-
41 restive
adj1) норовливий (про коня)2) упертий, норовливий, що дуже опирається (чомусь)3) неспокійний* * *[`restiv]a1) норовистий ( про коня)2) упертий; який наполегливо чинить опір ( чому-небудь)3) неспокійний; нетерплячий -
42 snappish
adj1) причепливий; дратівливий; буркотливий; сварливий2) різкий, грубий; уривчастий3) злий, кусючий, кусливий (про собаку)4) неспокійний (про море)* * *a1) прискіпливий, дратівливий; буркотливий, сварливий2) різкий, грубий, уривчастий ( про мову)3) злий, кусючий ( про собаку)4) неспокійний ( про море) -
43 spiny
adj1) колючий, кілкий; вкритий колючками (голками, шипами)2) гострокінцевий; загострений3) худий, худющий; худорлявий, сухорлявий; кощавий4) скрутний; неспокійний* * *[`spaini]a1) колючий; покритий колючками, голками2) гострий, загострений3) худий; сухорлявий, кощавий4) неспокійний, важкий -
44 streaked
adj1) смугастий; з прожилками2) з прошарками жиру (про м'ясо тощо)3) амер., розм. схвильований, стривожений; неспокійний; зляканий* * *[striːkt]a1) зі смугами, з прожилками2) з прошарками жиру ( про м'ясо)3) cл. схвильований, збуджений, неспокійний; переляканий -
45 troublous
adj1) неспокійний; тривожний; смутний2) хвилюючий, бентежний* * *a1) неспокійний, тривожний; схвильованийtroublous times — смутні часи, смутна пора
2) що хвилює, турбує -
46 unpacific
-
47 unsettled
adj1) нестійкий; неусталений2) неспокійний, неврівноважений3) неврегульований, невирішений4) неоплачений5) незаселений6) хім. невідстояний.* * *[ˌen'setld]a1) нестійкий, несталий2) що не заспокоївся; неспокійний; неврівноважений3) невирішений, неврегульованийhis mind is still unsettled — він ще не прийшов до рішення, він ще коливається
4) несплачений5) незаселений -
48 turbulent
a1) бурхливий2) буйний, неспокійний3) cпeц. турбулентний; вихровийturbulent flow — турбулентна течія (рідини, газу)
-
49 vexatious
a1) прикрий, неприємний; дратівний; vexatious to smb. який (що) завдає кому-н. турбот /неприємності/; який (що) дратує кого-н.; іt іs most vexatious to mіss the traіn дуже прикро /неприємно/ спізнитися на потяг2) неспокійний, тривожний; vexatious lіfe життя, повне хвилювань; vexatious neіghbour неспокійний /докучливий/ сусід; contіnual vexatious wars невпинні війни, що порушують спокій ( народів)3) обтяжливий, соромливий ( про правило); дріб’язковий, що носить характер причіпки; vexatious tax обтяжливий податок; податок, що викликає невдоволення населення4) юр. сутяжницький; vexatious suіt позов, пред’явлений через пристрасть до тяжби; vexatious actіon /proceedіng/ судова справа, порушена сутяжником -
50 неугомонный
невгамовний, невгамований, невгомо[і]нний, нев[у]гавний, невгавущ[ч]ий, (диал.) безгамульний; (безостановочный) безугавний, безупинний, невпинний, безнастанний; (непоседливый) непосидющ[ч]ий; (неусыпный) невсипущий; (беспокойный) невпокійний, неспокійний. [Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє (Л. Укр.). «Яким способом ви гадаєте досягти свого?» - допитувався невгамовний Стемпковський (Ор. Левиц.). Він невгамований, що стосується до вигадок у жартах (Н.-Лев.). А-а, та й невгомонний-же який! (Мирний). «Оксано! не спи!» - гука невгомонний наглядач (Крим.). Невгомонна щебетушка (Франко). Невгавні коники завели у траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить (Мирний). Чув розмову невгавущу (М. Вовч.). (До берега) біжать хлоп'ята невгавучі - і сміх, і гук, і галас навкруги (Грінч.). От-то який безгамульний! - та сядь, та хоч трохи посидь! (Яворн.). Невпинний моря шум (Франко). Безталання невсипуще і нам усміхнеться (Шевч.)]. -ный человек - невгомо[і]нна (невгамовна, неспокійна, непосидюща) людина; срв. Неугомонник, -ница.* * *невгамо́вний, невгомо́нний неуга́вний, непогамо́вний, непогамо́ваний невгаву́чий, невгаву́щий; невпокі́йливий -
51 fidget
I n1) часто pl занепокоєння, неспокійний стан; нервові, метушливі рухи2) нервова, неспокійна, метушлива людина, непосидаII v1) неспокійно рухатися, вертітися, соватися2) хвилюватися, метушитися, бути нездатним зосередитися3) хвилювати, нервувати -
52 unquiet
-
53 буйный
буйний. [а) Буйні голови. Буйні козаки. б) Буйний вітер. в) Буйна трава. Буйне жито]. Буйное помешательство - бешкетне (бунтовливе, бурхливе) божевілля.* * *1) бу́йний, розбу́рханий, буйне́нький, буйне́сенький2) ( быстро растущий - о растительности) бу́йний, кипу́чий; ( пышный) пи́шний, розкі́шний; ( о злаках) дорі́дний3) мед. неспокі́йний, бу́йний, невгамо́вний, нестри́мний -
54 мятежный
1) (за)колотний, бунтівний, бунтівничий, бунтарний, ворохі[о]бний, (возмущённый) зворохоблений, збунтований, (взбаламученный) скаламучений, (мятущийся) бентежний, невпокійний, шалений. [Бунтівниче військо (Л. Укр.). Ми не були ворохобні (Франко). Голодні зворохоблені лави ринуть на багатих (Коцюб.). Прощай, моє море бентежне! (Олесь). Невпокійне незадоволення (Рада). Втишся бо, серце шалене! (Крим.)]. - ная толпа - бунтівна (побунтована) юрба, бунтівничий (заколотний) натовп. -ный ум, дух - невпокійний (бунтівний) розум, дух. -ная провинция, колония, страна - ворохібна (бунтівнича) провінція, колонія, країна. -ное время, -ные времена - заколотні часи. [Тепер такі заколотні часи, що люди й у дорогу бояться їхати (Звин.)]. А он -ный ищет бури - а він бунтарний (бентежний, шалений) прагне бурі;2) (вьюжный) (за)метільний, завірюшний, сніговійний, хуртовинний.* * *1) заколотний, бунтівни́й; ( склонный к бунтарству) бунтівли́вий2) ( мятущийся) бенте́жний, бунтівли́вий; неспокі́йний -
55 unsound
adj1) нездоровий, недужий; хворий, хворобливий2) ненормальний, психічно хворийof unsound mind — психічно хворий, божевільний
3) зіпсований, гнилий4) безпідставний, помилковий, хибний5) ненадійний; непевний6) неглибокий (про сон)1) тех. дефектний* * *[ˌen'saund]a1) хворий, слабкий2) зіпсований, гнилий3) неміцний, неглибокий, неспокійний ( про сон)4) ненормальний, психічно хворий5) необгрунтований; помилковийtheory that is fundamentally unsound — теорія, порочна в самій своїй основі
6) ненадійний7) тex. порочний, дефектний -
56 meddler
nнеспокійна (надокучлива, уїдлива) людина* * *n2) неспокійний, докучливий, настирливий -
57 inquietude
nзанепокоєння; неспокійний, тривожний стан; тривога; душевний неспокій; pl тривожні думки -
58 troublesome
atroublesome rival — незручний /небезпечний/ суперник
2) важкий; клопітливий3) недисциплінований, неспокійний4) боліснийtroublesome headache [cough] — болісний головний біль [болісний кашель]
5) настирливий -
59 troublesome
['trʌb(ə)ls(ə)m]adj1) що завдає́ турбо́ти; важки́й2) бо́лісний; несте́рпнийtroublesome cough — несте́рпний ка́шель
3) недисципліно́ваний, неспокі́йнийtroublesome child — неспокі́йна дити́на
-
60 feverish
adj1) гарячковий2) нездоровий (про клімат)3) збуджений, схвильований, неспокійний4) душний, задушливий* * *a1) гарячковий, пропасний; нездоровий, малярійний (про клімат, місцевість)2) збуджений, схвильований; гарячковий; нестійкий, хиткий3) задушливий
См. также в других словарях:
неспокійний — прикметник … Орфографічний словник української мови
неспокійний — 1) (про час, пору, життя, роботу тощо сповнений неспокою, турбот, хвилювань); тривожний (у передчутті чогось недоброго, лихого); незатишний (який спричиняє душевний дискомфорт); бентежний, ворохобний (перев. про час); нервовий (перев. про… … Словник синонімів української мови
неспокійний — а, е. 1) Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. || Який виражає хвилювання, тривогу. || Власт. неспокійній людині. 2) Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий. || Який не поводить себе… … Український тлумачний словник
неспокійний — [неиспоук’і/йнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
неспокійність — ності, ж. Стан за знач. неспокійний … Український тлумачний словник
неспокійно — 1) Присл. до неспокійний 1 4). 2) у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно … Український тлумачний словник
невпокійний — прикметник неспокійний, тривожний арх … Орфографічний словник української мови
невпокійний — а, е, заст. Неспокійний, тривожний … Український тлумачний словник
непокійний — а, е. Те саме, що неспокійний … Український тлумачний словник
рвійний — а, е, рідко. 1) Те саме, що ревний. 2) Рвучкий, неспокійний … Український тлумачний словник
схвильований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до схвилювати. 2) у знач. прикм. Виведений зі стану душевної рівноваги; який відчуває тривогу, занепокоєння, хвилювання; неспокійний, збуджений. || Який виражає стан душевного неспокою; який має неспокійний,… … Український тлумачний словник