неспокійна

ДІАЛЕКТИКА ЕКЗИСТЕНЦІЙНА - діалектика існування, внутрішнього життя (переживання) людини. Діалектика взагалі функціонує як сукупність полярних визначень, які відбиваються в протилежних категоріях - конечного і безконечного, сутності та існування, внутрішнього і зовнішнього тощо. В класичній філософії, що виникла під впливом потреб пізнання, це була діалектика речей, явищ, процесів, яка знаходила відображення в логічних формах. Людина поставала однією з речей світу. Д. е. обернула діалектичні структури на внутрішнє буття - екзистенцію, в якій концентрується особистість, на відміну від буття зовнішнього - "Man" Гайдеггера, "світу об'єктивації" Вердяєва. Д.е. - це діалектика переживань особи та їх структура. До екзистенціалізму переживання були переважно предметом психології. Екзистенціалізм завдяки відкриттю інтенціональності - спрямованості свідомості на об'єкт і особливо у такій її формі, як вихід екзистенції до трансцендентного, створив їх онтологію. Д.е. сформувалася в працях К'єркегора, Ясперса, Гайдеггера. Онтологічною передумовою екзистенції є її конечність, смертність. Вони роблять екзистенцію часовою, історичною. В традиційній філософії історичність була суттєвою рисою діалектики К. ласовий історизм мав зовнішній характер, стосувався буття органічного світу або всесвітньої історії, а час був абстрактний, кількісний, яків механіці Ньютона. Сама ж історія мала справу з минулим. В екзистенціалізмі, як і в теорії відносності, час наповнений, якісний, а в структурі особи основна увага приділяється майбутньому і таким екзистенціалам, як "вибір", "проект", "план", "надія". До того ж, "історія" означає існування людини в певних ситуаціях, приналежність до даного народу, стану, наявність у нього певних біологічних, психологічних та інших властивостей, що в сукупності подається категорією "буття-в-світі" (така категорія відсутня в класичній філософії). Ядро Д.е. становить вихід, прорив ("пролом") екзистенції як конечного існування в безконечне, до трансценденції. Прорив відбувається завдяки відчуттю і усвідомленню пограничних ситуацій: у будьякій з них (боротьба чи смерть, випадок чи вина) закладені основи антиномії (Ясперс). Останні й виштовхують свідомість у трансцендентне, здійснюється сходження від суперечності до "екзистенціальної істини". Антиномії Д.е., на відміну від кантівських, не теоретичні, а емоційно напружені і навантажені. Вони не розв'язуються, припинення суперечності було б водночас спокоєм і смертю екзистенції. Зняття суперечності - не розв'язання її, а стрибок у новий план буття. За Ясперсом, ця безконечна діалектика не заспокоюється ні на "як і так", ні на "або-або", не полягає ні в примиренні, ні в пригніченні суперечностей, але притягує все це і, неспокійна в своєму спокої, рушає далі. Антиномії - чинники потрясіння внутрішнього світу, яке спонукає до виходу за межі повсякденного. Оскільки такий вихід здійснює саме особа, вона вільна, свободна. Екзистенціалісти інакше розуміють свободу, ніж класичні філософи, вони відмовляються від свободи як пізнаної необхідності. Свобода визначається характером трансценденції: Марсель і Ясперс вважають, що її досягти можна в Богові. Для Сартра і Камю, які ототожнюють її з ніщо, свобода є негативністю відносно емпіричного буття, бунт проти неї. В усякому разі свобода - це вибір між альтернативами, вона ґрунтується не на необхідності (що панує в сфері повсякденності і де особа втрачає себе), а на можливості." Для розуміння Е.д. важливо брати до уваги, що "категорії Е.д." зовсім інші, ніж в класичній діалектиці: становлять або повне їх переосмислення (як конечне і безконечне, зовнішнє і внутрішнє та деякі інші), або являють собою нові категорії (турбота, страх, відчай, історичність і т.ін.).

неспокійний, невпокійний, несупокійний, (беспокойный) турботний, турботливий. [В ті невпокійні, ґвалтовні часи понад Балтицьким узбережжям оружні хижаки куйовдились (Куліш). Турботлива вдача (Київ)]. -ный человек - неспокійна людина; баламутна людина, баламутник; срв. Смутьян.

* * *

1. n

1) часто pl неспокій, тривога; нервові метушливі рухи

2) нервова (метушлива, турботна) людина; непосида

2. v

1) метушитися; соватися; вертітися

2) хвилюватися, бути нездатним зосередитися

3) хвилювати, нервувати

* * *

1) часто pl занепокоєння, неспокійний стан; нервові, метушливі рухи

2) нервова, неспокійна, метушлива людина, непосида

1) неспокійно рухатися, вертітися, соватися

2) хвилюватися, метушитися, бути нездатним зосередитися

3) хвилювати, нервувати

1) що завдає клопоту

2) важкий; клопітний, турботний

3) недисциплінований, неспокійний

4) нестерпний

5) надокучливий

* * *

1) що заподіює неспокій

2) важкий; клопітливий

3) недисциплінований, неспокійний

4) болісний

5) настирливий

1) часто pl занепокоєння, неспокійний стан; нервові, метушливі рухи

2) нервова, неспокійна, метушлива людина, непосида

1) неспокійно рухатися, вертітися, соватися

2) хвилюватися, метушитися, бути нездатним зосередитися

3) хвилювати, нервувати

неспокійна (надокучлива, уїдлива) людина

* * *

1) див. meddle + - er

2) неспокійний, докучливий, настирливий

1. n

1) неспокій, занепокоєння; тривога; занепокоєність, заклопотаність; турбота

2) pl неприємності; причина тривоги; клопоти

3) розтерзання (особл. собаками на полюванні)

2. v

1) набридати, чіплятися

2) турбувати; хвилювати; мучити, терзати

3) тривожитися; журитися; хвилюватися; мучитися, терзатися

4) терзати, рвати (зубами)

* * *

1) хвилювання, тривога; заклопотаність, турбота

2) pl неприємності; клопоти

3) розтерзання ( собаками на полюванні)

1) надокучати, досаждати; турбувати чим-н. (at, out)

2) турбувати, хвилювати; мучити

3) ( часто at) терзати, рвати (зубами; про вовка, собаку); чіпати, ворушити, штовхати; дiaл. душити

••

невгамовний, невгамований, невгомо[і]нний, нев[у]гавний, невгавущ[ч]ий, (диал.) безгамульний; (безостановочный) безугавний, безупинний, невпинний, безнастанний; (непоседливый) непосидющ[ч]ий; (неусыпный) невсипущий; (беспокойный) невпокійний, неспокійний. [Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє (Л. Укр.). «Яким способом ви гадаєте досягти свого?» - допитувався невгамовний Стемпковський (Ор. Левиц.). Він невгамований, що стосується до вигадок у жартах (Н.-Лев.). А-а, та й невгомонний-же який! (Мирний). «Оксано! не спи!» - гука невгомонний наглядач (Крим.). Невгомонна щебетушка (Франко). Невгавні коники завели у траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить (Мирний). Чув розмову невгавущу (М. Вовч.). (До берега) біжать хлоп'ята невгавучі - і сміх, і гук, і галас навкруги (Грінч.). От-то який безгамульний! - та сядь, та хоч трохи посидь! (Яворн.). Невпинний моря шум (Франко). Безталання невсипуще і нам усміхнеться (Шевч.)]. -ный человек - невгомо[і]нна (невгамовна, неспокійна, непосидюща) людина; срв. Неугомонник, -ница.

* * *

1) що завдає́ турбо́ти; важки́й

2) бо́лісний; несте́рпний

3) недисципліно́ваний, неспокі́йний

1) тех. гвинтовий домкрат

2) (J.) шахрай, шулер, дурисвіт

* * *

n; (pl тж. jacks-)

1) "Джек у коробочці" (коробочка з фігуркою, яка вискакує; іграшка); неспокійна людина

2) вид феєрверка

3) тex. гвинтовий домкрат

1. n

1) помішування; збовтування

2) активність; рух

3) хвилювання, збудження

4) заколот

2. adj

1) діяльний, активний

2) хвилюючий

* * *

1) помішування, збовтування

2) активність, рух

3) хвилювання, збудження

1) діяльний, активний

2) хвилюючий

1) жах, страх

2) властивість, що вселяє жах

3) людина (річ), що вселяє жах

4) терор

5) нестерпна людина; неспокійна дитина

* * *

1) жах, страх

2) терор

3) червоний терор

4) причина страху; "гроза"; те, що наводить страх; жах; важка або трагічна подія; = пристрасті

5) важка, нестерпна людина

••

1. n

1) розм. некрасива людина; потвора

2) козирок дамського капелюшка

3) розм. крислатий капелюх (від сон ця)

2. adj

1) потворний; огидний

2) неприємний, бридкий, гидкий, поганий, мерзенний

3) загрозливий; небезпечний

4) розм. сварливий, задирливий; дразливий; з поганим характером

* * *

1) потворний; огидний, бридкий, гидкий, огидний, осоружний

2) неприємний, противний; поганий, кепський, мерзенний

3) небезпечний, загрожуючий

4) сварливий, задиристий; дратівливий, з поганою вдачею

1) негарна людина, потвора, виродок

2) козирок дамського капелюха (ХІХ cт.); Капелюх у вигляді капору з полями від сонця

1) неспокійна (стурбована) людина

2) злий пес

3) мучитель, гнобитель

4) людина, яку мучать сумніви (побоювання тощо)

* * *

1. n розм.

1) занепокоєння; метушливість

2) неспокійна, метушлива людина

2. v

соватися, сіпатися, метушитися

n розм.

метушлива (нервова, неспокійна) людина