-
1 обвинение
(об)винувачення, обвина. Ложное -ние - наклеп, обвинувачення облудне. Взводить, взвесть -ние на кого - обвинувачувати, обвинуватити кого, (пред судом) оскаржувати, оскаржити, позивати, позвати кого. Он судится по -нию в измене - його судять, обвинувачуючи в зраді. Свидетели со стороны обвинения - свідки з поводової сторони.* * *1) ( действие) обвинува́чення, звинува́чення, обвинува́чування, звинува́чування; оска́рження, оска́ржування; за́кид, -у, закида́ння2) ( приговор) обвинува́чення3) ( обвиняющая сторона) юр. обвинува́чення -
2 взять
узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).* * *узя́ти, мног. побра́ти; ( забрать) забра́ти; (крепость, город) здобу́ти -
3 ложный
I. 1) (о постели) ліжковий;2) (о ложе ружья) прикладовий. Срв. Ложевой 1.II. Ложный - неправдивий, неправий, фальшивий, кривий, (грубо) бреханий, (лживый) брехливий, облудний, (ошибочный) хибний, помилковий. [На твоїм олтарі неправдивим богам чужоземці вогонь запалили (Л. Укр.). Раціоналізм визнає незрозумілі явища за нереальні, за неправдиві (Крим.). Фальшива трагедія (Куліш). Щирість брехана приваблює вас (Самійл.)]. -ный взгляд на вещи - неправий (хибний, помилковий) погляд (-ду) на речі. - ный донос - неправдива (грубее брехлива) доказка, (клевета) наклеп (-ну). -ный камень - фальшивий камінь (-меня), роблений самоцвіт (-ту). -ный классицизм - псевдокласицизм (- му). -ная клятва, присяга - крива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. -ный кристалл - фальшивий кристал (-лу). -ное обвинение - неправдиве обвинувачення. -ное обещание - неправдива, неправдомовна (грубо брехлива) обіцянка. -ный ответ - неправдива відповідь (-ди). -ное положение - фальшиве, непевне становище. -ный поступок - фальшивий, облудний учинок (-нку). -ный путь - хибна дорога, хибна путь (- ті), (неверный) непевна путь. -ное самолюбие - фальшива амбіція. -ный свидетель - неправдивий (фальшивий) свідок (-дка), кривосвідок. -ное свидетельское показание - фальшиве свідоцтво, неправдиве (неправе) свідчення, кривосвідчення. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.)]. Давать -ное показание - кривосвідчити. -ный слух - неправдива, видумана (грубо брехлива) чутка. -ное солнце, -ная луна - фальшиве (несправжнє) сонце, фальшивий (несправжній) місяць (-ця). -ный способ - фальшивий спосіб (-собу). [Перстінь, фальшивим способом вироблений (Гнід.)]. -ный стыд - фальшивий сором (-му). -ное суждение о ком, о чём - неправе мірковання про кого, про що. -ная тревога - фальшива тривога. -ное учение - неправдива (неправа, облудна) наука; срвн. Лжеучение. -ный шаг - непевний (хибний) крок. [Через один непевний крок загинула вся справа. (М. Грінч.)]. Сделать -ный шаг - зробити непевний (хибний) крок.* * *2) ( фальшивый) неправди́вий, фальши́вий; (притворный, поддельный) уда́ваний; ( ненастоящий) неспра́вжній, фікти́вний -
4 напрасный
1) (тщетный, бесполезный) даремний, марний, некорисний, порожній, задаремний, надаремний, (пропащий) запропалий. [Ти все не йдеш, і заклик наш даремний (Самійл.). Він бачив, що даремні будуть всі його слова (Грінч.). У мене син марного слова не скаже (Звягельщ.). І бачу, що марні були всі заміри (Самійл.). Надаремна туга (Голов. I)]. -ный вопрос - даремне (марне) питання. [Не радив-би я вам завдаватися марними питаннями (Крим.)]. -ное желание - даремне (марне) бажання. [Замість безсмертя людям ти дала даремнеє бажання (Самійл.)]. -ная мечта - марна (даремна, порожня) мрія. -ная надежда - марна (порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовчанщ.)]. -ный страх - даремний страх. [І покинь ти даремний свій страх (Грінч. I)]. -ный труд - даремна (марна, запропала) праця (робота), дарма-праця, шкода праці, праця на вітер. [Даремная робота! все вода змиває (Рудан.). Немало марної праці (Франко). Дурному про розумне балакати - запропала праця (Сл. Гр.). А він хоче, щоб слухали, як старці співають! - Дарма праця, пане брате! (Шевч.). О, й не кажіть про нього: шкода праці! (Куліш)]. -ные старания, усилия - даремні (марні) силкування (з[на]магання). [Лучче жменя в спокою над пригорщі, повні праці й марного силкування (Куліш)]. -ная трата - марнування (-ння), даремна (марна, непотрібна) витрата. За -ный труд никто спасибо не скажет - за даремну (непотрібну) працю ніхто не подякує;2) несправедливий, безвинний, безневинний, даремний, (безосновательный) безпідставний; срв. Безвинный, Несправедливый. -ное обвинение - несправедливе (даремне) обвинувачення. -ное оскорбление - безневинна образа. -ное подозрение - даремна (безпідставна) підозра.* * *1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний; задаре́мний, надаре́мний2) ( несправедливый) несправедли́вий, даре́мний; диал. надаре́мний -
5 неправый
1) неправий, несправедливий, неправдивий, неправедний, кривдний, кривий, неслушний. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.). В моїх словах не знайдете лукавства, я знаю й сам, що просте, що кривеє (Куліш). Так иншого-ж ти способу найди державу рятувать, бо стратити Стюарт - неправий спосіб: ти не маєш права казати присуд їй, бо не піддана вона тобі (Грінч.)]. Дело твое -вое, иск -вый, обвинение -вое - справа твоя несправедлива, неправий (кривдний) позов, неправе (несправедливе, кривдне) винувачення. -вая жизнь - неправедне життя. Я -прав - я неправий, я не маю рації, моя неправда. Вы оба -вы - ви обоє (обидва) неправі (не маєте рації);2) (незаконный) неправний. -вое владение - неправне володіння;3) сщ. - винувачений, винуватий, винний (- ого) в чому; срв. Обвиняемый, Виновный.* * *1) непра́вийон \неправый в — він не ма́є ра́ції, він непра́вий (непра́в)
2) ( несправедливый) несправедли́вий, непра́вий; ( неправильный) непра́вильний\неправыйое де́ло — несправедли́ве (непра́ве) ді́ло
-
6 улика
1) ( обвинение) звинува́чення, обвинува́чення2) ( доказательство) юр. до́каз, -у -
7 Неопровергнутый
неспростований, незаперечний, незбитий, невідпертий. -тое обвинение - неспростоване обвинувачення, неспростований закид. -тые практикой утверждения - незбиті практикою твердження; твердження, що їх практика не збила. -
8 Пред'являть
-явить пред'являти, пред'явити, показувати, показати, подавати, подати. -явить удостоверение, билет - показати посвідчення, квиток (или квитка). -являть, -явить требования - ставити, по[ви]ставити вимоги. [До «прозаїчної» людини ви не ставите надмірних естетичних вимог (Крим.)]. -являть, -явить обвинение кому - становити, ставити, поставити кому обвинувачення. -влять, -вить иск к кому - позивати, запізвати кого, позов подавати, подати, позов с[за]кладати, с[за]класти, заложити на кого и проти кого. [Хведір на Петра у суд позов подав (Боров.)]. -вить вексель ко взысканию - подати векселя до справляння. -влять, -вить свои права - об'являти, об'явити свої права на що. Пред'явленный - пред'явлений, показаний, поданий. -ться - пред'являтися, бути пред'явленим, показуватися, бути показаним, подаватися, бути поданим кому.
См. также в других словарях:
Обвинение — Обвинение в уголовном процессе деятельность уполномоченных законом органов и лиц, а также потерпевшего (его представителя), заключающаяся в доказывании виновности лица, привлекаемого к уголовной ответственности. Выделяют 3 вида обвинения:… … Википедия
ОБВИНЕНИЕ — ОБВИНЕНИЕ, обвинения, ср. 1. Действие по гл. обвинить обвинять. «Обвинительное заключение предъявляет обвинение к членам троцкистского центра и их сообщникам в организации террористических актов.» Вышинский. «Основное обвинение, товарищи судьи,… … Толковый словарь Ушакова
обвинение — Нападки, нарекание, оговор, порицание, укор, упрек. Ср … Словарь синонимов
ОБВИНЕНИЕ — (в праве) 1) в уголовном процессе РФ деятельность уполномоченных законом органов и лиц, заключающаяся в доказывании виновности лица, привлекаемого к уголовной ответственности. Закон предусматривает три вида О.: государственное, общественное и… … Юридический словарь
Обвинение — перед уголовным судом т. е. выяснение фактическихоснований к уголовному преследованию обвиняемого и всех обстоятельств,влияющих на определение признаков преступления и меры виновностиобвиняемого в совершении его возбуждается и поддерживается или… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
ОБВИНЕНИЕ — ОБВИНЕНИЕ, 1) содержание обвинительного тезиса в постановлении о привлечении в качестве обвиняемого и в обвинительном заключении, определении о предании суду, обвинительном приговоре. 2) В уголовном процессе деятельность государственного или… … Современная энциклопедия
ОБВИНЕНИЕ — 1) содержание обвинительного тезиса, сформулированного в постановлении о привлечении в качестве обвиняемого и в обвинительном заключении, в определении о предании суду, обвинительном приговоре.2) В уголовном процессе деятельность государственного … Большой Энциклопедический словарь
ОБВИНЕНИЕ — ОБВИНЕНИЕ, я, ср. 1. обычно мн. Упрёки, укоры. Несправедливое о. О. во лжи, в неискренности. 2. Признание виновным в чём н., приписывание кому н. какой н. вины; вменение в вину. Судить по обвинению в краже. Предъявить о. кому н. Бросить о. кому н … Толковый словарь Ожегова
ОБВИНЕНИЕ — «ОБВИНЕНИЕ», СССР, киностудия ИМ. А.ДОВЖЕНКО, 1984, цв., 79 мин. Детективно публицистическая драма. В результате автомобильной катастрофы погибает директородного из передовых автохозяйств области. Следователю поособо важным делам Василию Ярошу… … Энциклопедия кино
Обвинение — (англ. accusation/verdict of guity) 1) в уголовном судопроизводстве регламентированная процессуальным законодательством деятельность органов и лиц, направленная на доказывание виновности лица, привлекаемого к уголов … Энциклопедия права
Обвинение — ОБВИНЕНИЕ, 1) содержание обвинительного тезиса в постановлении о привлечении в качестве обвиняемого и в обвинительном заключении, определении о предании суду, обвинительном приговоре. 2) В уголовном процессе деятельность государственного или… … Иллюстрированный энциклопедический словарь
