пеліт

1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;

2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);

3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];

4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;

5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -

1) (о вещах) битий, товчений;

2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.

* * *

1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти

2) ( выколачивать) вибива́ти

3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти

4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́

5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

напеть

1) (про себя, только несов.) наспівувати, (гал.) лебедіти, (под нос себе) мугикати, курникати, кургикати що. [Ходить, щось думає, стиха наспівує (Васильч.). Зачав пісню лебедіти слізними словами (Млака). Арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Бондар барило й бочку набиває, та ще й курникає (Шевч.)]. Он давно мне -вает (про) это (об этом, эту песенку) - він давно мені про це или цієї (пісні) співає (зап. піє);

2) (для грамоф. пластинки и т. п.) наспівувати, наспівати, (о мног.) понаспівувати що. Я -пел ему за это порядком - я добре вичитав йому за це;

3) (зарабатывать пеньем) заспівувати, заспівати, виспівувати, виспівати що. [Співав цілий вечір, та й карбованця не виспівав (Сл. Ум.)];

4) кому на кого - см. Наговаривать 2. Напетый -

1) наспіваний, понаспівуваний;

2) заспіваний, виспіваний. -ться -

1) наспівуватися, мугикатися, курникатися, кургикатися;

2) наспівуватися, бути наспівуваним, наспіваним, понаспівуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наспіватися, (диал.) напі(я)тися; намугикатися, накурникатися, накургикатися.

* * *

несов.; сов. - нап`еть

-ся пеленати, -ся, (с)повивати, -ся, (редко) пеленувати, (ирон.) пелінтувати (Звин.).

* * *

1) сповива́ти, повива́ти; обповива́ти, оповива́ти

2) перен. оповива́ти, повива́ти, сповива́ти; ( окутывать) обгорта́ти, огорта́ти, обку́тувати, оку́тувати

зоол. Peli[e]canus баба-птиця, птиця-баба, (стар.) неясить (-ти).

* * *

претерпеть терпіти, витерплювати, витерпіти, перетерплювати, перетерпіти, відтерплювати, відтерпіти що, (испытывать) зазнавати, зазнати чого, (отбывать) перебувати, перебути, відбувати, відбути що. -вать бедность нужду, голод - терпіти бідність, нестатки, голод. -вать, -петь нечеловеческую муку, наказание, пытку - терпіти, відтерпіти, витерплювати, витерпіти, відбувати, відбути нелюдську муку, кару, катування (мордування). [Вже й на цім світі одтерплю муку (Звин.). Хай царству усьому в науку він витерпить такую муку, щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх (Греб.). Жити і знать, що вона люту витерплює муку (Грінч.)]. Он -пел все бедствия, ниспосланные ему судьбой - він перетерпів (перебув) усі лиха (злигодні), що послала йому доля. Много горя -пели мы - багато лиха, горя зазнали (набралися) ми; срв. Испытать. Цена этих товаров -вает частые колебания - ціна на цей крам зазнає частих хитаннів. -вать изменения - зазнавати змін, переходити, перебувати, відбувати зміни (переміни), переиначуватися. [Як росла людськість, які переміни переходила (Єфр.)]. -петь крушение - см. Потерпеть. Претерпевший - терпенний. [Терпен - спасен]. Претерпенный - витерплений, перетерплений, відтерплений, відбутий, перебутий, зазнаний. -ться - витерплюватися, бути витерпленим, перетерплюватися, бути перетерпленим, відтерплюватися, бути відтерпленим и т. д.

* * *

несов.; сов. - претерп`еть

1) ( переносить) перете́рплювати, перетерпі́ти, вите́рплювати, ви́терпіти (що); (изведывать, испытывать) зазнава́ти, зазна́ти (чого)

2) ( изменения) зазнава́ти, зазна́ти (чого)

-петь доспівати, доспіти в чому, мати поспіх (успіх), поступати, (по)ступити наперед в чому. [Ісус-же доспівав у премудрості (Єв.)]. -вать в искусстве - мати поспіх, поступати в мистецтві. Он -вает, -пел - йому добре ведеться, повелося. [Молюся, щоб у всьому добре тобі велося (Св. П.)].

* * *

несов.; сов. - преусп`еть

1) досяга́ти у́спіхів (вели́ких у́спіхів, у́спіху, вели́кого у́спіху), досягти́ и досягну́ти у́спіхів (вели́ких у́спіхів, у́спіху, вели́кого у́спіху)

2) (несов.: благоденствовать) процвіта́ти, розкошува́ти, гараздува́ти

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

несов.; сов. - разд`уть

1) роздува́ти и роздима́ти, розду́ти (розідму́, розідме́ш и розду́ю, розду́єш) и мног. пороздува́ти, роздму́хувати, -дму́хую, -дму́хуєш и роздмуха́ти, роздму́хати и роздмухну́ти и мног. пороздму́хувати; ( огонь) розгніта́ти, розгніти́ти, -гнічу́, -гні́тиш; ( развевать) розвіва́ти, розві́яти и мног. порозвіва́ти

2) ( увеличивать в объёме) роздува́ти, розду́ти и мног. пороздува́ти; ( разносить) розно́сити, -но́сить, рознести́ и мног. порозно́сити, обдима́ти, обду́ти, розпира́ти, розпе́рти (розіпре́) и мног. порозпира́ти

геол. пеліт, іловець (-вця), глиняк (-ка).