Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

покорить

  • 1 покорить

    -ся
    I. см. Покорять, -ся.
    II. Покорить - поганити. Срв. Корить.
    * * *
    I см. покорять II
    ( пожурить) покарта́ти; ( побранить) пога́нити, пошпе́тити, диал. побе́штати

    Русско-украинский словарь > покорить

  • 2 покорять

    покорить скоряти, скорити, корити, покорити, упокорювати, упокорити, підкоряти, підкорити, зневолювати, зневолити, підхиляти, підхилити, підгортати, підгорнути кого під кого, опановувати, опанувати кого; подолати кого, під свою руку (волю) нахиляти (нагинати) кого; (только войной) воювати, звоювати кого, підбивати, підбити кого під себе. [Умів свої почуття розумові скоряти. Річ твоя тиха, а корила всю Україну (Основа). Кого не зневолить такая краса? Князьки Русь-Наддніпрянщину під свою руку нахилили (Куліш). Олександер Македонський підбив Індію. Не диво багатим скарбом трясти і золотом людей під свою волю нагинати (Куліш)]. -рить чей ум, волю - скорити чий розум, волю. Покорённый - упокорений, з[по]неволений, підбитий, подоланий, опанований, звойований. [Упокореним людям таки мріялася воля. І зневолена країна вже не стерпіла знущання (Грінч.). Зостатись отут в подоланій землі, останнього сорому ждати (Л. Укр.)].
    * * *
    несов.; сов. - покор`ить
    підкоря́ти, підкори́ти, покоря́ти, покори́ти, скоря́ти, скори́ти; (перен.: пленять) полони́ти несов., сов.

    Русско-украинский словарь > покорять

  • 3 повоевать

    (некоторое время) повоювати(ся) (деякий час). [Місяців із п'ять повоювалися й замирили].
    * * *
    1) повоюва́ти
    2) ( покорить), диал. повоюва́ти, звоюва́ти

    Русско-украинский словарь > повоевать

  • 4 подчинять

    подчинить кого кому підбивати, підбити, підгортати (и підгортувати), підгорнути, підвертати, підвернути, підхиляти, підхилити, підклоняти, підклонити, нахиляти, нахилити кого під кого, під що (или реже кого кому, чому під спід), (покорить) підкоряти, підкорити кого кому, чому, під кого, під що, скоряти, скорити, покоряти, покорити, (подневолить) підневолювати, підневолити кого кому, чому, (чаще о чувствах поведении и т. д.) піддавати, піддати, підпорядковувати, підпорядкувати що чому, (о мн.) попідбивати, попідгортати, попідвертати, попідхиляти, понахиляти, попідкоряти, попідбивати кого кому и під кого. [Попідбивав під себе багато країв і миру (Гн.). Капіталісти підбили під себе панство й попівство і стали сущими владиками світу (Єфр.). Під себе ми своїх сусід не підгортали (Куліш). Підверне всіх собі під спід (Котл.). Не підхилив-би я під иншу волю своєї волі (Куліш). Олег, підклонивши під себе Деревлян і инших сусід, раз-у- раз спускався Дніпром у море (Куліш). Одному змаганню піддає всі инші сторони своєї істоти (Єфр.)]. -нить кого себе - підбити, підгорнути кого під себе. [Підбили під себе два перші стани людности (Єфр.)]. -нить рабочих капиталистам - підбити, підгорнути робітників (робітництво) під капіталістів. -нить кого своему влиянию - підбити кого під свій вплив. -нять себе, своей власти - підбивати, підгортати и т. д. кого під себе, кого собі під спід, кого під свою руку, під свою волю. -нять игу - підгортати кого и т. д. під кормигу. -нять, грам. - підряджувати, підрядити що чому. Подчинённый, прич. -
    1) підбитий, підгорнутий, підхилений, підклонений, підкорений, підневолений, підданий; (грам.) підряджений;
    2) см. Подчинённый.
    * * *
    несов.; сов. - подчин`ить
    1) (покорять; делать послушным) підкоря́ти, підкори́ти; підхиля́ти, підхили́ти
    2) ( ставить в зависимость) підпорядко́вувати, підпорядкува́ти; (несов.: поставить под непосредственное руководство иногда)
    3) грам. підпорядко́вувати, підпорядкува́ти (що чому)

    Русско-украинский словарь > подчинять

  • 5 попенять

    пожалкувати, поремствувати, попеняти на кого. Срв. Пенять.
    * * *
    (кому, на кого-что) поре́мствувати, (на кого-що); ( покорить) покарта́ти (кого)

    Русско-украинский словарь > попенять

См. также в других словарях:

  • ПОКОРИТЬ — ПОКОРИТЬ, покорю, покоришь, совер. (к покорять), кого что. 1. Подчинить себе насильно, завоевать. Покорить страну. || Подчинить своей воле, своему влиянию. «Нет, не дряхлому Востоку покорить меня.» Лермонтов. || перен. Овладеть чем нибудь,… …   Толковый словарь Ушакова

  • покорить — завоевать; пленить, полонить; поработить, захватить, подчинить. Ant. освободить Словарь русских синонимов. покорить 1. подчинить (себе) см. также поработить, захватить 2 …   Словарь синонимов

  • ПОКОРИТЬ — ПОКОРИТЬ, покорный и пр. см. покорять. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • ПОКОРИТЬ — ПОКОРИТЬ, рю, ришь; рённый ( ён, ена); совер., кого (что). 1. Подчинить своей власти, завоевать. П. страну. П. горную вершину (перен.). Человек покорил космос (перен.). 2. перен. Внушить кому н. доверие, любовь к себе, добиться признания. П. чьё… …   Толковый словарь Ожегова

  • покорить — 1. ПОКОРИТЬ, рю, ришь; покорённый; рён, рена, рено; св. кого что. 1. Насильственно подчинить своей власти; завоевать. П. город, крепость. П. острова, народы. 2. Подчинить своей воле, своему влиянию; добиться признания. П. мужчину, женщину. Артист …   Энциклопедический словарь

  • покорить — I.     ПОКОРЯТЬ/ПОКОРИТЬ     ПОКОРЯТЬ/ПОКОРИТЬ, пленять/пленить, сов. полонить II. покорение …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • покорить — Общеславянский глагол, восходящий к основе корь (та же основа в слове укор). К этой же основе, но с измененной корневой гласной, восходит и существительное кара. Таким образом, исходное значение глагола покорить – подвергнуть наказанию …   Этимологический словарь русского языка Крылова

  • покорить —   , рю, рит, сов., что (несов. покорять).   Подчинить себе, завоевать, заставить подчиняться.   == Покорить силы природы. Высок. МАС, т. 3, 249.   == Покорять тайгу. Высок.   ◘ В общем, будем покорять тайгу (о строительстве БАМа). Работница, 1974 …   Толковый словарь языка Совдепии

  • покорить сердце — увлечь, влюбить в себя, завлечь, свести с ума, вскружить голову, захороводить Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • Покорить сердце — ПОКОРЯТЬ СЕРДЦЕ кого, чьё. ПОКОРИТЬ СЕРДЦЕ кого, чьё. Книжн. Внушать, вызывать любовь к себе. На второй же год после её свадьбы с Калитиным, который в несколько дней покорил её сердце, Покровское было променено на другое имение (Тургенев.… …   Фразеологический словарь русского литературного языка

  • Покорить — сов. перех. см. покорять Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»