • великая почесть … Словарь русской идиоматики
почесть — 1. по/честь/ [ср.: чт/и/ть]. 2. почесть(ся) по/чес/ть(ся), по/чт/ёт(ся); прош. по/чё/л(ся) … Морфемно-орфографический словарь
почесть — 2.8.12 почесть : Символическое обрядовое действие или состояние, выражающее признание заслуг, правового статуса и социальной роли умершего или погибшего. Источник: ГОСТ Р 53107 2008: Услуги бытовые. Услуги ритуальные. Термины и определения… … Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации