она+не

нрч. любо, мило, (не только ум.) любенько, миленько; (приятно) утішно; (любезно) люб'язно, ґречно; (благосклонно) ласкаво; (красиво, хорошо) гарно. [Соловейко на калині так лящить, аж серцю любо (Франко). Осміхнулася любенько (Самійл.). На тебе дивитися мило (Метл.). Миленько Ганна подивлялася на панянку (Свидниц.)]. Он принял нас очень -ло - він прийняв (привітав) нас дуже люб'язно (дуже ґречно, дуже ласкаво). Она одевается очень -ло - вона вбирається гарно-мило (дуже чепурно, гоже, дуже зграбно). Она держала себя очень -ло - вона поводилася дуже любо (мило). -ло, нечего сказать! - гарно, нема чого казати! гарно, нівроку! Дорого да -ло, дёшево да гнило - за добрі гроші - то й хороше, а дешевеньке - то й поганеньке.

* * *

національний. [Національний гімн (Куліш). Національний убір (Н.-Лев.). Національна епопея (Крим.)]. -ный вопрос - національне питання, -на справа. [Боротьба на терені національного питання (М. Скрипн.)]. -ная гвардия - національна гвардія. -ный конвент - національний конвент, Конвент (-ту). -ное собрание - національні збори (-рів). -ное угнетение - національне пригноблення, -ний утиск (гніт).

* * *

1) непомірно, недомірно, не в міру до чого. [Строїть плани не в міру до сил (Франко)];

2) (несоответственно) невідповідно до чого, нерозмірно з чим.

* * *

1) непомірність, недомірність (-ности);

2) (несоответствие) невідповідність до чого, нерозмірність з чим.

* * *

одеться (з)одягатися, (з)одягтися, вдягатися, вдягтися, убиратися, убратися, прибиратися, прибратися, строїтися, вистроїтися. пристроїтися, рядитися, урядитися, (о многих) по(з)одягатися, повдягатися, повбиратися, поприбиратися, попристроюватися. Он встал и -вается - він уже встав і одягається (вбирається). -вайся скорее и идём - одягайся (убирайся) швидше та й ходім. Оденься в новое платье - уберися в нове убрання. Оденься потеплее - вдягнися тепліше, укутайся гарненько. Одеться в праздничное платье - убратися (прибратися, урядитися) в святну одежу (в святне убрання). Каждый -вается насколько может лучше - кожен прибирається (строїться) як-найкраще. Оделась как куколка - прибралася (вистроїлась) як лялечка. Она так бедна, что ей не во что одеться - вона така, бідна, що нічим грудини прикрити. -ваться в лохмотья - ходити в латаній одежі, в дранці. Он хорошо -вается - він хороше (гарно) ходить. Она со вкусом -вается - вона знає смак одягтися (прибратися), вона хороше прибирається. Лечь в постель и одеться одеялом - лягти в ліжко і обгорнутися ліжником (вкутатися в ліжник). Деревья оделись цветами (зеленью) - дерева вбралися (вкрилися, вкуталися) цвітом (листом). Небо оделось тучами - небо вкрилося (вкуталося) хмарами.

* * *

несов.; сов. - од`еться

1) одяга́тися, одягти́ся (одягну́ся, одя́гнешся) и одягну́тися и поодяга́тися, удяга́тися, удягти́ся и удягну́тися и повдяга́тися, убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и повбира́тися; зодяга́тися, зодягти́ся и зодягну́тися

2) укрива́тися, укри́тися (укри́юся, укри́єшся) и повкрива́тися; заку́туватися, заку́татися и позаку́туватися

1) професі́йно, професіона́льно

2) професіона́льно, фахо́во

професіональний, професійний. [Закон професійної чести (Наш)]. -ный союз - професійна спілка.

* * *

1) професі́йний, професіона́льний

2) (относящийся к профессионалу, не любительский) професіона́льний, фахови́й

1) филос. перен. раціона́льний

2) мат. раціона́льний

1) неро-зу́мність; нераціона́льність; нелогі́чність

2) мат. ірраціона́льність

1) націона́льний; наро́дний

2) держа́вний

1) співвітчи́зник, співгромадя́нин

2) пі́дданий ( якоїсь держави)

1) націона́льність; націона́льна нале́жність

2) громадя́нство, пі́дданство

3) на́ція, наро́д

1) що ма́є профе́сію (фах)

2) професі́йний

1) професіона́л

2) спортсме́н-професіона́л

1) мат. ірраціона́льне число́

2) фон. глухи́й звук

1) мат. ірраціона́льний

2) фон. глухи́й

1. мати; анаңның т'ӧрӱ ах ти сліпець твоєї матері СБ; ӧгий ана мачуха СМ, У; ханы ана теща, свекруха О (див. хайнана, хайын ана) ; хыстан ана хрещена мати СК; анасы минсе тэрект' е, хызы минер путахка якщо мати залізе на дерево, то дочка залізе на гілку О; т'енарын кӧр дэ безин ал, анасын кӧр дэ хызын ал СБА, анасыны гӧр / бах — хызны ал СГ купуючи тканину, подивися на її край, беручи дівчину, подивися на її матір; э-э, анасыны лайл. е-ех, його матір Г; ананын чухурче сычайым лайл. я випорожняюся в яму твоїй матері К.

2. поважна жінка НКД.

3. самиця, самка; ана баш племінна матка худоби, вівцематка О; ана т'ирпи їжачиха СМ; ана хаз гуска К.

4. материнський, рідний; ана тили / ана тиль рідна мова.

дав. в. займ. о, у йому СЛ; мейильдир ана / она закоханий у неї СЛ / Г; див. она.

той, отой; ген, он, от, ось, наприклад ВН, П, СЛ; ана абрада ось тут СЛ; ана шаат той свідок П; ана шай такий-от ВН; айтый маңа бир ший бир ший, ана, йа барып сув т'етирмеэ, йа бир ший каже мені що-небудь, наприклад, води принести чи щось інше П; пор. ан II.

де Г, СЛ; йа ана сенин Ашых Ғарибин? а де твій Аших Гаріб? СЛ; пор. кана, кане, хана II, хане, ханы.

ану К; ана т'ит ану йди звідси геть К; пор. хана II.

дивитися, задивлятися, могти дивитися; айға, кӱнд'е бахылмаз, она бахылыр тэк ні на місяць, ні на сонце ніхто не дивиться, задивляються тільки на нього Б; ат та — айа, кӱне бахылый, она харшы бахылмай, о хадар гӱзель ат але й кінь — на місяць, на сонце можна дивитися, а на нього дивитися незмога, такий гарний кінь СЛ.

бути догляданим, доглянутим, готованим, приготованим; йемеклер бахылый готуються страви Б, К, СГ.

згідно, подібно, порівняно ВН-К, М; йалчи аз ишлей зенгинге кӧре проти багатого бідний працює мало СБ; ишке кӧре ах винагорода по роботі СБЧ; ишт'е кӧре айтыл- оцінюватися по роботі СМ; маңа / маа кӧре порівняно зі мною, по-мойому СБ / К; худуретине кӧре по своїх силах СБ; хуватма кӧре по моїх силах П; айағына кӧре т'ес- обрізати (устілку) по нозі СМ; анасна кӧре пай бичийлер хызын про дочку судять по її матері СМ; ӧзӱңе кӧре пай бичме не суди по собі НМ; лафыңа кӧре по твоїх словах У; мен она кӧре эм о маңа кӧре я порівняно з ним і він порівняно зі мною У; буларын йаланна кӧре згідно їхнього наклепу Г; китаплара кӧре згідно книг Г; бӧле хытлых йыл кӧре энди дэ гӱзель берет' ет олду проти такого неврожайного року тепер урожай видався гарний Г; она кӧре дэ сазҗыларымыз олсун згідно цього хай буде в нас стільки ж музик СЛ; бу иш саа кӧре дӧӱль ця робота не по тобі К; о бӱйӱк маа кӧре проти мене він старший К; ӧзне кӧресин табай знаходить подібного до себе СМ; пор. гӧре.

ображатися У, співчувати ВН; җаны авруй він образився СБ, СМ, Б; җаны авурду він розпереживався СБ; йене маңа җаңы авуруй знову він на мене ображається; җан авурткривдити П, СМ, Б; җан авурушображатися один на одного О; җаны ағыр- а) ображатися ВН, Г, СК; җан авурмах йох образ немає ВН; җаным ағырый она я ображаюся на нього Г; б) жаліти Г, К; җаны ағырды він пожалів Г; җаны маа ағрый він пожалів мене К; эпсин җаннары она ағрый усі його жаліють СГС; җандан-мелалдан айрылдых ми втратили все на світі СБ; җан ал- забирати душу П; о кӱн меэм җаным ал в той день забери мою душу Б; ан сон ал җанымы а після цього забирай мою душу У; җан бекчиси ангел-заступник Г; җаны бар співчуває Б; йене җаны бар — доғмушу барйох знову ж співчуває — рідний усе-таки Б; җан бер- віддавати душу ВН; җаны битти він помер К; җан-гӧнӱльлан душею й серцем М; җан ғайып эт- губити душу М; җанна дэгсин / тийсин М / О хай дійде його душі — коли п'ють за покійного; җан йакспалити душу, скривдити М; җан йан- а) переживати Б; җаны йанған він переживає Б; б) відчувати відразу, нехіть, набридати К; җаным йанай ондан він мені набрид К; җаным йанды ондан я зненавидів його К; җан йах- мучити Б, сварити, розпікати К; сен меним җаным йахтын ти мені допік, ти мене дуже скривдив Б; җаным йухлай мене хилить у сон К; җаныны мейдана кор покладе свою душу за що М; җандан мусан- надіятися всією душею ВН; җан сакла- берегти душу М; җан сат- а) продавати душу; җанымы саттым я продав свою душу ВН; б) даремно довірятися СГ; җандан сев- кохати всією душею ВН; җан солдурзгубити душу СБ; йаш җанымы солдурдум я згубив себе К; җан сых- відчувати турботу К; җаныны сыхай його турбує, він турбується К; җан сыхылскучати СБФ, К; җаны сыхлый сердиться У; җан талаш- боротися зі смертю, битися в агонії, переживати душевну боротьбу, мучитися душею О, К; җан тырнашкребти на душі, нервувати НБЄ; җаным йерине т'ельди я заспокоївся К; җанын тэниндэн ӱзӱльдӱ твоя душа відділилася від тіла СК; җан чекишпереживати агонію О, К; җаны чекиший він страждає душею СК, переживає агонію О; җаны чых- помирати СБ; җаны чығай душа вилетить П; җан эт- поминати К; машалла сениң җаныңа дивуюся тобі — таке сказав, зробив НМ; див. җанаш.

Платон (справжнє ім'я Аристокл) (427, Афіни чи о-в Егіна - 347 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, постать якого стала уособленням філософії як такої. Походив зі старовинного аристократичного роду (серед предків - останній афінський цар Кодр і уславлений реформатор Солон, один із "семи мудреців"). П. починав як поет і драматург, але вже в 20 років, завдяки Сократу і Кратилу, захопився філософією, відмовившись від поетичної творчості. Як мислитель сформувався під вирішальним впливом Сократа, після страти якого (399 р. до н. е.) переїжджає до м. Мегари, де зібрався осередок сократівських учнів. У 388 р. здійснює подорож до Пд. Італії та Сицилії, маючи на меті познайомитися з вченнями піфагорійців. У Сиракузах здобуває прихильність тирана Дионісія Старшого (той зацікавився ідеями П. щодо перетворення держави). Але невдовзі П. арештовують, передають спартанцям і виставляють для продажу на ринку рабів (о-в Егіна). Його викупив киренець Аннікерид і дарував свободу. На гроші, зібрані друзями П. для викупу (Аннікерид відмовився їх узяти), була куплена ділянка у передмісті Афін (гай героя Академа), де бл. 387 р. П. заснував власну філософську школу - Академію (див. платонізм). П. є першим в історії філософом, більша частина творчої спадщини котрого дійшла до наших днів. Але це ж створює проблему авторизації і хронологізації творів, що існують в історичній традиції під ім'ям П. (т. зв. "платонівське питання"). Корпус платонівських творів, що збереглися, обіймає 34 діалоги (з них 23 вважаються автентичними, а 11 - сумнівними), "Апологію Сократа" і 13 листів; до нього входять також "Визначення" та 7 неавтентичних діалогів Р. ізні критичні дослідження піддавали сумніву платонівське авторство щодо більшості діалогів, достеменність яких відстоювали інші. Окрему частину творчості становлять т. зв. "езотеричні", або "неписані" вчення ("Навколо Блага"), які П. вважав за можливе викладати лише усно. В останні десятиліття робилися неодноразові спроби їх реконструкції і визначення їх ролі у філософії П. Одна з найавторитетніших сучасних періодизацій (Теслеф) створення діалогів П. така: 1) ранній період (до першої поїздки на Сицилію у 388 р.) - "Апологія", початок роботи над "Державою"; 2) "академічний" період (387 - 367) - дев'ять книг "Держави", "Горгій", "Менексен", "Протагор", "Менон", "Федон", "Симпозіон", "Федр", "Евтидем", "Лісид", "Хармід", "Теетет", "Кратил". У той же час в Академії створені "Клітофонт", "Критон", "Лахет", "Алківіад І", "Феаг", "Гіппій Менший", "Йона", "Коханці", "Ериксій", "Евтифрон"; 3) "сицилійський" період, між другою і третьою поїздками на Сицилію (366 - 361) - десята книга і повна редакція "Держави", "Парменід", початок "Законів"; 4) завершальний період (360 - 347) - "Тимей", "Критій", "Софіст", "Політик", "Філеб", "Закони" і "Післязаконня", VII (автобіографічний) лист. У цей же час в академічному колі створені "Гіппій Більший", "Гіппарх", "Сизиф", "Мінос", "Демодок", "Про чесноту", "Про справедливість", "Листи". Всі ці твори вважаються Теслефом написаними за життя П., - ним особисто або під його вирішальним впливом. Виняток - "Алківіад II", "Аксиох", "Алкіона", "Визначення" Д. іалогова форма творів П. не випадкова і відповідає специфіці платонівського методу. П. розвиває і доводить до досконалості сократівське "шукаюче мислення" на противагу закінченому софістичному "вченню". Основа методу П. - це діалектика в її античному розумінні: вміння ставити питання і відшукувати на них відповіді; через аналіз свідчень досвіду і окремих опіній, що відображають речі в їх чуттєвій даності, досягати знання надчуттєвого буття. Разом з тим форма діалогу відбиває досягнуту в античному Просвітництві (софісти і Сократ) впевненість, що істина не може належати окремій свідомості і має інтерсуб'єктивний характер. її оприявнення є справою не окремої особи, а спілкування мислеників. Філософія П. охоплює безліч найважливіших тем і сюжетів, але не становить єдиної теоретичної системи. Стрижневі платонівської творчості - як життєвої, так і інтелектуальної - є намагання подолати глибоку кризу і руйнацію основ суспільного устрою, що стали ознакою епохи. П. створює грандіозну полісну утопію - зразок досконалого суспільства, завдяки чому стає засновником соціального конструктивізму у західній метафізиці. Разом з тим, вирішити проблему досконалого суспільства - того, що не є мінливим встановленням людей, а відображає природу речей, - неможливо без з'ясування сутності самого буття. Вирішення питання "що насправді є, існує?" стало визначальним для творчості Π. П. створює теорію ейдосів (ідей) як незмінних, вічних, неподільних, надчуттєвих зразків всього сущого ("ейдос" по-грецьки означає "вид", "вигляд"). Ейдоси уособлюють достеменне буття, яке є незмінним, вічно перебуває і як таке протистоїть чуттєвому світу, що весь занурений у процес нескінченного становлення. Світ ейдосів - не проста сукупність першозразків, а має свою впорядкованість. Найвищим ейдосом є ідея Блага. Всі речі цього світу - лише чуттєві відбитки ейдосів, їх недосконалі відображення. Напр., всій сукупності фізично існуючих столів відповідає ейдос стольності. Така диспозиція буття можлива тому, що існує матерія (просторовість). Вона сама не є буттям, що стоїть поряд зі світом ейдосів. П. називає її "приймальницею всього" - тим, у чому виникає чуттєва подоба безтілесного зразка (ейдоса): тобто визначає її як можливість усім речам існувати. У "Філебі" цей зв'язок набуває закінченого вигляду: божествений розум-деміург створює всі речі чуттєвого світу (Космосу), керуючись ейдосами як їх зразками, а матерію використовуючи як субстрат. Відтак поруч з власне буттям П. концептуалізує мислення про небуття, яке виступає не як просте відкидання сущого, а як іншість буття, його "інаковість" - інобуття. Онтологія становить наріжний камінь філософії П., хоча її систематична концептуальна розробка відноситься, вірогідно, до пізнього періоду платонівської творчості. Вона є теоретично необхідною основою вчення П. про державу (в обширі якого осмислюються всі інші соціальні та гуманітарні сюжети) і так само зумовлює вчення про пізнання світу. Космологічне вчення (його П. розгортає у "Тимеї") має на меті показати вкоріненість досконалої держави у структурі універсуму. Космогонія тут завершується антропогонією, а вчення про державу є одночасно вченням про гідний людини спосіб буття. Основою досконалої держави є нерозривний зв'язок і взаємообумовленість індивідуальної доброчесності і суспільної справедливості Ц. е робить етику і політику принципово неподільними. У "Державі" П. виділяє сім типів державного устрою. Перший - "царство Кроноса" - додержавне буття людей, коли ними безпосередньо керували божественні посланці. Власне держава і законодавство виникають як засоби компенсувати відсутність прямого Божого керування, що його люди втратили С. еред існуючих типів держави П. вважає два правильними (монархія, аристократія) і чотири спотвореними (тимократія, олігархія, демократія, тиранія). ("Політик" містить інший розподіл типів, близький до Аристотеля). Відповідно до кожного устрою П. виокремлює створюваний ним тип людини С. труктуру досконалої держави утворюють три класи: виробники (селяни і ремісники - ті, хто забезпечує суспільство необхідним статком), воїни-стражі (ті, хто боронить місто і забезпечує внутрішній порядок), політики-філософи (ті, хто володіє мистецтвом виховувати громадян і керувати ними). Кожному класу відповідає своя чеснота: стриманість - виробникам, мужність - воїнам, мудрість - філософам. Засадниче значення має четверта чеснота - справедливість В. она притаманна усім і покликана підтримувати існуючий порядок, залишаючи кожного у межах його соціальної ролі. Держава та її устрій уподібнюються людській душі, яка також має три головні частини (засновки): жага (бажання), запал (воля), розмисл. Вони є основними силами, котрі визначають життя душі. їм відповідають три суспільних класи, а також три головні чесноти. Залежно від переваги того чи того засновку, утворюються різні типи душі. Онтологія і вчення про душу визначають теорію пізнання П. Суб'єктом пізнання є душа, а сам процес пізнання спрямований на достеменне буття - вічне і непроминальне (світ ейдосів). Можливість його пізнати принципово відкрита тому, що сама душа як безтілесна, ідеальна сутність походить зі світу ейдосів і контактувала з ними; пізнання - це процес пригадування (анамнезис) душею своїх вражень від ейдосів. Анамнезис ускладнюється тим, що в людині душа поєднана з тілом, для якого реальністю є чуттєві сприйняття; вони заступають людині справжнє буття і навіюють хибні уявлення, від яких душі потрібно звільнитися С. итуацію пізнання П. передає образом печери, в якій знаходяться прикуті до стіни невільники, котрі бачать лише тіні речей, що проносяться повз них. Ці тіні - чуттєві враження, подоба дійсних речей, від яких слід дістатися світла безтілесного світу, щоб побачити достеменну реальність. Оскільки предметом пізнання є безтілесні сутності, то головна пізнавальна здатність - це умоглядність. В умоглядному світі є сфера "нічим не зумовлених начал усього", яка осягається таким самим безпосереднім умоспогляданням (ноезис), і сфера обумовленого, яку можливо пізнавати шляхом розсуду, розмірковування (діанойя). Досягнення знання - це сходження від меншої достовірності до більшої. Його чотири щаблі: ім'я, визначення, зображення, знання як таке ("VII лист"). Кожен ступінь є певним етапом пізнання, послідовне сходження по яких дозволяє досягти знання достеменного буття. П. відіграв ключову роль у розвитку західної метафізики: вчення про буття надало вищого онтологічного статусу конкретностям навколишнього світу, подавши все розмаїття його форм у вигляді незмінних першообразів; полісна утопія створила ідеал досконалого суспільства і обґрунтувала практику соціальних перетворень. П. мав вирішальний вплив не лише на подальшу античну думку (див. Аристотель, платонізм), а й на всю європейську філософську традицію.

[br]

Осн. тв.: "Держава"; "Теетет"; "Парменід"; "Тимей"; "Критій"; "Закони".