пенёк

пенёчек

1) пеньок (-нька), пеньочок (-чка); (у грибов) корінець (-нця);

2) (у птиц) палки, колодочки.

* * *

1) уменьш. пеньо́к, -нька́

2) ( ножка гриба) коріне́ць, -нця́

3) (мн.: на теле птицы) колодочки́, -чо́к, па́лки, -лок

4) (улей, колода) диал. пень, род. п. пня́, коло́да, коло́дка

пенітенціярний.

* * *

з(а)ціпенілість, задублість, задубілість, закляклість (-ости).

* * *

з(а)ціпеніння, одубіння, заклякнення.

* * *

зведення, виведення, а теснее:

1) будування, збудування, ставлення;

2) підведення, знімання, піднімання, підняття;

3) піднесення, винесення, (скромнее) ставлення. -ние в перл создания - піднесення до височіни перлини над творами, вивершування, сов. вивершення, піднесення на рівень архітвору (гал.). -ние в сан, должность - піднесення до гідности, піднесення на посаду, поставлення;

4) -ние напраслины - наволікання пені, натягання напасти. (Оттенки - см. Возводить).

* * *

1) зве́дення, ви́ведення; підве́дення; підніма́ння, підійма́ння

2) зве́дення, ви́ведення, підве́дення, спору́дження, спору́джування, будува́ння, збудува́ння, побудува́ння, ста́влення, мурува́ння

3) зве́дення, підне́сення

4) зве́дення

5) підне́сення

6) ви́ведення

I. и Каббала (каббалистика) каб(б)ала.

II. 1) кабала, неволя, рабство. Отдать в -лу - у неволю віддати, в кабалу завдати кого. Попасть в -лу - поневолитися, упасти в неволю. Взвести на себя -лу - пені собі напитати;

2) (тяжёлые условия) панщина, кріпацтво. [Згадаймо Франка з його панщиною на чужій роботі у наймах (Єфр.). Я жив в кріпацтві у дітей, в кайданах у родини (Крим.)].

* * *

начеб-то (якийсь), ніби(-то) (якийсь), (архаич.) мниманий, (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный) на[у]думаний, примислений, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний; срв. Ложный. [Мниманий духовний чин (Ів. Вишенський). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М. Зеров). Він умів будити від сну зачаровані країни і знав, як зрушити речі з їх удаваного заціпеніння (М. Калин.)]. -мый больной - уявний (надуманий, удаваний, уданий) хворий. -мая величина, -мое число, мат. - уявна величина, уявне число. -мый друг - ніби-приятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг). -мое изображение, физ. - уявне зображення, -ний образ. -мое исключение - неправдивий (несправжній, уявний) виняток (-тку), псевдо-виняток. -мое преимущество - уявна (гадана) перевага. -мая причина - уявна (гадана) причина. -мое противоречие - ніби-суперечність, несправжня суперечність (-ности). -мый путешественник - ніби-то подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього). мая смерть - ніби-смерть, гадана смерть (-ти), завмертя (-тя), завмерлість (-лости). -мое счастье - гадане щастя. -мый счёт, торг. - фіктивний рахунок (-нку). -мый ученый - квазі- вчений, псевдо-вчений (-ного).

* * *

1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);

2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);

3) стар. - наука, навчання (чого).

* * *

ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́ння

1) німіти, ставати німим. [Уста не вміють розімкнути, німіють (М. Вовч.)];

2) (терпнуть) терпнути, потерпати, мліти, (цепенеть) коліти, дубіти, дерев'яніти, (от холода) клякнути. [Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла (Коцюб.). Потерпає шкура, як подумаєш собі, до чого воно йдеться (Коцюб.)];

3) (замирать, утихать) німіти. [Довго, довго, тільки - «серце!» та й знову німіли (Шевч.). Гай похилився, німіє (Грінч.). Поле німіє (Шевч.). Біль німіє трохи (Сл. Гр.)]. -меть от ужаса, от злости, от испуга - німіти з жаху, із (від) злости, з переляку. [Мати дивиться на неї, од злости німіє (Шевч.)];

4) (заглушаться) німіти, бути заглушуваним. При этой буре живой голос -меет - під цю бурю живий голос німіє (живого голосу не чути).

* * *

1) німі́ти

2) ( терять чувствительность) те́рпнути, німі́ти, затерпа́ти, замліва́ти; ( цепенеть) ціпені́ти

см. Оцепеневать.

* * *

подвергнуть чему піддавати, піддати чому, під що. [Піддавала критиці традиції та інтереси, во ім'я яких від неї вимагано жертв (Доман.). Не хочемо піддавати вашу індивідуальність анатомічній операції (Крим.)]. -гать, -нуть возможности чего-л. неприятного - наражати, наразити на що, підводити, підвести під що. Его -гали большой опасности - його наражали на велику небезпеку. -гать чему-л. неприятному себя - наражатися на що. [Я не просив тебе покинуть віру, лише не виставлятися прилюдно, не наражатися на небезпечність (Л. Укр.)]. -гать опасности свою (чью) жизнь (здоровье) - важити своїм (чиїм) життям (здоров'ям); (испытанию) виставляти, виставити на спробу. [Знаючи як у ті часи на мужика дивились, ми зрозуміємо, на яку страшну спробу виставила доля українську мову (Єфр.)]. Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы - завдала йому доля багато тяжкого в житті. -гать испытанию качество чего - піддавати спробі що. -гать, -нуть наказанию - завдавати, завдати кари кому и на кару кого. Его -ли тяжкому наказанию - його завдали на тяжку кару. -гать ответственности (привлекать) - притягати (притягти) кого до відповідальности. [За зловживання його притягнено до відповідальности]; (штрафу) піддавати, піддати карі, пені, накидати пеню; (обыску) кого - робити трус (ревізію) у кого, трусити кого; (заключению в тюрьме) садовити, посадовити у в'язницю, у вежу, у тюрму. -гать пересудам чьё доброе имя - вводити, ввести у (не)славу кого, пускати поговір на кого. [Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу]; (себя) у неславу входити. [Сама-ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із вулиці ходиш]. -гать посмеянию - виставляти, виставити на глум, на посміх. -гать операции кого - піддавати, піддати під операцію кого. -гать, -нуть действию огня, холода - виставляти, виставити на спробу вогнем, холодом. Подвергнутый чему - відданий під що, наражений на що, підведений під що.

* * *

несов.; сов. - подв`ергнуть

1) піддава́ти, підда́ти (кого-що чому); ( производить над кем-чем что) роби́ти, зроби́ти (кому-чому, у кого-чого, з ким-чим, над ким-чим що); ( налагать) наклада́ти, накла́сти, (на кого-що що); (чему-л. неприятному) наража́ти, нарази́ти (кого-що на що); ( передавать) віддава́ти, відда́ти ( кого-що на що и під що)

2) (подчинять, делать подвластным) підкоря́ти, підкори́ти

подвергнуться чему підпадати, підпасти під що підлягати, підлягти чому, зазнавати, зазнати чого. [Підпадав під усякі переслідування. Маєтності вилученого від церкви підлягали конфіскаті (Ор. Левиц.). Обшліхтовування…. зазнає індивідуальний твір, з уст до уст переходячи (Єфр.)]. -ся опасности - наражатися на небезпеку. -ся наказанию - здобуватися, здобутися кари; підпадати, підпасти під кару. -ся чьему гневу - підпасти під чий гнів, зазнати чийого гніву. -ся изменениям - зазнавати, зазнати змін. -ся штрафу - підпадати, підпасти пені. -ся ответственности - підпадати, підпасти під відповідальність. -ся порицанию - зазнавати, зазнати догани. -ся влиянию - підпадати, підпасти під вплив. -ся участи тяжкой (скорбной) - зійти на тяжку (на скорботну) путь. Он -ется насмешкам - його беруть на глум, на глузи. Эта страна часто -ется наводнениям - цю країну часто заливає водою. -ся нападению - зазнавати, зазнати нападу. Подверженный - підпалий, підданий чому. Быть -ным чему - см. Подвергаться, подвергнуться. Он -жен припадкам головной боли - у його (його и йому) часами болить голова. Он -жен вспышкам гнева - його часто гнів нападає. Я -жен (часто -гаюсь) простуде - я легко застуджуюся (перестуджуюся).

* * *

несов.; сов. - подв`ергнуться

1) ( чему) підляга́ти, підлягти́ (чому); ( подпадать) підпада́ти, підпа́сти (під що); ( испытывать) зазнава́ти, зазна́ти (чого); (опасности, риску) наража́тися, нарази́тися (на що)

2) ( подчиняться) кори́тися, підкори́тися

1) сту́пінь, -пеня

2) (мера, предел) мі́ра

3) мат. сте́пінь, -пеня

4) грам. сту́пінь