-
1 обязанность
обов'язок (-зку), повинність (-ности). Считать своею -стью - мати за свій обов'язок, мати собі за обов'язок Считать своей священной -стью - мати собі за святу повинність, за святий обов'язок. Исполнять свои -сти - виконувати свої обов'язки пильнувати своїх обов'язків. По -сти - з повинности. Возлагать -ность, вменять в -ность - накладати обов'язок, повинність. [Досвід минулого накладає повинність на прийдущі часи (Єфр.)]. Ему вменено в -ность - на його накладено обов'язок, повинність. Срв. Долг.* * *обо́в'язок, -зку, пови́нність, -ності -
2 долг
1) повинність (р. -ности), обов'язок (р. -зку). [Виконую свій службовий обов'язок]; см. Обязанность. Первым долгом - що-найперше, першим ділом;2) (заём) борг, позика, позичка, винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість (р. -лости). [Ніяк боргів не повиплачую. Що після батька зосталося, те за позички (позики) пішло (Грінч.). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, - позичав весною]. Часть непогашенных торговцу долгов - (провинц.) недонос (Вас.). В долг - позикою, боргом, на-борг, (чаще - набір), на віру, на-повір. Брать в долг - позичати, брати на-борг (чаще - набір), на-повір, боргувати. [Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку]. Взятый в долг - борговий, позичений. Накупить в долг - набрати набір, на-борг. Давать, дать в долг - боргувати, поборгувати, позичати, позичити, визичати, визичити, вірити, повірити, навіряти, навірити, у позику давати. [Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Не вірять шинкарі горілки. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє]. Раздать в долг - зборгувати, понавіряти, порозпозичати. [Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як-би то всі повіддавали]. Погашать, погасить, заплатить долг - поплатити (покрити) борги, виплачуватися, (сов.) виплатитися (з боргів). Взыскать долг - виправити борг. Влезть в долги - заборгуватися, залізти в борги, загрузнути в боргах, втопитися в позиках. Он в долгу, как в шелку - він по шию в боргах; у боргах, як у реп'яхах; у його боргів більш як волосся на голові (в бороді). Не остаться в долгу - не занедбати (не попустити) свого, (зап.) віть за віть віддати. Отрабатывать за долг шитьём - відшивати кому що; пряденьем - відпрядати; косьбой - відкошувати; службой - відслужувати, и т. д. [Ваші два карбованці я вам відпряду].* * *1) ( обязанность) обо́в'язок, -зку, пови́нність, -ностіпе́рвым до́лгом — наса́мперед, передусі́м, передовсі́м, щонайпе́рше, пе́ршим ді́лом
2) ( взятое взаймы) борг, -убрать, взять в \долг — позича́ти, пози́чити, бра́ти, узя́ти в по́зику (в по́зичку, в борг, на́бір, на́борг)
-
3 поставлять
поставить1) ставити и ставляти, поставити (о мн. поставляти), становити, постановити що; срв. Ставить и Поставить. -влять рекрут - ставити (поставити), виставляти (виставити) рекрутів. -влять себе в обязанность - за обов'язок собі ставити, становити, мати що. Ему -вили в обязанность сделать это - йому поставлено за обов'язок це зробити (вчинити). -вляю себе за честь быть его другом - за честь собі маю (вважаю) бути його другом. Долгом -вляю предупредить вас - за свій обов'язок маю (вважаю) застерегти вас. -влять правилом, законом - уставляти, установляти, ставити, становити за правило, за закон. -вляю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться - ставлю, становлю собі за правило ні на кого, ні на чию допомогу не надіятися (не покладатися, не звірятися, не спускатися). Ему -вили в вину этот поступок - йому взято за провину цей вчинок. -вить на своём - доказати свого, довести свого, настояти на своєму, поставити на своє. [Щоб я свого не доказав? Ні в світі (Куліш). Дочка поставить на своє (Н. Лев.)];2) (снабжать кого чем) постачати, постачити, достачати, достачити кому и на кого що, приставляти, приставити кому що, (в достаточном количестве) вистачати, вистачити, настачати, настачити кому и на кого що. [Аби ті лицарі та городи на війну скільки треба війська постачали (Доман.). Один, скажемо, коло землі працює, хліб робить, а другий звіря ловить, м'яса на всіх постачає (Єфр.). Він нам дрова приставляє (Звин.). Таке військо вистачимо, що й кримського хана звоювали-б (Стор.). Не могли на всіх настачити (Єфр.)]. -влять муку на армию, для армии - постачати борошно військові и на військо. Вы должны - вить дрова к 1-му августа - ви повинні постачити (достачити), приставити дрова до 1-го серпня. Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве - усього постачено (достачено, вистачено, настачено) досить (скільки треба);3) настановляти, настановити, ставити, поставити, становити, постановити, (только о многих) ставляти, поставляти, понастановляти кого ким и на кого, за кого (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвячувати, висвятити, (о мн.) повисвячувати кого на кого. [(Латинське духовенство) ставляло своїх біскупів чи попів по руських землях (Куліш). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили ще й отаманом настановили (ЗОЮР). Його громада титарем настановила (Г. Барв.)]. -вить кого священником - настановити (висвятити) кого на попа. Поставленный -1) см. Поставить;2) постачений, достачений, приставлений, вистачений;3) настановлений, поставлений, постановлений; висвячений.* * *I несов.; сов. - пост`авитьпоставля́ти, поста́вити; ( доставлять) доставля́ти, доста́вити; ( снабжать) постача́ти, поста́читиII1) см. ставить 1)2) ( посвящать в сан) церк. висвя́чувати, ви́святити -
4 вменять
вменить в обязанность ставити, поставити що-неб. комусь за обов'язок. Вменять, вменить в вину - ставити, поставити за вину, привиняти, привинювати, (сов.) привинити кому що. Этой кражи ему не вменили - цієї крадіжки йому не привинено.* * *несов.; сов. - вмен`итьста́вити, поста́вити\вменять в обя́занность кому́ — зобов'я́зувати, зобов'яза́ти кого́, ста́вити, поста́вити за обо́в'язок кому́
-
5 вменяться
вмениться в обязанность ставитися, поставитися кому за повинність (обов'язок). Вменяться, вмениться в вину - ставитися за провину, привинятися, привинитися. Этот поступок вменяется (вменялся, вменился) ему в вину - цей учинок ставиться (ставлено, поставлено) йому за провину. [Йому привиняється службова недбалість. Йому привинювано (несов. в.), привинено (сов. в.) службову недбалість].* * *ста́витися -
6 должность
посада, (только административная) уряд. [Посада земського лікаря. Його звільнено з посади. Був попереду старостою кременецьким, а в 1507 р. перейшов звідти на вищий уряд - воєводи київського (Ор. Левиц.)]. Должность атамана - отаманська посада, отаманування. [Сами отамани запорозькі, зложивши з себе отаманування, знов були тими-ж братчиками, що й перше (Куліш)]. -ность сотника - сотникування, сотенство. [Від отця до сина так сотенство й переходило]. -ность ректора - ректорування, ректорство. -ность профессора - професорування, професура. -ность учителя - учителювання. Состоять в должности - бути (перебувати) на посаді. Занимать должность - обіймати (обійняти) посаду, (администр.) держати уряд. [Старшина мала зверхність над товариством, поки держала свій уряд (Куліш)]. Заместить -ность - обсадити посаду. Поступить на должность, пристроиться на -ности - одержати посаду. Вступить в -ность - стати на посаду, стати до урядування. Исправляют чью -ность - заступати кого на посаді, заступати чию посаду. Исправляющий -ность - заступник, наказний. [Наказний гетьман, отаман; наказний професор; заступник голови].* * *1) поса́да2) (обязанность, долг) обо́в'язок, -зку -
7 исправлять
исправить1) (делать прямым) виправляти, виправити, випростовувати, випростати кого, що; см. Испрямлять, Выпрямлять. Горбатого могила -вит - горбатого могила виправить (справить) или Горбатого хіба вже могила виправить (справить) (Приказка);2) (чинить, поправлять) направляти, направити, справляти, справити (о мн. пос[пона]правляти), лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити (и наладити) що; см. Поправлять, Чинить. [Машина погано шиє, треба направити (Звин.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Бердян. п.). Через два дні взялися лагодити грубу (Кон.). Старії кайдани посправляв (Макс.)];3) (в общ. знач.: улучшать) виправляти, виправити, направляти, направити, поправляти, поправити, лагодити, полагодити що, (о мн.) повиправляти, понаправляти що. [Виправити свої помилки (Наш). Нехай небеса поправлять наші ледачі думки (Куліш). Дозвольте направити одну важну помилку (Грінч.). Братчики взялись думати, як-би громадське лихо полагодити (Єфр.)]. -вить корректурные ошибки - виправити коректурні помилки. -вить недоразумение - полагодити, залагодити, направити, виправити непорозуміння. -влять нравы - направляти норови, звичаї (обычаи);4) кого - направляти, направити (на все добре), поправляти, поправити кого. -вить кого к лучшему - направити кого на краще. Школа его -ла - школа його направила, виправила;5) -ть должность, обязанности (отправлять) - справляти, справити, справувати якусь службу, обов'язки, урядувати на якій посаді. -ть должность, обязанность за кого - урядувати за кого, справувати уряд чий (обов'язки чиї), за кого или просто: справувати за кого, правити(ся) за кого, заступати (замещать) кого, виконувати (исполнять) обов'язки чиї, за кого. [Іван правиться за старосту (Н.-Вол. п.)]. -влять должность секретаря - урядувати, правити(ся) за секретаря, справувати (уряд) за секретаря, заступати секретаря, виконувати обов'язки за секретаря (секретареві). Исправленный - виправлений, випростуваний; направлений, справлений, на[по]лагоджений; виправлений, на[по]правлений. -ная корректура - виправлена коректа.* * *несов.; сов. - испр`авить1) ( чинить) ла́годити, пола́годити, ла́дити, пола́дити, ладна́ти, поладна́ти; справля́ти, спра́вити; ( поправлять) поправля́ти, поправити2) (устранять недостатки, ошибки) виправля́ти, ви́правити и мног. повиправля́ти, поправля́ти, попра́вити; справля́ти, справити; (несов.: вносить поправки) пра́вити3) (несов.: исполнять, выполнять что-л.), вико́нувати -
8 казённый
1) (оффициальный) казенний, урядовий. [А великоруси? Чи їм прищепило правління квасний «патріотизм» або любов до казенного отечества? (Крим.). Російську душу давало йому (українцеві) російське життя, російська урядова служба (Грінч.)]. -ная обязанность - урядова повинність. -ная Россия - урядова (офіціяльна) Росія. -ный тон - офіціяльний тон. -ное учреждение - урядова установа. -ная служба - урядова посада;2) (принадл. казне) казенний, скарбовий, скарбний, коронний. [Казенний ліс (Крим.). Папери, які запечатано скарбовою печаттю (Грінч.). Було доволі й селян коронних, тоб-то таких, що сиділи на казенній землі (Доман.)]. -ные деньги - державні кошти, скарбові гроші. -ное добро - казенне добро. -ный интерес - інтереси державної скарбниці, фіску. -ный крестьянин - казенний, коронний селянин, казенець (-нця). На -ный счёт (отнести) - на (за) рахунок державної скарбниці (записати). -ная палата - фінансова палата. -ный пансион - казенний пансіон. -ная печать - скарбова печатка. Учиться на -ный счёт - вчитися (науку діставати, побирати) казенним коштом.* * *1) перен. казе́ннийна \казённый счёт — на (за) раху́нок держа́вної скарбни́ці
2) спец. казе́нний -
9 кандалы
1) кайдани (-нів) (в прям. и перен. знач.), соб. кайдання, диал. кайданиці (-ниць) (Шух.), ум. кайданики, кайданочки (-чків), соб. кайданнячко; заліза (иногда залізо, соб. заліззя), закови (-вів), (путы) пута (р. пут). [Угору руки підіймали, кайданами забряжчали (АД. І.). Поховайте та вставайте, кайдани порвіте (Шевч.). Визволення людини з усіх пут і кайданів (Єфр.). Нудився наш Левко у залізах, сидячи в холодній (Квітка). Бути-ж мені у неволі, у залізі, у заковах (Пісня)]. -лы ручные, ножные - кайдани на руки, на ноги или ручані, ножані кайдани. -лы ручные - (зап.) кайданки (-нок) (Голов.). -лы замочные, глухие - кайдани замикані, кайдани заклепані. Забить в -лы кого - забити, закувати и закути в кайдани кого, у заліза взяти кого. Заковывать в -лы - заковувати, кувати в кайдани, в заліза кого. Надеть -лы на кого - кайдани надіти на кого, у заліза, у кайдани узяти кого. [Наділи на руки і на ноги кайданнячко гостре (Федьк.)]. Налагать -лы на кого - в кайдани кувати кого, накладати заліза на кого. [Накладай на нього заліза, щоб знов не втік (Тобіл.)]. Попасть в -лы - впасти в кайдани. Отбить -лы (снять самовольно) - розбити кайдани. Снять -лы - зняти кайдани з кого. [Не міг зняти кайдани важкі (Ворон.)]. Думу в -лы не забьёшь - думку в кайдани не закуєш;2) (тяжкая обязанность) неволя, ярмо, кормига.* * *кайда́ни, -нів -
10 накладывать
и Накладать накластьI. 1) что, чего на что, во что - накладати и (редко) накладувати, класти, накласти и (редко) наложити, (о мног.) понакладати и понакладувати що, чого на що, в що; (в большом количестве) гатити, нагатити що, чого в що. [Накладала одно поліно на одне, поки й попадало все (Канівщ.). Коли пишеш, не клади руки на зшиток (Київ). І навіщо стільки дров гатити в грубу? (Сл. Гр.)]. -класть яиц (о курах) - наносити (нанести) яєць. -класть в шею кому - надавати (за)потиличників кому, нагодувати (за)потиличниками кого, набити потилицю кому, накласти кому по потилиці (по шиї);2) (нагружать) навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, напаковувати, напакувати, (о мног.) понавантажувати и т. п. що; (о телеге ещё) набирати, набрати хуру (зап. фуру), хуруватися, нахуруватися. [Ой, ти будеш хуру набирати, а я буду гроші одбирати (Грінч. III). Чумаки хуруються (Сл. Гр.)];3) (стену) - см. Надстраивать. Накладенный -1) накладений, наложений, понакладаний, понакладуваний; нагачений; нанесений;2) навантажений, наладований, нарих[ш]тований, напакований, понавантажуваний и т. п.;3) см. Надстроенный. -ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути накладаним и накладуваним, накладеним, наложеним, понаклад(ув)аним и т. п.II. Накладывать и Налагать, наложить -1) см. I. Накладывать 1 и 2;2) накладати и (редко) накладувати, накласти и (реже), наложити, (о мног.) понакладати, понакладувати що. [Ярмо накладає, воли запрягає (Пісня). Данину з року в рік не змогли хижаки на селян накладувати (Куліш)]. -жить головой - накласти (реже наложити) головою. -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого - накладати, накласти, накидати, накинути, (о мног.) понакладати, понакидати дань (данину), податок, подать, мито, пеню, покуту на кого, кому. [Додатковий податок накладали (Доман.). Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі (Н.-Лев.). Накинули мостового ще по копійці з хури (Сл. Ум.)]. -ть запрещение на что - накладати, накласти заборону на що. -ть клеймо на кого, на что - таврувати, натавровувати, натаврувати, клейнити, наклейнити, (о мног.) потаврувати, понатавровувати, поклейнити кого, що, (о товарах ещё) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) пошта[е]мпувати що. -вать, -жить люльку - набивати, набити, накладати, накласти люльку. [На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку (Грінч. III)]. -ть наказание на кого - накладати, накласти кару на кого. -ть обязанность на кого - накладати, накласти, покладати, покласти, накидати, накинути обов'язок (повинність) на кого, кому. -гать, -жить оковы на кого - забивати, забити, (о мног.) позабивати в кайдани кого, покладати, покласти кайдани на кого. [По двоє кайданів на ноги покладено (Ант.-Драг.)]. -ть отпечаток на кого, на что - позначатися, позначитися, відбиватися, відбитися на кому, на чому. -жить печать на кого, на что - покласти (редко наложити) печать, (перен. ещё) знак (ознаку) на кого, на що. -ть повязку на что - накладати, накласти пов'язку на що, (чаще) завивати, завити, зав'язувати, зав'язати, бандажувати, забандажувати що чим, що в що. -ть руку на кого, на что - накладати, накласти руку на кого, на що, пригноблювати, пригнобити кого. -ть руки на себя - здіймати, зняти руки на себе, руки на себе накладати, накласти, смерть собі заподіяти, віку собі вкоротити. -ть слой серебра, золота - накладати, накласти, садити, насадити срібло, золото. [Лапки - з біличого хвоста, щоб садити на рямці золото (Яворн.)]. Не -гай гнева, -ложи милость - не бери в неласку, зміни гнів на ласку. Накладываемый и Налагаемый - що його (її, їх) накладає (-дають), що накладається и т. п., накладаний и накладуваний; накиданий; покладаний. [Люди визволятимуться з-під пут, накладуваних природою (Азб. Комун.)]. Наложенный - накладений и (реже) наложений, понакладаний, понакладуваний; накинутий и накинений, понакиданий; набитий; покладений. [Моя кісонька, віночком наложена (Чуб.)]. -ный платёж - післяплата, накладений платіж (-тежу). Послать с -ным платежом - по[наді]слати з(за) післяплатою. - ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути наклад(ув)аним, накладеним и (реже) наложеним, понаклад(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану - рану завивають (зав'язують, бандажують).* * *несов.; сов. - налож`ить1) наклада́ти, накла́сти, -кла́ду, -кладе́ш и мног. понаклада́ти; (сов.: положить) покла́сти; ( настилать) намо́щувати, -щу́ю, -щує́ш, намости́ти, -мощу́, -мо́стиш и мног. понамо́щувати, мости́ти, помости́ти; ( наваливать в большом количестве) гати́ти (гачу́, га́тиш), нагати́ти, гили́ти, -лю́, -ли́ш, нагили́ти\накладывать жить печа́ть (печа́ти) на что — см. налагать
\накладывать жить печа́ть (печа́ти) на что; \накладывать жить [свою́] печа́ть на кого́-что, \накладывать жить [свой] отпеча́ток на кого что — см. налагать
\накладывать жить резолю́цию — накла́сти (по́класти) резолю́цію
\накладыватьть ру́ку (ла́пу) — ( завладевать) накладати, накла́сти ру́ку (ла́пу)
\накладывать жить на себя́ ру́ки — ( о самоубийстве) накла́сти (підня́ти, зня́ти) на се́бе ру́ки, заподі́яти собі́ смерть, укороти́ти собі́ ві́ку
\накладыватьть штраф — наклада́ти, накла́сти штраф
2) ( бить) наклада́ти, накла́сти, сов. да́ти (дам, даси) кла́ду -
11 общественный
1) громадський, громадянський, суспільний. -ная жизнь - громадське (суспільне) життя. -ное движение - громадський рух. -ная польза - громадська (суспільна) користь. -ное мнение - громадська (суспільна) думка. -ная должность - громадський (суспільний) уряд. -ное имущество - добро громадське. -ное положение - громадське (суспільне) становище. -ная обязанность - громадська (громадянська) повинність;2) (принадлежащий обществу) громадський. [Громадська земля. Громадські гроші].* * *1) суспі́льний, грома́дський2) (принадлежащий обществу, коллективный; связанный с обслуживанием общества) грома́дський, суспі́льний3) ( общительный) товари́ський; ( компанейский) компані́йський -
12 отбывать
отбыть1) (работу, повинность) відбувати, відбути що (повинності, відбутки). [Відбувати військову службу. Відбув панщину]; (исполнять) справляти, справити що. [Справив свою роботу і пішов]. -вать наказание - відбувати (сов. відбути) кару; (эпитимию) покутувати, спокутувати;2) від'їздити и від'їжджати, від'їхати. [Полпред від'їхав до Лондону]. См. Уехать;3) от чего, что - см. Уклоняться, Отлынивать, Отделываться. Два раза молоду не быть, а смерти не отбыть - двічі молодим не бути, а смерти не збути(ся). -вать чем - відбуватися чим. Ложью не -дешь - брехнею не відбудешся. Отбытый - відбутий, справлений. Отбывший - вибулий. -ться - відбуватися, відбутися.* * *несов.; сов. - отб`ыть1) від'їжджа́ти и від'їзди́ти, від'ї́хати ( уезжать); ( отходить) відхо́дити, відійти́; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́2) (повинность, обязанность) відбува́ти, відбу́ти -
13 повинность
1 (денежные, натуральные и т. д.) повинність (-ности), відбуток (-тку), (обычно натуральная) відбуток (-тку), відбуча, відбуч[т]ка, (денежная) податок (-тку), мн. податки, оплатки. [Люди панів не слухають, повинности не одбувають (Грінч.). Коли прогресивний податок буде заведений, то одбутків більше падатиме на людей заможних (Єфр.). Ні податку, ні одбутку ніякого (Куліш). Ми за їх громадою платимо поземельне і всі відбутки відбуваємо (Грінч.)]. Общественные -ности - громадські повинності, -ські відбутки. Городские -ности - міські податки (оплатки). Трудовая -ность - трудова повинність. Воинская, рекрутская -ность - військова повинність, воєнний відбуток (Куліш), рекрутчина, некрутство. Повозная -ность - возове (-вого). [Возове одбудеш]. Подлежащий воинской -ности - що підлягає (належний) військовій службі (повинності). Отбывать -ности - повинності, відбутки відбувати. [Не повинні ми за неї викупа платити та відбутки відбувати (Грінч.)]. Отбыть -ности (натуральные) - відбутки відбути. Принести -ность (повинную) - см. Повинная;2) (нравственная) - см. Обязанность, Долг.* * *пови́нність, -ності; відбу́ток, -тку; ( общинная) ист. ша́рварок, -рку -
14 Вменение
в обязанность) ставлення (поставлення) кому-неб., чого-неб. за обов'язок; (в вину) привинення комусь чого-неб., ставлення за вину. [Коли обвинувачений виявляє ознаки божевілля, то привинення йому будь-якого злочину - неможливе]. -
15 Вменённый
в обязанность) поставлений за обов'язок; (в вину) поставлений за провину, привинений. Преступление вменённое кому-л. - злочинство привинене кому-неб.
См. также в других словарях:
ОБЯЗАННОСТЬ — в широком значении синоним долга. В философии это понятие исторически складывалось в значении должного вообще. «Надлежащее» стоиков означало «подобающее», т.е. соответствующее требованиям природы. Лат. эквивалентом этого термина явилось слово… … Философская энциклопедия
ОБЯЗАННОСТЬ — ОБЯЗАННОСТЬ, обязанности, жен. (книжн.). То, что подлежит безусловному выполнению кем нибудь, что необходимо для выполнения по общественным требованиям или внутренним побуждениям. «Воинская служба в Рабоче Крестьянской Красной Армии представляет… … Толковый словарь Ушакова
обязанность — Обязательство, долг, должность, необходимость, повинность, призвание. Вступить в отправление обязанностей. По долгу службы. Чувство долга. Он этим нарушил свои прямые обязанности. Над ним тяготеет железная необходимость подчиняться. Отбыть… … Словарь синонимов
ОБЯЗАННОСТЬ — см. Юридическая обязанность … Юридический словарь
ОБЯЗАННОСТЬ — ОБЯЗАННОСТЬ, и, жен. Круг действий, возложенных на кого н. и безусловных для выполнения. Права и обязанности граждан. Служебные обязанности. Возложить на кого н. обязанности председателя. Общественная о. Исполняющий обязанности (т. е. ещё не… … Толковый словарь Ожегова
обязанность — ОБЯЗАННОСТЬ, долг, устар. повинность ОБЯЗАН, должен ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ, непременный, книжн. непреложный, книжн. неукоснительный, разг. сниж. беспременный ОБЯЗАТЕЛЬНО, непременно, устар. всенепременно, разг. сниж. беспременно, разг. сниж … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
ОБЯЗАННОСТЬ — англ. duty; нем. Aufgabe/Obliegenheit. Нравственное, соц. или правовое требование социально ожидаемого поведения, предъявляемое индивиду или группе. Antinazi. Энциклопедия социологии, 2009 … Энциклопедия социологии
обязанность — круг обязанностей сфера деятельности дежурство служебные обязанности выполняемые функции служебный — [Л.Г.Суменко. Англо русский словарь по информационным технологиям. М.: ГП ЦНИИС, 2003.] Тематики информационные технологии в целом Синонимы … Справочник технического переводчика
обязанность — сущ., ж., употр. часто Морфология: (нет) чего? обязанности, чему? обязанности, (вижу) что? обязанность, чем? обязанностью, о чём? об обязанности; мн. что? обязанности, (нет) чего? обязанностей, чему? обязанностям, (вижу) что? обязанности, чем?… … Толковый словарь Дмитриева
обязанность — возлагается обязанность • пассив на ся, перемещение / передача возложить обязанность • перемещение / передача возникает обязанность • существование / создание, субъект, начало выполнять обязанности • реализация исполнить обязанность • реализация… … Глагольной сочетаемости непредметных имён
обязанность — • первейшая обязанность • серьезная обязанность • тяжелая обязанность • тяжкая обязанность … Словарь русской идиоматики